Прикметник - повнозначна частина мови, що виражає постійну (статичну) ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа, відмінка, відповідає на питання який? чий? Основна роль - означення.
Залежно від того, який тип ознаки лежить в основі семантики слова, прикметники поділяються на групи: якісні, відносні, присвійні. Між семантичними групами прикметника межі не завжди чіткі, тому текстове оточення може змінювати належність прикм. до певної семантичної групи, у зв'язку з чим виділяють: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.
Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (виповідають на питання який?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий. Якісним прикметникам притаманні такі властивості:
а) вони мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками міри: теплий, тепліший, найтепліший, дуже теплий, надто теплий, трохи теплий, ледь теплий;
б) вони можуть вступати в антонімічні відношення: далекий - близький, гарячий - холодний, ранній - пізній, живий - мертвий; ці відношення можуть бути й контекстуальні: зелене (листя) - жовте (листя);
в) вони, як правило, утворюють синонімічні ряди; розумний - мудрий -тямущий - кмітливий; хоробрий - мужній - відважний - сміливий - безстрашний;
г) основи в них переважно непохідні, вони є вихідною базою для творення багатьох слів - іменників: далекий - даль, далина, далеч, далечінь, далекість; добрий - добро, доброта, добрість; дієслів: далекий - даленіти, віддалятися; добрий – добріти, добрішати, прислівників на -о, -е: далекий - далеко, щедрий - щедро, добрий - добре, рішучий - рішуче.
За відношенням до дійсності якісні прикметники поділяються на дві групи:
описові прикметники - називають ознаки, які об'єктивно властиві предметам і сприймаються органами відчуттів: синій, холодний, солодкий, високий, порожній, лисий, новий; оцінні прикметники - називають ознаки, приписувані предметам за наслідком сприймання їх: гарний, добрий, дорогий, важливий, корисний, розумний, щедрий, привітний.
Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин (виповідають на питання який?): джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), міський транспорт (транспорт міста), затяжна робота (робота, яка затяглася), учорашній випадок (випадок, що стався вчора).
Відносні прикметники:
а) вступають у синонімічні відношення з іншими частинами мови - з іменниками: соснова шишка - шишка сосни, хлібний квас - квас із хліба, книжкова шафа - шафа для книжок; з дієсловами: перелітні птахи - птахи, що перелітають; колючий дріт - дріт, який колеться; з прислівниками: нічна вулиця - вулиця вночі, домашня робота - робота вдома;
б) мають похідні основи: вода - водний, водяний, водянистий; розділяти - роздільний, розділовий, розділювальний; вранці - вранішній.
Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше - тварині (відповідають на питання чий?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина наука, орлині крила, козяче молоко.
За значенням присвійні прикметники поділяються на такі, що:
а) означають належність особі: Михайлів, братів, Оленин, сестрин;
б) вказують не стільки на належність тварині чи тваринам, скільки на відношення до них (і тим наближаються до відносних прикметників): заячий слід, теляча шкіра, риб'ячий жир;
в) входять до стійких словосполучень як частина нерозкладної назви (і таким чином втратили значення присвійності): Магелланова протока, базедова хвороба, Петрів батіг, адамове яблуко, ахіллесова п'ята, прокрустове ложе.
Частина прикметників можуть певною мірою поєднувати в собі значення двох різних груп. Конкретне їхнє значення зумовлюється контекстом. Відносно-якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення: золотий перстень - золоті руки, травневі дні - травневий настрій, драматичний твір - драматичні події, космічний експеримент - космічна швидкість. Присвійно-відносні прикметники виражають водно час значення присвійності й відносності: шевченківський стиль, батьківські поради, студентський квиток, хлопчачий голос.
Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками, узгоджуючись при цьому з іменниками, які вони пояснюють; якісні прикметники, крім того, мають ступені порівняння. Присвійно-якісні прикметники набувають значення якісних прикм. на основі переносного значення: материнська рука, материнська ласка.
Словозміна прикм.
Мають повну і коротку форму (далекий, зелений, яскравий). Повні прикм. існують у двох морфологічних варіантах: стягненому (велика. вечірня); нестягненому (великая, вечірняя). Короткі прикм. можливі у формі Н.в., 3. в., оди, ч.р: ладен, певен, годен. Повні стягнені прикметники, змінюються за родами числами і відмінками.
