1. Становлення ринкової економіки, з точки зору монетаристів, проходить через фази:
а) фінансової стабілізації;
б) становлення ринкових інститутів;
в) структурного коректування економіки;
г) усі відповіді вірні.
2. Рисою, притаманною тільки перехідній економіці, є:
а) монополізм; в) безробіття;
б) інфляція; г) відсутність механізму саморегуляції.
3. Функціями державного регулювання в умовах трансформації економіки є:
а) традиційні (цільова, регулююча, контролююча, соціальна);
б) макроекономічна стабілізація;
в) інституційні перетворення;
г) усі відповіді вірні.
4. Перетворення у перехідній економіці охоплюють:
а) макроекономічні перетворення;
б) зміни інституційного характеру;
в) перетворення на рівні мікроекономіки;
г) одночасні мікро, макроперетворення та інституційні зміни.
5. Об’єктивні фактори, що ускладнювали трансформаційні процеси в Україні:
а) системна криза народного господарства СРСР;
б) розрив економічних зв’язків, пов’язаний з руйнуванням СРСР;
в) структурна деформованість економіки України;
г) всі відповіді вірні.
6. Суб’єктивні фактори, що ускладнили трансформаційні процеси в Україні:
а) невпорядкованість відносин між основними гілками влади;
б) відсутність на початку реформ наукової концепції та програми перетворень;
в) помилки та прорахунки уряду;
г) усі відповіді вірні.
7. Специфічні риси державного регулювання перехідної економіки України – це:
а) наявність чіткої стратегії перетворень;
б) вплив традицій командної системи управління;
в) традиції бюрократизму;
г) вірно: б), в).
8. До підсумків трансформації економіки України до 2005 року відносяться:
а) створення в Україні основ змішаної економічної системи;
б) ефективна робота усіх ринків;
в) високий рівень соціальної захищеності громадян;
г) відсутність монополізму;
9. Світовий банк відносить Україну:
а) до розвинутих країн;
б) до ринків, що народжуються;
в) до країн, що розвиваються;
г) усі відповіді невірні.
10. Теоретичні дослідження українських вчених у 90-ті роки охоплювали:
а) обґрунтування концептуальних засад національної економічної моделі;
б) визначення змісту інституціональних перетворень;
в) обґрунтування стратегії розвитку на довгострокову перспективу;
г) усі відповіді вірні.
Список літератури
1. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В. Семіноженко. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
2. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії. // Економіка України. – 2005. – № 5. – С. 4–13.
3. Гриценко А. Структура рыночной трансформации инверсионного типа // Экономика Украины. – 1997. – № 1.
4. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки: навч. посібн. / Л. І. Дідівська, Л. С. Головко. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.
5. Ковальчук В. М. Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. І. Сарай. – К.: Знання, 2008. – Ч.І., Розд. 5, с.199-256.
6. Лукінов І. Методи та засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. – 1999. – № 5.
7. Сакс Д., Пивоварський А. Економіка перехідного періоду: Уроки для України / Д. Сакс, А. Пивоварський; пер. з англ. – К.: Основи, 1996.
8. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи): Інститут економічного прогнозування / ред. академіка НАН України В.М.Геєць. – К.: ЛОГОС, 1999.
9. Чухно А. Нова економічна політика // Економіка України. – 2005. – №№ 6, 7.
10. Економічна наука в Харківському університеті: колективна монографія В. В. Глущенко, В. В. Александрова та ін. – Х.: ХНУ, 2005. – 332 с.
Додаток А
Термінологічний словник
Автаркія (гр. autarkia – самовдоволення) – економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення. економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.
Аграрна неолітична революція – процес розподілу праці: виділення землеробства, скотарства, ремесла і перехід від типу господарства, що привласнює до типу господарства, що виробляє. У результаті продукти і різні вироби створювалися руками людини. Таким чином, близько 10 тис. років тому, у період нового кам'яного віку, почалася господарська діяльність людини.
Алод (нім. Allod, від старонім. al – повний і od – володіння) – повна спадкова власність на землю за феодалізму в Західній Європі.
Американський шлях розвитку сільського господарства – фермерський шлях, заснований на веденні сільського господарства на землі, що знаходиться у приватній власності. Вперше поширилося в західних районах США після закінчення громадянської війни в 1865 році.
Анексія (лат. annexio) – насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави або народу.
