Творча складова праці менеджера

У сучасних умовах цінуються ті знання, які здатні створювати нове, тобто які продукують творчість. Будь-яка фізична і розумова праця у певних умовах може стати творчою діяльністю. Успішність її залежить від того, наскільки вміло людина володіє необхідними прийомами і технікою своєї робити та як ставиться до отриманих результатів. Менеджер може мати високий рівень інтелекту, досить великий обсяг знань, які постійно поновлює, але цього не завжди достатньо для того, щоб він працював успішно, а його організація була конкурентоспроможною на ринку. Сьогодні цінується не формальний рівень освіти, тобто інформованість, а здатність до створення нового, до творчої діяльності. К. Нордстрем та Й. Ріддерстрале у книзі "Бізнес у стилі фанк" підкреслюють, що знання недовговічні, а конкурентоспроможними в наш час можуть бути лише ті організації, менеджери яких не просто здобувають нові знання, а завдяки новим знанням розвивають творчість і таланти свої та своїх працівників. Залучення й утримання творчих людей у сучасних умовах є стратегічним завданням організацій, про що свідчить досвід найуспішніших компаній світу [176]. А розвиток творчих здібностей у менеджерів розглядають ліс необхідну умову для управління організаціями у XXI ст. [146, с. 403].

Творчість — це діяльність людини, що характеризується елементами нового, здатністю до вдосконалення, розвитку і спрямована на створення духовних та матеріальних цінностей [258, с. 1435]. Під творчістю ми розуміємо розпиток будь-якого виду діяльності самою особистістю, внаслідок чого немов відбувається її вихід за встановлені нею раніше межі. Папа Римський Іоанн Павло II називав творчість даром божим, який дає змогу відрізнити людину від інших живих істот. Прагнення показати себе не споживачем, а створювачем нових процесів і продуктів стає найважливішим виявом творчої діяльності у сучасному світі. Творча особистість вирізняється здатністю генерувати оригінальні ідеї, робити відкриття, здійснювати винаходити, творити мистецтво. Створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації. Творчість — це шлях до самоактуалізації людини. Для творчості у контексті професійної діяльності найважливішими є інтелектуальні здатності: 1) синтезувати ідеї, бачити їх у новому світлі; 2) відчувати, аналізувати та відбирати найцінніші ідеї; 3) уміння переконувати інших у цінності своїх ідей. Кажуть, що у творчості є кілька ворогів: а) боязнь невдачі; б) надто висока самокритичність; в) лінощі.

Психологи [48, 17, 140 та ін.] визначають творчість як діяльність, що породжує нові матеріальні та духовні цінності. Розвиток творчих здібностей відбувається за умов формування внутрішньої мотивації діяльності, відповідної спрямованості особистості та систем цінностей.

Творчість породжується внутрішніми мотивами, прагненням особистості до самовдосконалення й самореалізації. Сам термін "творчість" вказує і на діяльність, і на створені нею цінності. Отже, творча діяльність складається з творчого вираження, творчої позиції та творчої продукції. Для творчої людини характерним є:

—здатність оцінювати ситуацію і бачити різнопланові шляхи її розвитку;

—самобутність і схильність до ризику;

—самостійність у судженнях і незалежне ставлення до авторитетів;

—широкий діапазон мислення, нешаблонне ставлення до прийняття рішення.

Будь-який творчий акт проходить такі фази творчого процесу [146, с. 404]:

1) накопичення знань і навичок, необхідних для розуміння
та формулювання задачі (чітке формулювання задачі — це вже
половина її вирішення); зосередженість на задачі та пошуки додаткової інформації;

2) період інкубації, переключення на інші заняття;

3) осяяння (начебто стрибок у мисленні, що викликає проникнення у сутність задачі, вибух інтуїції);

4) перевірка ідеї та реалізація рішення.

Відомо, що творча діяльність поділяється на два види:

— творча діяльність для себе (створення продуктів творчості
для самого автора);

— творча діяльність для інших (створення, наприклад, нових законів у науці, шедеврів мистецтва, інноваційних ідей у бізнесі).

