| Метод | Характеристика методу |
| Розрахунково-аналітичний метод [8]. | Найчастіше розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару (Kінт) здійснюють за формулою:
де ІТП - індекс технічних параметрів (індекс якості); ІЕП - індекс економічних параметрів (індекс цін).
Для розрахунку індексу технічних параметрів використовують формулу:
 ,
де  - одиничний показник і-го технічного параметра;  - коефіцієнт вагомості  -го параметра.
Численні одиничні показники технічних параметрів визначаються таким чином:
 ,
де Роцін — значення конкретного параметра оцінюваного виробу;  - значення цього ж параметра базового виробу.
Для розрахунку індексу економічних параметрів використовують формулу:
де  — ціна споживання відповідно оцінюваного та базового виробів, що розраховується у наступний спосіб:
де Цпродажу – продажна ціна товару;  - сумарні витрати споживання, пов'язані з експлуатацією товару протягом усього періоду його служби.
Якщо Kінт >1, то оцінюваний товар вважається більш конкурентоспроможним, ніж товар-аналог, обраний базу для порівняння; якщо Kінт <1, то рівень конкурентоспроможності оцінюваного товару є нижчим, ніж у товару - суперника; якщо Kінт =1, то ця ситуація інтерпретується як тотожність рівнів конкурентоспроможності обох товарів. Безумовно, мета виробника — отримати Kінт >1, цілеспрямовано збільшуючи ІТП та зменшуючи ІЕП.
Переваги: достатньо просте порівняння з товарами-конкурентами; загальний аналіз робиться на основі аналізу окремих показників. Недоліки: застосування експертного методу, важкість у визначенні параметрів та їх значимості.
|
Продовження табл.
| Модель Розенберга | Модель виходить з того, що споживачі оцінюють товари з погляду їх придатності для задоволення своїх потреб. Вона виражається формулою:
 ,
де  - суб'єктивна придатність товару (відношення до товару);  - важливість мотиву для споживача;  - суб'єктивна оцінка придатності товару для задоволення мотиву .
З точки зору товару використання моделі пов'язане з безліччю проблем (мотиви, важливі для товару, часто буває важко визначити, оцінка визначається суб'єктивними поглядами експертів; вислови опитуваних не дають вказівки на те, які характеристики про продукт повинні бути змінені; немає порівняння з ідеальними характеристиками.
Переваги методу: кожному товару може бути поставлено у відповідність будь-яке число, що значно полегшує порівняння їх конкурентоспроможності (чим більше число, тим більш конкурентноздатний продукт). Недоліки: складно визначити й оцінити найважливіші для продукту характеристики з погляду споживача; немає порівняння з ідеальними характеристиками товару).
Існує ще одна модель, схожа з моделлю Розенберга, але має більш практичний характер. Значення окремих мотивів визначається опосередковано, через конкретні характеристики продукту [176]:
 ,
де  - оцінка споживачами марки  ;  - важливість характеристики   марки з погляду споживачів;  - оцінка характеристики марки з погляду споживачів.
Модель ґрунтується на передумові, що кожна характеристика бажана і одночасно чим вища оцінка, тим краще.
|
| Модель з ідеальною точкою [Дихтиль] | Особливість методу – введення додаткової компоненти - ідеальної величини характеристики товару:
 ,
де - оцінка споживачами марки ;  - важливість характеристики  ;  - оцінка характеристики марки з погляду споживачів;  - - ідеальне значення характеристики марки з погляду споживачів;  - параметр, що означає при  постійну, а при  - спадаючу граничну користь.
Сенс цієї формули: порівняно з іншими товарами, перевагу слід надати цьому товару якщо його віддалення від ідеальної точки менше.
Переваги: метод дає уявлення про ідеальне, с точки зору споживача, продукт; дозволяє визначити ступінь відхилення даного продукту від ідеалу, що і визначає його конкурентоспроможність. Недоліки: складність у визначенні характеристик ідеального і даного товару; використання експертних оцінок.
|
Закінчення табл.
| Оцінка на основі рівня продаєж | Критерій визначення рівня конкурентоспроможності - відносна частка продажу  оцінюваного товару, порівняного з товаром-конкурентом:
 ,
де  - обсяги продажу оцінюваного товару та -го аналога.
Апріорно рівень конкурентоспроможності товару можна оцінити як імовірність того, що на даному ринку довільний споживач, здійснюючи купівлю, віддасть перевагу даному товару вказаному -му його конкуренту-аналогу. Імовірність - це перевага одного товару (продукції, що оцінюється) перед іншим товаром ( -м його аналогом). Таку апріорну оцінку можна одержати за допомогою експертних методів.
Знайдені тим або іншим способом значення переваги товарів дозволяють обчислити апріорні оцінки очікуваної частки продажу на даному ринку продукції й її аналогів:
 ;
 ,
де  - очікувані частки продажу відповідно оцінюваної продукції й -го аналога;  - число аналогів-конкурентів;  — перевага оцінюваної продукції щодо -го аналога;  - перевага -го щодо -го аналога.
У знаменнику формули (6.12) до 1 додається сума відношення величин переваги  аналогів перед оцінюваною продукцією до переваги продукції перед аналогами. Аналогічні суми відносин переваги пар товарів  фігурують у формулі (6.13). Всі вказані величини визначаються для даного ринку в даний період.
Переваги методу: формули дозволяють визначити позицію товару на ринку, що у результаті відображає конкурентоспроможність товарів як здатність протистояти конкурентам, займаючи й утримуючи певну позицію на конкретному ринку; метод враховує вплив різних чинників зовнішнього середовища. Недоліки: статичність моделі; основу методу складають експертні оцінки.
|