Акселератор – відношення приросту простимульованих інвестицій, до приросту національного доходу; механізм акселератора доповнює механізм мультиплікатора; термін введений Е. Хансеном.
Апріорі – спочатку, заздалегідь, до початку розгляду, «екс анте».
Апостеріорі – в результаті, після закінчення розгляду, «екс пост».
Банки – приміщення, у тому числі в храмах, які використовувалися для збереження грошей і кредитування людей, що займалися торгівлею, а також різними операціями з нерухомістю відразу після появи перших металевих грошей у Древній Греції і Римі в VII–VI ст. до н.е. Із закінченням перших «темних» століть Середньовіччя банківська справа почала активно розвиватися в Європі.
Білль (англ. rill < лат. dulla – кулька, кругла печатка) – 1) законопроект, що вноситься на розгляд законодавчого органу у Великобританії, США та деяких інших країнах; 2) назва деяких конституційних актів, які набрали чинності закону, наприклад, Б. про права.
Біржа (нім. Boerse < фр. bourse < лат. bursa – гаманець) – 1) організаційно оформлений ринок, що постійно функціонує, на якому торгують цінними паперами, валютними товарами або здійснюють оптову торгівлю за стандартними зразками; 2) організація, що обслуговує процес укладання угод між господарюючими суб'єктами про купівлю-продаж.
Біржі в XVII ст. визначалися як «місце зустрічі банкірів, торговців, біржових маклерів, комісіонерів» для здійснення торгових операцій із наданням лише зразків товарів (товарно-сировинні біржі) і різних замінників металевих грошей, у тому числі векселів. Згодом у європейських країнах з'явилися біржі, які спеціалізувалися на торгівлі цінними паперами (акціями і т.д.), що поступово перетворилися у фондові біржі. Пізніше з'явилися валютні біржі.
Бюргери (нім. Burger – городянин) – 1) заст., у Німеччині та в деяких інших країнах – міські жителі; 2) вільні рівноправні жителі (ремісники, купці) середньовічних міст Західної Європи, об'єднувалися у цехи та гільдії. В Україні бюргерами називалися міщани, які об'єднувалися, крім цехів та гільдій, у братства.
Васалітет (фр. vassalite < лат. vassus – слуга) – у Західній Європі в середні віки – система відносин, яка основувалася на залежності одних феодалів від інших, заможніших і могутніших.
«Відрізки» – так називалися невеликі ділянки орної землі, які «відрізалися» від селянських наділів, якщо їхня площа перевищувала середню повітову норму при реалізації положень реформи 1861 року.
Верв – сусідська або територіальна громада сільських жителів, що трансформувалася з родоплемінної у Давньоруській державі
Вексель – (від нім. – wechseln) означає «змінювати, розмінювати». Це різновид боргового зобов'язання, складеного у певній формі, що надає право вимагати сплати зазначеної в даному документі суми після закінчення терміну, на який він був виписаний.
Вілан (лат. villanus < villa – маєток) – у середньовічній Західній Європі – феодально залежний селянин; у Британії вілан був фактично кріпаком, а у Франції, Німеччині, Італії, зберігаючи свободу, був у земельній залежності від феодала.
«Визначені роки» – розшук селян, які втекли від свого хазяїна, без попередньої сплати всіх боргів і податків (XVI ст.).
Веблена (ефект) – падіння попиту на товар, при зниженні його ціни як наслідок зниження його «престижності», і навпаки.
Візера (закон) – дійсна цінність будь-якої речі є недоотримана корисність інших речей, які могли б бути виготовлені за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво даної речі.
Вартість (мінова) – ринкова цінність товару, блага; визначається безпосередньо в процесі обміну (ринкового торгу).
Вартість (споживча) – цінність товару, блага для споживача; визначається «корисністю» – здатністю задовольняти одну або декілька потреб.
Гільдії купецькі в Росії – об'єднання купців з метою одержання прибутку від торгівлі. Поділялися в залежності від суми наявного і спрямованого в обіг капіталу і специфіки торгівлі, у тому числі територіальної. Купці першої гільдії займалися торговими операціями з закордонними країнами, другої гільдії –великою оптовою торгівлею усередині своєї країни і третьої – дрібнооптовою торгівлею.
Гомстед-акт (англ. homestead – садиба, ферма) – закон пре земельні наділи в США і Канаді, який видав у 1862 році під чаї громадянської війни у США 1861–1865 років уряд А. Лінкольна під тиском народних мас. Надавав кожному громадянину США по виповненні 21 року право одержати за певний внесок ділянку землі (гомстед), що з часом ставала його власністю
Гомстеди (англ. homestead – садиба, ферма) – земельні наділи в США, Канаді, які надавали згідно з гомстед-актом.
