Організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов”язаних елементів і відповідає цілям виробництва, тобто це система виробничих взаємозв”язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює порядок здійснення трудового процесу.
По-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючому організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології, тобто це дія, функція управління по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов”язаних з ним взаємозв”язків працівників між собою та із засобами виробництва.
Праця людей в процесі виробництва організується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов”язані між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці.
У змісті організації, виходячи з особливостей вирішуємих завдань, виділяють такі етапи:
1) поділ і кооперування праці, що передбачає науково - обгрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;
2) нормування праці;
3) організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення; ефективну систему обслуговування робочих місць;
4) організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;
5) покращення умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень; естетику виробництва, формування системи охорон і безпеки праці;
6) ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів парці і відпочинку;
7) раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;
8) планування і облік праці;
9) мотивація праці;
10) зміцнення дисципліни праці.
Завдання організації праці.
В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: усунення економічних і соціальних втрат; забезпечення найповнішого використання людських ресурсів суспільства; регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері; перерозподіл працівників між галузям і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо.
В межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу парці і суміщені професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності – кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаєпов’язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.
На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці: впровадження найпрогресивніших робочих приймів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильний підбір обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.
