Рухомий - рухливий -руховий

Рухомий. 1. Який перебуває в постійному русі: рухома матерія.

2. Який переміщається або може бути переміщений з місця на місце; який міняється: рухомі піски, рухомий наголос, рухоме майно, рухоме обличчя.

3. Який рухається завдяки своїй будові (про механізм, машину, при­стрій тощо).

Рухливий. 1. Який перебуває в ру­сі; здатний до руху: рухливий потік, рухлива тінь.

2. Повний життєвої сили, жвавий; який легко приходить в рух (про час­тини тіла): рухливий хлопець, рухливі губи, рухливий розум.

Руховий. 1. Який стосується руху, пов'язаний з ним: рухове уміння дітей, рухові вправи.

2. Який приводить щось у рух, ке­рує рухом когось, чогось: руховий нерв, рухова установка.

РУШНИК - РУЧНИК

Рушник, -а. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної і т. ін.) для витирання (обличчя, тіла, рук, посуду тощо); шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим ор­наментом, що використовується для оздоблення житла, в українських на­родних обрядах тощо.

Ручник, -а. 1. Молоток.

2. Пензель для малювання.

3. Ручний гальмівний важіль в ав­томашині, тракторі тощо.

РЯБИТИ - РЯБІТИ - РЯБЙ-ТИСЯ - РЯБІТИСЯ - РЯБІШАТИ

Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром во­ду (Н.Рибак).

Рябіти, неперех. Ставати рябим, строкатим або рябішим, строка­тішим; виділятися рябизною, строка­тістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). В очах починає рябіти (М.Коцюбинський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода (3.Мороз); Квітки рябіють в траві (А.Тесленко).

Рябйтися, зрідка. Те саме, що ря­біти. На пасовиську рябиться худоба (І.Франко).

РЯТ

Рябїтися. Виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, видніти-ся (про щось рябе, строкате). На горі далеко за долиною., щось рябілося (А.Свидницький).

Рябішати. Ставати рябішим, стро­катішим.

РЯБОТИННЯ - РЯБОТІННЯ

Ряботиння. 1. Плями від віспи або пігментні цяточки на шкірі людини. Вона була русява, круглоголова, на об­личчі розсіяно ряботиння (Є.Гуцало); Його червоне обличчя в густому рябо­тинні не віщувало нічого втішного (С.Голованівський).

2. Плями або цяточки на чомусь; безліч предметів, від яких рябить в очах; брижі на воді. Обличчя [Литки], як розрізаний надвоє найдостигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (В.Епік); Повз нього, здавалося, про­пливали береги, і від того ряботиння різало в очах (П.Кочура); Кругом весла повільно Ряботиння наростає (М.Шпак).

Ряботіння, розм. Дія і стан за зна­ченням ряботіти — укриватися бри­жами, виділятися рябизною, рясніти тощо.

РЯД, -у. При слові ряд, яке вхо­дить до складу підмета, часто трапля­ється узгодження за змістом, тобто присудок ставиться у формі множи­ни. Цілий ряд палат, будинків, мов ни­зка білих зубів, виставилися на горі (Панас Мирний). Пор. більшість.

ряска див. ряст.

РЯСНІТИ - РЯСНІШАТИ

Рясш'ти. Ставати густим, густішим; бути густо покритим чимсь; виділя­тися своєю ряснотою тощо. Рясніє дощ, і падає лункіше М'яких краплин розмірене биття (М.Бажан); Ягоди ря­сніють між листом спілі, червоні (С.Ва-сильченко).

Ряснішати. Ставати ряснішим. — Не кожна яблуня з роками ряснішає цвітом (3.Мороз); За вікном пішов дощ. Спершу дрібненький, ледь видний у тумані, та поступово краплі більшали, ряснішали (Є.Гуцало).

РЯСТ - РЯСТКА - РЯСКА

Ряст, -у. Багаторічна трав'яниста лікарська рослина родини макових, що цвіте квіточками, зібраними в ки­тиці.

Рястка. Багаторічна трав'яниста декоративна рослина родини лілій­них.