Грецький поліс – невелика суверенна держава в Древній Греці типу Афін, економічною основою якого було колективне володіння землею, яке передбачало приватну власність. Чоловіки полісу входили в самостійну військову організацію типу ополчення.
Грюндерство (нім. Grunder – засновник) – масове створення підприємств, акціонерних товариств, банків тощо, що супроводжувало біржовими спекуляціями, нездоровим ажіотажем та махінаціями фінансових ділків. Грюндерство було найпоширенішим у 50–70-х роках XIX ст. Спостерігалося в Росії, Німеччині та інших країнах у XIX ст.
Госсена (перший закон) – із збільшенням кількості даного блага гранична корисність блага зменшується.
Госсена (другий закон) – рівновага споживача досягається при рівності граничних корисностей всіх благ, що споживаються.
Данина – форма стягнення податей (податків) на Русі, встановлена княгинею Ольгою у 946 році Форми і розміри її були обумовлені заздалегідь. Місцями збору були так звані цвинтарі, а збирачами - тіуни. Третина зібраного йшла в князівську скарбницю, а «десятина» (1/10) – у розпорядження православної церкви.
Девальвація (нім. devalvation) – зниження курсу національної чи міжнародної (регіональної) валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.
Демілітаризація економіки – переведення на мирні «рейки» національної економіки окремо взятої країни після будь-якої широкомасштабної війни.
Дивіденд (англ. < dividend < лат. dividendus – те, що треба розділити) –прибуток від інвестицій, як правило, у формі готівки або акцій. Є частиною прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їхніми акціями і яка залежите від величини чистого прибутку та кількості акцій.
ДКЕК – державна комісія з електрифікації країни, створена в РРФСР у 1920 році. На першому етапі роботи відновлювалися збудовані до 1917 року ГЕС і ТЕС. Потім був створений ряд нових ТЕС, які працювали в основному на торфі (Волховська, Шатурська та ін.). Розвиток енергетики сприяв відновленню промисловості і транспорту.
Домініон (англ. dominion < середньолат. dominio – володіння, влада) – назва самоврядних частин і деяких колоній колишньої Британської імперії, які згодом отримали статус самостійних держав у рамках Британської співдружності націй, наприклад Канада, Австралійський Союз. Після Другої світової війни замість терміну «домініон» вживається термін «член Співдружності».
Домен – панська (князівська) запашка землі.
Драхма – грецька срібна грошова одиниця (від грец.). Означала в другій половині І тис. до н.е. «удержати в жмені» оболи.
«Друге видання» кріпосництва – більш пізніше, ніж у Західній Європі, покріпачення селян у XV–XVII ст. на Русі, у деяких країнах Східної Європи та Пруссії.
Дедукція – один з прийомів логічних міркувань, при якому від загальних закономірностей здійснюється перехід до приватних висновків і рекомендацій. Метод, зворотний індукції.
Дисконтування – зведення ціни блага, (товару, грошей) в майбутньому до його сьогоднішньої оцінки.
Диференціальна рента – модель виникнення ренти на ділянках з різною родючістю; створена Д. Рікардо, доповнена К. Марксом.
Диференціація продукту – поява у товарів (продуктів) якостей, що відрізняють їх від товарів конкурентів: секретна рецептура, патент, товарний знак, унікальний дизайн, упаковка, що упізнається і т. ін.; основна причина переходу від системи вільної до монополістичної конкуренції (за Чемберліном).
Економіка – «закони господарства» (дослівний переклад з грец.).
Енергетична база виробничої діяльності людини змінювалася протягом багатьох століть, починаючи з мускульної енергії людини і тварин до використання енергії води і вітру, особливо на мануфактурах централізованого типу, до застосування енергії пари, настання «століття електрики», використання атомної енергії в мирних цілях. До «екзотичних» видів енергії належать використання енергії сонця, а також припливів і відливів моря в прибережних районах.
Ейкономіка – мистецтво, наука ведення домашнього господарства, управління маєтком і полісом, орієнтована на придбання споживних вартостей, термін введено Аристотелем.
Економікс – економічні науки; так стала називатися економічна теорія на Заході (в англо-саксонскому світі) в XX столітті; термін введений А. Маршаллом.
