Й етап. Розгляд справи за касацією

1. Підготовчі дії:

• відкриття судового засідання;

• перевірка явки учасників;

• роз'яснення перекладачеві (якщо є потреба у його залученні до розгляду справи) обов'язків;

• оголошення складу суду.

2. Роз'яснення прав учасникам.

3. Вирішення клопотань (якщо їх було заявлено) і складання у зв'язку з цим ухвали.

4. Доповідь головуючого (чи одного із суддів) по суті оскарже­ного рішення. В цій доповіді суддя:

— повідомляє, ким і в якому обсязі було оскаржено вирок, поста­нову чи ухвалу;

— викладає основні доводи касацій осіб, що їх подали, і запере­чень інших учасників процесу.

5. З'ясування головуючим, чи підтримують касації особи, які їх подали.

6. Ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з до­датковими матеріалами (якщо їх подали учасники).

7. Давання пояснень учасниками розгляду.

8. Постановлення рішення в нарадчій кімнаті за правилами постановлення вироку судами першої та другої (апеляційної) ін­станцій і оформлення його ухвалою.

9. Оголошення ухвали.

10. Звернення ухвали до виконання. Для виконання ухвали касаційного суду справу надсилають до суду першої інстанції не пізніше 5 діб після її розгляду.

Кінцеві рішення стадії

У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення;

2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд;

3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо ін­шими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінально-процесуальний Кодекс України: глава 31.

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 559-577.

3. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 487-501.

4. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 684-696.

5. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 457-477.

6. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник для підготовки до державного іспиту. – К.: Істина, 2006. – С. 172-173.

7. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 180-187.

8. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 174-179.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального зако­нодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування".

2. Богословская Л. А., Хотенец В. М. Законность и обоснованность кассационного определения. — Харьков, 1977.

3. Лобач В. Межі касаційного реагування прокурорів на судові рішення у кримінальних справах // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 6.

4. Мотовиловкер Я. О. Проверка законности и обоснованности приго­вора. — Ярославль, 1975.

5. Омельяненко Г. М. Концептуальні питання касаційного провадження в кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. — 1998. — № 2.

6. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов, ухвал суду в кримінальних справах // Право України. — 2003. — № 10.

7. Пилипчук П. П. Перевірка рішень суду першої інстанції у проекті нового Кримінально-процесуального Кодексу України // Вісник Верхов­ного Суду України. — 1999. — № 6.

8. Рыжаков А. П., Сергеев А. И. Кассационное производство. — М., 1997.

9. Смирнов М. І. Щодо використання відеоконференцзв'язку при пе­регляді судових рішень у касаційному порядку // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 1.

 

ТЕМА 23. Виконання вироку

 

 

Завдання для самостійної роботи

 

Час – 3 години

Опорні поняття: виконання вироку; звертання вироку до виконання (ухвалу, постанови) суду; приведення вироку (ухвалу, постанови) до виконання; значення виконання вироку

Вказана тема навчальної дисципліни „Кримінальний процес” не передбачає семінарських та практичних занять, але основні положення стадії виконання вироку виносяться на модуль контроль, а також входять до переліку екзаменаційних питань на семестровому і державному іспитах. Тому, вкрай важливо після самостійно закріпити набуті знання шляхом вивчення рекомендованої літератури та нормативно-правових джерел. Під час самостійної роботи рекомендовано проробити наступні питання:

1. Поняття, загальні правила та значення стадії виконання вироку.

2. Характеристика виконання вироку як стадії кримінального процесу.

2.1. Завдання стадії.

2.2. Учасники стадії.

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії.

2.4. Етапи стадії.

2.5. Кінцеві рішення стадії.

 

Методичні рекомендації

Виконання вироку — це стадія кримінального процесу, змістом якої є правовідносини і діяльність її учасників за визначальної ролі суду з виконання судових рішень, а саме: звернення рішень до вико­нання, контроль за їх виконанням і вирішення питань, що вини­кають під час їх виконання.

Провадження в стадії виконання вироку здійснюється за такими загальними положеннями:

1) обвинувальний вирок виконується тільки після набрання ним законної сили, а виправдувальний і той, що звільняє підсудного від покарання, — негайно після проголошення вироку. Якщо строк подання апеляції чи касації було відновлено, то вирок втрачає за­конну силу і на нього може бути подано апеляцію або касацію;

2) обов'язковість виконання вироку, що набрав законної сили, для всіх державних і громадських підприємств, установ і організа­цій, посадових осіб та громадян;

3) обов'язковість виконання вироку, що набрав законної сили, на всій території України;

4) визначальна роль суду у виконанні вироку;

5) неможливість звернення до виконання вироку суду за діян­ня, суспільну небезпечність і караність якого усунено прийнятим кримінальним законом;

6) набрання вироком законної сили і його виконання повністю, а не частинами. В тих випадках, коли вирок у груповій справі оскар­жено (внесено подання) лише стосовно деяких засуджених, він набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної або каса­ційної інстанції водночас щодо всіх засуджених.