Коли кажуть про творчість менеджерів, то мають на увазі їхні здібності до виходу за межі заданих умов життєдіяльності - стратегічне мислення, розвинуту інтуїцію, вміння по-новому дивитися на звичні речі, здатність до ризику, вміння долати труднощі тощо. Ці якості, за Уорреном Беннісом, не закладаються генетично, а є такими, які можна набути (звичайно, якщо є прагнення, мотивація та потрібний коефіцієнт розумових здібностей) [136]. Творчість у менеджерів розглядається як процес образного мислення, внаслідок чого отримуються інноваційні рішення [146, с. 403].

Творчість — це завжди активна діяльність, завдяки якій реалізуються конструктивні пропозиції, приймається програма дій, долаються різні перепони. Є притча з цього приводу: "Якось Цезар зібрав гостей і попросив кухаря зробити таку страву, яка б усіх здивувала. Через деякий час кухар виніс велике блюдо варених раків. Але гості чомусь їх не брали. "Чому? -- запитав Цезар, — це ж варені раки?" — "Так, — відповіли гості, — але ж вони ворушаться. А як можуть ворушитися варені раки?" Цезар на це відповів: "Зверху лежать справді варені раки, а внизу —

лише один живий рак, який ворушиться. Саме завдяки йому "ворушаться" й варені раки, що лежать зверху". Якщо менеджер розумний, відданий справі, має нешаблонне мислення, творчий, активний, то він зможе спонукати до діяльності навіть пасивних людей.

Абрахам Маслоу, Дуглас Макгрегор, Джон Адаїр вважають творчість роботою, пов'язаною зі служінням іншим людям. Тому на відміну від праці, творчість є вищим, досконалішим типом діяльності. Велике значення для розвитку творчості має внутрішня мотивація людини. За дослідженнями Гарвардської школи бізнесу, ті люди, які мають сильну внутрішню мотивацію, виконують свою роботу творчо. її спонукальний мотив пов'язаний із внутрішніми потребами людини, прагненням до самореалізації, вдосконалення своїх здібностей, талантів, можливостей і знань.

Сама творчість як найбільш поширена форма діяльності людини є основною нематеріальною складовою постекономічної революції. Якщо раніше в поняття "глобалізація" вкладалося значення відсутності кордонів спочатку для товарів, а потім матеріалів, сировини, комплектуючих, то зараз це означає відсутність кордонів для інтелекту і творчості [95, с. 247—285]. Спеціалісти з менеджменту навіть відзначають, що ми живемо у світі, в якому творча інтуїція та ініціатива можуть дозволити практично будь-якій організації, незалежно від її розмірів, досягти світового рівня [153; 302]. Пітер Сенге вважає, що поштовхом до творчості є творче напруження, яке виникає внаслідок розбіжності мрії та реальності. При цьому людина кардинально змінює своє ставлення до дійсності. Менеджер породжує таке напруження і керує ним у всій організації, а не тільки у власній голові. У цьому й полягає важливе завдання його праці [225, с. 161, 212, 225, 344].

Отже, менеджери не стільки самі мають продукувати творчі ідеї, скільки створювати в організації такі умови, щоб працівники продукували ідеї та втілювали їх у життя з максимальною енергією, наполегливістю і бажанням діяти. За дослідженнями, сьогодні рушієм управлінської праці менеджерів стає саме творчість, яка кожного дня ставить перед ними нові виклики. Саме така праця (а не компенсаційний пакет, готівкові бонуси чи частка акцій компанії) спонукає менеджерів до додаткових зусиль та готовності й далі наполегливо розвивати свої проекти. На жаль, у світі, не так багато організацій, у яких менеджерів винагороджують за таку працю.

