Виберіть правильну відповідь. 3 страница

Леонтьєв, Василь Васильович (1906–1999) – видатний російсько-американський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці, один з розроблювачів моделі «витрата-випуск», міжгалузевих балансів, математичних методів моделювання господарських процесів.

Ліст, Фрідріх (1798–1846) – один із засновників історії економіки, як самостійної науки й «історичної школи» Німеччини, автор роботи «Національна система політичної економії».

Лукас, Роберт (народ. 1937) – американський економіст, один з лідерів монетаризму, автор гіпотези «раціональних очікувань», за розробку якої в 1995 році визнаний гідним Нобелівської премії по економіці.

Лютер, Мартін (1483–1546) – німецький учений, чернець і викладач теології; в 1517 році сформулював і обнародував 95 тез, що містять критику доктрини й практики римської католицької церкви, що поклали початок Реформації й Протестантизму в Західній Європі.

Мальтус, Томас (1766–1834) – видатний британський економіст, один з лідерів англійської класичної школи політичної економії; автор «Досвіду про закон народонаселення», намагався довести, що населення може рости швидше, ніж кошти його існування; цей «закон» одержав згодом ім'я Мальтуса, що стало загальним для позначення політики обмеження темпів росту населення.

Маркс, Карл (1818–1883) – німецький філософ, історик, економіст і соціолог, автор «Капіталу», у якому буржуазний лад (капіталізм), заснований на приватній власності й експлуатації трудящих, був підданий гострій критиці; висунув тезу про неминучу загибель капіталізму в ході соціалістичної революції. На Заході ідеї Маркса сприяли усуненню найбільш непорядних рис капіталізму, його еволюції до «суспільства загального споживання», а на Сході надихнули революціонерів на спробу ліквідації (силовим шляхом) приватної власності й ринкових відносин, і переходу до колективної власності й директивного планування в масштабах усього суспільства.

Маршалл, Альфред (1842–1924) – великий англійський економіст, автор «Принципів економічної науки», засновник неокласичного напрямку в економічній теорії, глава «Кембриджської школи».

Мен, Томас (1571–1611) – видний представник меркантилізму, один з авторів доктрини грошового балансу, автор трактату «Багатство Англії в зовнішній торгівлі», керівників британської «Ост-Індської» компанії.

Менгер, Карл (1840–1921) – засновник і глава Австрійської суб'єктивно-психологічної школи маржиналізму, автор «Підстав політичної економії», у якій були сформульовані провідні принципи теорії граничної корисності, висунув і довів «теорему розподілу», що одержала його ім'я.

Мілль, Джон Стюарт (1806–1873) – видатний британський економіст, один з лідерів англійської класичної школи політичної економії; автор «Основ політичної економії з деяким їхнім додатком до моральної філософії», у якій він спробував з'єднати все краще, що змогла напрацювати англійська школа; єдиний із класиків, що відводив державі важливу роль у рішенні соціальних проблем і поступового, еволюційного поліпшення капіталізму.

Мітчелл, Веслі Клер (1874–1948) – видатний американський економіст, один із засновників інституціонального напрямку в економічних дослідженнях, творець і керівник Національного бюро економічних досліджень, автор роботи «Економічні цикли», прихильник індикативного планування на національному рівні.

Моісей (XIII століття до н.е.) – напівлегендарний правитель (пророк) союзу давньоєврейських племен; йому приписується складання перших п'яти (богонатхненних) книг Старого Завіту – Тори – так називані «П’ятикнижія Моісеіви», що стали основою для формування господарської етики іудаїзму, раннього християнства, мусульманства й протестантизму.

Норт, Дуглас (народ. 1920) – видатний американський економіст, один з лідерів сучасного інституціоналізму й розроблювачів економетричних підходів до вивчення історії господарства; в 1993 році за створення «кліометрії» визнаний гідним Нобелівської премії по економіці.

Ойкен, Вальтер (1891–1950) – видатний німецький економіст і соціальний мислитель, лідер післявоєнного ордолібералізма, один з ідеологів системи соціального ринкового господарства, радник «архітектора» німецького економічного дива Ерхарда, автор «Основ національної економіки» і «Основних принципів економічної політики».

