Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фі­-
нансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвит­-
ку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінан­-
сових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання
фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансо­-
вих служб підприємств.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за рин­кової економіки — це раціональне використання вільних фінансо­вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвес­тування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних па­перах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими дохода­ми, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується при­дбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхід­но порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі еконо­міки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше пого­дитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечу­ється стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випу­ску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, кот­ра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними па­перами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (буді­влі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяль­ності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізин­гу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лі­зинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отри­мав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості облад­нання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінан­сового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амор­тизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець про­тягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амор­тизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу по­вертається лізингодавцеві, або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лі­зингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься од­наковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періоди­чного збільшення лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємст­ва порушують фінансові зобов'язання, умови господарських догово­рів, за що до них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує контрагент, він зобов'язаний сплатити штрафи, пені, не­устойки та інші види санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже було сказано, у звітному році в підприємства може з'явитися прибуток минулих років тощо.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.

Надзвичайні доходи

доходи, які виникли внаслідок надзвичайних подій, зокрема визнана сума відшкодування втрат від надзвичайних подій з різних джерел. Надзвичайні доходи підприємства одержують у разі відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями або значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб, пов'язаних з діяльністю підприємства в надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, експропріація власності підприємства за кордоном, зміна законодавства тощо).