Розвиток монологічного мовлення.
У ході спілкування завжди виникає потреба розповісти про щось, поділитися враженнями з кимось, тобто висловити думку, що складається з кількох пов'язаних між собою речень — тексту-монологу. Таким чином, монологічне мовлення обов'язково має стимул (бажання розповісти про щось), мету (поділитися інформацією або враженнями, переконати), адресата. Це обов'язкові компоненти комунікативного мовлення і тому, формуючи вміння розповідати (на продуктивному рівні), учителеві потрібно забезпечувати наявність усіх компонентів. Інакше мовлення не матиме комунікативного спрямування, а відбуватиметься лише за бажанням, спонуканням, вказівкою вчителя. Таке собі «мовлення заради мовлення».
Спостереження за розповідями учнів початкових класів свідчать, що процес формування вмінь висловлювати думку (монолог) значно складніший від умінь діалогічного мовлення. Багатьом школярам важко побудувати зв'язне висловлювання навіть рідною мовою, оскільки дитячому мовленню властиві розірвані фрази, алогізми, повтори. Крім того, часто мовлення дітей уривчасте, афектне, іноді важко зрозуміти, про що йдеться.
Ці самі недоліки характерні й для українського мовлення учнів початкових класів (на продуктивному рівні). Йому властиві ще й тривалі паузи, що свідчить про пошуки потрібного слова, а за його браком — вживання російських еквівалентів. Мовлення дітей рясніє лексичними, граматичними й орфоепічними помилками. Саме тому в період формування усного мовлення, і взагалі впродовж навчання в школі, особлива увага приділяється формуванню вмінь зв'язно висловлювати думку. На початковому етапі оволодіння цими вміннями рекомендують вправи на дослівне переказування сприйнятого на слух тексту, що є по суті відтворенням зразка. Це — репродуктивне мовлення; текст або уривок учні мають послухати кілька разів, щоб запам'ятати.
Чим менший у дітей словниковий запас, тим важче відбувається процес запам'ятовування й переказування сприйнятого на слух українського тексту. Тому на першому етапі необхідна допомога вчителя. Наприклад, він може починати речення, а учні — продовжувати.
Крім вправ на дослівне переказування, слід пропонувати вправи на розповідь за аналогією. Особливо доречні вони під час вивчення таких тем, як «Родина», «Квартира», «Людина» тощо. Так, у ході опанування першої теми вчитель може розповісти про свою родину, ілюструючи розповідь сімейним фото, і запропонувати школярам спробувати так само розповісти про їхні родини (родинні фотографії діти мають принести, готуючись до уроку). Якщо класовод детальніше розповідає про когось зі своїх рідних (тата, маму, бабусю, брата чи сестру), доцільно пропонувати і дітям це зробити. Звичайно, на етапі навчання розповіді за зразком бажано вчасно допомагати учням — підказувати потрібне слово, спрямовувати розповідь, заохочувати, хвалити. Під час вивчення теми «Людина» доречно використовувати ляльки (волосся, одяг їх мають бути різного кольору). Продемонструвавши кожну і провівши бесіду про їхній зовнішній вигляд, класовод пропонує послухати розповідь про одну з них і впізнати, про яку саме. Діти за поданим зразком розповідають про іншу ляльку. Так само це можуть бути розповіді (описи) про когось із учнів класу із завданням відгадати, про кого йдеться. У 2-му класі учні починають вчитися читати. Це дає можливість використовувати друковані тексти як опорні для розвитку монологічного мовлення — дослівне переказування прочитаних текстів, розповіді за аналогією до прочитаного, наприклад «Моя вулиця», «Наша квартира» тощо. Крім того, на цьому етапі рекомендується використовувати такі навчальні вправи, як складання текстів за малюнками, опорними словами і словосполученнями, даним початком, планом тощо. Проводяться вправи на добір заголовків, логічне впорядкування частин тексту.
Слід зазначити, що в 1-2-х класах робота над розвитком умінь українського монологічного мовлення лише розпочинається. Вона триватиме і в наступні роки. Однак перші кроки в цьому процесі є надзвичайно важливими, тому слід домагатися, щоб мовленнєві вміння, які формуються, були правильними, міцними, сталими.
Як уже зазначалося, уроки усного мовлення досить складні як за своїми завданнями, так і за структурою. Причому зміст уроків залежить від тих завдань, які визначені програмою для різних періодів навчання.