Парето, Вільфредо (1842–1923) – видатний італійський економіст, глава «Лозанської школи», автор теорії еліт, принципу оптимуму, закону розподілу «20 на 80».

Паччиолі, Лука (1445–1515) – італійський учений, математик і економіст, у трактаті «Про рахунки й записи» дав опис «подвійної системи бухгалтерії», що одержала назву «італійської» або «венеціанської», вважається засновником бухгалтерського обліку.

Перру, Франсуа (1903–1987) – видатний французький економіст, творець Інституту прикладних економічних досліджень і концепції «трьох економік», радник президента де Голля, автор «Економіки XX століття».

Петті, Вільям (1623–1687) – видатний англійський суспільний діяч і перший професійний економіст Нового часу; у своїх численних роботах заклав основи теорії ренти й трудової теорії вартості, широко використовував статистичні дані.

Пігу, Артур Сессіл (1877–1969) – видатний англійський економіст, другий глава «Кембриджської школи», автор «Теорії добробуту», описав ефект сальдо готівки, прихильник прогресивної шкали оподатковування.

Платон (427–347 р. до н.е.) – давньогрецький філософ, учень Сократа, автор робіт: «Діалоги», «Держава», «Закони» і ін.; прихильник «натурально-господарської» концепції, творець моделі «ідеальної держави» і доктрини «справедливої ціни», установлюваної «мудрими правителями»; засновник Академії, учитель Аристотеля.

Посошков, Іван Тихонович (1652–1726) – перший росіянин економіст, представник меркантилізму, ідеолог абсолютної монархії й системи «влада власність», автор «Книги про вбогість і багатство».

Рикардо, Девид (1772–1823) – видатний британський економіст, один з лідерів англійської класичної школи політичної економії; автор «Основ політичної економії й оподатковування», творець трудової теорії вартості, теорії диференціальної ренти, теорії зовнішньої торгівлі, теорії боротьби класів; автор концепції «Вікової стагнації»; одним з перших почав широко використати математику для обґрунтування економічних законів.

Робінсон, Джоан Вайолетт (1903–1983) – видатний англійський економіст, глава «Кембриджської» школи й лідер «лівого» крила в кейнсіанстві; автор «Економічної теорії недосконалої конкуренції», у якій дається негативна оцінка діяльності монополій, поява яких зв'язується з концентрацією виробництва й капіталу, а основною спрямованістю заявляється зловмисне підвищення цін шляхом дискримінаційної практики їхнього диференціювання.

Ростоу, Уолтер (народ. 1916) – видатний американський історик, соціолог і економіст, один з лідерів індустріально-соціологічного напрямку сучасного інституціонализму, автор роботи «Стадії економічного росту».

Самуельсон, Пол Ентоні (народ. 1915) – видатний американський економіст, один з перших лауреатів Нобелівської премії, автор «Економікса» – одного з найкращих підручників по економічній теорії в XX столітті, у якому він спробував з'єднати найбільш сильні сторони неокласики (мікрорівень) і кейнсіанства (макрорівень).

Слуцький, Євгеній Євгенович (1880–1948) – український радянський економіст, математик, статистик. Закінчив Київський університет. Професор Київського університету й інших вузів Києва. З 1926 року працював у кон'юнктурному інституті й ЦСУ СРСР, з 1934р. – в Інституті математики й механіки при МДУ, з 1938 – у Математичному інституті ім. В.А. Стєклова АН СРСР. Досліджував економічні цикли відтворення.

Сміт, Адам (1723–1790) – шотландський філософ, автор «Дослідження про природу й причини багатства народів», що став «Біблією економістів», засновник і глава англійської класичної школи політичної економії; творець трудової теорії вартості й концепції «дешевої держави», описаний їм принцип «невидимої руки» (вільна конкуренція) одержав ім'я Сміта.

Сей, Жан Батист (1767–1832) – видатний французький економіст, один з лідерів англійської класичної школи політичної економії, автор «Трактату політичної економії», у якому економічна наука була викладена в порядку що став традиційним: виробництво, розподіл, обмін і споживання; висунув концепцію «трьох факторів» виробництва: праця, земля й капітал; закон ринків – «товари обмінюються на товари» – що виключає загальні кризи надвиробництва, одержав ім'я Сея.

