Виберіть правильну відповідь. 2 страница

Меркантилізм – система економічних і політичних поглядів, характерних для етапу становлення національних держав і початку боротьби торгової буржуазії за свої права; джерелом приросту багатства нації оголошується зовнішня торгівля, в області економічної політики рекомендується жорсткий протекціонізм, по відношенню до населення – політика пронаталізму, конкуренція оголошується шкідливою, а встановлення монополій – корисним для розвитку господарства.

Мейнстрім – головна дорога, основний напрям, найбільш авторитетний в науці, мистецтві.

Монополія – «влада одного»; стан ринку, при якому значну частину продукції галузі (більше 35%) виробляє одне велике підприємство.

Монополістична конкуренція – стан ринку, при якому значна частина продукції галузі (до 95%) виробляється декількома (до 15) великими підприємствами. Джерелом виникнення монополії Чемберлін вважав диференціацію продукту, а Робінсон – концентрацію виробництва і капіталу.

Мультиплікатор – відношення приросту національного доходу до приросту інвестицій (у Кейнса – всіх, у Хансена – тільки автономних); одне з центральних понять кейнсіанства.

Ноу-хау (англ. kпоw-hоw, букв. – знаю, як) – технічні знання, досвід, таємниці виробництва, документально оформлені, передача яких обумовлюється при укладанні ліцензійних договорів та інших угод, оскільки ноу-хау охороняється законодавством.

«Невидима рука» – поняття, введене Смітом для позначення конкурентного порядку, що стихійно утворюється (термін Хайека), сам без втручання держави здатний привести економічну систему до найкращого (рівноважного) стану.

Норма прибутку – відношення доданої вартості до загальної маси витраченого капіталу; Маркс вважав, що вона має тенденцію до зниження; сьогодні це співвідношення характеризує рентабельність виробництва.

Норма доданої вартості – відношення доданої вартості до вартості робочої сили («доданої праці до сплаченої»); поняття введене Марксом, який трактував її як показник експлуатації робочого класу.

Олігополія (ісп. оlіgоs – небагато і гр. роlіcо – продаю) – панування невеликої кількості фірм, компаній у виробництві та на ринку. Протилежне – монополія.

Охлократія (гр. осhlоs – натовп і krаtоs – влада) – панування юрби.

Ордо – порядок.

Ордолібералізм – один з напрямів сучасного лібералізму, теорія конкурентного порядку.

Патриції (лат. раtrісіі < рatеr – батько) – 1) у Стародавньому Римі спершу – все корінне населення, яке входило до родової громади і становило римський народ. Пізніше – родова аристократія; 2) у Середньовіччі – міська аристократія.

Первісне нагромадження капіталу – процес, в ході якого накопичений капітал використовувався для утвердження капіталістичних, тобто ринкових, відносин. Збігся з початком Великих географічних відкриттів і утворенням колоніальних імперій.

Перелогова система землеробства (переліг) – зміна ділянок землеробства (перенос) з одного місця на інше в міру виснаження родючості ґрунту.

«Перебудова» в економіці – структурна перебудова в економіці СРСР на основі реорганізації господарських механізмів. Хронологія періоду формально визначається з квітня 1985 року (обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС) до грудня 1991 року – розпаду СРСР. Фактично плюралізм в економіці проявився із середини 1987 року, коли був прийнятий ряд заходів для трансформації централізованої, планово-розподільної економіки в модель ринкового соціалізму.

Планово-розподільна економіка в перші роки радянської влади розвивалася в умовах функціонування вертикальних галузевих управлінь ВРНГ (Всеросійської ради народного господарства) в особі головкомів (головних комітетів) і горизонтальних об'єднань в особі губраднаргоспів.

«Повесть временних лет» – літопис основних подій, що передували утворенню Давньоруської держави і відбуваються і потім на його території з IX ст. Дійшла до сучасного читача в списках XII–ХIIІ ст.

Податки – це обов'язкові платежі в бюджет тієї або іншої країни, які здійснювалися юридичними і фізичними особами.

Подушний податок платило населення Росії з 1724 року, тобто з часу Петровських реформ. Стягувався з душ чоловічої статі близько 160 років, збирався з усіх «тяглових» людей (крім дворянства, духівництва, купецтва).

«Полюдь» – змішаний тип збору данини, більш-менш обумовлений в усних договорах між молодою Давньоруською державою і підвладними племенами і утримання князя і його дружин за рахунок населення підвладних територій. З'явилося першою формою стягування податків на Русі.

