Порошити - порощйти, порощати

Порошити, -ошу, -бшиш. Засипа­ти, покривати чим-небудь; іти, сипа­ти: порошити пилом, сніжок поро­шить, порошить дрібний дощик.

Порощйти, -щу, -щйш / порощати, розм. 1. Сікти, шмагати, бити (про дощ, сніг); періщити. Сніг так і поро­щить у лице (Ганна Барвінок); Смут­не небо порощило дрібним дощем (І.Не-чуй-Левицький); Порощить дощ за вікном (С.Васильченко).

2. перен. Швидко й голосно гово­рити; кричати. — Мовчать! Пресквер-на пащекухо! — Юнона злобно поро­щить (І.Котляревський); Манюсінькі [діти]., щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г.Квітка-Основ'яненко).

ПОРСКАТИ - ПОРСЬКАТИ

Порскати, порснути. З силою при­скати, вилітати, розсипатися (про бризки, іскри тощо); обдавати крап­лями; форкати (про коней) тощо. Го­ріла хата.. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю.Бедзик). Навіть мої коні були, ви­димо, раді, бо порскали і шпарко йшли наперед (Т.Бордуляк); Лиш коні пор­скають, вудилами дзвенять (Б.Леп-кий).

пос

Порськати, порськнути. У мислив­стві — цькувати звіра.

портрет див. автопортрет.

порука див. запорука.

ПОРУЧ - ПОРЯД

Поруч. 1. присл. Дуже близько, на невеликій відстані від когось, чогось; поблизу: іти поруч, стояти поруч, поставити хату поруч, працювати поруч.

2. (з ким-чим, кого, чого), прийм. Вживається при вказуванні на прос­торову близькість, суміжність когось, чогось з ким-, чим-небудь; коло: вона сіла поруч з батьком, він став поруч нас. І полоненого хлопця поставили по­руч ката... (М. Нагни бід а); Поруч воза йшов Микита, проводжаючи подорож­ніх до Росі (А.Кащенко).

Поряд. 1. присл., прийм. Те саме, що поруч: бігти поряд, жити в будин­ку поряд, сидів поряд з дівчиною, іти поряд саней. Орися присіла поряд із Юлею (Григорій Тютюнник).

2. (з ким-чим), прийм. Вживається при вказуванні на суміжні або одно­часні дії, а також на особи або пред­мети, що перебувають у спільній або одночасній дії; разом, одночасно. На­род творить. Колективно? Так, поряд з відомими на ім 'я і невідомими широ­кому загалу, але відомими близькому оточенню народними творцями бачимо й незчисленні приклади колективної творчості (М.Рильський).

ПОРФІР - ПОРФІРА

Порфір, -у. Загальна назва магма­тичних гірських порід.

Порфіра. 1. заст. Довга пурпурова мантія, символ влади монарха: дорога порфіра.

2. Морська їстівна водорість чер­воного кольору.

поряд див. поруч.

ПОСВІДЧЕННЯ - ПОСВІДКА -СВІДОЦТВО - СВІДЧЕННЯ

Посвідчення, р. мн. -ень. 1. Під­твердження істинності, правильності чогось; свідчення, підтвердження чо­гось тощо: нотаріальне посвідчення.

2. Офіційний документ, який під­тверджує якийсь факт або містить ко­роткі відомості про когось: особове посвідчення, посвідчення особи, посвід­чення про відрядження. Якщо це слово вжите без вказівки на те, що саме во­но засвідчує, і контекст не дає ніяких уточнень, то йдеться про особове по­свідчення, тобто про документ, в яко­му засвідчується особа.

Посвідка. Те саме, що посвідчення 2: посвідка на проживання, посвідка про особу.

Свідоцтво. Те саме, що посвідчення 2: авторське свідоцтво, свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, свідоцтво про винахід.

Свідчення. Факт, річ, обставина, які підтверджують щось; повідомлен­ня про щось (в тому числі і свідком на суді чи допиті): правдиве свідчення, свідчення духовного багатства, за свід­ченням очевидця, записувати свідчення.

ПО-СВОЄМУ - ПО СВОЄМУ

По-своєму, присл. Відповідно до власного бажання, розуміння тощо; своєю мовою, своєрідно. — Чи ви пак вмієте по-нашому говорити, чи тільки говорите по-своєму? — спитав Тарасій (І.Нечуй-Левицький); Мотив був су­ворий, мужній, по-своєму оригінальний (З.Тулуб).

По своєму, займ. з прийм. По своєму ліжку простягай ніжку (приказка).

ПОСЕРЕДИНІ - ПО СЕРЕДИНІ

Посередині. 1. присл. Усередині, в центрі або недалеко від центру чо-

пос

гось, між двома особами або предме­тами тощо. Посередині довгий стіл, накритий до званої вечері (Леся Украї­нка); Рука — вузька, жовто-біла, з до­вгими пальцями, які посередині здаю­ться товщими, від чого схожі на білі сигари (В.Винниченко); Моріг зелений перерізується посередині биндочкою-стежкою (М.Коцюбинський); Горо­дець був такий, як колись, — порослий дрімучим лісом соняшників, кукурудзи; посередині — глибока межа (І.Баг­ряний).

2. прийм. Посеред. Маруся сиділа посередині кімнати (Панас Мирний).

По середині, ім. з прийм. По середи­ні [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони (Панас Мирний).

посів див. сіяння.

посміхатися див. усміхатися.

посмішка див. усмішка.

ПОСбЛ - ПОСЛАННИК - ПО­СЛАНЕЦЬ

Посол, -сла. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. Моточовен відвіз на "Ісмет " турецького посла з дружиною (Ю.Яновський).

2. Те саме, що посланець. Латину тільки що сказали, що од Енея єсть по­сли (І.Котляревський).

Посланник, -а. 1. Дипломатичний представник (рангом нижчий від по­сла).

2. зрідка. Те саме, що посланець.