Завдання стадії:

1) вчасне та ефективне виконання приписів судових рішень, пе­редусім вироків;

2) вирішення питань, що виникають під час виконання вироку (див. главу 33 КПК).

Учасники стадії

Суд. Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішують:

1) суд, який постановив вирок:

— про звернення вироку до виконання (ч. 7 ст. 404 КПК);

— питання про різного роду сумніви і суперечності, що виника­ють при виконанні вироку, враховуючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 стат­ті 5 КК (ч. 1 ст. 409 КПК ) та ін.;

2) суд за місцем відбування покарання:

— про звільнення від відбування покарання за хворобою — ст. 408 КПК (при звільненні від подальшого відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя впра­ві застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92—95 КК);

— про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 400-7 КПК ) та ін.;

3) суд за місцем проживання засудженого:

— про скасування звільнення засудженого від відбування пока­рання з випробуванням (ст. 408-2 КПК);

— про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком (ч. 1 ст. 408-3 КПК) та ін.

Прокурор:

— вносить подання до суду про звільнення від покарання з випро­буванням після закінчення іспитового строку;

— бере участь у розгляді судом питань, що виникають при вико­нанні вироку;

— подає апеляції на рішення суду;

— здійснює нагляд за законністю виконання вироків та інших судових рішень;

— санкціонує постанови слідчого або органу дізнання про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі та переведення з виправної колонії до слідчого ізолятора за необхідності проведення слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою або цією самою особою, за який її не було засуджено (ст. 90 КВК):

• прокурор області — до 2 місяців;

• заступник Генерального прокурора України — до 4 місяців;

• Генеральний прокурор України — до 6 місяців та ін.

Орган, що відає відбуванням покарання (орган кримінально-вико­навчої системи):

1) вносить подання:

— про застосування умовно-дострокового звільнення від відбу­вання покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким;

— про звільнення від покарання за хворобою;

— про звільнення від покарання з випробуванням після за­кінчення іспитового строку (це може зробити і прокурор — див. вище);

— про скасування звільнення від покарання з випробуванням та ін.;

2) бере участь (представники цього органу) в судовому засіданні, яке відбувається за його поданням.

Колектив підприємства, установи, організації:

— вносить подання до суду про заміну штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням;

— звертається до суду з клопотанням про зняття судимості;

— представники колективу беруть участь у розгляді подання або клопотання в судовому засіданні.

Спостережна комісія:

1) вносить подання до суду (разом із органом, що відає відбуванням покарання):

— про застосування умовно-дострокового звільнення від відбу­вання покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким;

— про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років та ін.;

2) бере участь в розгляді подання судом.
Служба в справах неповнолітніх:

— вносить подання до суду (разом із органом, що відає відбуван­ням покарання) про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким;

— бере участь в розгляді подання судом.

Слідчий (орган дізнання) вирішує питання про тимчасове зали­шення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення з установи виконання покарань в слідчий ізолятор при необхідності прове­дення слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою (з санкції відповідного прокурора — див. вище).

Лікарська комісія:

— дає висновок про стан здоров'я засудженого;

— представник лікарської комісії бере участь у судовому засі­данні, в якому вирішують питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку з хворобою засудженого;

— дає висновок про необхідність застосування до засудженого примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії або висно­вок про припинення такого лікування;

— представник комісії бере участь у розгляді судом питання про застосування примусового лікування чи про його припинення.

Засуджений:

— подає заяву про звільнення від покарання або про пом'як­шення покарання в разі, якщо новим законом усунено караність діяння (ч. 2 ст. 74 КК) або якщо призначена міра покарання перевищує санкцію нового закону (ч. 3 ст. 74 КК) – тоді призначе­на вироком суду міра покарання знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону (про це може бути внесено подання прокурора або органу, що відає виконанням по­карання);

— бере участь, як правило, в розгляді питань, поставлених у поданнях прокурора, колективу підприємства, установи, організації тощо.

Захисник засудженого бере участь у розгляді питань судом за кло­потанням засудженого.

Цивільного позивача і цивільного відповідача викликають у судове засідання тільки у разі, якщо питання стосуються виконання вироку в частині цивільного позову.

Особи, які відбули покарання:

— вносять клопотання до суду за місцем постійного проживання про зняття судимості;

— беруть участь в розгляді судом цих клопотань.