Ряска. Багаторічна трав'яниста дрібна водяна рослина. На них війнуло запахом ряски, тихим шелестом очере­тів (Григорій Тютюнник).

рятівний див. рятувальний.

РЯТІВНИК - РЯТУВАЛЬНИК

Рятівник, -а. Той, хто врятував або рятує когось, щось: рятівник людст­ва, сміливий рятівник.

Рятувальник, -а. Той, хто профе­сійно займається рятуванням когось, чогось: рятувальник на воді, пост ря­тувальника.

РЯТУВАЛЬНИЙ - РЯТІВНИЙ -РЯТІВНИЧИЙ

Рятувальний. Призначений, ство­рений для рятування когось, чогось: рятувальна служба, рятувальна стан­ція, рятувальна експедиція, рятуваль­на шлюпка.

Рятівний. 1. Те саме, що рятуваль­ний: рятівний катер, рятівний круг, рятівний пояс.

2. Який дає, приносить порятунок або сприяє порятунку: рятівне укрит­тя, рятівна суперечка.

Рятівничий. Те саме, що рятівний: рятівнича команда, рятівничий берег.

рятувальник див. рятівник.

с

с

С (ес). Як назва літери вживається в с. р.: велике с\ як назва звука вжива­ється в ч. р.: довгий с.

с... див. з...

САДЖА, -і, ор. -ею. Птах ряду ряб-коподібних.

САДЖАЛКА - САДЖАНКА -САЖАЛКА, САЖАВКА

Саджалка. Садильна машина. Пох. саджалковий.

Саджанка. Рослина, яку вирощу­ють садінням (цибулин, розсади то­що). Пох. саджанковий.

Сажалка, сажавка. Викопана во­дойма, копанка. В сажалках виводи­лися карасі (В.Земляк).

САДИВНИЙ - САДИЛЬНИЙ

Садивний. Призначений для садін­ня: садивний матеріал, садивні бульби.

Садильний. Яким користуються для садіння: садильний агрегат, сади­льна яма.

САДОВИНА. Загальна назва садо­вих плодових дерев та їхніх плодів (груша, яблуня, абрикос тощо); фру­кти. Лукаш усе садовину ростив та ко­хав (Марко Вовчок).

сажалка, сажавка див. саджалка.

САЖЕНЬ, -жня. Давня східносло­в'янська одиниця довжини, яка до­рівнює трьом аршинам (2,134 м).

САКА - САКИ

Сака, -и, д. і м. -ці (з великої літе­ри). Річка на півдні Молдови.

Саки, Сак, мн. (з великої літери). Місто в Криму.

САЛЬДО - СОЛЬДО

Сальдо, невідм., с. У бухгалтерії — різниця між підсумками за дебетом і кредитом рахунків.

Сольдо, невідм., с. Італійська мідна монета.

САМ, САМИЙ - САМИЙ

Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенни­ком, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об'єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для по­значення особи, яка діє без інших, для підкреслення значущості, над­звичайної ваги, величі особи чи пред­мета, у значенні "тільки", "навіть" тощо. До школи прийшов Павлик сам, не тримався за руку материну (К.Гор­дієнко); — Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морсь­кого позичить попросим русалку саму (Леся Українка); Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ пере­стане (М.Коцюбинський); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (І.Нечуй-Левицький); Що не день — нові Перекликаються з гос­тями гості. Ну хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (М.Рильський).

Самий, сама, саме (само), займ. означ. 1. Вживається після вказівних займенників той, цей, такий тощо для підкреслення тотожності з ким-, чим-небудь, подібності до когось, чогось і т. ін.: та сама хатина, те саме село, такий самий кінь, того самого дня, цей самий шлях.

САН

2. Вживається з іменниками в по­єднанні з прийменниками з, від, до, на, край, під, над, при, біля, коло та ін. (на позначення місця) і з, від, до, на, перед, під та ін. (на позначення часу): від самого моря, коло самої хати, з са­мого ранку, до самого вечора, перед са­мою війною, під самий Новий рік (час­тіше в цьому значенні вживається частка аж: просидів аж до вечора, опи­нився аж біля моря).