Посланець, -нця, ор. -нцем. Особа, послана кимсь з певним дорученням, завданням тощо, гонець; чийсь пред­ставник для участі в чомусь і т. ін. — Я посланець пана Ґонти (Т.Шев­ченко); Вчора знову посланець приніс мені рожі від вас (Ірина Вільде); Його

до гетьмана од Січі посланцем обрано (В.Сосюра).

ПОСТ... Префікс, що означає на­ступність: постадаптація, постімпре­сіонізм.

поставати див. повставати.

ПОСТОРІНКОВИЙ - ПОСТО­РОНКОВИЙ

Посторінковий. Який здійснюється за сторінками, сторінка за сторінкою: посторінкова нумерація.

Посторонковий. Прикм. від посто­ронок — частина кінської упряжі.

ПОСТУПАЛЬНИЙ - ПОСТУП­ЛИВИЙ - ПОСТУПбВИЙ

Поступальний. Спрямований упе­ред, який рухається у висхідному на­прямку: поступальний розвиток, поступальний рух.

Поступливий. Схильний іти на поступки комусь; згідливий: поступ­лива людина.

Поступовий. Який відбувається, здійснюється без раптових змін, у пе­вній послідовності, не зразу тощо: поступовий перехід, поступовий розви­ток.

потовий див. пітний.

ПОТОВЩАННЯ - ПОТОВ­ЩЕННЯ

Потовщання. Дія за знач, потовща­ти — стати товстим, товстішим: пото­вщання жил, потовщання пагонів, по­товщання стебла.

Потовщення, р. мн. -ень. 1. Дія за знач, потовстити — зробити товстим, товстішим; збільшити товщину чо­гось: бікарбонат натрію спричиняє по­товщення шкаралупи яйця.

2. Товща частина, товще місце чо­гось: потовщення на трубах, канат з потовщенням.

поч

потоковий - поточний

Потоковий. Який здійснюється безперервним потоком, конвеєрний (про метод виробництва) тощо: пото­кова лінія, потоковий метод, потокове збирання буряків, потокова ділянка.

Поточний. 1. Який є, відбувається тепер, у цей час тощо: поточний рік, поточний момент, поточна преса, по­точні виробничі потреби.

2. Повсякденний (про справи, ро­боту): поточний рахунок, поточний ре­монт, поточна робота, поточні госпо­дарські справи.

ПОТОМУ - ПО ТОМУ

Потому, присл. Потім. Жах стулив усім уста, і білі бороди, немов зів'ялі, упали на груди. Потому зчинився ґвалт (М.Коцюбинський); — По обіді зараз дідуньо казав йому газету читати, по­тому я бабуні нитки мотала (Леся Українка).

По тому, займ. з прийм. Знайдуть її по тому, що вже сильно ридатиме (Марко Вовчок); Я його в вічі не бачив і не балакав з ним, але по ділах його і по тому, що про його люди говорять, бачу, що це великий чоловік (Б.Лепкий); По тому, як Аня одвернулася й сховала об­личчя, Шумаков зрозумів, що вона теж сміється, але не відповідає на його жарт (С.Голованівський); — Ви дар­ма на Байду говорите таке. — "Я ска­зав, по тому й бути, дочко "(Д.Бедзик).

ПОТОНШАННЯ - ПОТОН­ШЕННЯ

Потоншання. Дія за знач, потонша­ти — стати тонким, тоншим: потон­шання криги, потоншання шкіри.

Потоншення, р. мн. -ень. 1. Дія за знач, потоншити — зробити тонким, тоншим; зменшити товщину чогось.

2. Тонша частина, тонше місце чо­гось.

Поточний див. потоковий.

ПОТРЕБУВАТИ, -ую, -уєш (кого, чого). Відчувати нестачу чогось, необ­хідність у кому-, чому-небудь; вима­гати певних умов для розвитку, здійс­нення тощо: потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати по­мічника, потребувати допомоги, по­требувати коштів, потребувати ліків, потребувати поліпшення, потребува­ти спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.

ПО-ТРЕТЄ - ПО ТРЕТЄ

По-третє, присл. Вживається як вставне слово при переліку на позна­чення третього пункту.

По третє, числ. з прийм.

ПОЧИН - ПОЧИНАННЯ -ЗАЧИН

Почин, -у. 1. Починання, ініціати­ва: за почином, з почином.

2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину.

Починання, р. мн. -ань. Розпочата кимсь робота, справа, захід (переваж­но новаторського, пошукового харак­теру): корисні починання, новаторські починання, патріотичні починання, прогресивні починання.

Зачин, -у. Вступ, початок переваж­но в епічних творах народної творчо­сті (у думах, билинах, піснях): казко­вий зачин, форма зачину.

ПОЧОМУ, ПОЧІМ - ПО ЧОМУ, ПО ЧІМ

Почому, почім, присл. Уживається в значеннях "скільки коштує". Мати розпитувала, почому там на базарі пшоно, сало, олія (А.Шиян); — А почім

поч

же там поросята? — поцікавилась ма­ти (Є.Гуцало).

По чому, по чім, займ. з прийм.

— Чи довго же ся ніч? — "Недовго, ні!"

— А ти ж по чому знаєш? (Леся Укра­їнка); Я дівкою не гуляла, замужем не буду, По чім же я свої літа споминати буду? (П.Чубинський).

ПОЧУВАТИ - ВІДЧУВАТИ Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізич­ному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір'ю (І.Нечуй-Ле-вицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М.Коцюбинський); — Як ти себе по­чуваєш? — жалісливо питаю я в неї (Панас Мирний).

2. Те саме, що відчувати. [Анна:] Аж до Гори я не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спи­ною я близько почувала (І.Кочерга);

— Я почуваю запах диму (Ю.Янов-ський); Хоч не все зрозуміла [Катря] як слід, проте почувала, що правда за вчи­телем (А. Головко).

Відчувати. Сприймати органами чуття, мати здатність сприймати, ін­туїтивно передбачати щось; пережи­вати якесь почуття. Приємно відчува­ти запах прілого листя і соснової смоли (С.Чорнобривець); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С.Го-лованівський); Матроси не бачили бе­регів, але відчували їх близькість (В.Кучер); Вони обоє відчували однако­во, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Лесь Марто- вич).

