Список використаних джерел. Проблеми, що пов’язані з відображенням національної культури та історії у мовах знаходяться у центрі уваги сучасної лінгвістики

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

Проблеми, що пов’язані з відображенням національної культури та історії у мовах знаходяться у центрі уваги сучасної лінгвістики. Роль мови у накопиченні культурних здобутків є очевидною і значною. При цьому вона, як одна з основних ознак нації, виражає культуру народу, який говорить цією мовою, тобто створює національну культуру.

За допомогою мовних засобів формуються концепти часу, простору, різноманітних об’єктів та явищ, моделюються способи організації всесвіту. Мова віддзеркалює як матеріальні сторони життя народу – географічне положення, клімат, побут, так і духовні сторони носіїв мови – мораль, систему цінностей, менталітет, національний характер.

Мова відображає дійсність і створює картину світу, специфічну й унікальну для кожного народу, етнічної групи, мовного колективу, що використовує її як засіб спілкування. Мова – скарбничка культури, що зберігає культурні цінності – у лексиці, у граматиці, в ідіоматиці, у прислів’ях, приказках, у фольклорі, у художній і науковій літературі, у формах письмового й усного мовлення.

При вивченні іноземної мови відбувається поринання в культуру народу. Важливим історико-лексичним пластом кожної мови являється фольклор, в тому числі прислів’я та приказки. Розділ фольклористики, що займається мовним і структурним аналізом прислів’їв та приказок, називається пареміологія.

На нинішньому етапі розвиток лінгвістичної науки загалом та перекладознавства зокрема відбувається на основі системного комунікативно-прагматичного підходу, у межах якого значна увага приділяється розгляду особливостей адекватного перекладу реальних процесів утворення та сприйняття мовлення.

За даних умов особливого значення набуває вивчення специфіки відтворення в українській мові англійських паремій як національно-специфічної форми клішованих текстів малої форми, що вирізняється постійним уживанням під час повсякденної комунікації.

Закономірностям функціонування паремій як досить інформативного та поширеного явища комунікації присвячено роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, у яких наведено загальний опис прислів’я як тексту малої форми (M.Kuusi, W.Mieder), аналіз специфіки прагматичного спрямування та ефективності реалізації впливової функції прислів’їв і приказок (A.Krikmann, О.В.Корень, О.В.Мерзлікіна), результати вивчення їхньої лексико-граматичної організації та структурних особливостей (K.Yankah, К.Grigas) тощо.

Вивчення фразеології в нашій країні характеризується не тільки числом опублікованих робіт, але і їх фундаментальним характером. Серед них чимало монографій, дисертацій, навчальних посібників, фразеологічних словників Внесок у розвиток теорії фразеології внесли такі мовознавці, як Г. П. Манушкіна, В. В. Шевченка, 3. В. Корзюкова, Д. Ф. Санлиер, Е. У. Люкіна і О. У. Праченка (компонентний аналіз ФО), Ю. З. Кузін і В..В Гузікова (функціонування ФО в художній літературі), А. З. Хрустальов (аналіз ФО в поетичних текстах), Р. І. Ковальова-Виноградова (полісемія фразеологізмів), Е. У. Рижкин і Д. Н. Давлетбаєва (фразеологічна оказіональність), С. В. Лесина (неологізація ФО), К. П. Сидоренко і Е. А. Нікуліна (фразеологізми термінологічного походження). Поряд з традиційними напрямами досліджень все більшої популярності набуває вивчення гендерних аспектів фразеології, яким присвячені роботи Е. А. Картушина, В. А. Микільської, О. А.Васькова.

Отже, на сьогодні лінгвістикою доведено наявність значного комунікативно-прагматичного потенціалу пареміологічних одиниць, який і обумовлює їхнє частотне вживання у мовленнєвій діяльності людини. Разом з тим, перекладознавча наука ще не має у своєму розпорядженні досить повних теоретичних уявлень про структурно-семантичні особливості і характер взаємодії мовних засобів під час актуалізації англійських пареміологічних одиниць, зумовлені, зокрема, їхнім комунікативно-прагматичним потенціалом, які мають безпосередній вплив на специфіку їхнього перекладу українською мовою.

