Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Запишіть орфоепічні норми, з якими слід ознайомити російськомовних учнів у 1 класі




Зміст і методика орфоепічної роботи.

У початкових класах вивчаються не всі орфоепічні норми, а лише найосновніші, ті, незасвоєння яких спричинюватиме значний акцент у мовленні, наприклад невластиве українському мовленню «акання», а також норми, тісно пов'язані з майбутніми орфографічними вміннями.

Зміст орфоепічної роботи визначається на основі порівняння орфоепічних норм української та росій­ської мов. Усі норми української мови, які мають ті чи інші відмінності, підлягають засвоєнню.

У процесі оволодіння усним українським мовлен­ням школярі вчаться:

чітко вимовляти голосні [а], [о] незалежно від місця на голосу: вода, каштан, молоко (випадки наближення о до у в початкових класах не розглядаються, так само, як і в період формування усного мовлення не розглядається вимова ненаго­лошених [е], [и]);

твердо вимовляти звук [ч]: чай, чашка, часто;

пом'якшувати у вимові тверді [ж], [ш] перед [і]: жінка, шість;

вимовляти два тверді звуки [шч], що позначають­ся буквою щ: дощ, борщ;

м'яко вимовляти звук [ц'], зокрема в кінці слів: кінець, палець;

вимовляти подовжені м'які приголосні: знання, колосся, гілля;

не оглушувати дзвінких (крім [г]): дуб, стежка, зубки, близько;

вимовляти одзвінчений нескладовий [у] (на місці букви в після голосних): автобус, космонавт, вовк, сказав;

вимовляти тверді звуки [б, п, в, м, ф] та [р] у кінці слів буквар, голуб, степ, сім;

вимовляти фрикативний звук [г] у більшості слів української мови і в граматичній формі -ого: гай, груша, гілка, синього;

вимовляти звукосполучення [пйа], [вйа], [мйа], [бйа] у сполученнях, що позначаються буквами б'я, п'я, в'я, м'я; м'яч, п'ять, в'яз, голуб'ята;

вимовляти звуки [дж], [дз], [дз]: дзвінок, кукурудза, джміль;

навчитися чергувати голосні [є], [о] з [і] чи навпаки під час змінювання слів: конікінь, лебідьлебеді, стілна столі;

навчитися чергувати приголосні [г, к, х] з [з', ц',с'] під час змінювання слів: рукау руці,книгав книзі;

вимовляти сполучення -ться, -шся як [ц': а],[с': а]: він сміється, ти смієшся.

Запишіть основні етапи формування орфоепічних умінь та зміст роботи на кожному з них.

Робота над формуванням орфоепічних умінь скла­дається з кількох етапів:

1. Пояснення орфоепічної норми.

2. Тренування в засвоєнні орфоепічної норми.

3. Перевірка якості засвоєння.

На етапі пояснення в 1-му класі повідомляється, як треба вимовляти той чи інший звук, дається зразок ви­мови. У 2-му класі, коли учні вже оволоділи вмінням виділяти звуки в слові, рекомендується використову­вати прийом міжмовного зіставлення звуків російської й української мов. Це сприяє чіткому диференціюван­ню звуків в обох мовах, розумінню суті розбіжностей. Зіставлення проводиться в усній формі, причому вчи­тель має завжди чітко вказувати на місце звуків, які зіставляються у слові: «Послухайте, однаково чи ні ви­мовляється перший звук у словах російської й ук­раїнської мов:

[ч']ай — [ч]ай [ч']ашка — [ч]ашка [ч']айка — [ч]айка.

Відповідь учнів буде свідченням того, що діти вло­вили (або не вловили) суть розбіжностей. Завдання вчителя — підтвердити відповідь, якщо вона правиль­на, або дати можливість повторно послухати й з'ясува­ти, чим же різниться вимова цих звуків. Якщо клас сильний, доцільно поставити перед учнями ще одне за­питання, аби вони самі дійшли належного висновку:

— У якій мові — російській чи українській — вимовляється твердий звук [ч]?

Наступний етап — формування вмінь вимови. Використовується прийом імітації — наслідування вимови вчителя, який пропонує:

— Послухайте, як вимовляється цей звук (показує). А тепер вимовте його самі (підходить до кожного і при­слухається, щоб пересвідчитись у правильності вимо­ви).