ПОЧУТТЯ - ЧУТТЯ - ВІДЧУТ­ТЯ

Почуття. 1. Психічні й фізичні від­чуття людини; здатність сприймати

навколишнє середовище: почуття голоду, почуття власної гідності, по­чуття ліктя, почуття міри, почуття відповідальності, естетичні почуття, почуття патріотизму.

2. Емоції, що супроводжують оцін­ку певних суспільних подій, явищ, викликані певними душевними пере­живаннями; вияв схвильованості, піднесення тощо: грати на почуттях, почуття гумору, почуття радості. Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Леся Україн­ка); Пішов додому Чіпка,.. поніс у сер­ці гірке почуття ненависті (Панас Мирний); Його охопило почуття па- лющого сорому (Григорій Тютюнник); В його душі ворухнулося якесь зловіще, погане почуття (Б.Лепкий).

3. Глибоке відчуття потягу, душев­ної прихильності до когось; любов, кохання тощо. Зів 'яло з часом та по­чало гаснути в серці Поновім і почут­тя до Гашіци (М.Коцюбинський); Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (О.Гончар).

Чуття. 1. Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення; фізичний стан, свідомість; інстинкт істот: органи чуття, зорові чуття, шо­сте чуття, загострене чуття, чуття ліктя, чуття орієнтації у птахів, чут­тя дотику тощо. Невимовна, надзви­чайна швидкість і ясність чуттів — зору і думки — володіли в цю секунду Марією (Ю.Смолич); Іваниха тим ча­сом вернулась до чуття, глянула на си­на спершу немов непритомно, потім одразу все пригадала (Леся Українка); Поштовий голуб мусить бути особливо прив'язаний до свого голубника, і це чуття хлопець настирливо й терпляче виховує у птахів (О.Донченко).

поя

2. Психофізичне відчуття, якого зазнає людина; психічний стан люди­ни, зумовлений її переживаннями, враженнями; передчуття, усвідомлен­ня чогось тощо: сповнений високого чуття, чуття огиди, чуття самотно­сті, чуття прив'язаності, чуття ре­альності, болюче чуття, чуття відпо­відальності, радісне чуття, чуття гу­мору, чуття мови, естетичне чуття. Згадую минуле життя спокійно, та без радості, без туги: одно із нього ви­ніс я чуття, що я не був у нім щасли­вий, д/7у ги/(І.Франко).

3. Здатність переживати, хвилюва­тися, палко відгукуватися на щось, душевно захоплюватися чим-небудь, чуйно ставитися до когось. Аж ось по­легшало життя; Немов прокинулось чуття В душі тюремників моїх (П.Гра-бовський); І у зболілому серці.. Теплі, гуманні чуття постають (І.Франко).

4. Те саме, що почуття 3. Якби пом­ножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов, як день, не знають ще чуття такого люди (В.Сосюра); Чуттям жінки Орися збагнула, що вона зазд­рить її материнству (Григорій Тютюн­ник).

Відчуття. Здатність відчувати, спри­ймати явища навколишнього світу, підсвідоме сприймання чогось; стан, зумовлений переживанням, усвідом­ленням, розумінням чого-небудь: від­чуття дотику (дотикові), зорові від­чуття, нюхові відчуття, слухові від­чуття, смакові відчуття, відчуття болю, відчуття тепла. Його не зали­шало відчуття присутності когось стороннього (О.Донченко); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це лю­бов до природи, правильне відчуття

краси природи (О.Довженко); Відчут­тя близької розлуки ятрило материн­ське серце (А.Шиян).

ПОШИРЮВАТИСЯ - РОЗПОВ­СЮДЖУВАТИСЯ. Збігаються в зна­ченнях "передаватися, продаватися і т. ін. багатьом для придбання, озна­йомлення тощо; охоплювати дедалі більший простір та ін.": вірші поши­рювалися (розповсюджувалися) в спис­ках. У значенні "ставати відомим, приступним для багатьох" поширюва­тися вживається переважно з абстра­ктними іменниками (інтерес, ініціа­тива, ідеї), а розповсюджуватися — переважно при наявності активно­го суб'єкта (хтось розповсюджує щось).

ПОЩО - ПО ЩО

Пощо, присл. розм. Навіщо, заради чого. Іми обертаємося в пил... Але по­що обертатися в пил з муками, коли можна без?.. (І.Багряний); Чого вер­тать? Пощо? Й для кого? (П.Карман-ський); Навіть дівчат не кликала, щоб помагали. Пощо? Не треба розніжува­тися (Б.Лепкий); Пощо ота за моло­дістю туга, Пощо ті нарікання і жалі? Все марнота, коли довкруж наруга, Коли немає правди на землі (В.Бров-ченко).

По що, займ. з прийм. — По що ти йдеш до лісу? — "По гриби ".

ПО-ЯКОМУ - ПО ЯКОМУ

По-якому, присл. Як у кого, за чиїм звичаєм; якою мовою. "А се по-яко­му? — подумав Русин. — Бути в пеклі і чорта не бачити, — ге, се вже хіба остання ганьба!" (І.Франко).

По якому, займ. з прийм. [Панна:] Ну то кажи, по якому праву не даєш проїзду чесним людям? (С.Васильчен-ко).

поя

ПО-ЯКОМУСЬ - ПО ЯКОМУСЬ По-якомусь, присл. Якоюсь мовою.

— А цей новий, чорнявенький — не кав­казець часом? Джеркотів сьогодні по-якомусь з Магомедовим (О.Гончар).

По якомусь, займ. з прийм. А по якомусь часі обоє лежать уже горілиць на воді заспокоєні (О.Гончар).

ПОЯСНЕНИЙ - ПОЯСНЕН­НИЙ

Пояснений. Дієприкм. від поясни­ти; роз'яснений: не всі явища природи пояснені.

Поясненний, прикм. Якого можна пояснити.