Тоффлер, Елвин (народ. 1928) – видатний американський соціолог і економіст, один із творців наукової футурології й лідерів індустріально-соціологічного напрямку, автор робіт «Футурошок» і «Третя хвиля».

Туган-Барановський, Михайло Іванович (1865–1919) – видатний український і російський економіст, вніс значний вклад у теорію економічних коливань (циклів). його робота «Російська фабрика колись і тепер» є першим дослідженням з економічної історії Росії.

Фрідман, Милтон (народ. 1912-2006) – видатний американський економіст, визнаний лідер монетарної школи сучасного лібералізму, лауреат Нобелівської премії по економіці 1976 року, автор «Історії грошового обігу в США».

Хайек, Фрідріх Август фон (1899–1992) – видатний австро-британський економіст, видний представник «третього покоління» Австрійської школи, учень Мізеса, один з лідерів післявоєнного неолібералізму – «лондонської» школи, лауреат Нобелівської премії по економіці 1974 року, автор «Шляхи до рабства».

Хаммурапі (XVIII століття до н.е.) – правитель древнєшумерського централізованої держави – Вавилона; провів ряд господарських і адміністративних реформ; йому приписується складання єдиної системи правил, норм і покарань – «Законів», частина яких стала відома сучасним ученим і є безцінним джерелом інформації з історії, економіці, правознавства.

Хансен, Елвин (1887–1975) – видатний американський економіст, лідер кейнсіанства в США; автор книги «Економічні цикли й національний дохід», у якій викладена «множинна теорія циклів» і даються рецепти проведення активної державної антициклічної політики; ці рецепти були багаторазово використані на практиці в Європі й США й до 70-х років XX століття давали блискучі результати.

Хікс, Джон Ричард (1904–1989) – видатний англійський економіст, представник кейнсіанської школи, співавтор аналітичної моделі IS-LМ, автор концепції «промислового конфлікту» і роботи «Вартість і капітал».

Чемберлін, Едвард (1899–1967) – видатний американський економіст, автор «Теорії монополістичної конкуренції», яку він розглядав як один з можливих станів ринку.

Шан Ян (390–338 р. до н.е.) – видний суспільний діяч Древнього Китаю; легист, прихильник і ідеолог тоталітарно-бюрократичної системи «влада-власність»; провів ряд адміністративних і господарських реформ; йому також приписується введення в Китї системи «кругової поруки».

Шумпеттер, Йозеф Алоіз (1883–1950) – видатний австро-американський економіст, автор «Теорії економічного розвитку», «Капіталізм, соціалізм, демократія», виділив підприємництво в четвертий (самостійний) фактор виробництва.

Додаток В

Тематика рефератів

1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

Історія економії та економічної думки як наука. Предмет дисципліни як історія становлення й розвитку суспільного виробництва і його відбиття в економічній думці. Підходи до періодизації історії економіки й економічної думки. Методи історії економіки й економічної думки. Завдання курсу по формуванню сучасного економічного мислення й світогляду студентів.

2. Господарство первісного суспільства і його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства, їхня характеристика. Неолітична революція. Виникнення виробляючого господарства (землеробства, скотарства, ремесла). Трипільська культура. Громада як головна форма господарства й побуту первісного суспільства. Розкладання первісної господарської системи.

3. Этнополітична революція й формування ранніх цивілізацій

Загальні основи генезису господарства й господарських форм у ранніх цивілізаціях країн Древнього Сходу. Господарський розвиток Древнього Єгипту і його відбиття в економічній думці. «Повчання гераклеопольского царя своєму синові Мерикару», «Реченія Іпусера...».

4. Господарський розвиток і економічна думка Месопотамії

Економічні причини виникнення стародавньосхідних держав. Система «влада-власність» і її роль у розвитку господарства Древнього Сходу. Господарський розвиток і економічна думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.

5. Особливості господарського розвитку й економічна думка періоду формування світових цивілізацій (VIII у до н.е. – V ст. н.е.)

«Осьовий час» і формування сучасних цивілізацій і їх характеристика в осьовий час. Особливості економічного розвитку Древньої Індії та Китаю. Економічна думка Древньої Індії. Трактат «Артхашастра». Економічна думка Древнього Китаю. Конфуціанство, легізм, даосизм, трактат «Гуань-цзи».