Економічна людина (модель) – підхід до аналізу поведінки людини (споживача, виробника), заснований на припущеннях про його незалежність, егоїстичність, раціональність, інформованість, компетентність; запропонована А. Смітом.
Екстерналії – зовнішні, побічні ефекти.
Еластичність – показник, що характеризує (зазвичай в %) ступінь зміни попиту, залежно від зміни ціни (еластичність за ціною) або доходу споживача (еластичність за доходом).
Євро – європейська грошова валюта, введена з 1 січня 2002 року в Бельгії, Німеччині, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Фінляндії, Франції, Швеції.
Європейська цивілізація – молоді держави, що сформувалися в основному на базі німецьких і слов’янських племен на руїнах древньої Римської імперії. Поступово стала переважати приватна форма власності. З відкриттям Америки Кодумбом і утворенням у XVIII ст. США Європейська цивілізація стала називатися Західною.
Закуп – це селянин, який взяв купу (борг) у пана: худобу, насіння, соху або плуг для ведення землеробського господарства і потрапив на певний строк до нього в залежність.
«Заповідні роки» (XVI ст.) – заборона на вільний перехід селянина від одного хазяїна до іншого навіть у Юріїв день (Осіннє православне свято).
Заробітної плати (закон залізний) – виведене із закону народонаселення Мальтуса положення про те, що реальний розмір заробітної плати працівників за наймом, завжди прагнутиме до прожиткового мінімуму сім'ї працівника.
Земля – один з чотирьох чинників виробництва, факторіальним доходом якого є рента або орендна плата; це поняття включає: корисні копалини, родючість ґрунтів, площі, які можуть бути використані під будівництво, природні ресурси і ландшафт.
Ієрархія (гр. hiervs – святий, божественний, священний та arche – влада) – 1) поділ на вищі і нижчі посади, чини; 2) розміщення частин, елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.
Імперія (лат. ітреrіит – царство, наказ, веління; вища влада < ітреrіо – наказую, володарюю, управляю) – 1) монархічна, здебільшого велика держава, на чолі якої стояв імператор; 2) у минулому – держава, яка мала колоніальні володіння, а також держава, до складу якої входили території, позбавлені економічної та політичної самостійності й управління якими здійснювало з єдиного центру, наприклад Російська І.; 3) перен., велика монополія, яка здійснювала повний контроль над галуззю промисловості, наприклад, нафтова.
Імунітет (лат. immunitas (іттипіtаtіs) – звільнення від чогось) – у феодальному праві Західної Європи – сукупність прав феодала здійснювати у своїх володіннях деякі державні функції без втручання центральної влади.
Індустріалізація – зародження на основі завершення промислової революції в тій або іншій країні виробництва засобів виробництва, тобто розвиток, важкої промисловості (група «А»). Щоб здійснилася індустріалізація, необхідно було налагодити виробництво машин машинами, за допомогою яких проходила перебудова всіх галузей народногосподарського комплексу, у тому числі й сільському господарстві.
Інтернаціоналізація капіталу: вивезення його за кордон; розподіл світу між союзами капіталістів; розподіл світу між провідними державами. Характерне явище для світової економіки XX ст.
Інвестиції – вкладення коштів (капіталу) з розрахунком на отримання доходу в майбутньому. Основні напрями інвестування; промислові активи, нерухомість, інфраструктура, фінансовий сектор (депозити, цінні папери, зобов'язання), торгівля (оборотні кошти, товарна маса), інновації, соціальний сектор (освіта, охорона здоров'я). Є джерелом подальшого зростання ВВП.
Індукція – один з прийомів логічних міркувань, при якому від приватних спостережень здійснюється перехід до теоретичних узагальнень. Метод, зворотний дедукції.
Інституціоналізм – один з провідних напрямів сучасній економічній думки, в центрі уваги якого знаходиться вивчення впливу на економічний розвиток соціальних, правових, сімейних, і інших інститутів – стійких комплексів формальних і неформальних правил, принципів, норм і установок, регулюючих різні сфери людської діяльності і організуючих їх в систему ролей і статусів.
Інфляція – падіння купівельної спроможності грошей в результаті підвищення загального рівня цін; джерелами інфляція є зростання грошової маси, збільшення витрат виробництва, насамперед, заробітної плати, підвищення номінальних доходів населення; вимірюється у відсотках або індексом.