ПРА..., преф. Утворює: 1) іменни­ки зі значенням віддаленого ступеня прямої спорідненості: прабаба, пра­прабаба, прадід, прапрадід, правнук, прамати, прародичі; 2) іменники й прикметники зі значенням первин­ності, давності зв'язків, стосунків то­що: прабатьківщина, прамова, прамо­вний, праслов 'янський, праджерело, праліс.

правити див. керувати.

ПРАВОРУЧ, присл. 1. (де?). З пра­вого боку; справа. Зараз ми йдемо на степове озерце, що праворуч, і там постоїмо на вечірньому перельоті (М.Хвильовий); Праворуч і ліворуч ви­бухають ворожі снаряди (О.Довжен­ко); Дорога пролягала засніженим лу­гом попід горою, що підносилась право­руч (Я.Гримайло).

2. (куди?). У правий бік; направо.

— Спустися отуди в балку, пройдеш греблю попід вербами і зараз же бери праворуч (О.Кобилянська); На роздо­ріжжі головної вулиці я звернув право­руч (О.Досвітній); Світличний подиви­вся праворуч — ні живої душі (А.Діма-ров).

ПРАКТИК - ПРАКТИКАНТ

Практик, -а. Той, хто набув досвіду внаслідок практичної діяльності, хто займається практичною діяльністю: досвідчений практик, теоретик і пра­ктик перекладу, лікар-практик.

Практикант, -а. Той, хто прохо­дить практику: сумлінний практи­кант, лікарський практикант, сту-дент-практикант.

праник див. пряник.

ПРАСУВАТИ - ПРЕСУВАТИ

Прасувати, -ую, -уєш. Вирівнюва­ти, вигладжувати гарячою праскою (одяг, тканину тощо): прасувати білизну. Біля хати на дерев 'яному сто­лику Оксана старанно прасує білу со­рочку (А.Шиян).

Пресувати. Ущільнювати, стиска­ти пресом, виготовляти щось за допо­могою преса: пресувати сіно, пресува­ти деталі.

працівник див. робітник.

пре... див. при...

ПРЕЗЕНТАЦІЯ - РЕПРЕЗЕН­ТАЦІЯ

Презентація, -ї, ор. -єю. 1. Пред­ставлення, пред'явлення перевідного векселя особі, зобов'язаній здійснити плату.

2. Урочисте представлення чогось нового, що з'явилося або було ство­рене (наприклад, книжки, кінофіль­му, організації тощо): відбулася пре­зентація нового журналу.

Репрезентація. Відображення особ­ливостей чогось, здобутків чи погля­дів кого-небудь: репрезентація країни на міжнародній виставці, репрезента­ція національної єдності, репрезента­ція творчих здобутків художника.

преса див. друк.

ПРИ

ПРЕСТАРИЙ - ПРЕСТАРІЛИЙ -ПРИСТАРІЛИЙ

Престарий. Дуже старий, старез­ний; дуже давній: престара корова, стара-престара бабуся, престарий со­бор.

Престарілий, зрідка. Який дожив до глибокої старості (про людину); також у знач, ім.: будинок для преста­рілих.

Пристарілий, розм. Який став літ­нім, немолодим; літній, немолодий; непридатний для вжитку (про речі).

пресувати див. прасувати.

ПРЕЦЕСІЯ, -ї, ор. -єю. Рух осі обертання твердого тіла по круговій конічній поверхні.

ПРИ, прийм. Вж. у словосп.: при владі бути, при всьому тому, при гро­шах бути, при дорозі (і біля дороги), при свідках, при штабі числитися.

ПРИ... - ПРЕ...

При..., преф. Вживається переваж­но для означення наближення, при­єднання: прибавляти, прибігати, при­ваблювати, прив'язувати, пригрібати, приєднувати, приробляти, пришивати.

Пре..., преф. Вживається переваж­но для означення найвищої якості: пребідний, превеликий, превеселий, пре­гарний, предивний, предорогий, предо­сить, премудрий, препишний, препога­ний. Мати їх ішла рядом і гірко плака­ла, та й батько, здається, витирав очі чорним прездоровим кулаком (Грицько Григоренко); Яка ж ти, о воле, прек­расна, пречиста (О.Олесь).

прибічник див. прихильник.

прибуток див. дохід.

ПРИВИД - ПРИВІД

Привид, -у. Видіння, що його ма­лює уява; щось нереальне, оманливе. Часто, часто привид милий, ніби янгол

20 — 4-2287 З

білокрилий, В чарах ніченьки встає (Г.Чупринка).

Привід¹, -воду. Підстава (справжня або вигадана), причина для якихось дій, вчинків: давати привід комусь для чогось, з приводу, під приводом.

Привід², -воду. Пристрій, що надає руху якійсь машині, механізмові: гід­равлічний привід, електричний привід.

ПРИВЛАСНЮВАТИ - ПРИ­СВОЮВАТИ

Привласнювати, -юю, -юєш. Роби­ти щось власністю: привласнювати зе­млю, привласнювати чужу працю, при­власнювати майно, привласнювати чи­юсь ідею.

Присвоювати. 1. Надавати комусь службового або почесного звання: присвоювати почесне звання заслуже­ного діяча науки, присвоювати звання лейтенанта.

2. Те саме, що привласнювати.

ПРИГОДА - НАГОДА

Пригода. Непередбачений, неспо­діваний випадок у житті; подія, яка трапилась під час подорожі, мандрів­ки, часто-густо пов'язана з ризиком; нещасливий випадок: шукачі пригод, дорожньо-транспортна пригода. Вася спокійно переказує всі пригоди, що трапились з ним у дорозі (М.Труб-лаїні); Раз сталася така пригода. Ос­тапові зсунулась пов язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею (М.Коцюбинський); Кинула господу. Пішла в найми... не минула Лихої при­годи (Т.Шевченко); У словосп.: стати в пригоді — знадобитися, бути корис­ним комусь. — Коли приймете мене до своєї ватаги, то я вам на степах скрізь дорогу покажу і, може, стану вам в пригоді (І.Нечуй-Левицький).

