Процесуальні засоби діяльності в стадії

• заслуховування доповіді прокурора (ч. 2 ст. 240 КПК );

• заслуховування думок прокурора та інших учасників процесу (ч. 2 ст. 240 КПК);

• дії судді, пов'язані із вирішенням клопотань, заявлених учас­никами розгляду (ч. 2 ст. 240 КПК);

• вручення копії обвинувального висновку і повістки про виклик до суду (ст. 254 КПК);

• забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримі­нальної справи (ст. 255 КПК).

За результатами попереднього розгляду справи суддя приймає одне з таких рішень:

1) про зупинення провадження в справі. Підставами до його прийняття є:

• зникнення обвинуваченого і невстановлення місця його пере­бування (ч. 1 ст. 249 КПК);

• захворювання обвинуваченого, що унеможливлює його участь у судовому розгляді справи (ч. 2 ст. 249 КПК);

2) про повернення справи прокуророві. Підставою до прийняття цього рішення є істотне порушення прокурором вимог статей 228-232 КПК (ст. 228 "Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком"; ст. 229 "Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком"; ст. 230 "Складання прокурором нового обвинувального висновку"; ст. 231 "Зміна прокурором обвинувачення"; ст. 232 "Направлення прокурором справи до суду").

3) про направлення справи за підсудністю. Підставою до прийнят­тя такого рішення є непідсудність справи суду, на розгляд якого вона надійшла від прокурора (ч. З ст. 249 КПК);

4) про закриття справи. Підставою є: наявність обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 КПК (ч. 1 ст. 248 КПК);

5) про повернення справи на додаткове розслідування. Підставами прийняття рішення є:

• порушення таких вимог КПК під час порушення справи, про­вадження дізнання або досудового слідства, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду (обов'язково повертають на додаткове розслідування з ініціативи судді чи за кло­потанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представ­ників);

• необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий (суддя вправі повернути справу для провадження додаткового роз­слідування за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його за­хисника чи законного представника);

• наявність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за стат­тею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (суддя вправі повернути справу для провадження до­даткового розслідування за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника);

6) про призначення справи до судового розгляду. Підставою до прий­няття є позитивні відповіді судді на всі питання, зазначені в ст. 237 КПК.

Особливістю кінцевих рішень стадії попереднього розгляду спра­ви суддею є те, що з прийняттям одного із перших п'яти рішень процесуальна діяльність у цій стадії не завершується. Крім того:

1) підсудному не пізніше ніж за 3 доби до розгляду справи в суді вручають копію обвинувального висновку і повістку про виклик до суду, він дає розписку про вручення йому повістки про виклик до суду та копії обвинувального висновку із зазначенням дати і часу вручення (якщо підсудний є неповнолітнім, то копію вручають йому і його законному представникові);

2) повідомлення (в той самий строк) всіх інших учасників про день розгляду справи в суді (виклик свідка, експерта, перекладача повісткою);

3) у разі заявлення клопотань — ознайомлення прокурора, під­судного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача та їх пред­ставників із матеріалами справи, а цивільного відповідача і його представника — з матеріалами, що стосуються цивільного позову.

 

Питання для самоконтролю:

1) Чи є попередній розгляд справи суддею самостійною ста­дією кримінального процесу? Чим ви аргументуєте свою відповідь?

2) Які завдання стоять перед попереднім розглядом спра­ви суддею?

3) У які строки здійснюється попередній розгляд справи?

4) Які питання з'ясовує суддя при попередньому розгляді справи?

5) Хто з учасників процесу бере участь у попередньому розгляді справи?

6) Яким є порядок попереднього розгляду справи суддею?

7) Які рішення вправі прийняти суддя за результатами по­переднього розгляду справи?

8) У яких випадках та за чиєї ініціативи суддя повертає справу на додаткове досудове розслідування?

9) У яких випадках суддя повертає справу прокуророві?

10) У яких випадках суддя зупиняє провадження в справі?

11) У яких випадках суддя закриває провадження у справі (закриває справу)?

12) Які питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду, вирішує суддя, коли він прийняв рішення про призначення справи до судового розгляду? Чи врахову­ються при цьому клопотання сторін?