Йомени, йоменрі (англ. уеотап, множ, уеотеп) – 1) у Великобританії в XIV–XVIII ст. – селяни, які самостійно господарювали на землі, отриманій у спадок.
«Капіталізація поміщицьких маєтків» – втягнення їх у ринкові відносини.
Колективізація – об'єднання з 1929 року у єдині масиви земельних ділянок, виділених в умовне володіння селянам Росії згідно з «Декретом про землю» 1917 року. Конфіскувався при цьому робітник і продуктивна худоба, господарське майно. Колгоспи були перетворені в механізм перекачування засобів із сільського господарства в промисловість для здійснення сталінської індустріалізації. У російських селян зникло відчуття «хазяїна на землі», а продовольче питання не було вирішено. Суцільна колективізація завершилася наприкінці 1930-х років, після 1945 року продовжилася на знов приєднаних землях.
Колонат (лат. соloпаtиs – хлібороб) – форма виробничих відносин між колонами і землевласниками в Римській імперії, Візантії за часів раннього Середньовіччя.
Колонізація (фр. соlопіsаtiоп) – 1) заселення територій у середні країни, які до цього були малозаселені (внутрішня колонізація); 2) побудова поселень (колоній) за межами своєї етнічної території (зовнішня колонізація); 3) загарбання якої-небудь країни або її частини; засоби, які перетворюють країни чи частини їх в колонії.
Колонії – створення на чужій території замкнутих адміністративно-автономних поселень, що копіювали метрополію і були тісно з нею пов'язані.
«Комутація» ренти – перехід селян з панщини на оброк у країнах Європи з XIV ст.
Конверсія (фр. сопvеrsіоп < лат. – сопvеrsіо – перетворення, зміна) – 1) обмін, перетворення, перерахунок; конверсія валюти – обмін однієї валюти на іншу за чинним курсом; 2) перепрофілювання промисловості з випуску військової продукції на виробництво товарів широкого вжитку, або навпаки.
Концерн (англ. сопсеrn < дат. сот-(соп) – разом і сеrпеrе – розрізняти) –багатогалузева корпорація, яка має централізоване керівництво.
Концесія (нім. Копzеssioп < лат. сопсеssіо – поступка; дозвіл) – 1) договір про експлуатацію громадянами або юридичними особами промислових підприємств чи земельних ділянок з правом видобування корисних копалин, будівництва різноманітних споруд; надається державою; 2) підприємство, організоване на підставі такого договору.
Копігольдери – в Англії були вільними селянами і платили лорду фіксовану грошову ренту за землю, але замість документа на володіння наділом у них була виписка або копія з протоколу місцевого суду.
Коттери – малоземельні, залежні від лорда (феодала) селяни в Англії з наділом до трьох акрів присадибної землі.
Капітал – один з чотирьох чинників виробництва, факторіальним доходом якого є відсоток. Може виступати в грошовій або товарній формі: будівлі, споруди, запаси, машини, устаткування, транспортні засоби і тому подібне
Кейнсіанство – концепція, заснована на ідеях, викладених в роботах Джона М. Кейнса, суть якої полягає в тому. що держава для протидії несприятливим змінам ділового циклу та підтримки ефективної зайнятості й попиту може і повинна втручатися в економічні процеси та йти на додаткові витрати незважаючи на дефіцит бюджету і загрозу зростання інфляції.
Кейнса (основний психологічний закон) – із зростанням доходу люди схильні збільшувати споживання, але у меншій пропорції ніж зростає дохід.
Кларка (закон розподілу) – якщо дії побічних чинників нейтралізовані або врівноважуються, кожен чинник виробництва отримує ту суму багатства, яку він створює.
Кобба-Дугласа (виробнича функція) – Y = f (К, L), де Y – виробництво (ВВП, НД), К – капітал, L – праця.
Модифікований варіант – Y = аК + bL + N, де N – вплив технічного прогресу, а і b – коефіцієнти (а + b = 1).
Кольберізм – різновид протекціоністської політики, яка проводилась у Франції в другій половині XVII століття міністром фінансів Кольбером.
Корисність – здатність речі (товару) задовольняти одну або декілька потреб; є основою для утворення споживної вартості (цінності).
Латифундія (лат. latifundium < latus – широкий і (fundus – земля, маєток) – назва великих земельних володінь, маєтків у деяких країнах.
Левант (італ. levante – схід < levare – підіймати) – загальна назва країн східного узбережжя Середземного моря, Близького Сходу. Вживалася до початку XX ст.
