Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають: а) стан природи (тихо, ясно, тепло, темно. холодно); б) психічний або фізичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душно); в) зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно викопати, потрібно сказати).
Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:
а) за допомогою суфіксів -о, -є: радісний - радісно, щоденний - щоденно;
б) злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека, стиха, дочиста, замолоду;
в) злиттям прийменника по з повним прикметником: по-українському, по-рідному.
Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, повністю зберігають усі особливості творення й написання цих прикметників: туманний - туманно.
Частина прислівників утворилася від застиглих відмінкових форм іменників.
Більшість відіменникових прислівників утворилася внаслідок злиття прийменників з іменниками в непрямих відмінках, асаме:
а) прийменників без, від (од), до, з (с). за, з-під з іменниками в родовому відмінку однини: безвісти, безперестанку, відразу, докупи, дотла, зранку, зісподу, зарання, спідлоба;
б) прийменників в (у), на, за, над, під, по, о з іменниками в знахідному відмінку однини: вдень, украй, убрід, набік;
насилу, навиворіт, заміж, надвечір, надміру, підряд, поверх, повік, обік, осторонь;
в) прийменників з (с). за з іменниками в орудному відмінку однини;
г) прийменників в (у), на, по з іменниками в місцевому відмінку однини: вранці, вночі, нарешті, надворі, наостанку, напередодні, наприкінці, попереду, позаду, поволі.
Нечисленні прислівники, утворені від дієслівних основ, мають такі форми:
а) форму з префіксом нав- і суфіксом -ки: навсидячки, навстоячки, навприсядки;
б) форму колишніх дієприслівників: нехотя, перегодя, загодя;
в) форму сучасних дієприслівників: нехотячи, сидячи, стоячи, лежачи;
г) форму активних дієприкметників середнього роду в називному відмінку: захоплююче.
Відчислівникових прислівників в українській мові небагато.
Два з них двічі і тричі утворені без префіксів за допомогою суфікса -чі Похідні від них - подвічі, потричі. удвічі, утричі.
Інші прислівники виникли внаслідок злиття прийменників із відмінковими формами числівників, асаме:
а) прийменників в (у), на, по із збірними числівниками в знахідному відмінку: удвоє, утроє, учетверо, надвоє, натроє, начетверо, по двоє, по троє;
б) прийменників в (у), по, за з числівниками середнього роду в знахідному відмінку: вперше, вдруге, по-перше, по-друге, водно, заодно;
в) прийменника в (у) з кількісними числівниками в місцевому відмінку удвох,утрьох, учотирьох.
Прийменник. Принципи класифікації прийменників, їх семантичні типи. Сполучник. Поділ сполучників за структурою і способом уживання. Синтаксичні функції сполучників.
Прийменник - службова частина мови, яка разом із відмінковими закінченнями іменників (або займенників) слугує для вираження підрядних зв'язків між словами в реченні. В українській мов використовується близько сотні прийменників. За походженням усі прийменники поділяються на такі групи:
а) первинні: без, в, від, для, до, з, за, на, над, під, по, при, про, ради, через;
б) вторинні (утворені від первинних): попід, понад, побіля, поміж, попри, поза, задля, заради, з-під, з-понад;
в) відприслівникові: близько, внаслідок, всупереч, вслід, довкола, замість, кругом, насеред, навкруги, навпроти;
г) відіменникові: край, кінець, коло, перед, протягом, шляхом, за допомогою, під час, у напрямі до, на шляху до;
д) віддієслівні: завдяки, виключаючи, незважаючи на.
Семантичні типи прийменників.
В основі такого поділу покладені семантико-стилістичні відношення
Семантичні типи
обставинні (просторові) -біля, близько, за, перед, у напрямі;
темпоральні (часові) - біля, близько, після, у процесі;
причинові - через, у зв'язку з, зважаючи на;
мети - для, за, з метою, в інтересах;
умовні - у випадку, у разі, в супереч, незважаючи на;
атрибутивні (ті що дають якісну характеристику предмета): хлопець у шапці:
об'єктна характеристика дії - розповідати про подорож;
обставинна характеристика дії - дорога до міста;
об'єктні (прислухатися до + Р.в.)
Більшість прийменників є багатозначними тому обов'язковою умовою є контекст.
Сполучник -службова частина мови, яка слугує для поєднання між собою однорідних членів речення або речень.
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулися з інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що т. д.
За будовою сполучники бувають: прості: а, та, бо, чи, що, як, хоч; складні: проте (про + те), зате (за + те), щоб (що + б), якби (як + би), нібито (ні + би + то); складені: та й, коли б, тому що, через те що, так що, зважаючи на те що, не тільки... а й, як... так і.
За способом вживання сполучники поділяють на одиничні, повторювані й парні.
Одиничні сполучники (та, а, але, або, чи, як, мов)вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Хай квітне злагода і праця на всіх полях, у всіх серцях, щоб у труді святім змагаться, а не в загарбницьких боях. Повторювані сполучники (і... і, ні... ні, або... або, чи... чи, то... то) повторюються два або більше разів підряд при однорідних членах речення або реченнях: Взяв лице в холодні я долоні, і дивлюсь, і слухаю, і жду. Парні сполучники (не тільки... а й, не тільки…але й, як.. так і, як не... так, хоч... але, хоч... та, якщо... то, чим - тим) вживаються двома частинами при двох різних однорідних членах речення або реченнях: Не тільки гомерівський епос, але й трагедії Есхіла, Софокла, Еврипіда побудовані на міфах.
Синтаксичні ф-ї сполучника.
Виділяють 2 типи синтаксичних зв'язків:
• Сурядний.
• Підрядний.
Сурядні сполучники з'єднують однорідні члени або рівноправні речення: Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати Серед сурядних сполучників розрізняють: єбнальні: І та також, і... /, ні.. ні. як... так і, не тільки... а й; зіставно-протиставні: а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак, все ж; розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то... чи то; градаційні: не тільки...а й, не стільки скільки; приєднувальні: Підрядні сполучники приєднують підрядні речення до головною: Ярема гнувся, ба не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить. Серед підрядних сполучників розрізняють: порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, наче, неначе; часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки, позаяк; мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби; умовні: якщо, якби, коли б, аби, раз, допустові: хоч (хоча), хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що; наслідковий: так що. Пояснювальні сполучники приєднують уточнювальні слова і речення. До пояснювальних сполучників належать тобто, цебто, або (у значенні тобто), чи (у значенні тобто), а саме, як-от.