3. Вживається для творення най­вищого ступеня порівняння прикме­тників {самий великий, самий кра­щий), але таке вживання ненорматив­не. Пор. ступені порівняння.

САМБА - САМБО

Самба. Бразильський швидкий па­рний танець.

Самбо¹, невідм., с. Вид, система бо­ротьби.

Самбо², невідм., мн. Нащадки від шлюбів індіанців з неграми (в Латин­ській Америці) або мулатів з нефами (на острові Ямайка).

САМБУК - САМБУКА

Самбук¹, -а. Бузина.

Самбук², -у. Солодка сфава: яблуч­ний самбук, апельсиновий самбук.

Самбука. Широка драбина, яку за­стосовували в давнину при облозі міста.

самий — самий див. сам.

САМОЛЮБСТВО - СЕБЕЛЮБ­СТВО

Самолюбство. Почуття власної гід­ності, пов'язане з ревнивим ставлен­ням до думки про себе навколишніх, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо: ображене са­молюбство, хворобливе самолюбство, тішити самолюбство. — Самолюбст-

во не дозволить їй визнати поразку, — підкинув учитель фізики (О.Гончар); Вихопилося в нього через верх самолюб­ство і заступило людей (С.Чорно- бривець).

Себелюбство. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Доро- шеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себе­любства (Григорій Тютюнник); Ва­силь сказав гірку правду Любчику про шкурництво, про себелюбство (А.Хиж-няк); — Це було б себелюбством з мого боку, коли б я тепер взяв тебе у похід (А.Кащенко).

САМОСКИД - САМОСКИДКА

Самоскид, -а. Транспортний засіб (автомобіль, баржа, вагон тощо), який механічно скидає вантаж.

Самоскидка. Жниварка, яка само­стійно скидає зрізаний хліб.

САМОХІД - САМОХІДКА

Самохід. 1. р. -хода. Машина, фанспорт з власною тягою; самохід­на гармата.

2. р. -ходу. Автоматичний рух ма­шини чи її частини: ввімкнути верс­тат на самохід.

Самохідка, розм. Самохідна гар­мата.

САМОЦВІТ, -у. Кольоровий або безколірний коштовний чи напівко­штовний камінь з яскравим блиском, а також переносно — щось яскраве, самобутнє. [Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг доро­гий із самоцвітами перстень (С.Ва-сильченко); Іскрилися всіма кольорами веселки коштовні самоцвіти (3.Ту­луб).

САН... Перша частина складних слів, що відповідає слову санітарний; пишеться разом: санвузол, санінспекція.

САН

САНГІНА. М'який червоний або червоно-коричневий олівець, який використовують у живопису; малю­нок, виконаний таким олівцем.

САНДАЛ - САНТАЛИ

Сандал¹, -у. Рослинний барвник червоного або жовтого кольору, який одержують з бразильського дерева фернамбук.

Сандал², -а. Пристрій для обіг­рівання житла, що колись був поши­рений у багатьох країнах Азії.

Сантали, -ів, мн. (одн. сантал, -а). Найчисленніший з народів мунда, який живе в Індії.

САНДАЛІЇ, САНДАЛІ - САНДА­ЛЕТИ

Сандалії, -ій, сандалі, -аль, мн. 1. Взуття давніх греків і римлян.

2. Легкі літні шкіряні туфлі без ка­блуків, що застібаються ремінцем.

Сандалети, -ет, мн. Рід сандалій — легкі літні туфлі.

сантали див. сандал.

САНТИ... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттю "сота частина"; пишеться разом: сан­тиграм, сантиметр.

САНУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. 1. У медицині — здійснювати са­націю — запобіжні лікувальні заходи для оздоровлеііня порожнини рота.

2. В економіці — здійснювати сис­тему заходів для запобігання банк­рутства або для підвищення конку­рентоспроможності виробництва: са­пувати вугільну промисловість.

Пох.: санбваний, санування.

САПРО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттю "гнилий"; пишеться разом: сапроген­ний, сапропеліт.

