Питальні (відносні) займенники

Н.в.	хто	що	З.в.	Кого	що
Р.в.	Кого (до кого)	Чого (до чого)	О.в.	ким	чим
Д.в.	кому	чому	М.в.	На кому (на кім)	На чому (на чім)

відмінок	Одн. Ч.р.	Одн. Ж.р.	Одн. С.р.	множина
Н.в.	чий	чия	чиє	чиї
Р.в	чийого	чиєї	чийого	чиїх
Д.в.	Чийому (чиєму)	Чиїй	Чийому (чиїм)	Чиїм
З.в.	Чий (чийого)	Чию	Чиє	Чиї (чиїх)
О.в.	Чиїм	Чиєю	Чиїм	Чиїми
М.в.	На чийому (чиєму, чиїм)	На чиїй	На чийому (чиєму, чиїм)	На чиїх

Займенники який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи.

Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.

Дієслово - називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Має категоріальне значення процесуальної ознаки. Основна функція - предикативна.

Система дієслівних форм.

1.Дієвідмінюване дієслово.

2.Дієприкметник (передає ознаку, що виникає внаслідок дії чи процесу не пов'язаним з виконавцем).

З.Дієприслівник (засіб додаткової характеристики дії чи стану, завдяки вказівці на іншу ознаку)

4.Інфінітив (вихідна форма для всіх дієслів).

5.Присудкова форма на –но, -то.

Неозначена форма дієслова

Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом -ти (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя все плодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай: щоб пута ламати, ясність думкам - в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать! (І. Франко). У пестливій дитячій мові в неозначеній формі деяких дієслів у суфіксі -ти замість кінцевого звука и виступають суфікси –ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.

Неозначена форма вважається початковою формою дієслова. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.

У реченні неозначена форма дієслова виступає:

а) присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);

б) підметом: Лиш боротись - значить жить (І. Франко);

в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко);

г) означенням: Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу (С. Васильченко);

ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з якою метою?) над ним покувати (Т. Шевченко).

Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:

дійсного способу: Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст (С. Олійник). Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);

умовного способу (у такому разі до неозначеної форми додається частка б): Все вдається, все біжить, тільки б жити, тільки жить (П. Тичина);

наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюючи муку, крикнула: - Не відступать! (П. Тичина).

Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.

Категорія виду

Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова. Видові значення, в основі яких лежить поняття внутрішньої межі дії, вказують на її результативність/нерезультативність, тривалість/обмеження, завершеність/ незавершеність.

Вид є загальнодієслівною категорією, оскільки охоплює всі форми дієслова: інфінітивну, способові і часові, дієприкметникові і дієприслівникові. Основне значення форм недоконаного виду пов'язане з відсутністю вказівки на обмеженість дії, вони виражають в цілому тривалу нерезультативну дію, наприклад: писати читати, робити, синіти.

Значення форм доконаного виду пов'язується з вказівкою на внутрішню межу - вони виражають результативну дію, переважно нетривалу, наприклад: написати, прочитати, зробити, посиніти.

Крім основних значень, дієслівні форми можуть виражати різні додаткові відтінки значень недоконаного і доконаного виду: тривалу спрямовану дію (летіти, пливти); повторювану дію (ганяти, їздити); супровідну дію (приспівувати, приказувати); тривалу завершену дію (посидіти поспати); раптову дію з відтінком підсилення (смикнути, грюкнути, рубонути); багатократну обмежену в часі (попоходив, попорозказую, попереносили); вказівку на початок дії, обмеженої в часі (заспівав, закричу, покотиться, та ін.

Корелятивна видова пара - це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду, наприклад: сідати - сісти, берегти - зберегти.

Видові співвідношення у споріднених дієсловах виражаються засобами афіксації (префіксами і суфіксами), чергуванням голосних у корені слова, зміною наголосу.

Засіб префіксації виступає при творенні дієслова доконаного виду від безпрефіксного дієслова недоконаного виду, наприклад: вітати - привітати, знайомити - познайомити, пам'ятати- запам'ятати.

У сучасній українській літературній мові для видотворення виступають найчастіше префікси з- (с-), за-, на-, по-, при-, про-, наприклад: казати - сказати, робити - зробити, програмувати - запрограмувати, лити - налити, бити - набити (когось, чогось, щось), синіти - посиніти, ставити - поставити, іти - прийти, летіти - прилетіти, гнати - пригнати (до певного пункту) і прогнати (вигнати).

У сучасній українській літературній мові дієслова доконаного виду мають співвідносні форми недоконаного виду, утворені за допомогою, суфіксів -ува-, -овува-, -ва-, -а-, -ля-, що виражають значення тривалої, багатократної, повторюваної або супровідної дії, наприклад: заспівати - заспівувати, витягти - витягувати, відшукати - відшукувати; скупити - скуповувати.

У сучасній українській мові є невелика група безпрефіксних дієслів, що можуть виражати значення доконаного і недоконаного виду залежно від контексту. Це дієслова женити, ранити, веліти, наслідувати, вінчати, атакувати, телеграфувати, телефонувати, організувати.

Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий. Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків. Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі. Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не маєчасових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав). Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія. названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.