Формування передумов творчої діяльності починається зі зміни цілей та характеру поведінки людини. Це індивідуальний процес, який приводить до формування більш досконалої особистості завдяки її власним зусиллям. Менеджери, які розуміють роль і значення творчості, активно культивують таку корпоративну культуру, яка підтримує людей, готових до ризику, допомагає їм продукувати нові ідеї. Білл Гейтс із цього приводу зауважує: "Ідеальний кандидат для "Майкрософт" - це людина, яка має досвід роботи в галузі нових технологій, а також така, що здатна швидко здобувати нові навички, щоб бути в курсі змін, які відбуваються. Компанії потрібні працівники — творчі люди, що володіють знаннями в галузі ринку, мають підприємницький дух і здатні вирішувати проблеми та працювати без детальних інструкцій, тобто самостійно". Щомісяця в цій компанії розглядають резюме 10 тис. осіб, а за наведеними критеріями для роботи відбирають лише 2% з них [153, с. 170]. Успіх Білла Гейтса, Майкла Делла, Стіва Джобса, Річарда Бренсона, Томаса Уотсона, Рікардо Семлера та інших видатних менеджерів сучасності зумовлений насамперед їхнім творчим підходом до справи. "Ставлення підприємців до бізнесу як до свого творіння викликає у працівників більше прихильності до цілей організації, ніж їхнє ставлення до неї як до своєї власності. Це підтверджує висновок про те, що одним із найважливіших факторів розвитку сучасних організацій є творчість", — пише відомий російський учений В. Іноземцев [95, с. 264].

Ефективне управління творчими особистостями потребує від менеджерів нових якостей. Спонукати людину до творчості нескладно. Достатньо ініціативи й відповідних умов (наприклад, використати метод "мозкового штурму"). Проте часто люди мислять шаблонно і відповідають на ситуацію стандартними діями ("ми так ніколи не робили"). Шаблонність мислення призводить до втрати здатності творити. При цьому управлінські рішення при всій їх логічності стають машинальними і втрачають зв'язок із дійсністю. Численні дослідження показують, що творчість обмежується суворою регламентацією, безапеляційними наказами, жорсткою критикою, заборонами зверху, бюрократичними інструкціями. У цьому полягає певний парадокс менеджменту. Водночас справжня творчість ламає звичні правила, ось чому творчістю не можна управляти. Можна лише створювати умови, щоб допомогти людині розкрити свої творчі здібності і розвинути їх.

Вчені виділяють такі елементи, що підвищують творчу активність людини [6]:

—постановка задачі (вона має відповідати компетенції людини, її творчим здібностям і бажанням);

—свобода дій (людина має сама обрати спосіб для досягнення поставленої мети);

— ресурси (відсутність фінансової підтримки та нереальні терміни виконання завдання знищують творчість);

—формування у разі необхідності робочої групи (у членів групи повинна бути сумісність та однакові очікування — тоді виникає ефект синергії);

—організаційна підтримка з боку менеджерів.

У книзі "Більше ніж бізнес" Дж. Коллінз подає такі рекомендації менеджерам відносно того, як стимулювати розвиток творчості у працівників 1109, с. 176—182]:

—не вбивайте ідею, докоряючи за помилки і шукаючи слабкі
місця, поки цю ідею не перевірите практикою;

—не будьте занадто критичними (страх почути критику вби
ває в людині бажання експериментувати та робити щось нове);

—допомагайте сором'язливим людям (ті, хто мало говорять,
багато думають, але бояться висловити ідею);

—стимулюйте цікавість (створюйте умови, в яких люди прагнули б ставити запитання і шукати на них відповіді);

—створюйте ситуації пошуку (пошук починається тоді, коли
чогось (ресурсів, матеріалів, обладнання) не вистачає);

—створюйте умови для відпочинку творчих людей (ідеї часто приходять не на роботі);

—стимулюйте групове обговорення проблеми (використовуй
те метод "мозкового штурму", дискусії тощо);

—створюйте такі умови, щоб робота приносила задоволення
(люди відчувають щастя, коли задовольняється їхня потреба в
самореалізації).

Крім того, менеджери мають пам'ятати, що люди досягають кращих творчих результатів тоді, коли вони:

—добре знають, що робити;

—володіють необхідними для цієї роботи павичками;

—мають свободу дій і відчувають підтримку з боку керівництва;

—бачать, що роблять щось важливе не тільки для себе, а й для інших, для всієї організації;

—відчувають, що їхні зусилля цінуються.