САПРОПЕЛІТ - САПРОПЕЛЬ

Сапропеліт, -у. Викопне вугілля, що утворилося внаслідок ущільнення сапропелю.

Сапропель, -ю, ор. -ем. Мулисті відклади перегнилих залишків ниж­чих організмів на дні водойми.

САРАЙ - ХЛІВ

Сарай, -ю, ор. -єм. Господарське приміщення для зберігання різного майна.

Хлів, -а. Будівля для свійської ху­доби та птиці.

сарделька див. сосиска.

САФЛОР - САФРОЛ

Сафлор, -у. Південна трав'яниста рослина родини складноцвітих, з на­сіння якої одержують олію, а із су­цвіть — фарбу; фарба із суцвіть цієї рослини.

Сафрол, -у. Жовтувата рідина, що використовується в парфюмерії.

САШЕ, невідм., с. Надушена поду­шечка, яку кладуть між білизною для надання їй приємного запаху; сумоч­ка для зберігання хусточок, гребінців тощо.

свідоцтво — свідчення див. посвід­чення.

СВАРИТИ - ЛАЯТИ

Сварити, -рю, -риш. Різкими (іно­ді й образливими) словами вислов­лювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мар-тович); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю.Янов-ський); Сварити їх поміж собою Ко-синському ще не було на руку в такий вирішальний час (І.Ле).

СВІ

Пох.: сваритися, -рюся, -ришся. Вступати в сварку з кимось; вислов­лювати своє невдоволення (іноді й образливо); робити погрозливий жест чим-небудь. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і ми­ривсь (А.Кримський); Василь зненави­дів науку. — Я тебе в свинарі запру! — сварилася мати (Панас Мирний); Уговорювала [мати] її, а далі і свари­лась на неї (Г.Квітка-Основ'яненко); Стадницький люто свариться на нього арапником (М.Стельмах); сварка, сва­рливий.

Лаяти, -лаю, лаєш. Різкими, гру­бими, часто непристойними або об­разливими словами висловлювати осуд, докори; обзивати кого-небудь. — / чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино (М.Стельмах); Дочок своїх вона лаяла мужичками (Панас Мирний); Кузьма вирішив на перший раз не лаяти хлопця, а тільки побала­кати з ним (П.Панч). Пох.: лаятися, лаюся, лаєшся. Виражати своє неза­доволення грубими, часто непри­стойними або образливими словами; дорікати одне одному. Лайка та свар­ка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Тут велися бесіди, тихі та мирні, без сварок та лайок, бо на колодках не годилося сваритись, ні лаятись, за що сюди й любив виходити Симон (А.Дімаров); лайка, лайливий.

СВІЙСЬКИЙ. Який живе при лю­дях; не дикий, приручений (про тва­рин, птахів): свійська коза, свійський індик.

СВІТАННЯ - СВІТАНОК

Світання, р. мн. -ань. 1. Дія — на­стання світанку. За хвилину почалось

світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все вираз­ніше окреслювались контури будівель (О.Гончар).

2. Те саме, що світанок. На світан­ні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (Л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (В.Сосюра).

Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранко­ва зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній).

СВІТЛІТИ - СВІТЛІШАТИ

Світліти. Ставати світлим, світ­лішим, розвиднятися тощо; виділяти­ся світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світ­літи (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.Журахович); В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О.Дон-ченко).

Світлішати. Ставати світлішим, розвиднятися тощо. Ніч минала, все округи світлішало (Є.Гуцало).

СВІТЛОВИЙ - СВІТЛЯНИЙ -СВІТНИЙ

Світловий. Прикм. від світло — переважно в значенні "промениста енергія", а також утворений за допо­могою світла; освітлений: світловий потік, світлові хвилі, світлове випро­мінювання, світлова одиниця, світло­вий рік, світловий день, світлова сиг­налізація, світлова реклама, світлове коло.