Основними способами творення прикметників є суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний та основоскладання. Суфіксація - найпродуктивніший спосіб творення прикметників. Суфіксальні - якісні, відносні і присвійні - прикметники характеризуються невеликою кількістю продуктивних словотвірних типів, значну кількість утворень становлять малопродуктивні типи. До продуктивних словотвірних типів якісних прикметників належать відприкметникові та відіменникові утворення з суфіксами -ав- (-яв-), -аст- (-яст-). -ист-, - уват- (-юват-), які виражають: неповноту або частковий вияв ознаки, названої мотивуючим словом (жовтавий, чорнявий): додаткову до основної ознаки предмета (дірчастий, глинястий) або надмірно виявлену (зубастий, гіллястий); подібність до предмета (землистий) або надмірно виявлену ознаку (плечистий, норовистий); частковий вияв ознаки предмета, названого мотивуючим словом (малуватий, гіркуватий, тупуватий, червонястий); достатньо виявлену ознаку, таку, що виділяється (жилавий. кістлявий, головатий, талановитий, хазяйновитий). Значення збільшеності і згрубілості ознаки передається суфіксами: -езн-. - енн; -ач- (-яч-), -ущ-, (-ющ-), наприклад: величезний, здоровенний, добрячий, багатющий. Значення зменшеності і здрібнілості прикмети або якості виражається суфіксами: -еньк-, -есеньк-. -ісіньк-, -юсіньк-, наприклад: гарненький, новенький, ріднесенький, чистісінький, тонюсінький. Відносні прикметники творяться переважно від іменникових основ, рідше - від дієслівних та прислівникових. В утвореннях відіменникових основ найпродуктивнішим є суфікс -н-. Прикметники з суфіксом -н- виражають відношення до матеріалу (мучний, м'ясний, срібний, паркетний); до місця або простору (стінний, віконний, районний, північний); до часу (денний, годинний, сезонний); до різних предметів за їх призначенням та іншими ознаками і властивостями (машинний, народний, природний). Суфікс -ськ- і його варіанти -зьк-, - цьк - широко використовуються при творенні відносних прикметників від географічних назв: Одеса – одеський, Париж - паризький, Полоцьк - полоцький.
Суфікси -н-, –ан-(-ян), -ов; -ев- (-єв-) творять прикметники на означення матеріалу, з якого зроблено предмет (мідний, гречаний, круп'яний, березовий, смушевий, баєвий). За допомогою суфіксів -шн-, -жн- творяться відносні прикметники від прислівникових основ: завтрашній торішній, справжній.
Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що позначають людей або тварин.
Від назв людей творяться прикметники двох словотвірних типів: 1) від іменників ІI відміни за допомогою суфікса -ів і його варіантів; 2) від іменників І відміни за допомогою суфікса -ин- і його варіантів.
Суфікс -ів і його варіанти -ов-а, -ов-е, -ов-і виступають у прикметниках, утворених від іменників ІI відміни твердої групи: брат - братів (-ова, -ове, -ові), Іван - Іванів (ова, -ове. -ові), командир - командирів (-ова, -ове, -ові), батько - батьків (-ова, -ове, -ові). Префіксальним способом утворилася незначна кількість прикметників. Живі словотворчі типи префіксальних прикметників обмежені використанням кількох українських префіксів, спільних з іменниками: пра- (прадавній, праслов'янський); су- (суцільний); над- (надпотужний, надприродний), та іншомовних: анти- (антигуманний, антинародний); архі- (архінебезпечний, архіактуальний); ультра- (ультрамодний); екстра- (екстракардинальний), транс- (трансконтинентальний); про- (профашистський). Більшість префіксів іншомовного походження, а також префікси українські над- і пре- виражають значення посиленої ознаки, наприклад: ультралівий, екстраординарний, надзвуковий, прездоровий, премудрий. Велика кількість відносних (і менше якісних) прикметників утворилася префіксально-суфіксальним способом. Твірними основами таких прикметників виступають прийменникові форми іменників. Суфікс прикметника переводить твірну основу до прикметників, а прийменник перетворюється на префікс.
У сучасній українській мові найпродуктивніше виступають прийменники-префікси без- (без роду - безрідний, без дум - бездумний); за- (за містом - заміський); поза- (поза планом - позаплановий); до- (до центра -доцентровий); від- (від центра - відцентровий; від дієслова - віддієслівний); між- (між рядками - міжрядковий); проти- (проти пожежі - протипожежний); на- (на стіл - настільний); над- (над гомілкою - надгомілковий); під- (під шлунком - підшлунковий); перед- (перед вечором - передвечірній) та ін. Основоскладання -продуктивний спосіб творення якісних і відносних прикметників у сучасній українській літературній мові. Складні прикметники творяться:
1) від основ двох і більше прикметників, наприклад: машинно-тракторний, українсько-німецько-англійський, блідо-рожевий, яскраво-червоний, гіркувато-кислий, шахово-шашковий, складально-клепальний;
2) на основі словосполучень прикметника з іменником: народногосподарський, кам'яновугільний, малотиражний, легкоатлетичний, густолистий;
3) приєднанням прислівника до прикметникової (дієприкметникової) основи: багатонаціональний, далекобійний, загальнонародний, малонаселений, новоутворений, вищезгаданий, нижчепідписаний;
4) від основ числівників у сполученні з іменниковою основою, що ускладнюється прикметниковим суфіксом: п'ятиповерховий, тридобовий, тридцятиградусний, семимильний, стокілометровий, одномовний;
5) від основ займенників у сполученні з прикметником (дієприкметником): самодержавний, самодіяльний, самовдоволений, всенародний, всесильний, іноземний.
Менш продуктивним є тип складних прикметників, що творяться складанням основ іменника і дієслова (дієприкметника) з суфіксацією другої основи (працездатний, вогнетривкий, волелюбний, світлонепроникний) та ін.
