Граматика у лінгвістичній літературі вживається: а) в значенні граматичної будови мови, тобто системи об'єктивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни слів, творення їх та сполучення у реченні; б) у значенні вчення про граматичну будову мови.
Граматика як наука про граматичну будову мови складається з двох розділів: морфології - учення про граматичну природу та будову слова і синтаксису - вчення про сполучення слів у реченні та речення. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи морфологічного словотворення - афіксацію і основоскладання, - що тісно пов'язуються з ученням про частини мови. Центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.
Смислова структура повнозначного слова являє собою єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абстрактних значень, які характеризують видозміни його у зв'язках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супроводять лексичне значення повнозначного слова в конкретному випадку його вживання, називаються граматичними значеннями.
Граматичне значення не є приналежністю одного слова, воно об'єднує граматично цілі групи або й класи слів. Наприклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні значення: називного відмінка, числа однини, виражають належність до чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об'єднуються також в одному класі слів із загальним значенням предметності. Отже, граматичне значення відноситься до лексичного як загальне до окремого.
Граматична форма слова - це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Слово в різних формах здатне виражати одне або кілька граматичних значень. Кілька граматичних значень можуть виражатися за допомогою якогось одного формального показника. Наприклад, у слові легкий формальний показник -ий водночас виражає значення роду, числа й відмінка. І навпаки, для кожного граматичного значення в слові може бути окремий формальний показник. Наприклад, у дієслівній формі принесли значення минулого часу виражається суфіксом -л-. значення множини - закінченням -и; видове значення завершеності дії - префіксом при-.
Граматичні форми є морфологічні і синтаксичні. Морфологічні форми - це видозміни повнозначного слова для вираження властивих певному класу співвідношень до інших повнозначних спів або для вираження різних абстракцій (завершеності/незавершеності дії, інтенсивності виявлення ознаки і т. ін.). У синтаксичних формах знаходять своє вираження різні типи поєднуваності слів.
Граматична категорія - це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм. У сучасній українській літературній мові наявна чітка система граматичних категорій, що визначаються її граматичною структурою. Це категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності, стану, виду, способу, часу, особи.
В українській мові є три способи вираження граматичних значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синтетичний, аналітичний та аналітично-синтетичний.
Граматична форма, утворена синтетичним способом, називається синтетичною.
Аналітичний спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є службове слово, наприклад: співав би, співала б, співало б, співали б; вдалий - більш вдалий, найбільш вдалий.
Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові, називається аналітичною.
Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, будеш читати і т. д.), так само наказового способу (хай пише, хай пишуть), виступають поряд із синтетичними в єдиній, послідовно витриманій системі дієслівних форм.
Граматичні значення можуть також виражатися аналітично-синтетичним способом. Наприклад, у сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається водночас і закінченням (флексією) і прийменником. Без прийменника форма місцевою відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з показником давального відмінка.