На другому етапі — тренувальному —використову­ються склади з цим звуком, наприклад ча, чо, чу, чи, чистомовки, скоромовки, які вчитель вимовляє спо­чатку повільно, особливо виділяючи даний звук. На­приклад:

Ча-ча-ча, чу-чу-чу,

я калачики печу.

Або:

В чаплі чорні черевички,

Чапля чапа до водички.

Пояснює слова чапля, черевички, чапати, після чо­го діти разом з учителем проговорюють скоромовки — спершу повільно, далі швидше і швидше.

Наприкінці уроку (етап контролю) перевіряється вміння вимовляти виучуваний звук. Для цього найкра­ще використати предмети або малюнки, у назвах яких є потрібний звук. Слова мають бути однаковими за на­писанням з російською мовою: ручка, булочка, чижик. Учитель демонструє предмети або малюнки і запитує «Що це?» або «Хто це?». Якщо діти правильно вимов­ляють звук, який засвоювали на уроці, мета уроку до­сягнута, якщо ж переважно припускаються помилок, слід продовжити тренування й на наступних уроках.

Усвідомленню орфоепічної норми, виробленню мов­ного чуття, міжмовній диференціації звуків сприяють слухові вправи на розпізнавання, що передбачають з'ясування, якою мовою вимовлені слова. Як правило, такі завдання використовуються на наступних уроках, хоч можуть мати місце і після пояснення норми вимо­ви. Для вправ добираються слова, які мають незначні орфоепічні відмінності (часто, чисто, вчу, чемпіон, че­репаха). Учитель може вимовити їх українською або російською мовою. Головне, щоб учні розпізнали якою. Доречно після відповіді, коли слова були вимовлені ук­раїнською, запитати: «Чому так думаєш?» Відповідь школяра свідчитиме, чи усвідомив він особливість українського звука.

Ще цікавішими (й ефективнішими) є завдання на розпізнавання слова серед ряду інших за вимовою. На­приклад, учитель дає завдання прислухатися, чи всі слова будуть вимовлені українською мовою і вимовляє вода, роса, [кАза], колобок. Можна запропонувати сплеснути в долоні, коли слово буде вимовлене не ук­раїнською.

Під час формування орфоепічних умінь успіх вели­кою мірою залежить від того, наскільки вчитель уваж­ний до вимови. При цьому виняткове значення має й методика виправлення помилок. Так, не слід виправля­ти учня в ході відповіді. Адже тоді він механічно повто­рює за вчителем, не усвідомлюючи свою помилку. Тому в разі неправильної відповіді слід зупинити учня, пока­зати, як треба вимовляти той чи інший звук або слово, дати завдання всьому класові повторити вимову слова хором 2-3 рази. Матиме значення й організація взаємо­контролю (2-й клас) за вимовою. При цьому важливо показати дітям, як виправляти, інакше вони повторю­ватимуть спочатку неправильно вимовлене слово, а потім показуватимуть правильну вимову, що забирає на уроці багато часу. Тому вчитель дає зразок. Напри­клад, у слові білочка звук [ч] слід вимовляти твердо.

Таким чином, під час формування вмінь україн­ської літературної вимови треба брати до уваги ряд чинників, які так чи інакше впливають на формування вимовних умінь.

 

Словникова робота

Прочитайте.

Одним з найважливіших за­вдань усного курсу є збагачення словникового запасу учнів. Зміст словникової роботи визначається лексич­ними темами, запропонованими програмою і підручни­ком, оскільки дослідженнями встановлено, що краще запам'ятовуються слова, об'єднані певною темою.

Під час проведення словникової роботи перед учите­лем завжди стоїть проблема добору слів для засвоєння та їх кількості. При цьому в школах з російською мо­вою навчання перед учителем неодмінно виникає пи­тання, як бути зі словами, майже подібними в російській та українській мовах за звучанням, що мають однакове значення: вода, річка, небо. Чи треба вносити їх до списку слів для засвоєння? Адже діти знають їх.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-27; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 690 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Не будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаются великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Никола Тесла
==> читать все изречения...

2539 - | 2233 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.