Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці

Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства Вони також витупають гарантом індивідуального розвитку.

Формування ринкових відносин, становлення в Україні демократичної держави зумовлюють зміну цільових настанов професійної освіти: не забезпечення потреб держави у спеціалістах різних професій і рівнів кваліфікації, а задоволення різноманітних освітніх потреб особистості заради її розвитку і самореалізації, а також для забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці.

Згідно із Законом України „Про освіту" метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого вибору, збагачення на цій основі штелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими пращвниками. Основними принципами освіти в країні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її" здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість системи освіти, єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти.

Освіта сьогодні розглядається як одна з основних цінностей, без яких неможливий подальший розвиток суспільства

Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлених державою освітньо - кваліфікаційних рівнів.

Освіта уявляє собою багатофункціональну систему зі складною структурою. Вплив системи освіти на життя суспільства доволі широкий - в дошкільних закладах і загальноосвітній школі починається процес формування особи, індивідуальної і суспільної свідомості людей, що продовжується і в системі професійної освіти В наш час зростає роль системи освіти як шституту духовного виховання особи, збагачення її людського капіталу, покращення її якостей як суб'єкта виробничих відносин.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково — методичних і методичних установ, науково - виробничих підприємств, дер-жавних і місцевих органів управління освітою, а також системи послідовних освітніх програм і державних освітніх стандартів різних рівнів і спрямованості.

 

Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту, позашкільну освіту; професійно — технічну освіту; вищу освіту; тслядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру, самоосвіту.

З позицій формування і розвитку в людині здібностей до праці безперервний для суспільства в цілому процес освіти для окремо його члена складається з послідовних етапів, які характфизуються самостійними, але взаємозв'язаними цілями і засобами їх досягнення.

Перший етап - формування у кожного члена суспільства системи загальноосвітніх знань, трудових умінь, прийомів творчої діяльності. На цьому етапі даються фундаментальні, найстабільніші знання.

Другий етап - формування у кожного члена суспільства системи професійних знань і вмінь, досвіду творчої діяльності, тобто здобуття спеціальних, конкретних знань.

Третій етап — періодичне оновлення, поглиблення., розширення професійно значимих знань, умінь, навичок, що забезпечують підвищення ефективності праці згідно з вимогами ринкових відносин і змінної техніки, технології та організації виробництва

Четвертий етап - є дещо умовним, оскільки його завдання вирішуються паралельно з завданнями трьох попередніх етапів. Мета ж даного етапу полягає у формуванні в членів суспільства знань і вмінь, не пов'язаних з професійною діяльністю (майбутньою чи реальною), а таких, що забезпечують задоволе-няння різноманітних інтелектуальних, громадських і соціальних потреб людини, всебічний розвиток її особи, самореалізацію в інших (крім профе-сійної) сферах життя.

Зазначеним етапам в наш час відповідає реалізація освітніх програм, які поділяються на:

- загальноосвітні (основні і додаткові);

- професійні (основні і додаткові).

У зв'язку з наявністю відповідних освітніх програм в Україні виділяються такі освітні рівні:

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно - технічна освіта;

- базова вища освіта;

- повна вища освіта

Ринок послуг системи професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів пов'язаний. З одного боку, з ринком праці, а з іншого — з ринком науково-техніч-ної продукції і ринком інвестицій.

Незбалансованість між структурою підготовки і потребами народного господарства у кадрах як робітників, так і спеціалістів за умов переходу до ринкових відносин ускладнює працевлаштування випускників навчальних закладів.

Наявність "резервної армії розумової праці", "зайвих" людей з дипломами, які в умовах переходу до ринку виявляються непотрібними, ставить питання як перед державою про розробку комплексу заходів з їх соціального захисту (передусім - створення нових робочих місць штелектуальної праці), так і перед системою професійної освіти про зміну форм і методів підготовки.

 

 

У системі професійно — технічної та вищої освіти підготовка кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою здійснюється за освітньо- кваліфікацій-ними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами, які в свою чергу є державні документи, які визначають зміст та нормативний термін навчання і передбачають відповідні форми контролю та державної атестації. В Україні встановлені такі освітньо- кваліфікаційні рівні:

- кваліфікаційний робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст;

- магістр.

Система освіти, працюючи на реформу суспільства, повинна ставити за мету повніше задоволення потреб у освітніх послугах з боку як окремої особи, так і суспільства в цілому. Поява широкого спектру послуг освіти, а також наявність навчальних закладів різних форм власності створює конкуренцію між ними, сприяючи підвищенню освітніх послуг і адресному їх споживанню.

Політика держави в галузі професійного навчання повинна передбачати: створення умов для підвищення конкурентноздатності людей на ринку праці шляхом зростання якості робочої сили; формування соціального замовлення на професійну освіту і участь у визначенні обсягів та профілів підготовки робітників та спеціалістів у професійних освітніх закладах різного рівня, спеціалізації і типи; надання громадянам широкого переліку послуг в галузі профорієнтації і вибору форм і сучасних програм навчання; пріоритетний підхід до організації професійного навчання громадян, що особливо потребують соціального захисту, сприяння трудовій активності населення, розвитку підприємництва і різних форм само- зайнятості.