Поташ (гол. роtаsh < нім. Роrtаsсhе < Рort – горщик і Аsсhе – попіл) – технічна назва карбонату калію. Білий зернистий порошок. Застосовується у виробництві скла, рідкого мила, при фарбуванні тощо.

Принципат (лат. рrіпсіраtиs – керівна роль, імператорська влада) – у Стародавньому Римі – форма рабовласницької монархії, за якої зберігалися республіканські установи, але влада фактично належала одній людині – принцепсу (першому в списку сенаторів); існувала з 27 року до н.е. до 198 року н.е.

Продзагін – продовольчі воєнізовані загони з робочих великих міст Росії, переважно Москви і Петрограда, що силовими методами здійснювали збір продовольчої розверстки у 1918-1920 роках.

Промислова інфраструктура – сукупність систем і служб, необхідних для функціонування підприємств галузей промислового виробництва.

Протекціонізм (фр. рrоtеctіоппіsте, англ. рrоtеtіопіsт < лат. рrоtесtiо (рrоtесtiопіs – прикриття, захист) – 1) економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції шляхом введення великих розмірів мита на товари, що ввозяться до країни, а також низки деяких інших заходів; 2) система протекцій, сприяння у вирішенні яких-небудь справ.

Пруссько-юнкерський шлях розвитку сільського господарства – більшість селян Пруссії в ході аграрної реформи в першій половині XIX ст. була звільнена від фортечної залежності без землі, що на 97–98% залишилася в руках великих землевласників (юнкерів).

Парето (оптимальність) – оптимальним є такий стан системи, при якому жоден з учасників не може поліпшити свого становища, не погіршивши при цьому становище хоч би одного з інших «гравців».

Парето (розподіл) – багатство в суспільстві, а також зусилля і результати розподіляються в пропорції 20 на 80: 20% найбагатших сімей володіють 80% всього суспільного багатства.

Пігу (ефект) – із збільшенням грошової маси в обігу наявні суми, що зберігаються на руках, пропорційно знецінюються і навпаки.

Політична економія – так називалася економічна наука в XIX столітті; сам термін був використаний А. Монкретьєном в 1615 році.

Підприємництво (здібності) -один з чотирьох чинників виробництва, факторіальним доходом якого є прибуток (підприємницький). Полягає в здатності поєднувати решту чинників так, щоб вартість отриманого продукту перевищувала «справедливу» оплату залучених чинників.

Пронаталізм – політика, спрямована на збільшення чисельності населення країни, шляхом заохочення шлюбності і народжуваності; мала місце ще в Стародавньому Римі, а в «Новий час» запропонована меркантилістами як один із засобів збільшення багатства нації.

Протекціонізм – політика, спрямована на захист внутрішнього ринку (виробника) від небажаної конкуренції з боку іноземних товарів; її елементами є: високі імпортні митні тарифи, заохочення виробників експортної та імпортозамінюваної продукції, преференції вітчизняним товаровиробникам і торговцям, надання пільг, встановлення монополій, квотування, ліцензування і т. і.; починаючи з меркантилістів активно використовувався як елемент національної економічної політики.

Рантьє (фр. rentier < rente – рента) – особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на відсотки від наданого в кредит капіталу.

РЕВ – Рада Економічної Взаємодопомоги, створена у 1949 році з центром у Москві, об'єднувала країни ССС. В якості спостерігачів на окремих засіданнях були Фінляндія, Ірак, Мексика, Ангола, Нікарагуа, Ефіопія, Лаос. КНР, ДРВ та Албанія не входили до цього об'єднання. СФРЮ (Югославія) брала участь лише в роботі окремих комісій. Країни РЕВ займали 30 % усієї території Землі, на якій проживало 20 % населення планети, а обсяг виробництва сягав 38–39 %.

«Революція цін» – відбулася в XVI ст. у зв'язку з потоком дорогоцінних металів і сировини, що хлинули з Америки, Азії та Африки в Європу в ході Великих географічних відкриттів. Золото і срібло знецінилося, удвічі виросли ціни на продукти масового попиту. Позитивним результатом був процес уніфікації цін на найважливішу продукцію в різних регіонах планети.

Резервація (фр. reservatiоп < reservare – зберігати) – у певні періоди історії США, ПАР, Австралії, Канади, Бразилії – територія для примусового поселення корінного населення, наприклад індіанців у США.

Реквізиція (лат. Requisition – вимога) – примусове відчуження за плату (на відміну від конфіскацій) або тимчасове вилучення майна.