13) Як має вирішити суддя клопотання будь-якого учасника судового розгляду про дослідження доказів у стадії судо­вого розгляду?

14) Ким і коли вручається підсудному копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду?

15) Як реалізується право учасників судового розгляду на ознайомлення з матеріалами справи, призначеної до су­дового розгляду?

16) Якими є особливості досудового розгляду скарги потер­пілого у справах приватного обвинувачення?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінально-процесуальний Кодекс України: глава 23.

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 473-478.

3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 454-459.

4. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 359-378.

5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 570-580.

6. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 386-399.

7. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 143-148.

8. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 148-152.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1991 р. № 1 "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуаль­ного законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розсліду­вання".

3. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закрит­тя кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних спра­вах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України. — 2004. - № 2.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ".

5. Постанова Президії Верховного Суду України від 20 лютого 2004 р. № 5 "Про стан здійснення судочинства у 2003 році і завдання на 2004 рік" // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 4.

6. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе. — Харьков, 1965.

7. Выдря М. М. Предание суду как гарантия законности привлечения к уголовной ответственности. — Краснодар, 1981.

8. Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України. — К., 2004.

9. Кузьмина О. В. Возвращение уголовных дел на дополнительное рас­следование из стадии предания суду. — Л., 1987.

10. Маляренко В. Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору // Вісник Верховного Суду Украї­ни. — 2004. — № 6.

11. Михайлова Т. А. Предание суду в советском уголовном процессе. — М., 1981.

12. Побегайло Г. Д. Предание суду. — М., 1982.

 

ТЕМА 20. Судовий розгляд

Завдання для самостійної роботи

Час – 7 годин

Опорні поняття: судовий розгляд, державне обвинувачення, судове слідство, судові дії, дебати, останнє слово підсудного, вирок

 

Після прослуховування лекції за вказаною тематикою, слухачам не обхідно закріпити та поглибити власні шляхом відповідей на теоретичні питання та вирішення задач і завдань, що запропоновані нижче.

 

Теоретичні питання:

1. Суть, завдання і значення стадії розгляду кримінальної справи судом першої інстанції.

2.Засади кримінального судочинства.

3. Сторони у судовому розгляді. Процесуальні права й обо­в'язки учасників судового розгляду.

4. Керівна роль суду під час відправлення правосуддя в кримінальній справі. Головуючий судового засідання.

5.Порядок винесення ухвал (постанов) у судовому розгляді.

6.Межі судового розгляду.

7.Відкладення і зупинення розгляду справи.

8.Направлення справи на додаткове розслідування.

9. Закриття кримінальної справи судом.

10.Основні частини судового розгляду і їх значення.

11.Підготовча частина судового розгляду. її завдання.

12.Судове слідство: завдання та особливості.

13.Процесуальний порядок проведення судового слідства. Скорочений судовий розгляд.

14.Дослідження доказів у ході проведення судового слід­ства.

15.Закінчення і відновлення судового слідства.

16.Судові дебати: предмет, порядок, значення.

17.Останнє слово підсудного.

Задачі та завдання

1. Суд у складі двох суддів і трьох народних засідателів роз­глянув справу про обвинувачення Вашука, Гордона, Кобицького та інших (всього 6 осіб) у скоєні злочинів, передбачених пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Враховуючи те, що справа буде розглядатися тривалий час, головуючий оголо­сив про участь у складі суду запасного народного засідателя Куліша, який через два дні приїде з відрядження і прибуде до суду. Прокурор висловив заперечення проти продовження розгляду справи без участі запасного народного засідателя і за­пропонував судові на підставі ст. 280 КПК розгляд справи від­класти до його прибуття на судове засідання. Головуючий відхилив пропозицію прокурора, мотивуючи тим, що ст. 280 КПК передбачає відкладення розгляду справи у зв'язку з неяв­кою кого-небудь із викликаних осіб або у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази. Що стосується осіб, які входять до складу суду, то названа норма їх не стосується. Суд виніс ухва­лу про продовження розгляду справи.

Що таке «законний склад суду» та його незмінність при розгляді справи?

Чи допускається заміна когось зі складу суду під час роз­гляду справи? Якщо так, то кого і за яких умов?