Один із видатних спеціалістів Т. Пітере наголошує, що найважливіше завдання менеджера у XXI ст. — шукати і підтримувати таланти, які могли б генерувати ідеї та втілювати їх в життя. Талант — це видатні вроджені якості, особливі природні здібності людини [140; 258, с. 1975]. Це здатність людини вирішити поставлену задачу оригінальним способом. Водночас вважається, що вроджені здібності людини становлять не більше 10 % її творчого потенціалу, а на 90 % талант формується за рахунок працьовитості людини.

Серед талановитих людей є невелика частина тих, кого називають геніями. Геніальність — найвищий рівень творчих проявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства [33, с. 163]. Це здатність людини не лише відчувати проблему і вирішувати її просто, а й створювати якісно новий продукт. Отже, геніальність — це розкритий талант. Талановиту людину цікавить результат, а генія - процес. Артур Шопенгауер зазначав, що талант є здатністю до дискурсивного пізнання, тому талановита людина мислить швидше і правильніше за інших. Геній володіє здатністю до інтуїтивного пізнання, тому він бачить світ зовсім інакше, ніж усі люди. Кажуть, що талант попадає в мішень, в яку більше ніхто не може попасти, а геній попадає в мішень, яку більше ніхто не здатен побачити. Між генієм і людиною з відсутністю фантазії, наголошує Шопенгауер, є така ж різниця, як між орлом, який вільно почуває себе у небі, і слимаком, що приріс до підводного каменя. Для генія творчість і чисте мислення самі по собі є метою, а для інших вони — засіб досягнення особистого блага [А. Шопенгауер.Нарис про генія].

Останнім часом поряд з поняттям "творчість" все частіше вживається поняття "креативність", яке прийшло в українську мову з англійської. Відрізняється воно від поняття "творчість" тим, що характеризує не просто творчі здібності людини, а її готовність до їх реалізації у вигляді впровадження нових ідей. У перекладі з латини (creatio — створення) креативність означає створення нових, оригінальних, більш досконалих матеріальних і духовних цінностей, які мають значущість для людини та суспільства. Психологи [17, 48, 126, 140 та ін.] розглядають креативність як творчу активність особистості, що виявляється у перетворенні дійсності. Практика успішних організацій свідчить, що креативність — це творчий пошук згідно з визначеними цілями, задачами і галузями діяльності. У сучасних умовах не просто окрема ідея, а здатність постійно генерувати і впроваджувати ідеї в життя є конкурентною перевагою.

На думку відомого вченого Едварда де Боно, креативність — це зовсім не талант, а радше навичка, яку людина може розвинути, п Дуглас Макгрегор пиажас, що креативність притаманна багатьом людям, але не всі її виявляють. "Креативності можна навчитися, її можна розвинути в собі таким же чином, як і інші людські здібності", наголошує один із сучасних дослідників креативності Пітер Кук [126]. Автор теорії креативності Джой Гілфорд визначив, що креативність — це здатність [48]:

1) знайти і визначити проблему;

2) генерувати значну кількість ідей;

3) продукувати несхожі між собою проблеми (тобто мати гнучкість мислення);

4) знаходити оригінальні відповіді, нестандартні рішення;

5) удосконалювати об'єкт, додаючи окремі деталі;

6) бачити в об'єкті нові ознаки, можливості для його нового використання (тобто аналізувати та синтезувати елементи проблеми).

Виділяють три необхідних елементи, що сприяють розвиткові креативності: 1) компетенцію - - знання, навички, досвід; 2) творче мислення, гнучкість і наполегливість під час пошуку рішення; 3) мотивацію (внутрішню (особиста зацікавленість у вирішенні проблеми) та зовнішню (матеріальне стимулювання та кар'єрне просування)) [6, с. 298]. На розвиток креативності впливають також дві групи взаємообумовлених факторів. Перші (зовнішні) обумовлені впливом на особистість середовища, в якому вона перебуває, а також тих людей, з якими вона контактує. Другі (внутрішні) обумовлені потребами, інтересами та індивідуально-психологічними особливостями особистості.

Отже, креативність передбачає наявність трьох речей: мотивації, вміння нестандартно мислити та навички творчого (латерального) мислення. Мотивація заохочує працівників легше, швидше чи дешевше виконувати повсякденну роботу. Вирішувати нові проблеми може тільки латеральне мислення. Це свідома креативна техніка, якої можна навчитися. "Для того, щоб досягти креативності, слід кидати виклик усталеним твердженням і правилам. Адже рухаючись проторованою стежиною, наше мислення часто випускає з поля зору приховані можливості, які знаходяться поза нею", — пише Е. де Боно [19].