ПРИ

Нагода. Зручні, сприятливі для здійснення чого-небудь обставини, підходящий для чогось момент. Ольга мала деякі дані підозрівати, що Завад-ка шукає нагоди заговорити до неї (Ірина Вільде); Жінка ніде не розлуча­лася з гвинтівкою, але нагоди стріляти їй не траплялося (М.Шеремет); У сло-восп.: з нагоди чого — у зв'язку з пев­ними сприятливими обставинами. Скориставшися з нагоди, що мова за­йшла про шахту, Січкарук запитала, як у Циганка виникла ідея нового ме­тоду (О.Гуреїв); при нагоді — як тра­питься зручний момент. Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері (П.Куліш).

ПРИЗВОДИТИ, -джу, -диш, при­звести, -еду, -едеш. Синоніми до слів приводити, привести; вживаються пе­реважно в негативному плані — в значеннях "доводити когось до чо­гось, до якихось учинків тощо": при­зводити до безумства, призводити (призвести) до біди, призводити (при­звести) до занепаду, призводити (при­звести) до зниження продуктивності. Та скільки ж не зарікався Ходолин ба­тько не пити, ніколи не міг витрима­ти більше тижня: непремінно його хто-небудь та призведе, і він, добре підпивши, почина собі наказувати: — Не треба пити!.. Сором!.. (Грицько Григоренко).

ПРИЗУПИНЕНИЙ. Зупинений на деякий час: призупинена чинність постанови.

ПРИЙНЯТИЙ - ПРИЙНЯТ­НИЙ

Прийнятий. Дієприкм. від прийня­ти: прийнята на з їзді програма, раніше прийняте рішення. її не бентежить, що та думка часом не влягається в

звичну, прийняту всіма мірку (Ю.Муш- кетик).

Прийнятний, прикм. Який відпо­відає певним вимогам, якого можна прийняти, з яким можна погодитися: прийнятні умови, прийнятна форма го­сподарства.

приказка див. прислів'я.

ПРИКМЕТНИК. Українській мові, звичайно, властиві сполучення "при­свійний прикметник + іменник" (ба­тькова дочка, бабина хустка, бджоли­ний рій). Однак коли прикметник хоч і формально правильно створено, але він майже не вживається в загальній мові або вживається тільки в спе­ціальній літературі, то в такому разі слід надавати перевагу сполученням "іменник + іменник у знахідному від­мінку": не глядачевий зал, а зал для глядачів; не карасева юшка, а юшка з карасів; не підлогова щітка, а щітка до підлоги; не конюшинове поле, а поле конюшини (або конюшинище); не ліка­рняний під'їзд, а під'їзд лікарні тощо. До не дуже вдалих словосполучень можна також віднести: бричкові коле­са, грубний дим, залова порожнеча, зо-шитковий аркуш, лазневе повітря, ло-зиновий кошик, павутинні тенета, па­нчішна п ята, сиренні зойки, сіннико-вий лаз, скверова стежка, слухачевий зал, спідничана пілка, сурмова музика.

ПРИЛАД - ПРИСТРІЙ

Прилад, -у. Спеціальний пристрій, інструмент, призначений для ви­мірювання чого-небудь, керування чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь: прилад для вимірювання тиску крові, прилад, що показує швид­кість руху транспорту, кисневий при­лад, оптичний прилад, рятувальний прилад, прилад для промивання золото­носного піску. Збірн. приладдя: наочне приладдя, шкільне приладдя.

ПРИ

Пристрій, -рою. Пристосування, обладнання, за допомогою якого ви­конується якась робота або спрощу­ється, полегшується виробничий про­цес: блокувальний пристрій, гідравліч­ний пристрій, дощувальний пристрій, копіювальний пристрій, протиугін­ний пристрій, розпилювальний при­стрій, пристрій для розточування вну­трішньої різьби.

ПРИМАС - ПРИМАТ

Примас, -а. Вища духовна особа в католицькій і англіканській церкві.

Примат, -у, книжн. Перевага, пе­реважне значення; першість щодо чо­гось. Пам'ятаючи про примат змісту над формою, ми ніяк не можемо нехту­вати формою (М.Рильський).

ПРИМЕТАНИЙ - ПРИМЕТЕ­НИЙ

Приметаний. Дієприкм. від приме­тати — тимчасово пришити.

Приметений. Дієприкм. від примес­ти.

ПРИМИРЕНИЙ - ПРИМИ­РЕННИЙ

Примирений. Дієприкм. від прими­рити; у знач, прикм. — який прими­рився з кимсь, погодився з чимось. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Григорій Тютюнник).

Примиренний, прикм. Якого можна примирити; умиротворений, лагід­ний. І примиренному присняться І лю­де добрі, і любов, І все добро (Т.Шев­ченко).

ПРИМІРНИК - ЕКЗЕМПЛЯР

Примірник, -а. Одиничний пред­мет з ряду тотожних, однорідних (пе­реважно про друкований чи рукопис­ний текст): примірник книги, один при­мірник газети.

З

Екземпляр, -а. 1. Окремий пред­ставник якогось виду, розряду тва­ринного або рослинного світу, якоїсь породи тощо: рідкісний екземпляр ко­махи, екземпляр тополі. Композитор за­пропонував нам піти після обіду в зоо­логічний сад. Він запевняв, що ми не по­шкодуємо: туди нещодавно привезено прекрасні екземпляри (М.Хвильовий).

2. перен. Про людину-унікум (пе­реважно негативно). Екземпляр лю­дини, що її викинуло море, був на-дивовижу живучий (Ю.Яновський); [Юрченко:] Я — що! Я бракований екземпляр. Контузія своє зробила (Л.Дмитерко).

ПРИМІТНИЙ - ПРИМІТЛИ­ВИЙ

Примітний. Помітний, видний для ока; який виділяється з-поміж інших; характерний: ледве примітна щілина, примітна постать, примітне явище в літературі. Пох. примітно.

Примітливий, розм. Спостережли­вий. Примітлива дівчина — усе в ха­зяйстві перейма (Словник Б.Грін-ченка).