У яких випадках суд може відкласти розгляд справи?

Яких дій вживає суд у зв'язку з відкладенням розгляду справи (до закриття судового засідання і після його за­криття)?

 

2. На завершенні судового слідства у справі про обвинува­чення Горбатюка за ст. 286 КК України захисник підсудного подав до суду фотознімки (панорамний, вузловий і детальний) місця автоподії. Ці фотознімки свідчили, що в протоколі огляду місця події не були відображені суттєві обставини, а галь­мівний шлях визначений неточно. У зв'язку з цим захисник заявив клопотання про приєднання до справи поданих ним фотознімків, а також про проведення огляду місця події судом.

Висловлюючи свою думку щодо заявленого захисником кло­потання, прокурор відзначив, що повторне проведення огляду місця події навряд чи внесе щось нове у зібрану досудовим слідством доказову базу, а тому нехай це клопотання суд ви­рішує на свій розсуд. Що ж стосується приєднання до справи поданих захисником фотознімків, то він заперечує проти цьо­го, оскільки збирання доказів — це функція органів досудового слідства, прокурора і суду, а не захисника.

Суддя ухвалив постанову про задоволення клопотання за­хисника.

Зробіть аналіз описаної ситуації і дайте оцінку діям захис­ника, державного обвинувача і суду під кутом зору чинного КПК.

 

3. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Петренка за ст.116 КК України (у підготовчій частині судового засідання) суддя, попри заперечення прокурора, задовольнив клопотання захисника підсудного про виклик до суду ще двох свідків, які не були допитані на досудовому слідстві. Незадоволений таким рішенням суду прокурор почав кидати репліки на
адресу судді, звинувачуючи його в необ'єктивності та упередженості щодо сторони обвинувачення. Головуючий зробив йому зауваження про недопустимість такої поведінки, на що державний обвинувач відповів погрозою заявити йому відвід. Слідом за прокурором потерпілий також почав висловлювати
обурення діями судді та звинуватив його «у несправедливості». Головуючий попередив прокурора і потерпілого, що у випадку продовження порушення ними порядку судового засідання він усуне їх від участі у розгляді справи.

Якою є роль головуючого у судовому засіданні?

Як КПК регулює поведінку учасників судового розгляду?

Які заходи вправі вживати головуючий до учасників су­дового розгляду та інших осіб, які присутні в залі суду, коли вони не виконують його розпоряджень?

Як мав діяти головуючий в описаній ситуації?

 

4. Підсудний Кондратюк, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого п. б ст. 115 КК України, зробив у судо­вому засіданні заяву про відмову від послуг свого захисника — адвоката Гикавки. Своє рішення він мотивував так: «Моя по­зиція в справі не збігається з позицією мого захисника».

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд відхи­лив клопотання підсудного, мотивуючи тим, що «санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлен­ня волі». У процесі судового слідства підсудний знову заявив клопотання про відмову від захисника. Адвокат Гикавка підтримав це клопотання, підтвердивши, що «дійсно, їх позиції мають істотні розбіжності», а крім того, він до вступу у справу надавав юридичну допомогу потерпілому, склавши йому по­зовну заяву для пред'явлення цивільного позову у справі.

За таких обставин суд задовольнив клопотання підсудного, звільнив адвоката від участі в судовому засіданні і продовжив розгляд справи без участі захисника.

Якими процесуальними правами наділений підсудний під час судового розгляду?

Якими є процесуальні функції захисника в судовому роз­гляді?

У чому полягає суть заборони «відмови захисника в судо­вому засіданні від захисту підсудного»? Чи є ця заборона абсолютною?

Чи допустив суд у цій справі порушення права підсудно­го на захист?

 

5. Під час судового розгляду кримінальної справи про обви­нувачення Слюсаренка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, прокурор вирішив змінити обвинувачення, пред'явлене підсудному. На його переконання, дані судового слідства підтверджують, що підсудний вчинив злочин, перед­
бачений ч. 1 ст. 115 КК. Про зміну обвинувачення прокурор за­явив судові клопотання. Висловлюючи свою думку щодо цього клопотання, захисник підсудного, адвокат Гикавка вважав, що воно не може бути задоволене. Він відзначив, що змінити обвинувачення в суді на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставина­ми прокурор не вправі. Не вправі цього зробити і суд, оскільки відповідно до ст. 275 КПК він розглядає справу тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення.