6. Господарський розвиток і економічна думка Древньої Греції в осьовий час

Західна цивілізація й господарський розвиток Древньої Греції. Економічна думка Древньої Греції в працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля.

7. Економічний розвиток і економічна думка Древнього Рима

Характерні риси західної цивілізації, її відмінність від Східної. Економіка Древнього Рима. Причина падіння Римської імперії. Економічна думка в працях Катона, Граххі, Варрона, Колумелли.

8. Господарство й економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період раннього середньовіччя (V–X ст.)

Загальна характеристика Східної й Західної цивілізації епохи середньовіччя. Економіка Західної Європи і її аграризація на ранньому етапі (V–X ст.). Основні пам'ятники суспільно-економічної думки раннього середньовіччя. «Салічеська правда», «Капітулярій про вілли».

9. Господарство й економічна думка Європейської цивілізації в період розвитку середньовіччя (XI–XV ст.)

Господарська система Західної Європи в XI-XV ст. Середньовічне місто і його роль у становленні ринкових відносин у Західній Європі. Корпоративні форми організації господарської діяльності в середньовічному місті. Економічні погляди канонистів. Фома Аквінський.

10. Роль середньовічного міста у формуванні основ ринкової системи господарства країн Європейської цивілізації

«Комунальні революції» і економічний розвиток середньовічних міст: цехи, гільдії. Економічне значення хрестових походів. Два кола міжнародної торгівлі – левантийське й ганзейське. Розвиток інститутів ринку: ярмарку, монетного та вексельного обігу, банків, бірж. Економічна думка пізнього середньовіччя. Фома Аквінський.

11. Давньоруське ранньофеодальна держава як складова частина Європейської цивілізації (IX–XII ст.)

Історико-економічні основи еволюції державності у східних слов'ян. Феодальне землеволодіння. Розвиток сільського господарства, ремесла. Міста й торгівля в Київській Русі. Розпад Давньоруської держави: економічні причини й наслідки. Пам'ятники феодального права й суспільно-економічної думки. «Російська правда», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Повість минулих літ» Нестора.

12. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVI–перша пол. XVII ст.) і виникнення меркантилізму

Передумови виникнення ринкового господарства в період пізнього феодалізму. Великі географічні відкриття і його наслідки. Меркантилізм – перша економічна концепція доринкової економічної теорії. Теорії грошового балансу (В. Стаффорд, Г. Скаруффи), торговельного балансу (Т. Мен, А. Монкретьєн, Ж. Б. Кольбер).

13. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVI–перша пол. XVII ст.) і виникнення класичної політичної економії

Головні риси перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Первісне нагромадження капіталу як вихідний пункт становлення ринкового господарства в Західній Європі. Критика меркантилізму й виникнення ідей класичної школи в працях У. Петті й П. Буагильбера.

14. Соціально-економічний розвиток українських земель у козацько-гетманський період (XVII–XVIII ст.) і становлення ідей меркантилізму.

Еволюція аграрних відносин у козацько-гетманський період. Розвиток мануфактур, внутрішньої й зовнішньої торгівлі. Ідеї й практика меркантилізму в працях Ф. Прокоповича, Г. Грабянка, С. Величка, політика Б. Хмельницького.

15. Особливості становлення ринкової економіки у Франції (друга. пол. XVIII ст.) і виникнення фізіократії – першої школи політекономії у Франції

Особливості формування передумов ринкової економіки в мануфактурний період. Економічна теорія фізіократів як відбиття протиріч економічного розвитку Франції. Ф. Кене, А. Р. Ж. Тюрго.

16. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга пол. XVII–перша пол. XIX ст.)

Створення адекватних умов для розвитку капіталізму: демократичні, промислові й культурні революції. Загальна характеристика економічних теорій епохи вільної конкуренції і їхнє значення для розвитку ринкового господарства в країнах європейської цивілізації (класична політекономія, історична школа, марксизм).

17. Розвиток ринкового господарства (сер. XVII–поч. XIX ст.) і становлення класичної політекономії

Передумови Англійської буржуазної революції і її економічні й соціальні наслідки. Промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства країн Європейської цивілізації. Відбиття генезису капіталістичної економіки в класичній політекономії А. Сміта, Д. Рикардо.