ПРИМІЩЕННЯ - ПОМЕШ­КАННЯ

Приміщення. Будівля (квартира, кімната тощо), в якій поміщається щось, хтось, яка використовується для чого-небудь: житлове приміщен­ня, шкільне приміщення, приміщення для зимівлі худоби, тепле приміщення.

Помешкання. Переважно при­міщення для життя; житло. її помеш­кання складалося з просторого, ясного покою й ніші, де стояло її ліжко (І.Франко); Помешкання складається з трьох кімнат і великої кухні (В.Гжи- цький).

примушений див. вимушений.

Ю7

ПРИ

примушувати див. змушувати.

ПРИНТЕР, -а. Пристрій для ство­рення друкованої копії електронного документа.

ПРИПУСТИМО - ПРИПУС­ТІМО

Припустимо, припустим, присл. 1. Можливо, прийнятно. Чи ж припу­стимо це?

2. Те саме, що припустімо. Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б со­бі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір'я поглядають, чи нема там господаря (М.Стельмах); Припустим, що ви одразу не думаєте про якусь від­повідальну працю (Ірина Вільде).

Припустімо, припустім, ест. сл. Вживається для вираження ймовір­ності чогось: припустімо, що ви маєте рацію. — Чого вам треба?— "Ну, при­пустімо, просто зайшов" (О.Дов­женко); — Та припустім навіть, що я піду, — що ж з того? (Г.Хоткевич).

ПРИРОДНИЧИЙ, ПРИРОДО­ЗНАВЧИЙ. Пов'язаний з вивченням природи: природничі (природознавчі) науки, природничий (природознавчий) факультет.

ПРИРОСТАННЯ - ПРИРО­ЩЕННЯ

Приростання. Поєднання чогось у процесі росту, зростання з чимось: приростання шкіри.

Прирощення. Створення можливо­стей, умов для приростання чого-не­будь; кількісне зростання; збільшен­ня когось, чогось: прирощення кісток, прирощення живої шкіри, прирощення капітальної вартості.

присвоювати див. привласнювати.

ПРИСЛІВ'Я - ПРИКАЗКА

Прислів'я, р. мн. -їв. Короткий на­родний вислів з повчальним змістом, наприклад: Не копай іншому ями, бо сам упадеш; Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

Приказка, р. мн. -збк. Влучний (ча­сто римований) вислів, близький до прислів'я, але без притаманного при­слів'ю повчального змісту, наприк­лад: Шукай вітра в полі; Часом з ква­сом, а порою з водою; Де не ступить, там золоті верби ростуть.

ПРИСМАК - ПРИСМАКА

Присмак, -у. Додатковий смак у чомусь, переносно — відтінок, забар­влення: гіркий присмак, присмак свіжих плодів, солоний присмак сліз, у виступах артистів помітно присмак трюкацтва.

Присмака. Те, що додають у страву для надання їй певного смаку; при­права: борщ без присмаки.

ПРИСТАНЬ - ПРИЧАЛ

Пристань, -і, ор. -нню. 1. Спеціа­льно обладнане місце на березі во­дойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання або сто­янки суден: пароплав відходив від при­стані, пристань для човнів.

2. перен. Місце, де можна укрити­ся, відпочити, в якому можна знайти спокій, задоволення тощо. Анна... мо­же б піти до Анни, до моєї тихої при­стані, до моєї ще ніким не вкраденої радості (П.Колесник).

Причал, -у. 1. Спеціально обладна­на частина порту або пристані, де пришвартовуються і стоять судна: портовий причал, причал для суден.

2. Канат або ланцюг, яким при­швартовують судна: відв'язати кора­бельні причали.

ПРИ

3. перен. Те саме, що пристань 2. Вішують сині береги Красу і щастя не­бувале, І серце рветься від жаги, Спо­кійні кинувши причали (М.Рильський).

пристарілий див. престарий.

ПРИСТРАСНІСТЬ - ПРИСТ­РАСТЬ

Пристрасність, -ності, ор. -ністю. Властивість пристрасного. Мужність, нерушима воля, пристрасність переко­нань і бойовий темперамент — риси визначальні і для Лесі-лірика, і для Ле-сі-драматурга, і для Лесі-публіциста (М.Рильський).

Пристрасть, -і, ор. -тю. 1. Сильне, бурхливе, нестримне у своєму вияві почуття. Я надто добре знав його при­страсть до музики (О.Досвітній); Пристрасті розпалювалися. Пани ніко­го не слухали і перебивали один одного, як баби на ярмарку (3.Тулуб); — Ви танцювали, як єгиптянка — наче жа­гуча пристрасть текла в вас (Ю.Янов-ський); Пристрасть мисливця спалах­нула в Ігоря з незвичайною силою (О.Дон-ченко).

2. Сильне почуття кохання. Свою пристрасть і свою ніжність зберігала вона для людини, яку любить давно (А.Шиян); Він зовсім не пара їй. Прос­то вона легковажно пішла колись за голосом пристрасті й знизилась до нічим не примітного, звичайнісінького лікаря Постоловського (Б.Антонен-ко-Давидович).

пристрій див. прилад.

ПРИТОМУ, ПРИТІМ - ПРИ ТОМУ, ПРИ ТІМ

Притому, притім, спол. Вживається в приєднувальних конструкціях, ре­ченнях, що доповнюють, уточнюють попереднє повідомлення, думку; до того ж. [Криницька:] За моїми відомо-

стями, вони в саду, і притому в най­кращому настрої (І.Микитенко).

При тому, при тім, займ. з прийм. При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої (Леся Українка); Згодом, правда, за­пили [сварку] в корчмі, але при тім Йон такого наслухався про свою дочку, що в його забобонній голові разом повс­тали згадки про чудне, незрозуміле для нього поводження дочки та стурбували й налякали його (М.Коцюбинський).

ПРИХИЛЬНИК - ПРИБІЧНИК

Прихильник, -а. 1. Той, хто підтри­мує, захищає когось, щось, поділяє чиїсь погляди тощо. — Ваші гарячі прихильники, князю, оце прислали мене до вас за порадою (І.Нечуй-Левиць-кий); Коли прихильники Нурли грали в кості, то юзбашеві з презирством ди­вились на них (М.Коцюбинський).