Представник потерпілого, адвокат Перебийніс, із приводу клопотання прокурора висловив таку думку: змінити обвину­вачення в суді прокурор вправі, винісши про це відповідну по­станову і вручивши її учасникам сурового розгляду з обох сторін. Така зміна може відбутися як із метою полегшення становища підсудного (зменшення обсягу обвинувачення або переква­ліфікація діяння на кримінальний закон, який передбачає відповідність за менш тяжкий злочин), так і його обтяження. Але прокурор не дотримав процедури зміни обвинувачення в суді, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суддя ви­йшов до нарадчої кімнати і виніс постанову про направлення справи на додаткове розслідування.

Чи вправі прокурор змінити обвинувачення підсудному?

Якщо вправі, то за яких умов і в якому процесуальному порядку?

Чи вправі прокурор змінити обвинувачення в суді на більш тяжке?

Чи правильно діяв суд в описаній ситуації?

 

6. Під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Павленка у скоєні ним злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, свідок Васильків під час допиту її в судовому засідан­ні заявила, що підсудний, на її думку, вчиняв крадіжку особис­того майна громадян не один. У цьому йому допомагав підліток Іван Побігайло. Вона багато разів бачила їх разом, хоч вони ма­ють різний вік (Павленкові 24 роки, а Побігайлові 15 років). Був також випадок, коли Побігайло пропонував їй купити «пі­дозрілі» речі. її сусідка розповідала, що особисто бачила, як Павленко і Побігайло на речовому ринку продавали цінні речі.

Допитана як свідок мати Івана Побігайла дала показання, з яких випливало, що підсудний негативно впливав на її сина: часто вживав із ним спиртні напої, давав гроші на їх придбан­ня, син нерідко зникав з дому на кілька днів, до навчання в школі ставився несумлінно, невідомо звідки у нього з'являлися цінні речі.

Підсудний участь у крадіжках Побігайла заперечував, але поодинокі факти вживання з ним спиртного підтвердив.

Взявши цю інформацію до відома, вислухавши думку учас­ників судового розгляду, суд, порадившись на місці, виніс ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з необхідністю пред'явлення підсудному Павлюку обви­нувачення ще й за ст. 304 КК України.

При цьому суд не погодився з пропозицією представника потерпілих, адвоката Гикавки, про порушення судом криміна­льної справи щодо непритягнутого до кримінальної відпові­дальності неповнолітнього Побігайла і повернення всієї справи на додаткове розслідування, оскільки новопорушена справа тісно пов'язана з розглядуваною. Суд взяв до уваги думку про­курора про те, що кримінальна справа стосовно факту участі Побігайла у квартирних крадіжках була порушена, але на під­ставі п. 2 ст. 213 КПК постановою прокурора закрита. За таких же обставин суд відповідно до п. 10 ст. б КПК не вправі пору­шити кримінальну справу щодо нової особи (неповнолітнього Побігайла). Проте суд не погодився з висновком прокурора, який стверджував, що розгляд справи в суді має проводитися тільки в межах обвинувачень, за якими підсудного було відда­но до суду. У випадку ж повернення справи на додаткове розслідування на тій підставі, що необхідно порушити справу за новим обвинуваченням щодо підсудного, суд неминуче по­рушить межі судового розгляду.

Що означає поняття «межі судового розгляду»?

Чи суд має право порушити кримінальну справу? Якщо таким правом він не наділений, то як мав діяти в опи­саній ситуації?

Як вирішується питання в суді про порушення криміна­льної справи за новим обвинуваченням або щодо притяг­нення до кримінальної відповідальності ще й інших осіб у цій справі?

Проаналізуйте і дайте оцінку діям суду в описаній ситуа­ції.

 

7. У судовому засіданні під час слухання справи Артюшкіна і Воробчука, обвинувачених за ч. 4 ст. 206 КК України, було встановлено, що копію обвинувального висновку підсудному Артюшкіну вручено в день розгляду справи, а підсудному Воробчуку — за два дні до розгляду.