Реконверсія (лат. сопvеrsіо обернейш) – переведення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу.

Ремісничі майстерні – підприємства дрібної кооперації і недостатнього ще поділу праці.

Репарація (лат. rераrаtiо – відновлення) – у міжнародному праві вид матеріально-правової відповідальності. Передбачає відшкодування державою завданих нею під час воєнних дій збитків. Виплату репарації звичайно обумовлюють у мирному договорі.

Ринкова інфраструктура – система (мережа) установ і організацій, що забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку. Окремі її елементи розвивалися з давніх часів паралельно зі становленням торгівлі й у цілому товарно-грошових відносин.

Сателіт (лат. satelles (satellitis) – охоронець; супутник; спільник) – 1) у Стародавньому Римі – озброєний найманець, який супроводжує свого володаря; 2) той, хто залежить від кого, чого-небудь, виконує чиюсь волю; 3) держава, формально незалежна, але фактично підпорядкована іншій (більшій) державі.

«Світ» – територіальна громада, яка утворилася в північних, лісових районах Русі (навколо Старої Ладоги і Новгорода) після розпаду родоплемінної громади.

Світова система соціалізму (ССС) – об'єднання в другій половині 1940-х – до початку 1990-х років країн так званої народної демократії, що у фарватері СРСР будували соціалізм. До них відносилися: Албанія (вийшла з їх складу ще до утворення РЕВ через політичні розбіжності між керівництвом СРСР і цієї країни); УНР, ГДР, НРБ, ПНР, КНР, КНДР і Куба. Співдружність розпалася після розпуску СРСР наприкінці 1991 року КНР з початку 1960-х років входила до соцтабору лише номінально.

Секуляризація (середньолат. sаесиlаrіs – світський, мирський) – 1) перетворення церковної і монастирської власності на власність світську, державну; 2) у Західній Європі – перехід особи з духовного стану у світський з дозволу церкви.

Сеньйор (лат. sепіоr – старий) – 1) у добу Середньовіччя в Західній Європі – землевласник-феодал, який володів селянами і городянами; 2) сюзерен (вищий феодал) щодо васалів.

Сеньйорія – маєток феодала у Франції.

Синдикат (нім. Sупdіkаt < гр. sупdіkоs – захисник) – 1) одна з форм монополії – об'єднання підприємців, яке здійснює свою комерційну діяльність (визначення цін, збут продукції), зберігаючи виробничу та юридичну самостійність підприємств, що входять до його складу; 2) у Франції та деяких інших країнах – назва професійних спілок.

Система васалітету – це супідрядність груп за принципом ієрархії всередині соціального прошарку земельних власників у тій чи іншій країні за феодалізму.

Смерд – (із давньоруського) вільний общинник.

Стратифікація (лат. stratum – настил, шар) – соціальна диференціація суспільства, розчленування суспільства на страти (верстви).

Схоластика – метод наукового дослідження, при якому аргументи «за і проти», отримані з різних авторитетних джерел, піддаються ретельному «перехресному» розбору; вперше застосований Фомою Аквінським.

Сея (закон) – «продукти обмінюються на продукти» (або «товари обмінюються на товари»), пропозиція створює свій власний попит; наслідок – загальні кризи перевиробництва неможливі.

Тип господарства, яке привласнює – використання людьми для задоволення своїх потреб «дарів» природи в процесі збирання, полювання і рибальства.

Торгівля – це спосіб обміну плодами результатів праці спеціалізованих груп виробників, заснований на взаємній вигоді.

Товар – 1. Продукт праці, призначений для обміну (продажу). 2. Засіб, здатний задовольнити потребу, що пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання. 3. Комплекс властивостей: розміри, вага, структура, колір, упаковка, ціна, престиж і т. ін., які споживач може прийняти, як ті, що можуть забезпечити задоволення його потреб; може виступати у вигляді фізичного об'єкту, послуги, особи, місця, організації або ідеї.

Труд – один з чотирьох чинників виробництва, фаторіальним доходом якого є заробітна плата (гонорар). Труд фізичний передбачає використання переважно мускульної сили (поступово витісняється); труд розумовий – знань, умінь, здібностей, навиків людини (при розвитку суспільства ускладнюється і удосконалюється).

Утопія (дослівно – «місце, якого немає») – термін, що позначає неможливий в реалізації проект соціального перевлаштування суспільства; вперше був використаний Томасом Мором в назві однієї з робіт.

Феодал (лат. feodalis < feodum – феод (володіння)) – за феодалізму – представник панівного класу, власник феоду.

