| Н.в. | хто | що | З.в. | Кого | що |
| Р.в. | Кого (до кого) | Чого (до чого) | О.в. | ким | чим |
| Д.в. | кому | чому | М.в. | На кому (на кім) | На чому (на чім) |
| відмінок | Одн. Ч.р. | Одн. Ж.р. | Одн. С.р. | множина |
| Н.в. | чий | чия | чиє | чиї |
| Р.в | чийого | чиєї | чийого | чиїх |
| Д.в. | Чийому (чиєму) | Чиїй | Чийому (чиїм) | Чиїм |
| З.в. | Чий (чийого) | Чию | Чиє | Чиї (чиїх) |
| О.в. | Чиїм | Чиєю | Чиїм | Чиїми |
| М.в. | На чийому (чиєму, чиїм) | На чиїй | На чийому (чиєму, чиїм) | На чиїх |
Займенники який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи.
Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.
Дієслово - називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Має категоріальне значення процесуальної ознаки. Основна функція - предикативна.
Система дієслівних форм.
1.Дієвідмінюване дієслово.
2.Дієприкметник (передає ознаку, що виникає внаслідок дії чи процесу не пов'язаним з виконавцем).
З.Дієприслівник (засіб додаткової характеристики дії чи стану, завдяки вказівці на іншу ознаку)
4.Інфінітив (вихідна форма для всіх дієслів).
5.Присудкова форма на –но, -то.
Неозначена форма дієслова
Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом -ти (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя все плодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай: щоб пута ламати, ясність думкам - в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать! (І. Франко). У пестливій дитячій мові в неозначеній формі деяких дієслів у суфіксі -ти замість кінцевого звука и виступають суфікси –ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.
Неозначена форма вважається початковою формою дієслова. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.
У реченні неозначена форма дієслова виступає:
а) присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);
б) підметом: Лиш боротись - значить жить (І. Франко);
в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко);
г) означенням: Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу (С. Васильченко);
ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з якою метою?) над ним покувати (Т. Шевченко).
Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:
дійсного способу: Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст (С. Олійник). Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);
умовного способу (у такому разі до неозначеної форми додається частка б): Все вдається, все біжить, тільки б жити, тільки жить (П. Тичина);
наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюючи муку, крикнула: - Не відступать! (П. Тичина).
Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.
Дієслово - називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Має категоріальне значення процесуальної ознаки. Основна функція - предикативна.
Категорія виду
Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова. Видові значення, в основі яких лежить поняття внутрішньої межі дії, вказують на її результативність/нерезультативність, тривалість/обмеження, завершеність/ незавершеність.
Вид є загальнодієслівною категорією, оскільки охоплює всі форми дієслова: інфінітивну, способові і часові, дієприкметникові і дієприслівникові. Основне значення форм недоконаного виду пов'язане з відсутністю вказівки на обмеженість дії, вони виражають в цілому тривалу нерезультативну дію, наприклад: писати читати, робити, синіти.
Значення форм доконаного виду пов'язується з вказівкою на внутрішню межу - вони виражають результативну дію, переважно нетривалу, наприклад: написати, прочитати, зробити, посиніти.
Крім основних значень, дієслівні форми можуть виражати різні додаткові відтінки значень недоконаного і доконаного виду: тривалу спрямовану дію (летіти, пливти); повторювану дію (ганяти, їздити); супровідну дію (приспівувати, приказувати); тривалу завершену дію (посидіти поспати); раптову дію з відтінком підсилення (смикнути, грюкнути, рубонути); багатократну обмежену в часі (попоходив, попорозказую, попереносили); вказівку на початок дії, обмеженої в часі (заспівав, закричу, покотиться, та ін.
Корелятивна видова пара - це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду, наприклад: сідати - сісти, берегти - зберегти.
Видові співвідношення у споріднених дієсловах виражаються засобами афіксації (префіксами і суфіксами), чергуванням голосних у корені слова, зміною наголосу.
Засіб префіксації виступає при творенні дієслова доконаного виду від безпрефіксного дієслова недоконаного виду, наприклад: вітати - привітати, знайомити - познайомити, пам'ятати- запам'ятати.
У сучасній українській літературній мові для видотворення виступають найчастіше префікси з- (с-), за-, на-, по-, при-, про-, наприклад: казати - сказати, робити - зробити, програмувати - запрограмувати, лити - налити, бити - набити (когось, чогось, щось), синіти - посиніти, ставити - поставити, іти - прийти, летіти - прилетіти, гнати - пригнати (до певного пункту) і прогнати (вигнати).
У сучасній українській літературній мові дієслова доконаного виду мають співвідносні форми недоконаного виду, утворені за допомогою, суфіксів -ува-, -овува-, -ва-, -а-, -ля-, що виражають значення тривалої, багатократної, повторюваної або супровідної дії, наприклад: заспівати - заспівувати, витягти - витягувати, відшукати - відшукувати; скупити - скуповувати.
У сучасній українській мові є невелика група безпрефіксних дієслів, що можуть виражати значення доконаного і недоконаного виду залежно від контексту. Це дієслова женити, ранити, веліти, наслідувати, вінчати, атакувати, телеграфувати, телефонувати, організувати.
Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий. Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків. Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі. Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не маєчасових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав). Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія. названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.
