Тема 12: Міжнародне регулювання СТВ. Міжнародна організація праці

1. Цілі та завдання МОП

Створено у 1919р. у складі Ліги Націй а з 1946 р. функціонує як спеціалізована установа ООН. Штаб-квартира в м. Женева. Члени – понад 180 країн.

Головні цілі МОП:

1) Захист інтересів і прав працівників шляхом регламентації робочого часу;

2) Боротьба з безробіттям;

3) Встановлення гарантій зарплати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю;

4) Захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробництві;

5) Регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі завдання:

1) Розроблення міжнародної політики та програм вирішення соціально-трудових проблем;

2) Створення й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій;

3) Допомога країнам-учасникам у вирішенні соціально-трудових проблем;

4) Захист прав людини та боротьба з бідністю за покращення життєвого рівня працівників, розвиток соціального забезпечення;

5) Розробка програм покращення умов праці та виробничого середовища техніки безпеки та гігієни праці, охорони та відновлення довкілля;

6) Розробка заходів захисту найвразливіших груп працівників, людей похилого віку, працівників і мігрантів.

 

2. Структура МОП та особливості функціонування

МОП має складну і розгалужену структуру до якої входять:

1) Міжнародна конференція праці(генеральна конференція) є вищим органом МОП; збирається щорічно в Женеві, визначає загальний напрямок діяльності МОП;

2) Галузеві комітети;

3) Регіональні конференції;

4) Адміністративна рада – є виконавчим органом МОП, який спрямовує її роботу в період між конференціями, впроваджує її рішення, визначає порядок денний конференції та інших нарад;

5) Міжнародне бюро праці – це постійний секретаріат та одночасно дослідний центр із соціальних питань;

6) Регіональне відділення міжнародного бюро праці;

7) Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень;

8) Міжнародний навчальний центр.

МОП – це єдина організація ООН, яка діє на принципах трипартизму.

У своїй діяльності МОП використовує три основні методи:

1) Нормотворча діяльність – передбачає розробку та прийняття міжнародних трудових норм та контроль за її виконанням;

2) Технічне співробітництво – передбачає надання допомоги країнам-учасникам у вирішенні соціально-трудових проблем;

3) Дослідження і публікації проблем у сфері праці;

Основні сфери діяльності МОП:

1) Зайнятість і безробіття;

2) Професійна підготовка та перепідготовка;

3) Права людини;

4) Умови безпеки та гігієна праці;

5) Заробітна плата, соціальне забезпечення;

6) Окремі категорії працівників;

7) МОП та соціальні інститути;

8) Погляду майбутнє та проблемні положення.

 

3. Конвенції та рекомендації

Нормотворча діяльність МОП полягає у розробленні та прийнятті міжнародно-правових актів двох видів:

1) Конвенції – підлягають ратифікації та покладають на державу юридичні зобов’язання з їх практичного впровадження, їх виконання перевіряється;

2) Рекомендації – не ратифікуються і є моделлю, якою держава може бути зобов’язана керуватися у здійсненні правового регулювання праці.

Конвенції і рекомендації МОП стосуються таких сфер:

1) охорона зарплати (її своєчасна та повна виплата, впорядкування та обмеження відрахувань з зарплати, дні та місце її виплати);

2) застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів(застосування переговорів у вирішенні трудових конфліктів, усунення дискримінації профспілок, захист організації, п-ств та найманих працівників від втручання зовні, заходи сприяння колективним переговорам);

3) усунення дискримінацій у сфері праці за ознаками раси, статі, кольору шкіри, політичних переконань;

4) політика у сфері зайнятості(сприяння повній, продуктивній, вільно обраній зайнятості, встановлення мінімальної зарплати);

5) робочий час і час відпочинку;

6) безробіття;

7) мінімальний вік при прийнятті на роботу;

8) безпека та гігієна, умови праці.

Більшість норм, які пропагуються МОП у формі конвенцій та рекомендацій не мають регуляційного та інноваційного характеру, проте вони пропонують такі методи вирішення проблем у соціально-трудовій сфері, які є єдино правильними або були випробувані і позитивно зарекомендували себе в багатьох країнах.

 

4. Умови ратифікації міжнародних договорів України

Згідно з КУ дійсні міжнародні договори ратифіковані ВРУ є частиною національного законодавства якщо законодавство України містить гірші для людини права ніж міжнародний договір в якому бере участь, то застосовується правило міжнародного договору.

Умови договорів які погіршують наймання порівняно з нормами національного законодавства є недійсними.