Феодалізм – система політичної організації суспільства, економічною основою якої є утримання землі.

Формація – це соціально-економічна система господарства і суспільства. Відповідно до марксистсько-ленінського вчення передбачався соціально-економічний розвиток від первіснообщинного до рабовласницького суспільства, потім феодальний, капіталістичний і комуністичний (соціалізм виступав у формі першої фази комунізму).

Фригольдери – вільні селяни (Англія), платили лордові за землю номінальну грошову ренту.

Фритредерство (англ. Free trade – вільна торгівля) – напрям в економічній теорії та політиці промислових кіл. Основні принципи – вимога вільної торгівлі та невтручання держави в економічне життя країни. Фритредерство виникло у Великобританії у XVIII ст.

Фунт (нім. Pfund, англ. роипd < лат. роndus – вага, важок) – одиниця маси в багатьох країнах (від 317,6 до 560 г); основна одиниця маси в системі англійських мір, дорівнює 453,6 г; 3) грошова одиниця Єгипту, Ірландії, Кіпру, Лівану, Сирії, Судану.

Фізіократія (дослівно – «природовладдя») – концепція французьких вчених-економістів середини XVIII століття, що стояли на позиціях «природного права» і економічного лібералізму, перша школа в історії економічної науки.

Філіпса (крива) – емпірично виведена відповідність між високими темпами інфляції і низьким безробіттям та низькими темпами зростання цін і високим безробіттям; центральна альтернатива економічного вибору в кейнсіанстві.

Фішера (рівняння) – Мv = РТ, де М – об'єм грошей в обігу, V – швидкістьобігу грошей, Р – рівень цін на товари, Т – обсяг торгових операцій (пропорційний ВВП).

Фритредерство – рух і ідеологія, спрямовані проти зовнішньоторговельного протекціонізму (високих мит, монопольних прав, заборон і т. п.) за свободу торгівлі; сформульована ще фізіократами, потім активно проводилася англійськими класиками, особливо послідовниками Рікардо; в даний час теорія розділяється практично всіма провідними економістами, але на практиці все ще змагається з реальною політикою протекціонізму.

Холдинг-компанія – корпорація чи акціонерна компанія, яка використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю над ними та управління значно більшим капіталом, ніж початковий.

Хрематистика – ганебне мистецтво наживати статок торгівлею або лихварством, орієнтована на придбання мінових вартостей, синонім – спекуляція; термін введено Аристотелем.

Ценз (лат. сепsus < сепsо – роблю перепис, опис) – 1) у Стародавньому Римі – періодичний перепис майна для оподаткування; 2) умови, що обмежують право людей здійснювати які-небудь громадянські права, наприклад виборчий ценз.

Централізація банківського капіталу – укрупнення (злиття) банків на меж ХІХ–ХХ ст., що було характерно і для Росії.

Цехи – об'єднання міських ремісників, широко створювалися в період «комунальних революцій». їхніми членами були лише майстри. Цехові правила цілком регламентували діяльність ремісничих майстерень у XIII–XVIII ст. у Західній Європі.

Цивілізація – комплекс характеристик, які визначають специфіку, своєрідність матеріального, духовного, соціального життя тієї чи іншої групи країн, народів (або окремої країни, народів) на певному етапі розвитку. Неодмінними атрибутами цивілізації є наявність державності і писемності.

Чартер (англ. сhаrtеr – брати в оренду) – 1) морський договір між власником судна, літака і наймачем на оренду всього судна, літака або їх частини на перший рейс чи термін; 2) рейс, що здійснюється за таким договором.

Червонець вперше з'явився в обігу в основному для зовнішньоторговельних розрахунків у зв'язку з реформою Петра І і важив 3,47 г золота, а «подвійний червінець» – 6,34 г золота.

Черезсмужжя – наділення селян Росії землею після 1861 року проходило на гірших землях у порівнянні з поміщицькими. Тому часто селянський наділ складався з декількох смуг. Це стримувало ефективне господарювання на землі.

Чистий продукт – те, що залишається від вартості виробленого продукту після вирахувань всіх витрат на його виробництво; поняття введено физиократами.

«Шлях з варяг у греки» – торговельний шлях по Дніпру зі Скандинавії в Чорне море і далі – у Візантію. Активно використовувався в УІІІ–ХШ ст., тобто в домонгольський період, до руйнування Києва татарами.

