Грошові розрах на під-ві, сутність та принципи організації

У процесі здійснення виробничої діяльності (виробництва та продажу продукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень та ін.) Господарюючі суб'єкти вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами тощо. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, послуг, перерахуванням до різних ланок фінансової систе­ми встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги робітникам тощо.

Таким чином, розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, але завжди мають грошову форму.

У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Во­на використовується в основному для розрахунків з робітниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випад­ках і для розрахунків за товари та послуги.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансо­во-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівко­вій формі через установи банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що пла­тежі за товари та послуги, а також інші перерахування проводяться не го­тівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або отримувача коштів відповідною установою банку.

Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї фо­рми розрахунків полягає в тому, щоб замінити готівку в платіжному обо­роті.

При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшого зближення моменту здійснення платежу з моментом отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необгрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних коштів для здійснення розрахунків та можливості забезпечення більш ефективного контролю за використанням грошових коштів. У зв'язку з цим система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

1) сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів
за відвантажену продукцію або надані послуги;

2) створювати умови покупцю для контролю за дотриманням поста­
чальником умов договору або угоди про поставку товарно-матеріальних
цінностей, послуг;

3) забезпечувати можливість контролю з боку банку та постачальника
за своєчасністю та повнотою оплати продукції та послуг покупцем.

Враховуючи ці вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи:

1) самостійний вибір клієнтами установ банків для зберігання грошових коштів та форм безготівкових розрахунків.

2) розрахунки, як правило, повинні здійснюватись одразу ж після від­
пуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно з ними.

3) платежі мусять здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та при наявності у нього необхідних грошових коштів або права на отримання банківського кредиту.

4) використання грошових коштів можливе тільки за цільовим при­
значенням.

5) розрахунки повинні здійснюватись на підставі розрахунково-платіжних документів типової форми.

Додержання вказаних принципів є обов'язковим як для постачальни­ка, так і для покупця.

У залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділя­ються на розрахунки по товарних і нетоварних операціях.

Розрахунки по товарних операціях - розрахунки, пов'язані з опла­тою отриманої продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг. Вони в платіжному обороті займають найбільшу пи­тому вагу.

До розрахунків по нетоварних операціях відносяться платежі до бю­джету, по соціальному та майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них, по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розра­хунково-платіжної дисципліни та ін.

У залежності від місця здійснення платежу і знаходження платника, розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Місцеві - це розрахунки, що здійснюються між підприємствами та ор­ганізаціями, яких обслуговує одна або декілька місцевих установ банку. Вони займають більше 45% загальної суми платежів за товари та послуги та більше 80% у нетоварних платежах. '

Міжміські - це розрахунки між підприємствами та організаціями, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах.

Поділ розрахунків на місцеві та міжміські має важливе значення для правильного дотримання документообігу та строків платежів.

У залежності від конкретних умов (місце проведення розрахунків, по­годження між платниками та постачальниками, банківських правил про порядок оформлення та здійснення платежу), в системі безготівкових роз­рахунків застосовуються такі форми: розрахунки платіжними доручення­ми; розрахунки платіжними вимогами-дорученнями; розрахунки з застосу­ванням чеків; розрахунки акредитивами; розрахунки векселями; інші фор­ми розрахунків.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на основі яких банк виконує доручення про платежі.

Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення безготів­кових розрахунків забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, знижує дебіторську та кредиторську заборгованість, сприяє зміцненню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахун­ку та підвищенню ефективності виробництва.