Світляний. Те саме, що світловий, але вживається переважно у значенні "утворений світлом, освітлений", а також "який світиться": світляна пля-

СВІ

ма, світляний циферблат. Крізь хмари продерлося сонце і скісним, світляним стовпом лягло поперек світлиці (І.Фра-нко); Тієї ж миті врізався в сивину ту­ману струмінь світла з прожектора.. Праворуч засвітилося сизе око цикло­па. Два світляні мечі розійшлися в різні боки (А.М'ястківський).

Світний. Який світиться: світний газ, світний диск, світний циферблат годинника, світні фарби, скупчення світного газу.

СВІЧАДО, розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-ро-бітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взя­вшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І.Багряний); Я вбираю щиро, радо Все веселе і сумне; Вся душа моя свічадо Одворотне й чарівне (Г.Чупринка); Річка свічадо своє розгорнула і красува­лась, цвіла, усміхалась, Дівчина наче, цвіла, червоніла (О.Олесь).

СВІЧКАР - СВІЧНИК

Свічкар, -я. Той, хто виготовляє свічки або торгує ними.

Свічник, -а. Підставка для свічки або свічок.

свобода див. воля.

СВОП, -у. Операція з обміну на­ціональної валюти на іноземну із зо­бов'язанням зворотного обміну через певний термін.

себелюбство див. самолюбство.

сегрегація див. расизм.

СЕЙСМО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову сейсміч­ний; пишеться разом: сейсмозона, сей­смонебезпечний (але сейсмо-акустич­ний).

секретний див. таємний.

СЕКСТАНТ - СЕКТАНТ Секстант, -а. Кутовимірний при­лад. Пох. секстантський.

Секстант, -а. Послідовник, учас­ник секти; переносно — людина, яка замикається в своїх вузьких ін­тересах. Пох. секстантський.

СЕЛЕКТИВНИЙ - СЕЛЕКЦІЙ­НИЙ

Селективний. Здатний робити від­бір; який грунтується на селективно­сті — здатності робити відбір: селек­тивні розчинники, селективне очищен­ня мастила.

Селекційний. Пов'язаний з селек­цією; який займається селекцією; одержаний внаслідок селекції: селек­ційні досліди, селекційна станція, нові селекційні сорти.

СЕЛЕН - СЕЛІН

Селен, -у. Хімічний елемент — супутник сірки.

Селін, -у. Рослина з роду аристиду родини злаків.

СЕЛЕНІД - СЕЛЕНІТ

Селенід, -у. Сполука селену голов­ним чином з металом, що її застосо­вують в основному як напівпровідни­ковий матеріал.

Селеніт¹, -у. Мінерал класу суль­фатів, різновид гіпсу рожевого, жов­того або білого кольору, який вико­ристовують для виготовлення худож­ньо-побутових виробів.

Селеніт², -а. У науково-фантастич­ній літературі — назва мешканця Місяця.

селін див. селен.

СЕЛО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова село, виражені відмінюваним імен­ником, переважно узгоджуються з

СЕП

ним у відмінку: в селі Соболівці, біля села Долинівки. Звичайно не узгоджу­ються назви, рід і число яких розхо­дяться з граматичним родом і числом слова село: в селі Гоголів, коло села Літки.

СЕЛЬ, -ю, ор. -ем. Бурхливий гря-зе-кам'яний потік, що виникає в го­рах під час сильних дощів або танен­ня снігів: з гір зійшов сель. Пох. се­левий.

СЕЛЯНИН - СІЛЬЧАНИН

Селянин, -а, мн. -яни, -ян. Мешка­нець села, основним заняттям якого є обробіток землі. Пох. селянський.

Сільчанин, -а, мн. -ани, -ан. Меш­канець села; односелець. Крокуючи до села, перебирав [Данило] усі можливі зустрічі, розпитування, готував зазда­легідь відповіді, уявляв себе з усіх боків перед сільчанами й сім'єю (Б.Гонча­ренко).

селянський див. сільський.

СЕМЕРО, сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, переку­пок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів'я). Пор. двоє.

СЕНАТСЬКИЙ - СЕНАТОР­СЬКИЙ

Сенатський. Прикм. від сенат.

Сенаторський. Прикм. від сенатор.