Шляхта (польськ. Szlachta < нім. Slaht – рід, порода) – у Польщі, Литві, Україні, Білорусі, Чехії – дрібне дворянство.

Ярд (англ. уаrd., букв. – палиця, стрижень) - одиниця довжини в англійській системі мір; дорівнює 3 футам, або 91,44 см.

Ярмарки – найдавніший інститут ринкової інфраструктури, ведуть родовід від торгів і торговищ.

Додаток Б

БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВЧЕНИХ

Аквінський, Фома (1225–1274) – один із самих блискучих учених середньовіччя, «батько церкви», систематизатор католицької філософії й творець господарської етики католицизму: захищав приватну власність, походження й існування якої вважав частиною божественного промислу.

Аристотель (384–322 р. до н. е.) – давньогрецький філософ, учень Платона, автор робіт: «Етика», «Політика» і багатьох інших; одним з перших проаналізував товарний і грошовий обіг, обмін вважав взаємовигідним, функції грошей – різноманітними, фундаментом ідеальної держави назвав «середню верству»; засновник Ликея, наставник Олександра Македонського.

Беккер, Гэри (народ. 1931) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці, автор терміна «людський капітал», поширив методи економічного аналізу на дослідження соціологічних проблем: «схильності до захворювань», злочинності, шлюбності, розлучення й т. ін.

Белл, Дэниэл (народ. 1919) – видатний американський соціолог, один із творців наукової футурології, концепції постіндустріалізму й лідерів сучасного інституціоналізму, автор книг «Зустрічаючи 2000 рік» і «Прийдешнє постіндустріальне суспільство».

Бем-Баверк, Ойген фон (1851–1919) – видатний австрійський економіст і суспільний діяч, представник Австрійської суб'єктивно-психологічної школи маржиналізму, автор теорій відсотка, дисконтування, «чистої продуктивності капіталу».

Бернштейн, Едуард (1850–1932) – видатний німецький суспільний діяч, здійснив перегляд, «ревізію» найбільш радикальних положень марксизму й заклав основи економічної ідеології сучасної соціал-демократії.

Б’юкенен, Джеймс (народ. 1919) – американський економіст, лідер «школи суспільного вибору», за розвиток теорії суспільного вибору й дослідження економічних методів прийняття політичних рішень в 1986 році визнаний гідним Нобелівської премії по економіці, автор робіт «Розрахунок згоди» і «Границі волі».

Бюхер, Карл (1847–1930) – один з лідерів німецької «історичної школи», автор роботи «Виникнення народного господарства», у якій економічна історія була розділена на три періоди: «домашнього», «міського» і «народного» господарства.

Вальрас, Леон (1834–1910) – видатний швейцарський економіст, засновник і глава «Лозанської» школи маржиналізму, творець теоретичної моделі загальної економічної рівноваги.

Варрон (116–27 р. до н.е.) – один із плеяди римських «агрономів», автор трактату «Про сільське господарство», у якому зернове господарство рекомендується сполучати із тваринницьким, тому що вони вдало доповнюють один одного.

Веблен, Торнстейн (1857–1929) – видатний американський економіст і соціолог, один із засновників інституціонального напрямку в економічних дослідженнях, автор «Теорії дозвільного класу», описав ефект демонстративного споживання, прихильник технократії.

Визер, Фрідріх фон (1851–1926) — видатний австрійський економіст, представник Австрійської суб'єктивно-психологічної школи маржиналізму, автор термінів: «гранична корисність» і «альтернативні витрати».

Гільденбрант, Бруно (1812–1878) – один з лідерів німецької «історичної школи», автор роботи «Політична економія сьогодення й майбутнього», у якій економічна історія була розділена на три періоди: «природного», «грошового» і «кредитного» господарства.

Госсен, Герман (1810–1858) – німецький учений, першим сформулював два «маржинальних» закони, що згодом одержали його ім'я.

Гурне, Венсан (1712–1759) – один із засновників школи фізіократів і ідеології економічного лібералізму, яку він сформулював у фразі «лесэ фэр, лісі пасі».

Гэлбрейт, Джон Кеннэт (народ. 1908) – американський економіст, представник інституціонально-соціологічної школи, один з ідеологів теорії «конвергенції», дослідник «техноструктури», автор робіт «Нове індустріальне суспільство», «Економічні системи й цілі суспільства».

Даванцатті, Бернардо (1529–1606) – видний представник меркантилізму, прихильник доктрини торговельного балансу, автор трактату «Читання про монету», у якому він назвав гроші «кров'ю економічного організму».