18. Завершення становлення ринкового господарства у Франції (кінець XVIII –сер. XIX ст.) і подальша еволюція класичної політекономії в працях Ж. Б. Сея, Фр. Бастіа

Особливості економічного розвитку Франції в першій половині XIX ст. Роль парцелярної системи в розвитку ринкової економіки. Лихварський характер французького капіталізму. Еволюція класичної політекономії у Франції в першій половині століття в працях Ж. Б. Сея, Ф. Бастіа.

19. Господарський розвиток німецьких земель у першій половині XIX ст. і формування історичної школи Німеччини

Причини економічного відставання Німеччини. Формування передумов промислової революції. Зародження системи національної політекономії (Ф. Лист). Історична школа Німеччини і її внесок у розвиток економічної науки.

20. Соціально-економічні й політичні наслідки розвитку капіталізму в провідних країнах Європейської цивілізації в першій пол. XIX ст. і їхнє відбиття в марксистській економічній теорії

Особливості промислового перевороту в Англії, Франції, Німеччині. Соціально-економічне положення трудящих. Загострення боротьби між працею й капіталом, формування робочого руху. Виникнення й розвиток марксисткої економічної теорії.

21. Ринкове господарство провідних країн Заходу в період переходу до монополістичної стадії розвитку капіталізму (друга пол. XIX – поч. XX ст.)

Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи й США наприкінці XIX–поч. XX ст. Маржиналістська революція і її зв'язок зі змінами у світовому господарстві. Внесок австрійської школи в економічну теорію. К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер.

22. Ринкове господарство США в період монополістичної стадії розвитку (друга пол. XIX–поч. XX ст.)

Становлення монополістичного капіталізму. США – головний лідер світової економіки. Виникнення інституціоналізму і його головні напрямки. Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл.

23. Розвиток ринкового господарства провідних країн Заходу (друга пол. XIX–поч. XX в.) і його відбиття в працях неокласиків

Зародження великих підприємств і монополій. Проблеми вироблення ефективної економічної політики фірм. Неокласика як новий етап маржиналістської теорії в працях А. Маршалла й Дж. Б. Кларка.

24. Особливості розвитку ринкового господарства й основні напрямки економічної думки в Україні (друга. пол. XIX–поч. XX ст.)

Становлення ринкового господарства в Україні. Селянські реформи 1848 р. в Австро-Угорщині й 1861 р. у Росії. Промисловий переворот у Східній Україні. особливості розвитку ринкового господарства в Україні на рубежі XIX–XX ст. у працях М. Туган-Барановського, Н. Бунге, П. Струве. Розвиток політичної економії в Україні: Т. Степанов, Н. Бунге, І. Вернадський, Є. Слуцький, М. Туган-Барановський.

25. Господарство і економічна думка в період державно-монополістичного розвитку Західної цивілізації (перша пол. ХХ ст.)

Розвиток світового капіталістичного господарства на початку ХХ ст. і в період Першої світової війни. Становлення системи регульованого капіталізму й еволюція неокласичної теорії. Теорії монополії й конкуренції. Дж. Робінсон, Э. Чемберлін.

26. Господарство й економічна думка періоду державно-монополістичного розвитку Західної цивілізації (перша пол. ХХ ст.) і виникнення кейнсіанства

Світова економічна криза 1929–1933 рр. і шляхи виходу з нього. Зміна в господарствах країн Західної цивілізації і їхнє відображення в теоретичній концепції Дж. М. Кейнса. Економічна програм Дж. М. Кейнса.

27. Розвиток національних економік країн Західної цивілізації й основних напрямків світової економічної думки (друга пол. ХХ ст.)

Світова система господарства в другій половині ХХ ст. Фактори розвитку господарських сфер суспільства в післявоєнний період: військово-конверсійний, інноваційно-технологічний, наднаціонально-організаційний, міжнародно-інтеграційний. розвиток національних економічних систем Західної цивілізації.

Основні напрямки розвитку світової економічної думки: неокейнсіанство, неолібералізм, нова класична макроекономіка, інституціоналізм (загальна характеристика).

28. Прискорений економічний розвиток ФРН в 50–60 р. ХХ ст. і роль представників ордолібералізма в його здійснення.

