Мета, завдання та стратегії викладання програми

Пояснювальна записка

 

Навчальна програма «Біблійна історія та християнська етика» (1-11 класи) є програмою духовно-морального змісту, що спрямована на формування і розвиток гармонійної особистості українського громадянина-патріота на засадах християнських духовних цінностей.

Нагальною потребою сьогодення є вирішення таких запитів, що постають перед шкільною освітою:

• проблеми формування ціннісної складової в структурі особистості громадянина України, позитивного мислення стосовно вирішення різних життєвих ситуацій (світоглядних, суспільних чи особистісних);
• цілеспрямований, а не хаотичний, розвиток здібностей і талантів молодої людини відповідно до їх реалізації на благо суспільства і близького оточення, сім’ї;
• свідомий вибір професії, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, зважений вибір супутника життя і формування міцної сім’ї на засадах традиційних християнських сімейних цінностей українців тощо.

 

Сьогодні спостерігаємо різноманіття підходів щодо вирішення цих запитів, але не всі вони відповідають найголовнішому критерію – формуванню гармонійної особистості, здатної протистояти негараздам нашого часу. На жаль, майже немає духовно-формуючих курсів, які б сприяли відродженню і набуттю особистістю традиційних духовно-культурних компетенцій (християнських рис характеру, релігійної свідомості, відповідної до неї розвитку емоційно-вольової та розумової сфер життя, набуття реального (а не віртуального) вчинкового досвіду тощо).

 

Одинадцятирічний досвід роботи за програмою курсу «БІБЛІЙНА ІСТОРІЯ ТА ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА» (програма факультативного курсу для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджена Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів) переконує у його доцільності та актуальності. Це виявляється, насамперед, у бажанні дітей вивчати цей предмет, їхньому прагненні узгоджувати свою поведінку з нормами християнської моралі, у позитивних відгуках батьків на результати вивчення цього курсу дітьми.

 

Запропонована програма є результатом критичного осмислення попередніх програм та аналізу інших відомих програм аналогічного спрямування. Внесені зміни та доповнення зумовлені врахуванням зауважень і побажань, а також практикою роботи з даного предмета в загальноосвітніх навчальних закладах різних регіонів України.

 

Мета, завдання та стратегії викладання програми

Мета програми полягає у збагаченні дітей духовно-етичними знаннями, у відродженні життєстверджуючого мислення та набутті вчинкового досвіду на основі християнського віровчення, досвіду тисячолітньої традиції християнства в Україні.

Завдання програми:

1. Вивчення змісту і розвиток уявлень про вічне вчення – Святе Письмо. Набуття історичного релігійного досвіду багатьох народів, які жили у вірі та предстоянні перед Богом.
2. Формування світогляду українського громадянина-патріота на тисячолітніх засадах відданості Богові, Вітчизні та своєму народові.
3. Розвиток духовно-моральної сфери особистості, релігійних почуттів та проявів духовно-моральної краси у повсякденні (вчинки милосердя та співчуття, гуманність, поступливість, щирість, правдивість, довіра до людей, альтруїзм тощо).
4. Зацікавлення молодого покоління вивченням історії рідного краю, особливо в аспектах духовного життя, релігійних традицій та вивчення досвіду вирішення різних ситуацій (превентивне виховання).
5. Моральний розвиток особистості на історичних прикладах Святого Письма та прикладах високого духовного життя історичних осіб (святі, подвижники, мученики за віру).
6. Продовження цілеспрямованого пізнання особистістю духовного світу через поєднання віри та розуму, релігійного пізнання внутрішнього світу людини через власний досвід переживань та вчинків.
7. Пробудження і виховання моральних почуттів, пов’язаних з релігійним світоглядом і релігійним життям особистості: почуття обов’язку в дотриманні Божих Заповідей, служіння Богу і людям та ін.
8. Виховання в учнів етичних і естетичних почуттів, пов’язаних з їхнім майбутнім життям як батьків, громадян нашої держави, християн.
9. Захист особистості вихованців від деструктивних систем впливу на їхню духовно-моральну і ціннісну сфери життя(превентивне виховання на засадах християнської моралі).

Основні принципи програми

Методологічною основою програми є такі аксіологічні принципи (що відповідають концепції національного виховання):

· принцип природовідповідності (полягає у врахуванні природи людини, вікових та індивідуальних особливостей, національних і регіональних особливостей);

· принцип культуровідповідності (органічний зв’язок з історією народу, традиціями, з народними ремеслами, промислами. Особистість формується через відтворення у власному житті безпосередньо привласненого досвіду попередніх поколінь, їхніх духовних і моральних надбань, побудови за цими зразками структури вирішення головних життєвих ситуацій тощо);

· теоцентричний принцип (таке розуміння світу, у якому джерелом і причиною всього виступає Бог);

· теогуманістичний принцип (як варіант синергетичного принципу, який лежить в основі християнського вчення про взаємодію людини і Бога, про Боголюдину Ісуса Христа як взірця досконалої Людини. Поняття синергія, яке розробляється наукою синергетикою, набуває принципово нового значення);

· дитиноцентризм як варіант гуманістичного принципу.

Основні дидактичні принципи програми:

• науковості,
• доступності,
• наочності,
• інтегративності,
• системності.

Дотримуючись цих принципів, програма використовує надбання богословських християнських наук (християнська антропологія, моральне богослов’я, біблійна історія, бібліїстика, християнське мистецтво, українська християнська культура тощо), що вивчають людину, історію розвитку стосунків людини з Богом, тлумачення біблійних текстів, основи християнської етики, християнської культури, а також суспільних наук.

 

Основні принципи викладання програми:

· принцип особистісної орієнтації (врахування неповторності психічних особливостей кожної дитини, наявність індивідуального підходу);

· принцип наступності (полягає у наступності в реалізації змісту і завдань навчальних курсів та орієнтацію на практичне втілення засвоєних духовно-етичних засад як мотивацій життєтворчої особистості);

· принцип соціальної відповідності (обумовлює необхідність узгодженості змісту та методів навчальних курсів з реальною соціальною ситуацією, в якій передбачається формування у школярів готовності до розв’язання життєвих проблем);

· принцип превентивності ( означає надання знань для профілактики негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища, активне протистояння їм);

· принцип життєвої смислотворчої самодіяльності (передбачає процес становлення особистості як творця і проектувальника свого життя, який уміє приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність, повноцінно жити й активно діяти у динамічних життєвих умовах, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни);

· принцип свободи совісті (обумовлює можливість вибору серед світських навчальних курсів такого, що найбільше відповідає світоглядним переконанням учнів та їхніх батьків).