Звідси й випливає актуальність дослідження структурно-семантичних особливостей перекладу англійських паремій як одних з найуживаніших одиниць повсякденного мовлення з погляду встановлення закономірностей їхньої мовної організації та систематизації способів перекладу на українську мову.

Метою роботи є проаналізувати способи перекладу фразеологічних одиниць в романі Д. Роулінг "Harry Potter" на українську та російську мови.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) визначити загальну характеристику пареміологічних одиниць та особливостей їх композиційної побудови;

2) систематизувати загальні структурні, фонетичні, лексико-граматичні та стилістичні особливості пареміологічних одиниць;

3) узагальнити особливості відтворення структурно-семантичної побудови англійських паремій в українських перекладах;

4) систематизувати способи перекладу фонетичних, лексико-граматичних та стилістичних особливостей англійських пареміологічних одиниць українською мовою.

5) розглянути аналіз способів особливостей перекладу англомовних фразеологічних одиниць в романі Д. Роулінг "Harry Potter" на українську та російську мови.

Об’єктом дослідження є англійські фразеологічні одиниці та їх перекладацькі відповідності, в якості предмета вивчення розглядається реалізація та подальше розгортання функціонального потенціалу фразеологічних одиниць у перекладі.

Предметом дослідження є способи відтворення структурно-семантичних та мовних особливостей англійських пареміологічних одиниць в українських перекладах.

Матеріалом дослідження став роман Дж. Роулінг Гаррі Поттер.

Методологічна основа даної роботи:

1) теоретичні загальнонаукові методи абстрагування, узагальнення, формалізації, індукції та дедукції;

2) емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез, ідеалізація, моделювання, системний метод та метод класифікації);

3) метод зіставного аналізу оригіналів англомовних творів (для виокремлення структурно-семантичних особливостей перекладу пареміологічних одиниць на матеріалі англійської та української мов);

4) метод дескриптивного перекладознавчого аналізу (для встановлення способів перекладу та умов їх застосування).

Наукова новизна роботи полягає у визначенні специфіки структурно-семантичного аспекту перекладу англійських паремій на українську мову, а також у встановленні та систематизації загальних функціональних, семантичних і структурних ознак англійських паремій.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в роботі встановлюються особливості відтворення структурно-семантичної побудови англійських пареміологічних одиниць в українських перекладах. Робота також доповнює наукові знання про лінгвістичний статус пареміологічних одиниць та мовні засоби їх реалізації.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що одержані у праці результати можуть бути використані під час укладання навчальних посібників та інших методичних матеріалів для підвищення ефективності вивчення мовних особливостей паремійних одиниць та засобів їх перекладу. Крім того, результати дослідження можуть бути використані при проведенні занять з практики перекладу, а також при написанні студентами курсових і дипломних робіт з теорії перекладу.

6) Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі виконано огляд стану дослідження структурно-семантичних особливостей пареміологічних одиниць, у другому розділі розглянуто теоретичні засади особливостей їхнього перекладу та у третьому розділі розглянуто аналіз способів особливостей перекладу англомовних фразеологічних одиниць в романі Д. Роулінг "Harry Potter" на українську та російську мови. У загальних висновках подано основні результати роботи.

 

 

ВИСНОВКИ

На сьогодні лінгвістикою доведено наявність значного комунікативно-прагматичного потенціалу пареміологічних одиниць, який і обумовлює їхнє частотне вживання у мовленнєвій діяльності людини. Разом з тим, перекладознавча наука ще не має у своєму розпорядженні досить повних теоретичних уявлень про структурно-семантичні особливості і характер взаємодії мовних засобів під час актуалізації англійських пареміологічних одиниць, зумовлені, зокрема, їхнім комунікативно-прагматичним потенціалом, які мають безпосередній вплив на специфіку їхнього перекладу українською мовою.

Паремія (від грец. рareimia − приказка, прислів'я, притча) − стійка фразеологічна одиниця, що являє собою цілісне речення дидактичного змісту. Вони містять уявлення про норми співіснування і взаємодії людей та представляють їх цінності. У прислів’ях та приказках відображено багатий історичний досвід народу, уявлення, пов’язані з трудовою діяльністю, побутом та культурою людей. Правильне та доречне використання прислів’їв і приказок надає мові неповторну своєрідність та особливу виразність.

