У процесі здійснення виробничої діяльності (виробництва та продажу продукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень та ін.) Господарюючі суб'єкти вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами тощо. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, послуг, перерахуванням до різних ланок фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги робітникам тощо.
Таким чином, розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.
Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, але завжди мають грошову форму.
У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вона використовується в основному для розрахунків з робітниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випадках і для розрахунків за товари та послуги.
Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через установи банків.
Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари та послуги, а також інші перерахування проводяться не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або отримувача коштів відповідною установою банку.
Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб замінити готівку в платіжному обороті.
При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшого зближення моменту здійснення платежу з моментом отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необгрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних коштів для здійснення розрахунків та можливості забезпечення більш ефективного контролю за використанням грошових коштів. У зв'язку з цим система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:
1) сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів
за відвантажену продукцію або надані послуги;
2) створювати умови покупцю для контролю за дотриманням поста
чальником умов договору або угоди про поставку товарно-матеріальних
цінностей, послуг;
3) забезпечувати можливість контролю з боку банку та постачальника
за своєчасністю та повнотою оплати продукції та послуг покупцем.
Враховуючи ці вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи:
1) самостійний вибір клієнтами установ банків для зберігання грошових коштів та форм безготівкових розрахунків.
2) розрахунки, як правило, повинні здійснюватись одразу ж після від
пуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно з ними.
3) платежі мусять здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та при наявності у нього необхідних грошових коштів або права на отримання банківського кредиту.
4) використання грошових коштів можливе тільки за цільовим при
значенням.
5) розрахунки повинні здійснюватись на підставі розрахунково-платіжних документів типової форми.
Додержання вказаних принципів є обов'язковим як для постачальника, так і для покупця.
У залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки по товарних і нетоварних операціях.
Розрахунки по товарних операціях - розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг. Вони в платіжному обороті займають найбільшу питому вагу.
До розрахунків по нетоварних операціях відносяться платежі до бюджету, по соціальному та майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них, по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.
У залежності від місця здійснення платежу і знаходження платника, розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.
Місцеві - це розрахунки, що здійснюються між підприємствами та організаціями, яких обслуговує одна або декілька місцевих установ банку. Вони займають більше 45% загальної суми платежів за товари та послуги та більше 80% у нетоварних платежах. '
Міжміські - це розрахунки між підприємствами та організаціями, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах.
Поділ розрахунків на місцеві та міжміські має важливе значення для правильного дотримання документообігу та строків платежів.
У залежності від конкретних умов (місце проведення розрахунків, погодження між платниками та постачальниками, банківських правил про порядок оформлення та здійснення платежу), в системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми: розрахунки платіжними дорученнями; розрахунки платіжними вимогами-дорученнями; розрахунки з застосуванням чеків; розрахунки акредитивами; розрахунки векселями; інші форми розрахунків.
Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на основі яких банк виконує доручення про платежі.
Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення безготівкових розрахунків забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, знижує дебіторську та кредиторську заборгованість, сприяє зміцненню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефективності виробництва.