Головуючий роз'яснив підсудним їхнє право на одержання копій обвинувального висновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, а також заявив, що справа може бути розглянута в цьому судовому засіданні лише за наявності згоди на це підсудних.

Чи правильним є роз'яснення головуючого?

Які роз'яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України (див. п. 9 постанови «Про додержання суда­ми України процесуального законодавства, яке регла­ментує судовий розгляд кримінальних справ»)?

Зі скількох частин складається стадія судового розгляду кримінальних справ і в якій частині повинен з'ясовува­тися час вручення підсудним копії обвинувального вис­новку?

 

8. Справа про обвинувачення Сидоренка та Георгадзе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, була призначена до розгляду на 10 год. 20 лютого. На цей час у судо­ве засідання були доставлені підсудні, які перебували під вар­тою, та з'явилися всі учасники судового розгляду і викликані до суду свідки. О 10 год. 45 хв. суд зайняв своє місце, і суддя від­крив судове засідання. Після цього він перевірив, хто з учас­ників судового розгляду з'явився. Попередивши викликаних свідків про відповідальність за відмову від показань та даван­ня завідомо неправдивих показань, суддя видалив їх із зали суду. Потім він встановив особи підсудних і всіх учасників су­дового розгляду та опитав їх, чи довіряють вони йому розглянути справу. Одержавши від усіх стверджувальну відповідь, суддя оголосив про початок судового слідства і запропонував по черзі державному обвинувачеві, захисникам та підсудним дати свої пропозиції щодо встановлення порядку дослідження доказів.

Яким є призначення підготовчої частини судового розгляду?

Яким є порядок (послідовність) проведення підготовчої частини?

Чи допустив головуючий порушення порядку проведення підготовчої частини? Якщо так, то в чому воно полягає?

Чи вправі учасники судового розгляду звертати увагу го­ловуючого в судовому засіданні на допущені ним пору­шення процесуального закону або заперечувати його дії?

Складіть письмову схему послідовності дій суду у підго­товчій частині судового засідання.

 

9. У справі про обвинувачення Федорова за ч. З ст. 186 КК України суд викликав у судове засідання 18 свідків. Під час су­дового слідства були допитані експерти і 11 свідків. Семеро свідків у судове засідання не з'явилися. Стосовно двох з них було відомо, що вони хворі. Ще один перебував у довготривало­му відрядженні. Причину неявки чотирьох свідків з'ясувати не вдалося. Головуючий із цього приводу з'ясував думку учасни­ків судового розгляду. Державний обвинувач заявив, що, на його думку, є всі підстави завершувати судове слідство, оскіль­ки обставини справи з'ясовані повно, підсудний сам визнає частково свою вину, а крім того, в матеріалах справи є пока­зання свідків, які не з'явилися в суді. їх можна зачитати. Ново­го нічого вони в справу не внесуть. Відкладати ж слухання справи не можна, оскільки наступного дня він має виїхати в довготривале (4—5 днів) відрядження. Якщо ж суд дійде вис­новку, що без їх допиту завершувати судове слідство неможли­во, то хай у такому разі зупинить розгляд справи.

Захисник підсудного, навпаки, наголосив на тому, що судове слідство без допиту свідків, які не з'явилися, завершувати не можна, оскільки буде порушено принцип безпосередності до­слідження доказів у справі. Він заявив клопотання про відкла­дення розгляду справи і вжиття заходів до виклику всіх свідків, а у випадку їх ухилення від явки до суду — застосувати привід.

У чому полягає суть принципу безпосередності й усного дослідження доказів в суді?

Чи допускає кримінально-процесуальний закон відхилен­ня від цього принципу?

Яким є порядок допиту свідка в суді?

Зробіть правовий аналіз позицій прокурора і захисника.

Як має діяти суд в описаній ситуації?