Головною умовою формування креативної особистості, вважає російська вчена Діана Богоявленська, є навчання людини нестандартному мисленню, вмінню генерувати оригінальні ідеї [17].

Доведено, що від таланту, яким керують стратегічно, отримують найбільшу віддачу. Наприклад, у компанії "Майкрософт" вважають, що якби 20 найталановитіших працівників вирішили покинути її, то компанія могла б опинитися на межі банкрутства [153, с. 54]. Тому успішні компанії світу платять великі гроші, щоб залучити до себе талановитих людей, цінують їх, створюють їм умови для творчої роботи. Під час опитування, проведеного експертами "Мак-Кінзі", шести тисяч управлінців з 50 найбільших корпорацій США, виявилося, що тільки в 3 % із них талановиті люди отримують необхідну підтримку і швидко роблять кар'єру [153, с. 15]. Отже, талант сам по собі не допоможе організації досягти успіху. Менеджерам треба вчитися розкривати внутрішній потенціал, який існує в кожній людині. І тоді ця людина, можливо, стане генієм і принесе організації нову, перспективну ідею. Якщо менеджери хочуть, щоб талановиті люди розвивали свій максимальний потенційний рівень продуктивності і приносили максимальну віддачу, їх не варто використовувати на рутинній роботі. Уміння мислити нешаблонно, створювати умови для продукування нових ідей та їх впровадження, щоб успішно конкурувати на ринку, - це, за словами спеціалістів з менеджменту, — "найвищий підприємницький талант", або ділова креативність менеджера [153, с. 412].

Менеджерам необхідно знати, як найефективніше розкривати творчі можливості людини і як стратегічно їх використовувати. Треба забезпечити такий розподіл робочих місць, щоб працівники застосовували максимум знань, впроваджували максимум ідей і мали максимальний вплив. Нині не потрібні люди, які працюють як автомати, а потрібні такі, які будуть керувати роботою автоматів. Якщо організація не буде використовувати потенціалу своїх талановитих працівників, то їх використає хтось інший. "Єдиний виробничий потенціал "Майкрософт" — креативність її людей", — підкреслює Б. Гейтс [44]. На жаль, багато менеджерів не вміють знаходити талановитих людей у своїй організації і тому намагаються "перекупити" їх у конкурентів. Але і це досить складно робити, бо "орли зграями не літають" (визначення Дж. Уелча, на думку якого найважливіший обов'язок менеджерів полягає в тому, щоб розкривати інтелектуальний потенціал своїх працівників) [261].

Багато менеджерів вважають, що працювати з талановитими людьми досить важко. Талановиті спеціалісти можуть робити те, що вважають за потрібне, оскільки мають власні "засоби виробництва". Вони працюють успішно тоді, коли отримують задоволення від роботи, підтримують місію організації та вірять у неї, а також бачать результат своєї творчості. Рівень відповідальності

у них часто буває нижчим, ніж у "нормальних людей", їх легко дратують дрібниці, вони не терплять поруч із собою інших, не допускають образ на свою адресу. Водночас вони є хорошими генераторами нестандартних ідей, тому приносять організації значний економічний прибуток. Тобто вигода, яку талановиті люди приносять, компенсує затрати і зусилля менеджерів на взаємодію з ними. Враховуючи це, менеджери, вважає У. Бенніс, повинні жертвувати своїм "я", щоб сприяти розкриттю талановитих працівників, знання яких у багатьох випадках можуть перевищувати їхні власні. Тому завданням менеджерів є спрямування енергії талановитих людей, а метою - - зробити максимально ефективними специфічні павички і знання кожної талановитої людини. Вміння знаходити, підтримувати та утримувати талановитих працівників є найціннішою якістю хорошого менеджера [136]. Не менш важливим є також вміння менеджерів гідно оцінювати працю талановитих людей.

