Робота над збагаченням словникового запасу учнів новими словами (III група) складається з двох етапів: 1) пояснення значення слова і 2) активізація слів у мовленні.
Під час формування усного мовлення семантизація (пояснення значення) слів здійснюється шляхом демонстрації предметів або малюнків. На етапі пояснення слова вчитель демонструє предмет або малюнок, чітко вимовляє його назву, учні повторюють 2-3 рази спочатку хором, потім індивідуально (слабші), повністю наслідуючи вчителя. У центрі уваги — правильність вимови слова. Кількаразове проговорювання сприяє запам'ятанню.
Наступний етап — активізація слів у мовленні. Ця робота тісно пов'язана з практичним засвоєнням граматичних форм. Адже щоб висловити думку, відповісти на запитання, учні повинні змінювати закінчення слів, вживати потрібні прийменники тощо. Тому на цьому етапі важливого значення надається зразку, який дає вчитель, використовуючи підстановці вправи. Так, під час вивчення теми «Навчальні речі» зразком може бути фраза «Олівець лежить на столі», яку промовляє вчитель, кладучи олівець на стіл. Далі він заміняє олівець іншими навчальними речами, щоразу запитуючи: «А тепер?» Учні за зразком відповідають: «Фарби лежать на столі. Папір лежить на столі» та ін. Звичайно, у цьому випадку граматичні форми (дієслівна форма -ить та закінчення -і — форма місцевого відмінка однини іменників) засвоюються на основі імітації.
Ефективнішим є пояснення граматичної форми на основі зіставлення. Учитель пояснює, голосом виділяючи закінчення:
Російською мовою кажемо «на столе», «на окне», «на парте», а українською — на столі, на вікні, на парті. У якій мові у кінці слів вимовляємо звук [і]? Після цього одразу ж ставляться запитання, спрямовані на практичне застосування одержаних знань. Вони формулюються так, щоб учні вживали слово в тій граматичній формі, яку опрацьовували. Наприклад: Де лежать олівці? А ручка? Де висить картина? Де стоять квіти? і под.
Для активізації лексики в мовленні використовуються вправи на дії з предметами. Якщо вивчалися слова на тему «Навчальні речі», учитель, звертаючись до когось із учнів, пропонує: «Візьми портфель (ранець), покажи і назви навчальні речі, які ти приніс до школи». Або вчитель швиденько розкладає на столі різні навчальні предмети, викликає когось із учнів і пропонує: «Скажи, які навчальні речі тобі треба взяти, щоб намалювати котика? А що з цих предметів ти візьмеш, щоб писати на дошці?» Можна запропонувати й таке завдання: «Допоможи Незнайкові зібратися до школи» (крім навчальних предметів, треба покласти кілька іграшок). Ефективною є використання ігрової вправи «Так і ні», за допомогою якої можна активізувати не лише слова — назви предметів, а й назви дій, ознак. Наприклад, учитель показує малюнок, на якому зображено огірок, і запитує:
— Це помідор? (Ні, це огірок.) Огірок червоний? (Ні, зелений.) Огірок круглий? (Ні, довгий.)
На етапі активізації слів у мовленні можна використовувати такий навчальний прийом, як перепитування. Учитель розповідає: «/7о небі пливуть легенькі хмарки» і тут же запитує: «Що пливе по небі?», «Які хмарки?» Крім того, використовуються діалоги. Кла-совод пропонує школярам запитати один одного, чи є у нього (неї) потрібний предмет. Якщо є — попросити його, якщо немає — звернутися до когось іншого. Зразок такого діалогу пропонує вчитель.
Сприяє засвоєнню слів і граматичних форм заучування напам'ять віршів, загадок, які відповідають виучуваній лексичній темі. Опісля учні одержують завдання загадати загадку вдома мамі, сестричці чи братику або розповісти вірш (мета таких завдань — вчити користуватися мовою поза уроком).
Готуючись до уроку, вчитель має завжди чітко уявляти, які слова з теми будуть засвоєні саме на цьому уроці, які на іншому або інших. Добираючи слова, слід уникати типової помилки, коли вчитель орієнтується тільки на назви предметів (іменники). Для мовлення ж потрібні ще й слова — назви дій, назви ознак, службові слова - - прийменники. Цікаво те, що, як свідчать дослідження, учневі однаково запам'ятати окремі слова чи словосполучення. Тому в процесі пояснення доцільно орієнтуватися на словосполучення (це — біла крейда, це — довгий зелений огірок).
Ефективними для збагачення словникового запасу є вправи, коли вчитель, пояснюючи слова, дає антонімічні пари, протиставляючи предмети: книжка товста, а зошит тонкий; дідусь старий, а тато молодий.
Добираючи слова для активного засвоєння на уроці, слід орієнтуватися на таку їх кількість: усіх слів для опрацювання на уроці може бути до 12 (враховуються і слова II групи), у тому числі нових (III група) — 5-7. Може бути до 12 словосполучень.
На етапі контролю знань та умінь учитель зазвичай перевіряє, чи засвоїли учні нові слова. Демонструє малюнки чи предмети і ставить запитання: хто це? що це? який? (яка? яке?), що робить? де знаходиться? і под. Слід уникати помилкових запитань типу: «Що означає слово крейда?», оскільки це спонукає дітей відповідати російською мовою, спричинює переключення механізму мовлення з української на російську, а тому призводить до численних помилок. Краще вже сформулювати запитання так: «Як сказати українською мовою слово "мел"?» При цьому вчитель має можливість з'ясувати, чи правильно вимовлене українське слово, чи є потреба ще раз повправляти дітей у вимовлянні.
1.3.3 Формування граматичних умінь. Розвиток діалогічного і монологічного мовлення