 

10. Самбірським районним судом Львівської області розгля­далася справа про обвинувачення Корнієнка у вчиненні злочи­ну, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України. Під час судового слідства після допиту потерпілої один із суддів поставив питан­ня про необхідність огляду місця події, оскільки в її показаннях і показаннях підсудного є істотні протиріччя. Місце події зло­чину розташоване на віддалі 27 км від суду. Прокурор, захис­ник підсудного, потерпіла та її представник не заперечували проти огляду місця події судом. Підсудний також не заперечу­вав, але вважав, що особливої необхідності у виїзді на місце події немає, оскільки у справі є протокол його огляду, складе­ний слідчим і підписаний ним (підсудним). Начальник конвою повідомив головуючого, що конвой зможе доставити підсудно­го на місце події лише спеціальним транспортом і за умови, що на це він одержить згоду свого безпосереднього начальника.

Оскільки спеціального транспорту в цей час не було, суд ухвалив рішення провести огляд місця події без участі підсудно­го. Крім того, секретар судового засідання попросила головую­чого відпустити її, оскільки поїздка вимагатиме кількох годин, а їй необхідно забрати з дитячого садка дитину.

Головуючий відпустив її, доручивши скласти протокол огля­ду судом місця події одному з суддів, що входили до судової ко­легії в цій справі.

Які слідчі дії вправі провести суд під час судового слідства?

Яким є порядок огляду місця події судом?

Чи названа слідчо-судова дія була проведена відповідно до чинного кримінально-процесуального закону?

 

11. У процесі допиту підсудного Забіяки головуючий порів­няв його показання в суді з показаннями на досудовому слідстві і звернув увагу на розбіжності в них. Захисник підсудного просив головуючого дотримуватися порядку оголошення показань підсудного, передбаченого законом.

Чи правильним було зауваження захисника і якщо пра­вильним, то чому?

Чи допускається на судовому слідстві відтворення звуко­запису показань обвинуваченого, даних під час досудового розслідування?

 

12. Галицьким районним судом м. Львова було повернуто для проведення додаткового слідства справу про обвинувачення Вовченка за ч. 1 ст. 286 КК України, який здійснив наїзд мото­циклом на 15-річну потерпілу Панасюк. Суддя, повертаючи справу, вказав на необхідність перевірити висновок експерта
щодо визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження потерпілої, встановити особи двох чоловіків, які надавали першу медичну допомогу потерпілій, та допитати їх щодо обставин події злочину, допитати неповнолітню Панасюк за участю її за­конного представника, а також провести додатковий огляд
місця події з метою точного визначення місця перебування Па­насюк у момент наїзду.

Прокурор Галицького району оскаржив це рішення суду до апе­ляційного суду Львівської області з огляду на його безпідставність.

Чи є рішення прокурора обґрунтованим?

Якими діями суд може перевірити наявні у матеріалах справи докази?

Складіть процесуальний документ, який за цих умов не­обхідно винести судді.

Питання для самоконтролю

1. Які завдання вирішуються на стадії судового розгляду кримінальної справи?

2. Які принципи кримінального процесу є характерними (властивими) для стадії судового розгляду кримінальної справи?

3. Які засади (принципи) судочинства знайшли закріплен­ня у ст. 129 Конституції України?

4. У чому полягає суть принципу незмінності складу суду?

5. Якою є роль головуючого (судді) в судовому засіданні?

6. Які засоби впливу надає закон головуючому у випадку порушення учасниками судового розгляду порядку засідання та невиконання його розпоряджень?

7. Які сторони процесу беруть участь у судовому розгляді? Хто з учасників судового розгляду до них належить?

8. У чому полягає рівність сторін у судовому розгляді?

9. Чи можливий розгляд кримінальної справи без участі підсудного?

10. Які процесуальні права має підсудний під час судового розгляду?

11.Чи обов'язкова участь прокурора в судовому засіданні? Якими є його процесуальні права?

12.Які процесуальні права має захиснику судовому засіданні?

13.Якими є процесуальні права в судовому засіданні по­терпілого?

14.Які процесуальні права мають цивільний позивач і ци­вільний відповідач у судовому засіданні?

15.Яким є порядок винесення ухвал (постанов) суду (судді) в судовому засіданні?

16.Чи може суд обрати, змінити або скасувати запобіжний захід щодо підсудного?

17.Якими є межі судового розгляду кримінальної справи?

18.Як вирішується питання про нове обвинувачення під­судного, яке йому не пред'являлося?