Протягом десятиліть організації використовували такі ключові показники, як рентабельність інвестицій та рентабельність активів. У XXI ст., на думку спеціалістів із менеджменту, організації будуть використовувати коефіцієнт рентабельності талантів. Знання, що генеруються, будуть співвідноситися з інвестиціями у талант. Цей коефіцієнт показуватиме, чи наймають менеджери потрібних людей і наскільки ефективно використовують їх для досягнення успіху. Цей коефіцієнт може бути кількісним або якісним показником, залежно від бажання керівника. Для того, щоб мати віддачу від вкладень у таланти, менеджери повинні [153, с. 15]:

—постійно вимірювати коефіцієнт рентабельності талантів;

—сприяти його поступовому зростанню;

—використовувати талановитих людей на пріоритетних напрямах в організації.

Лише та організація, яка усвідомлює критичність існування талантів і постійно зосереджується на пошуку талановитих людей, стає успішною. І що важливо — вона має всі шанси бути переможцем у боротьбі за таланти, у вік інновацій, швидкості, творчості, у час так званої ери "економіки таланту". А. Маслоу у статті "Подальше дослідження людської природи" вказав на те, що справи, якими займаються творчі люди, є їх покликанням, а також те, що ці справи слугують іншим людям. А це приносить їм задоволення, віддачу, а також сприяє підвищенню конкурентоспроможності організації. При цьому творчість виявляється не стільки у критичному ставленні до нових ідей з погляду власного досвіду, скільки готовністю до їх сприйняття. Чи розкриються творчі здібності у людини, чи ні, залежить від умов, які створюються в організації безпосередньою працею менеджерів.

Іноді кажуть, що менеджмент і творчість є, по суті, антонімами (з одного боку — узгодженість, контроль, визначеність, статус-кво, а з іншого — інстинкт, невизначеність, свобода, знищення авторитетів). Проте процес управління має творче начало, оскільки у принципі спрямований на те, щоб змусити людей подолати самих себе. Для розвитку творчого потенціалу організації необхідно керуватися такими рекомендаціями [223, с. 244]:

—формувати таку структуру, яка була б підґрунтям для
творчої праці (замість управління роботою художника необхідно
створити йому умови для концентрації творчих зусиль);

—з повагою ставитися до чужих думок (кожна людина повинна відчувати повну свободу висловлювати власні ідеї, не переживаючи за наслідки);

—створювати сприятливі умови для реалізації різних праг
нень та здібностей;

—з розумінням та повагою ставитися до емоційної складової
людини;

—підтримувати готовність брати на себе відповідальність і
самостійність в організації праці.

Вважають, що творча, креативна діяльність — це визначальна характеристика розвитку організацій у XXI ст., формування нової моделі управління. Така діяльність включатиме ефективний обмін знаннями, створення умов для продукування нових ідей та їх швидкої реалізації. Безперервний творчий розвиток — ключ до конкурентоспроможності людини, організації, економіки, країни [153]. Останнім часом у деяких вищих навчальних закладах навіть з'явилася нова навчальна дисципліна — креативний менеджмент. Креативний менеджмент стає складовою інноваційного менеджменту і здійснюється на початковій проектній стадії інноваційного процесу [32].

Креативна організація створюється завдяки творчим (креативним) особистостям, насамперед творчим менеджерам, які вміють шукати і підтримувати таланти, впроваджувати інновації. Це якісно новий тип організації. На думку В. Іноземцева, "креативна організація" — це організація, яка постійно модернізується на основі безперервного навчання всіх її членів та розвитку їхньої творчої діяльності [96, гл. 2; 95]. Важливою рисою кре-ативної організації є ставлення її засновників до бізнесу як до свого творіння, міцним фундаментом якого слугують людські

стосунки, довіра. Прикладом таких компаній є "Майкрософт", "Делл комп'ютерз", "Гугл", "Амазон". У цих компаніях корпоративні знання перетворюються на цінність, здатну створювати більш ефективні ринки. Інтелектуальні працівники продають власникам компаній не свою здатність до праці, а конкретні результати інтелектуальної праці. Отже, вони не працюють на організацію, а співпрацюють з нею. Творчі люди хочуть працювати там, де панує дух рівності, де ідеї цінуються вище, ніж становище в ієрархії, де конкуренція між людьми перетворюється на конкуренцію між творчими здібностями [95, гл.8]. Коли кажуть про креативність організації, то мають па увазі не тільки творчий характер її діяльності, а насамперед формування на основі творчості нових ідей та їх впровадження. Тобто креативність стає передумовою для створення інновацій.