2. Пристрасний любитель, шану­вальник чогось. [Штольц:] А от ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І.Микитенко); Прихильниками столярського гуртка та побудови шкільного парника стали навіть ті, хто раніше про це й не думав (Ю.Збанацький).

Прибічник, -а. 1. Те саме, що при­хильник 1, але часто зневажливо. /, хитаючи головою, спитав він одного з прибічників Ширинського бея: — Не­вже ще є на Україні люди? (3.Тулуб); Ілля хотів розповісти, що за ним весь час стежать Остапові прибічники (І.Багмут); Лише Дерзкий та кілька його прибічників стояли між возами злі, незгодні (О.Гончар).

2. зрідка. Те саме, що прихильник 2. Прибічник моди намагається, вважає для себе законом бути подібним до ін­ших (М.Рильський).

ПРИ

причал див. пристань.

ПРИЧИНА - ПРИЧИННІСТЬ

Причина. Явище, яке зумовлює або породжує інше явище; підстава, привід для якихось дій, вчинків: при­чина хвороби, причина поразки, поваж-на причина, бути причиною.

Причинність, -ності, ор. -ністю. У філософії — необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (при­чини) зумовлюють інші (наслідки).

ПРИЧбМУ, ПРИЧІМ - ПРИ ЧОМУ, ПРИ ЧІМ

Причому, причім. 1. присл. Вжива­ється при запитанні (в якому зв'язку, в якій залежності) і як сполучне сло­во в підрядному додатковому реченні. [Острожин:] Ляж тут причому? (Ле­ся Українка); Причім тут я? (М.Ко­цюбинський).

2. спол. приєднувальний. Вживаєть­ся при зауваженні чи доповненні. Тьотя Сима виходить з своїх дверей, причому видно, як в ясно освітленій кімнаті Тоня сидить і шиє (І.Кочер­га).

При чому, при чім, займ. з прийм. Валерій Іванович має розібратись, що вихователі тут ні при чому, бо нема сили на світі, яка могла б вдержати Кульбаку (О.Гончар); — Се ти правду сказала. Коні тут ні при чім (М.Ко­цюбинський).

ПРИЯЗНІСТЬ - ПРИЯЗНЬ

Приязність, -ності, ор. -ністю. Ви­яв приязні. — О, Надіє Михайлівно! — крикнув Шафорост. — Радий вас бачи­ти... — Надія не сподівалась на таку приязність (Я.Ваш).

Приязнь, -і, ор. -ю. Дружня прихи­льність до кого-небудь; привітне ста­влення до когось. Не завидуй багато­му; Багатий не знає Ні приязні, ні лю-

бові — Він все те наймає (Т.Шев­ченко); [Андрій:] Спасибі вам, велике спасибі: і за вашу приязнь, і за щиру по­раду (М.Кропивиицький); Катя сер­цем чула справжню приязнь (О.Іль- ченко).

ПРІЗВИЩЕ - ПРІЗВИСЬКО

Прізвище. Спадкове родинне най­менування, яке додається до імені людини: на прізвище, під чужим пріз­вищем.

Прізвисько. Назва, дана людині за якоюсь характерною рисою, власти­вістю.

ПРО...¹, преф. Вживається для тво­рення дієслів зі значеннями: а) дії, спрямованої крізь, через щось: проби­ти, проколоти, прорізати; б) дії, що поширюється на весь предмет: про­гріти, прооліїти, просолити; в) руху понад чимсь або вперед: пролетіти, пробігти, просунутися; г) цілковитої закінченості, вичерпності або ретель­ної дії: продекламувати, пронумерува­ти, прокрастися, прочитати (книж:- ку)'> ґ) одноразової закінченої дії (пе­реважно про звучання): прогудіти, пролопотіти, просурмити; д) дії про­тягом певного відтинку часу: провчи­тися, промучитися, просидіти, прох­воріти; є) дії, що означає втрату, зби­тки, небажаність наслідків: програти, проґавити, прорахуватися.

ПРО...², преф. Вживається для тво­рення: а) іменників та прикметників зі значенням "прихильник когось, чогось; який діє в чиїхось інтересах": профашист, проанглійський, проросій- ський; б) іменників зі значенням міс­ця між чим-небудь: прожилок, про­стінок, прошарок', в) іменників зі зна­ченням "який заміняє, діє або існує замість когось, чогось": проконсул, проректор, прогімназія.

ПРО

проба див. спроба. ПРОБЛЕМА - ПРОБЛЕМАТИ­КА

Проблема. Складне питання, за­вдання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження: економічна проблема, методична проблема, проб­лема роззброєння, складність пробле­ми, аналізувати проблему.

Проблематика. Сукупність проб­лем; ідейно-тематичний зміст твору: природоохоронна проблематика, акту­альність проблематики, проблематика роману.

ПРОВАНСАЛЬСЬКИЙ - ПРО­ВАНСЬКИЙ

Провансальський. Який стосується провансальців і Провансу: прован­сальська мова, провансальська народ­ність.

Прованський. Який стосується Провансу: прованська земля, провансь­ка маслинова олія.

ПРОВІЗОРНИЙ - ПРОВІЗОР­СЬКИЙ

Провізорний, книжн. Який потре­бує додаткового уточнення; поперед­ній: провізорна оцінка, провізорне рішення, провізорні органи (в біології).

Провізорський. Який стосується провізора — фармацевта вищої ква­ліфікації.

ПРОГИН - ПРОГІН

Прогин, -у. Прогинання; угнуте місце: прогин спини, прогин дна.

Прогін, -гону. Проганяння; доро­га, якою гонять худобу; ділянка шля­ху між станціями; проміжок, проріз тощо.

ПРОДУКТОВИЙ - ПРОДУК­ТИВНИЙ

Продуктовий. Пов'язаний зі збу­том, збереженням тощо продуктів

харчування: продуктовий магазин, продуктовий склад.

