Перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи і не зараховуватись до робочого часу. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам повинна бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником (роботодавцем) або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом підприємства, установи, організації [2, 32].
На практиці перерва для відпочинку і харчування встановлюється, як правило, тривалістю від 30 хвилин до 1 години залежно від конкретних умов для цього та графіків змінної роботи, що діють на підприємстві.
Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час і не оплачуються.
Напередодні святкових, неробочих і вихідних днів за погодженням власника або уповноваженого ним органу з профспілковим комітетом роботи тривалістю більше ніж 6 годин можуть виконуватися без перерви для відпочинку і харчування. Для деяких категорій працівників, крім цього, встановлюються перерви, що мають спеціальне призначення і включаються в робочий час із відповідною їх оплатою. До них належать перерви для:
- обігріву і відпочинку (ст. 168 КЗпП України).
Перерви в роботі для обігріву і відпочинку надаються, як правило, працівникам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях і деяким іншим категоріям працівників. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний обладнувати помешкання для обігріву й відпочинку працівників. Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи. Порядок надання перерв для обігріву і відпочинку регламентується колективним договором або правилами внутрішнього розпорядку. При цьому власник або уповноважений ним орган узгоджує з профспілковим комітетом кількість і тривалість таких перерв, а також обладнання місць обігрівання. Перерви для обігрівання включаються в робочий час [5, 256];
- працівників зі шкідливими умовами праці тощо.
Перерви пов’язані зі шкідливими умовами праці, встановлюються правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії. Такі перерви надаються на роботах у каналізаційних мережах, місцях, пов’язаних з вібрацією, та ін.
- вантажникам, крім обідньої перерви, надаються спеціальні перерви для відпочинку, які зараховують до робочого часу [8, 176];
- годування дитини (ст. 183 КЗпП України).
Перерви для годування дитини надаються жінкам, котрі мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної для всіх працівників перерви для відпочинку і харчування надаються додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не раніше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість такої перерви має бути не менше години. Строки і порядок надання перерв встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачується за середнім заробітком [2].
Правом на перерву для годування дитини користуються жінки, які працюють неповний робочий час. За бажанням жінки, що має дітей, і залежно від тривалості її робочого дня (зміни) допускається: приєднання перерви для годування дитини до перерви для відпочинку і харчування; перенесення однієї або в сумарному вигляді двох перерв для годування дитини на кінець робочого дня, тобто більш раннє закінчення роботи порівняно з тривалістю робочого дня, встановленого трудовим договором [10, 225].
