Завдання для самостійної роботи
Час – 2 години.
Опорні поняття: диференціація кримінального судочинства;предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх; вікові категорії неповнолітніх у кримінальному процесі; підстави відмови в порушенні кримінальної справи по факту діяння, вчиненого неповнолітнім; підстави закриття кримінальної справи у відношенні неповнолітнього.
Після прослуховування лекції необхідно закріпити отриманні знання шляхом пророблення теоретичних питаня та вирішення задач і завдань.
Теоретичні питання
1. Загальні особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
2. Особливості досудового провадження в справах про злочини неповнолітніх.
3. Особливості судового розгляду в справах про злочини неповнолітніх.
Методичні рекомендації
Для відповіді на перше навчальне запитання слід усвідомити, що загальні особливості провадження у кримінальних справах неповнолітніх можна розподілити на кілька блоків.
І. Особливості, що стосуються предмета доказування в справах про злочини неповнолітніх. Закон передбачає, що при провадженні досудового слідства і розгляді таких справ у суді крім обставин, що підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі (ст. 64 КПК), необхідно також з'ясувати обставини, зазначені в ч. 1 ст. 433 КПК, а саме:
1. Точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження). Встановлюючи вік неповнолітнього, слід враховувати, що особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності, не в день народження, а по закінченні доби, на яку припав цей день, тобто з нуля годин наступної доби.
Точний вік неповнолітнього має бути підтверджено:
— свідоцтвом про народження;
— паспортом.
До матеріалів справи додають копію документа, що підтверджує вік неповнолітнього.
2. Стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, непов'язану з душевним захворюванням, слід також з'ясувати, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними. В необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та того, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними, необхідно проводити експертизу з участю фахівців у галузі дитячої та юнацької психології (педагога, психолога), або ці питання поставити на вирішення експерта-психіатра (ч. 3 ст. 433 КПК).
3. Характеристика особи неповнолітнього. Для цього необхідно зібрати дані про:
— те, де він вчився або працював;
— як ставився до навчання, праці;
— якою була поведінка в навчальному закладі, за місцем роботи.
4. Умови життя й виховання неповнолітнього. Оскільки більшу частину часу неповнолітній живе і виховується вдома та в закладах освіти, під час провадження у справі слід з'ясувати:
по-перше:
—в яких матеріальних, побутових умовах живе і виховується неповнолітній;
— як ставляться до виконання своїх обов'язків з виховання неповнолітнього його батьки;
— чи не ведуть батьки антисоціальний спосіб життя;
— в яких стосунках перебуває неповнолітній зі своїми батьками;
—якою є психологічна обстановка в сім'ї;
— чи не застосовується в сім'ї насильство щодо неповнолітнього тощо;
по-друге:
— в якому закладі освіти навчається неповнолітній;
— чому саме в цьому закладі він навчається;
— яким чином характеризує класний керівник неповнолітнього;
— чи створено в закладі освіти умови для навчання, виховання та творчого розвитку особистості учнів тощо.
5. Обставини, які негативно впливали на його виховання. В справах мають бути дані, чи притягувався неповнолітній до адміністративної або кримінальної відповідальності. Якщо він відбував покарання в установі виконання покарань, слід встановити, як його характеризує адміністрація, чи був він працевлаштований після повернення додому, а за повторного вчинення злочину — причини
рецидиву.
До матеріалів справи додають характеристики з місця роботи та навчання, матеріали кримінальної міліції в справах неповнолітніх.
6. Наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. Оскільки дії дорослих осіб, що втягують неповнолітніх у пияцтво, злочинну та іншу антигромадську діяльність, становлять підвищену суспільну небезпечність, Верховний Суд України вказав судам на їх обов'язок: усебічно з'ясовувати обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, який вчинив злочин; виявляти дорослих осіб, котрі втягнули його в злочинну чи іншу антигромадську діяльність, притягувати останніх до передбаченої законом відповідальності (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнений неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність").
У разі істотної неповноти досудового слідства, зокрема, якщо не з'ясовано дані про особу підсудного, умови його життя і виховання, не виявлено дорослих співучасників і осіб, що втягли неповнолітнього у злочинну й іншу антигромадську діяльність, суд, за неможливості усунути неповноту досудового слідства в судовому засіданні, повинен повернути справу на додаткове розслідування.
Законом визначено, що для встановлення згаданих обставин слід допитати як свідків батьків неповнолітнього та інших осіб, які можуть надати необхідні відомості, витребувати необхідні документи і провести всі необхідні слідчі та судові дії (ч. 2 ст. 433 КПК ).
II. Особливості провадження, пов'язані з участю у кримінальній справі захисника. Законом передбачено обов'язкову участь захисника в справах про злочини неповнолітніх (п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК ).
III. Особливості провадження, пов'язані з участю у кримінальній справі осіб, які несуть відповідальність за виховання неповнолітнього або беруть участь у його вихованні. До таких осіб належать:
1. Батьки (інші законні представники) неповнолітнього (ст. 441 КПК).
2. Представники служби у справах дітей та міліції у справах дітей беруть участь у судовому розгляді справи (ст. 442 КПК), а міліції — ще й у стадіях порушення кримінальної справи та досудового слідства (приймають, перевіряють і вирішують заяви про злочини та дізнання в разі порушення кримінальної справи, а також виконують доручення та вказівки слідчого у справі).
3. Представники підприємств, установ і організацій беруть участь тільки в стадії судового розгляду (ст. 443 КПК). Цих осіб допускають до участі в справі з метою отримати від них:
— пояснення щодо поведінки неповнолітнього, який навчається чи працює в певному колективі;
— показання як свідків (за наявності підстав до допиту їх у такій якості).