19.Як вирішується питання про притягнення до криміна­льної відповідальності ще й інших осіб, які не притягнуті до такої відповідальності?

20.За яких умов розгляд кримінальної справи може бути відкладений?

21.Якими є підстави для зупинення розгляду кримінальної справи?

22.Чи можливе направлення справи судом на додаткове розслідування? Якщо так, то на яких підставах? Порів­няйте статті 246 і 281 КПК.

23.Які підстави встановлює КПК для прийняття судом рі­шення про закриття провадження у справі (закриття справи)?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінально-процесуальний Кодекс України: глава 24-28.

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 479-517.

3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 460-490.

4. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 403-441.

5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 581-666.

6. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 400-434.

7. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник для підготовки до державного іспиту. – К.: Істина, 2006. – С. 158-170.

8. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 149-168.

9. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 152-167.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституцій­ним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 // Вісник Конституційного Суду України. — 2004. — № 5.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1991 р. № 1 "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуаль­ного законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розсліду­вання".

4. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закрит­тя кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних спра­вах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України. — 2004. - № 2.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 "Про практику призначення військовослужбовцям покарання у ви­ді тримання в дисциплінарному батальйоні" // Постанови Пленуму Вер­ховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. № 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" // Постанови Пле­нуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офі­ційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" // Постанови Пленуму Верховного Суду Укра­їни у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ".

10. Постанова Президії Верховного Суду України від 20 лютого 2004 р. № 5 "Про стан здійснення судочинства у 2003 році і завдання на 2004 рік" // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 4.

11. Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 5 "Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесу­альному законодавству".

12. Ахундов Н. А. Справедливость приговора. — М., 1990.

13. Бушуев Г. И. Совещание судей при постановлении приговора. - М., 1988.

14. Грошевой Ю. М. Правовые свойства приговора - акта социалисти­ческого правосудия. — Харьков, 1978.

15. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголов­ном процессе. — Харьков, 1979.

16. Грошевий Ю. М. Судове слідство за статутом кримінального судо­чинства 1864 року // Вісник Академії правових наук України. — 1995. — № 4.

17. Грошевой Ю. М., Альперт С. А. Обвинительный уклон судебной прак­тики: причины, пути устранения // Актуальные проблемы формирования правового государства. — Харьков, 1990.

18. Загорский Г. И. Судебное разбирательство по уголовному делу. -М., 1985.

19. Зеленецкий В. С. Отказ прокурора от государственного обвинения. — Харьков, 1979.

20. Искандеров Р. Г. Правовое и социальное значение правосудного при­говора. — Харьков, 1990.

21. Кобликов А. С. Судебный приговор. — М., 1966.

22. Колбая Г. Н. Соотношение предварительного следствия и судебно­го разбирательства. — М., 1975.

23. Лобойко Л. М. Допустимість спрощення порядку судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. — К. — Харків, 2002.

24. Маликов М. Ф. Эффективность приговора в советском уголовном процессе (вопросы теории и практики). — Саратов, 1982.

25. Мартынчик Е. Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе. — Кишинев, 1989.

26. Мирецкий С. Г. Приговор суда. — М, 1989.

27. Михайленко О. Р. Провадження кримінальних справ у суді. — К., 1992.

28. Морщакова Т. Г., Петрухин И. Л. Оценка качества судебного разби­рательства (по уголовным делам). — М., 1987.

29. Надь Л. Приговор в уголовном процессе: Пер. с венг. — М., 1982.

30. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовному судопроиз­водстве. — К., 1989.

31. Перлов И. Д. Приговор в советском уголовном процессе. — М., 1960.

32. Побегайло Г. Д. Судебные прения в советском уголовном про­цессе. - М., 1982.

33. Сергейко П. Н. Законность, обоснованность и справедливость судеб­ных актов. — Краснодар, 1974.

34. Толочко А. Н. Судовий вирок та його мотивування. — К., 1991.

35. Ціркаль В. Проведення судом відтворення обстановки і обставин події // Право України. — 2004. — № 10.

36. Черечукіна Л. Протокол судового засідання: оптимізація кримінально-процесуальних аспектів // Право України. — 2000. — № 3.