Лен (нім. Lehen < дешрут – позичати) – 1) у Західній Європі за феодалізму (переважно в Німеччині) - земельні володіння (рідше - якесь інше джерело прибутків), які васал одержував від сеньйора за умови виконання військової служби. З XII ст. (на відміну від беніфіції) передавалося в спадок; 2) податок, який збирали з ленного помістя.
Ленд-ліз (англ. lепd-lеаsе < lепd – давати в борг і lеаsе – здавати в оренду) – система передачі СІЛА в позику або в оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини та інших матеріальних ресурсів країнам антифашистської коаліції під чаї Другої світової війни (1939–1945).
Люстрації (пол. lиstrаtіo – перевірка < лат. lustrum – податний або фіскальний період) – у Польщі (ХУІ–ХУШ ст.), у Литві Білорусі та на Правобережній Україні (XVIII–XIX ст.) – періодичні описи державного майна для обліку прибутків. Проводили уряди Речі Посполитої та Росії.
Лафера (крива, парадокс) – описує, як із зростанням номінальних ставок оподаткування реальні надходження доходів до бюджету після досягнення точки максимуму починають швидко знижуватися.
Ліквідність – здатність капіталу обертатися з однієї форми в іншу і в готівку, ліквідність якої вважається абсолютною. Одне з ключових понять кейнсіанства.
Листа (модель п'ятистадіальна) – один з варіантів поділу економічної історії на п'ять періодів (стадій), запропонований німецьким економістом-істориком Ф. Листом.
Майорат (лат. таjor – старший) – 1) у феодальному прав та в праві деяких сучасних країн форма успадкування нерухомого майна (найчастіше земельної власності), за яким воно повністю передається старшому за віком члену сім'ї; 2) маєток, що передається в спадок старшому в сім'ї.
Манор (англ. тапоr < тапео – залишаюсь, мешкаю) – феодальний маєток у середньовічній Англії.
Метрополія (гр. теtrороlis < теtеr – мати і роlіs – місто) – 1) У Стародавній Греції – назва міста-держави (поліса) щодо заснованих ним в інших землях поселень; 2) держава, яка володіє колоніями.
Мілітаризація (фр. тilitarisation < лат. тilitaris – військовий) –підпорядкування економічного, громадського і політичного життя країни меті та завданням мілітаризму.
Монополія (гр. топороlіа < топоs - один і роlсо – продаю) – 1) виключне право на виробництво, торгівлю тощо, що належить одній особі, групі осіб або державі; 2) перен., особливе становище кого-небудь, що надає переваги порівняно з іншими; 3) велике господарське об'єднання (трест, синдикат, концерн), яке зосереджує у своїх руках більшу частину виробництва і збуту якого-небудь товару.
Марксизм – економічна і політична доктрина, сформована на базі вчення Карла Маркса про працю, як джерело доданої вартості, про капітал як виробничі відносини, засновані на експлуатації позбавлених засобів виробництва найманих робітників, боротьбі класів як рушійної сили історії і пролетарської революції, з подальшим усуспільненням засобів виробництва і ліквідацією приватної власності на них як неминучому завершенні (подоланні) буржуазного ладу.
Маршалла (хрест) – криві попиту і пропозиції, сполучені в одній системі координат (на одному графіку), перетин яких дає точку рівноваги ринкової ціни і обcягу реалізації продукції.
Маржиналізм – один з напрямів економічних досліджень (школа), що сформувався в другій половині XIX століття, в центрі уваги якого знаходиться вивчення граничних («маржинальних») величин: корисності, продуктивності, витрат і т. ін.
Мальтузіанство – економічна концепція, заснована на «Законі народонаселення» Томаса Мальтуса, суть якої полягає в тому, що без контролю за зростанням населення неможливо досягти високих і стійких темпів економічного розвитку; як бажані заходи пропонується встановлення обмежень на міграцію з-за кордону, стимулювання пізніх шлюбів, широке розповсюдження протизаплідних засобів і планування сім'ї.
Мальтуса (закон народонаселення) – чисельність населення здатна зростати в геометричній прогресії, збільшуючись удвічі кожні 25 років, тоді як засоби існування (продовольство) можуть зростати не більше ніж в арифметичній прогресії.
Менгера (теорема) – якщо доходи пропорційні розмірам виробленої продукції, а оплата кожного чинника дорівнює його граничному продукту, то загальна сума таких оплат дорівнює сукупному продукту.