Підсумки II Світової війни для економіки Західної Німеччини. Роль «Плану Маршалла» і реформ Л. Ерхарда у відродженні німецької економіки. Висування ФРН на провідні позиції в Європі. Суть неолиберализма. Роль представників німецького неолиберализма в створенні «соціального ринкового господарства»: В. Ойкен, Л. Ерхард, А. Мюллер-Армак.

29. Розвиток світової економіки в останній третині ХХ–поч. XXI ст. і формування неконсервативних напрямів в економічній науці

Структурна й системна криза провідних індустріальних країн Заходу. Недосконалість систем державного керування й перехід до неолібералізму в економіці (тетчеризм, рейганоміка). Прискорене входження провідних країн Заходу в постіндустріальну стадію розвитку. Неоконсервативні напрями економічної науки – неолібералізм і нова класична макроекономіка.

30. Світове господарство на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець ХХ–поч. XXI ст.) та інституціональний підхід до дослідження

Посилення інтернаціоналізації й глобалізації світового господарства. Складність і суперечливість політичного й соціально-економічного розвитку світової цивілізації і її відбиття в сучасних інституціональних теоріях.

31. Становлення й етапи розвитку радянської моделі господарювання в Україні і її відбиття в економічній науці (1917–1991 рр.)

Криза в Росії й Україні напередодні жовтня 1917 р. і альтернативні підходи до її розв’язання В. Леніна й М. Туган-Барановського. Становлення й етапи розвитку господарської системи радянського типу і їхнє теоретичне осмислення в працях українських вчених-економістів.

32. Економічна думка в Україні в період переходу до НЕПу й у роки наростання державного тоталітаризму (1921–1929 рр.)

Крах економічної моделі «воєнного комунізму» і перехід до «Нової економічної політики». Альтернативність підходів до рішення економічних проблем періоду НЕПа й наростання державного тоталітаризму в працях вчених-економістів дореволюційної школи й вчених-марксистів.

33. Затвердження адміністративно-командної системи і її відбиття в українській економічній думці в 30-х–сер. 50-х рр. ХХ ст.

Господарство України в період становлення адміністративно-командної системи і її теоретичне обґрунтування в українській економічній літературі в 20–30-і рр. Завершення формування соціально-економічної системи «державного соціалізму» у післявоєнний період (1940–1950 рр.) і вибір економічної стратегії розвитку.

34. Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи господарювання й спроб її реформування (1960–1980-і рр.)

Криза державного соціалізму й спроби його реформування в періоди «відлиги», «застою», «перебудови». Пошук ефективних шляхів і заходів економічного розвитку, подолання спрощених уявлень у політекономії соціалізму в працях вчених-економістів із проблем власності, удосконалювання господарського механізму. Криза політекономії соціалізму й формування основ сучасної концепції господарювання в працях українських вчених-економістів наприкінці 1980–1990-х рр.

35. Формування основ ринкового господарства в Україні (90-і рр. ХХ ст.)

Стан економіки на момент проголошення незалежності. Початок реформування національної економіки: позитивні й негативні наслідки. дослідження українськими економістами проблем трансформації директивної економіки в ринкову. Конституційне закріплення курсу на створення державно-регульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки і його обґрунтування в працях вітчизняних економістів.

Додаток г

Питання для підготовки до іспиту

1. Історія економіки та економічної думки як наука і як учбова дисципліна.

2. Історичні типи та форми організації господарства та їх еволюція.

3. Предмет історії економіки та економічної думки.

4. Методи історії економіки та економічної думки.

5. Завдання курсу історії економіки та економічної думки.

6. Етапи та напрями розвитку історії економіки.

7. Етапи розвитку історії економічної думки.

8. Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства.

9.Привласнююче та виробничо – відтворююче господарства: визначення, структура, досягнення та обмеженість.

10. Неолітична революція та її вплив на господарський розвиток первісного суспільства.

11. Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.

12. Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.

13. Господарська діяльність в первісній історії України. Трипільська культура та її господарське значення.

14. Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.

15. Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.

16. Господарство Індії в другій половині І тисячоліття до н.е. та відображення його у праці „Артхашастра”.

17. Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.

18. Господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Реформи Солона.

19. Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.

20. Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.

21. Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V–Х ст.