Джевонс, Вільям (1835–1882) – видатний англійський економіст, один із засновників «математичного напрямку» у маржиналізмі, сконструював зважений індекс цін.

Драконт (VII століття до н.е.) – напівлегендарний правитель Древніх Афін; йому приписується встановлення законів, спрямованих на визнання й захист приватної й сімейної власності, і встановлення строгої «дракон(т) івської системи покарань за зазіхання на неї.

Енгельс, Фрідріх (1820–1895) – видатний популяризатор навчання Маркса, після смерті Маркса доробив і випустив у світ другий і третій томи «Капіталу», автор безлічі робіт з історії, політичній економії й військовій стратегії, самі значні: «Положення робітничого класу в Англії», «Походження родини, приватної власності й держави».

Ерхард, Людвіг (1897–1977) – видатний німецький суспільний діяч, міністр економіки, віце-канцлер і канцлер ФРН. «архітектор» німецького економічного чуда й системи соціального ринкового господарства, автор концепції «Добробуту для всіх».

Каутилья (IV століття до н.е.) – видний суспільний діяч Древньої Індії, радник царя Чандрагупти: йому приписується авторство «Артхашастри» – найбільш значного давньоіндійського джерела по історії економічної думки.

Каутський, Карл (1854–1938) – видатний німецький суспільний діяч, лідер Другого Інтернаціоналу, спочатку виступав проти «ревізіонізму», але потім перейшов на помірні позиції, думаючи що можна з'єднати переваги національного планування й ринкового господарства, приватну й колективну власність, розподіл по праці й капіталу; ці ідеї стали основою економічної ідеології сучасної соціал-демократії.

Кейнс, Джон Мейнард (1883–1946) – великий англійський економіст і суспільний діяч, засновник одного з найбільш авторитетних напрямків в економічному аналізі, що одержав його ім'я; автор «Загальної теорії процента, зайнятості й грошей», у якій обґрунтував необхідність державного втручання в економіку: активна грошова, податкова й промислова політика, стимулювання інвестицій, підтримка зайнятості, організація суспільних робіт.

Кене, Франсуа (1694–1774) – французький учений «енциклопедист» і суспільний діяч, по першій професії – лікар; засновник і лідер школи фізіократів, автор «Економічної таблиці», у якій досить реалістично був показаний кругообіг (відтворення) капіталу у Франції.

Кларк, Джон Бейтс (1847–1938) – видатний американський економіст, один з лідерів неокласичної школи, творець і президент Американської економічної Асоціації, автор «Розподілу багатства».

Кольбер (1616–1683) – міністр фінансів Людовика XIV, активно проводив у Франції меркантилістичну політику протекціонізму; зумів оптимізувати структуру бюджету й домогтися зниження державного боргу й процентних ставок; його ім'я стало у Франції синонімом економічного дирижизму.

Коммонс, Джон (1862–1945) – видатний американський економіст, засновник «правового» напрямку в інституціоналізмі, автор «Правових підстав капіталізму», «Економіки колективних дій».

Кондратьєв, Микола Дмитрович (1892–1937) – видатний російський економіст, один з розроблювачів першого п'ятирічного «Перспективного плану розвитку сільського господарства» у СРСР, творець теорії «великих» циклів економічної кон'юнктури, що одержала його ім'я.

Коуз, Рональд Гари (народ. 1910) – видатний англоамериканський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці 1991 року, розробив теорію «соціальних витрат» і систему обліку трансакційних витрат у мікроекономічній теорії фірми.

Ксенофонт (430–354 р. до н.е.) – давньогрецький філософ, автор робіт «Домострой», «Кіропедія»; прихильник автаркічного натурального господарства; одним з перших проаналізував процес поділу праці, функції грошей, поняття вартості.

Кун Цзи, Конфуцій (551–479 р. до н.е.) – найбільший філософ Древнього Китаю; у його роботах були закладені основи філософії та господарської етики цієї цивілізації.

Курно, Антуан (1801–1877) – французький учений, один із засновників «математичного напрямку» в економічній теорії, першим побудував криву попиту та ввів поняття «еластичності».

Ленін (Ульянов), Володимир Ілліч (1870–1924) – революціонер, мислитель, продовжувач навчання Маркса й Енгельса, засновник і керівник Комуністичної партії Радянського Союзу, засновник Радянської держави. У своїх теоретичних роботах виявив себе як філософ, історик, економіст. Досліджував економічні проблеми капіталізму, обґрунтував теорію імперіалізму, розробив навчання про соціалізм.