Для визначення лінгвістичного статусу прислів’їв та приказок найбільш доцільним вбачається використання терміну «текст малої форми», оскільки його специфіка полягає у відсутності чіткої фабули, структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб. Характерними лінгвістичними ознаками актуалізованих у мовленні паремій як біфункціональних комунікативно-номінативних одиниць є стислість, синтаксична замкненість, евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.

Ретроспективний огляд вивчення паремій засвідчив, що виникнення прислів’їв бере початок з часів первіснообщинного ладу. Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом, багато було популяризовано або створено відомими письменниками та поетами, а також запозичено з інших мов та з Біблії. Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і для англійської, і для української мов.

Синтаксична структура прислів’їв, зазвичай, будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним, із домінуванням стверджувальних форм. Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі.

Таким чином мовними засобами реалізації англійських прислів’їв та приказок: фонетичні (рима, алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння, розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) та стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори, метонімії, перифрази).

Вивчення теоретичних джерел, присвячених перекладу паремій, дозволило узагальнити, що адекватне відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. Існує декілька способів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. Також ми скористалися способами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повний відповідник (еквівалент), частковий відповідник, «псевдодослівний» відповідник, описовий переклад та калькування.

У структурно-семантичному значенні, прислів’я є закінченими реченнями. Переважно, це розповідні двоскладові речення із замкнутою структурою, які мають смислову та інтонаційну завершеність, категорії предикативності та модальності. В їх основі лежать не цілісні смислові речення, а судження. Майже кожна паремія має такі мовні засоби реалізації: метафора, алітерація, асонанс, рима, перифраз та зіставлення.

Передача на англійську мову фразеологічних одиниць - дуже важке завдання. Образність, лаконічність, цілісність визначають їх значиму роль у мові. Фразеологізми надають мови оригінальність і виразність, тому вони широко використовуються в художній та усного мовлення. Перекладати фразеологізми з англійської на російську та українську мову дуже складно, тому що необхідно передати зміст і відобразити образність фразеологізму.

Отже, труднощі перекладу фразеологізмів починаються з розпізнавання в тексті. При перекладі необхідно передати зміст і відобразити образність. За відсутності ідентичного образу ми вдаємося до пошуку «приблизної відповідності». У будь-якій мові існують фразеологізми, зафіксовані словником і відомі всім, що виходять з ужитку, але відмічені словником, відомі окремим групам. Найбільш продуктивний шлях перекладу - виділення в тексті суперечать загальним змістом одиниць, дослівний переклад яких дає безглуздий контекст.

Після проведеного теоретичного дослідження та вивчення наукових праць і літератури, ми застосували всі набуті знання на практиці. Об'єктом дослідження послужили понад 154 фразеологічних одиниць, відібрані методом суцільної вибірки з автентичної художньої літератури (на матеріалі роману Дж. Роулінг "Harry Potter"). При розгляді особливостей перекладу фразеологічних одиниць за основу була взята точка зору А.В.Кунин, яка в подальшому була підтримана В.Н. Коміссоровим, а саме: виділяються наступні способи перекладу фразеологізмів

• повний еквівалент;

• частковий еквівалент;

• описовий переклад;

• дослівний переклад (калька).

Результати аналізу способів перекладу англійських фразеологізмів зведено в процентному співвідношенні. В таблицях наведено таку інформацію: 1) номер за порядком, 2) фразеологічна одиниця англійською мовою, 3) відповідник українською мовою, 4) відповідник російською мовою.

Слід зазначити, що при виокремленні термінів з загально тексту, кількість фразеологічних словосполучень склала близько 65% всіх одиниць, окремі ж фразеологічні словосполучення – близько 35%. По-друге, переважна більшість фразеологічних словосполучень мають одразу декілька можливих способів перекладу. Так, наприклад, найбільш продуктивними варіаціями способів перекладу є еквівалентний переклад – 52%, способом калькування було перекладено 35 % одиниць, та описовим способом -13%.