Продуктивний. Спрямований на створення матеріальних благ; пов'я­заний з нагромадженням продукції тощо: продуктивна праця, продуктив­ні сили, продуктивне тваринництво, продуктивні землі.

ПРОЕКЦІЙНИЙ - ПРОЕКТИВ­НИЙ - ПРОЕКТНИЙ

Проекційний. Пов'язаний із збіль­шеним зображенням нерухомих об'­єктів на екрані: проекційний апарат, проекційний метод.

Проективний. У математиці — по­в'язаний із зображенням просторової фігури на площині: проективний про­стір, проективна геометрія.

Проектний. Який стосується прое­кту, проектування: проектний інсти­тут.

ПРОЖЕКТ, -у. На відміну від сло­ва проект вживається з іронічним значенням "задум, намір, план, що не має точного обґрунтування". Пох.: прожектер, прожектерство, прожек­терський.

ПРОЗОВИЙ - ПРОЗАЇЧНИЙ

Прозовий. Написаний прозою: прозовий твір, прозова творчість, про­зова мова.

Прозаїчний. 1. Те саме, що прозо­вий: прозаїчний твір, прозаїчна мова.

2. перен. Позбавлений поетичнос­ті; одноманітний, буденний, звичай­ний: прозаїчна зовнішність, прозаїчна людина, прозаїчне життя.

ПРОКАТУВАННЯ - ПРОКАТ

Прокатування. Оброблення металу обтискуванням валами прокатного стану.

Прокат, -у. 1. Те саме, що прокату­вання.

ПРО

2. збірн. Металеві заготовки, одер­жані способом прокатування.

ПРОЛІСОК - ПРОЛІСКА

Пролісок¹, -ска. Рід трав'янистих рослин родини лілійних з блакитни­ми або синіми, рідше фіолетовими або майже білими квітками на безли­стому стеблі, а також переносно. Се­ред пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Б.Грінченко); Там пролісок зацвів з-під листу-перегною (М.Руден-ко); Хай душа твоя — закрита книга, Хай на серці в мене — люта крига, Тим ясніш в зимовім безгомінні В ній за­квітнуть проліски весінні (Л.Забашта).

Пролісок², -ску. Місце в лісі або на узліссі, вільне від дерев; галява. За озером, на проліску, поза старими яво­рами, росла чудова ліщина (Марко Вовчок).

Проліска. Те саме, що пролісок¹.

ПРОМ... Перша частина складних слів, що відповідає слову промисло­вий; пишеться разом: промкооперація, промтовари.

ПРОМОВЕЦЬ - ОРАТОР

Промовець, -вця, ор. -вцем. Той, хто виголошує промову; той, хто вміє або любить виголошувати промови. Присівши з хлопцями на піщаній кучу­гурі, Яресько уважно слухав промовця (О.Гончар); 3 нього був кепський про­мовець (Л.Смілянський); Два чи три виступи на студентських зборах., створили йому славу доброго промовця (Ірина Вільде).

Оратор, -а. Переважно той, хто во­лодіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає (М.Руденко).

ПРОРІЗ - ПРОРІЗЬ

Проріз, -у. 1. Заглибина, отвір, діра, зроблені в чомусь гострим пред­метом; отвір у споруді, призначений для вікон, дверей; отвір у машині, ме­ханізмі тощо: проріз у головці шурупа, проріз на прицілі.

2. Розрізна частина одягу, передба­чена фасоном: пальто з прорізом.

3. Форма, обрис очної або ротової щілини: проріз очей, проріз вуст.

Прорізь, -і, ор. -ззю. Те саме, що проріз 1.

ПРОРІСТ - ПРОРІСТЬ

Проріст, -росту, ч. Проростання; молоді пагони, пущені порослим на­сінням. Квітень — пера проросту й буйноцвіття (з журналу); Чую я про­ріст отав, що налиті медвянистим со­ком (А.Малишко).

Прорість, -рості, ор. -рістю. 1. Гус­ті сходи злакових або взагалі молоді пагони рослин. На полях давно вже зеленіла буйна прорість (Я.Качура); Жадібно всмоктувала земля життє­дайне тепло, тяглася до сонця незчис­ленними голками прорості (3.Тулуб).

2. Прошарок у салі, м'ясі, плоді, дереві. Незабаром на ньому [столі] з'я­вилася рожева, з прорістю почереви­на, брунатне кільце свіжої ковбаси (М. Стельмах).

ПРОСВІТНИК - ПРОСВІТЯ­НИН - ОСВІТЯНИН

Просвітник, -а, іст. Той, хто за­ймається освітою — піднесенням рів­ня навчання; пропагандист прогреси­вних ідей, знань, культури тощо.

— Я., передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (І.Нечуй-Левицький);

— Чув, чув, що ти тут зробився народ­ним просвітником (Б.Грінченко).

ПРО

Просвітянин, -а, іст. Представник або послідовник культурно-освітньої громадської організації, заснованої 1868 року у Львові народовцями з ме­тою поширення освіти серед народу.

Освітянин, -а. Той, хто працює в галузі народної освіти.

ПРОСИТИ, прошу, просиш. У першій особі однини, залежно від змісту, наголошується по-різному: а) прошу — звертаюся з проханням до когось зробити, виконати що-небудь.

— Розходьтесь, панове козаченьки, прошу я вас просьбою, не засмутіть гірше мене, молодої! (Марко Вовчок);

— Я знаю, що буде, — казав я, — збуде­ться мрія.. Тільки прошу тебе — не за­будь мене (Ю.Яновський); б) з відтін­ком ввічливого запрошення (запро­шую, будь ласка) — прошу. — Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та пожий-те, — припрошувала Мотря (М.Ко­цюбинський); [Ліна:] Прошу дорогих гостей до господи. Вибачте, що затри­мали вас на порозі. Прошу! (Я.Мамон-тов).

ПРОСІКА - ПРОСІК

Просіка. Очищена від дерев смуга в лісі, яка є межею ділянки, дорогою тощо.

Просік, -у. У гірничій справі — до­поміжна горизонтальна виробка, призначена для провітрювання або з'єднання інших виробок: вентиля­ційний просік.