Креативні організації мають такі риси [97, лекція 4]:

1) вони виникають із тих структур, які самі по собі характеризуються високою ефективністю і мають потужний творчий потенціал;

2) вони формуються навколо творчих особистостей, які є засновниками бізнесу і гарантують йому стійкість і розвиток;

3) вони самі формують кон'юнктуру ринку, пропонують якісно нові продукти та послуги;

4) вони не лише самі розвиваються, а й створюють можливості для виділення зі своєї структури нових самостійних структур, з якими потім успішно співпрацюють.

Найважливішого характеристикою креативної діяльності вважають націленість на випередження. У цьому випадку креативність стає конкурентною перевагою. Такою є компанія "Майкрософт". Відомо, що її успішність значною мірою є результатом здатності перетворювати нові (не обов'язково своїх працівників) технічні ідеї на ринкові стратегії, а також поєднання творчості з націленістю на випередження конкурентів.

З метою створення умов для розвитку креативної діяльності працівників креативні менеджери формують креативні команди і залучають їх до процесу прийняття рішень. Відомі такі типи креативних команд:

- команда, що об'єднує людей у конкретній сфері діяльності;

- команда, що створюється за інтересами;

- команда, що створюється за цілями й існує, поки ціль не
буде досягнута (наприклад, проектна група, експертна комісія
тощо). Такі команди діють результативно, якщо неформальний
характер взаємин між її членами є найважливішою цінністю, завдяки чому відбувається обмін та прирощування знань і генеруються ідеї, приймаються управлінські рішення.

Інтуїтивно більшість менеджерів розуміють, що креативність і нові ідеї необхідні для бізнесу. Проте дуже незначна кількість із них переймається цією проблемою. Нещодавно британські вчені провели дослідження, за яким виявилося, що 90 % респондентів вважають, що креативність та нові ідеї життєво необхідні для розвитку організації, і лише 10 % з них відповіли, що вміють надихати себе та колег на творчу працю і пошук нових ідей [177]. Іноді працю менеджерів порівнюють з роботою працівників "швидкої допомоги", коли одночасно допомагати людині і думати про щось геніальне неможливо. Для того, щоб змінити себе й організацію, менеджерам треба змінити свій підхід до праці на креативний.

П. Сенге виділяє п'ять факторів, які сприяють тому, щоб праця менеджерів і загалом організація стали креативними [225, с. 305]:

1) управління знаннями та розвиток творчості персоналу;

2) стимулювання зростання особистої майстерності менеджерів та професійної майстерності персоналу;

3) вміння менеджерів бачити перспективи та створювати
сприятливі умови для талановитих працівників;

4) розвиток у менеджерів культури системного мислення;

5) підтримання нових ідей, упровадження інновацій та своєчасне проведення змін.

Прикладом творчої праці зі створення креативної організації може слугувати бразильський менеджер компанії "Семко" Рікардо Семлер. Він створив унікальну організаційну структуру, засновану на самоуправлінні та колективізмі, реалізував ідеї демократії управління. Спочатку він звільнив 60 % менеджерів, які працювали в компанії, потім зібрав команду молодих талановитих управлінців і дав їм можливість самостійно приймати рішення. Разом вони поставили перед собою задачу: зробити так, щоб люди чекали виходу на роботу і щоб "звичайні каменотеси перетворилися на будівничих величного храму". По-перше, він розпочав зміни із самого себе: змінив свій розпорядок дня, припинив працювати вечорами й у вихідні дні, став цінувати кожну хвилину свого робочого часу. По-друге, він відмінив уніформу та систему обшуку працівників, ввів гнучкий графік роботи, що дало змогу підвищити значущість кожного працівника як особистості, рівень довіри та поваги в організації. По-третє, відмовився від ієрархічної пірамідальної структури, відмінив посади секретарів, помічників, реєстраторів та інших допоміжних працівників (через деякий час ліквідував навіть власну посаду). Зменшення рівнів управління та скорочення чисельності допоміжних працівників збільшило відповідальність усіх інших. По-четверте, він відкрив доступ усім працівникам до всієї інформації, у тому числі й фінансової, змінив систему розподілу прибутку. По-п'яте, він одним із перших запровадив кастомізовані робочі місця, реагуючи на потреби ринку. По-шосте, він створив групу агентів змін із найбільш творчих працівників, разом із ними розробив і напровадив у життя компанії нові правила, зокрема такі:

—рішення про прийняття, оцінювання роботи та звільнення
працівників, приймають самі працівники;

—працівники оцінюють також працю керівників і в разі негативної оцінки останніх, звільняють з посади;

—залежно від обсягу роботи працівники самі визначають,
скільки їм потрібно працювати;

—загальним голосуванням працівники вирішують питання
про придбання майна, нових приміщень та розширення компанії;

—працівники самі встановлюють норми виробітку, визначають розмір своєї заробітної плати та здійснюють контроль за якістю своєї праці;

—всі працівники мають постійно вчитися, підвищувати кваліфікацію і розвивати світогляд.

Створення команди, яка була здатною проводити зміни, формування умов, коли людина почувала себе вільного і відповідальною за організацію загалом, самоуправління і самоорганізація сприяли зростанню синергетичного ефекту. Завдяки цьому за досить короткий час масштаби компанії "Семко" зросли у 5 разів, виробництва — в 7, а прибутку — в 5 разів. Плинність кадрів знизилась до 1 %. Невеличка компанія стала величезною корпорацією. Рікардо Семлер перетворив її на креативну організацію, з якої за весь період не звільнився за власним бажанням жоден працівник [153, с. 354; 160, с. 14—18; http://www.management.com.ua/notes/semco.html].

Як бачимо, креативні організації мають багато переваг [95, гл. 8, 96, гл. 2], зокрема:

1) дають змогу якомога повніше використовувати прагнення творчих працівників до нововведень та ініціатив і переносити прийняття управлінських рішень на нижчий рівень управління;

2) створюють кращі можливості для інтерактивної взаємодії
творчих особистостей на основі специфічних мотиваційних орієнтацій та моральних цінностей, завдяки чому формується взаємна довіра;

3) формують сильну корпоративну культуру, яка позитивно
впливає на менеджмент;

4) розкривають талант менеджерів як професіоналів та інноваторів.

Креативні організації, як правило, мають спільні риси, і що найважливіше — прагнуть розвивати партнерські стосунки з іншими. При цьому такі організації готові ідентифікувати та використовувати нові ціннісні орієнтації, за якими узгоджують між собою культуру, структуру та процеси. Креативні організації, які готові розвивати партнерство, створюють креативну мережу, в тому числі й міжнародну. Креативна мережа, як свідчить уже набутий досвід такого партнерства, — це об'єднання організацій, які прагнуть довести до споживача унікальні товари (послуги) [153, с. 372]. Мета такого об'єднання — розширення інновацій. Ті організації, які вже є членами креативної мережі, вважають, що саме креативність, експертиза та мотивація є основними рушіями їхнього успіху.

Отже, практика свідчить, що саме креативні організації стають найбільш конкурентоспроможними на світових ринках. Вони спираються на нерозривний зв'язок засадничих процесів — праці, навчання та організації, а також створюють умови, які забезпечують безперервний потік творчих ідей. Тому вони, на думку В. Іноземцева, становлять тип організації, найбільш адекватний потребам розвитку інтелектуального капіталу. У таких організаціях діяльність здійснюється не на основі наказів керівників, а на внутрішній узгодженості орієнтирів і прагнень працівників [98]. Водночас креативність організацій може привести до зниження потреби в менеджерах (наприклад, у Великій Британії, за прогнозами, кількість менеджерів за 10 років зменшиться з 3 млн до 2 млн осіб). Такий процес уже спостерігається в деяких країнах [97]. Враховуючи це, менеджерам треба бути кращими, а для цього необхідно постійно вчитися, самовдосконалюватися, прагнути до креативності.