В адміністративному процесі

§ 1. Юридична природа та види судових рішень в адміністративному процесі

Відповідно до Конституції України суди, зокрема й адміністративні, є органами державної влади, які у межах наданих повноважень розглядають та вирішують справи публічно-правового характеру. Свої владні висновки адміністративні суди викладають у процесуальних документах — рішеннях'.

Чисельність і змістовність процесуальних питань, які доводиться вирішувати суду під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, обумовлює прийняття цим органом правосуддя різноманітних й відмінних за своєю сутністю та формою процесуальних документів. Разом із тим серед інших прийнято виділяти такі основні процесуальні документи, як постанова та ухвала. Питання, пов'язані з розумінням, структурою та вимогами, яким мають відповідати постанови й ухвали адміністративних судів, інші процесуальні документи, безпосередньо закріплені КАС України (ст.ст. 158-170 Глави 5 Розділу III).

Так, у ст. З КАС України дається визначення постанови й ухвали адміністративного суду:

постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в (адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги адміністративного позову;

ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстан-Ч" в ад.міністративній справі, яким вирішуються питання, пов язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Отже, залежно від процесуальних питань, які розв'язуються рішенням адміністративного суду, ці рішення набувають форми та змісту або постанови, або ухвали.

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали (ст. 158 КАС України).

Перш ніж розглянути детально види процесуальних документів адміністративних судів, зупинимось на аналізі юридичної природи цих документів.

Насамперед рішення адміністративного суду являють собою шперативний наказ, в якому втілено волю держави щодо даного правовідношення'. Імперативна природа таких рішень визначена Конституцією України (ст. 129) та у ст. 14 КАС України "Обов'язковість судових рішень". Відповідно до цих норм, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді:

— ухвалюється іменем України;

— постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України;

— невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також ухвала чи постанова адміністративного суду безпосередньо є процесуальним документом, позаяк у ньому виражається застосування норм адміністративного процесуального права, міститься інформація про процедуру захисту або відновлення прав, свобод, оспорюваних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судове рішення як процесуальний акт-доку-мент фіксує висновок суду як акта судової влади, у якому закріплюється завершення процесу застосування судом норм матеріального і процесуального права при розгляді та вирішенні

правових спорів'.

Рішення судів є процесуальною формою вираження діяльності щодо застосування права^.

Постанови і ухвали адміністративного суду — акт правосуддя, в якому міститься остаточний висновок про взаємні права та обов'язки учасників спірного правовідношення.

Постанови і ухвали адміністративного суду — акт застосування норм матеріального права, тобто оформлене відповідним чином юридично-владне рішення уповноваженого органу, посадової особи щодо встановлення (зміни, скасування) суб'єктивних прав і обов'язків персоніфікованих суб'єктів адміністративно-правових відносин для вирішення конкретних питань у сфері державного управління і місцевого самоврядування".

Так, через розгляд справи в адміністративному суді та постановлення відповідного рішення можуть бути поновлені права фізичної особи, якій незаконно було відмовлено у реєстрації ї'ї як суб'єкта господарювання.

Крім того, слід відзначити, що рішення суду є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення правовідносин. Наприклад, на підставі рішення суду: 1) незаконно звільнена особа має бути поновлена на посаді державного службовця; 2) адміністративне стягнення у вигляді виправних робіт замінюється штрафом; 3) скасовується реєстрація кандидата на пост президента України.

Постанови і ухвали адміністративних судів характеризуються такими основними особ.пивостями:

— виникають як наслідок публічних спорів. Рішенням адміністративного суду від імені держави усувається спір між сторонами або вирішується питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ 1 організацій, державних і суспільних інтересів;

— у рішенні від імені України дасться оцінка спірної вимоги чи правовідносинам та діям зацікавлених осіб";

— постановляються виключно судовими органами на основі норм адміністративного процесуального права та ряду інших відповідних галузей права;

— їх юридична сила, як правило, поширюється виключно на учасників спору;

— є засобом реалізації норм матеріального права;

— структура і порядок постановлення чітко визначені в законодавстві;

— мають державно-владний характер, є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами, яким вони адресовані;

— наділені законною силою, тобто є стабільними та такими, обов'язковість виконання яких забезпечена законом;

— є виключними, тобто їх неможливо повторно порушити і розглянути справу, яка вже була предметом адміністративної справи і в якій постановлено відповідне рішення;

— мета судових рішень полягає: а) у процесуальному оформленні і фіксуванні волі суду, спрямованій на вирішення спору між сторонами; б) в охороні прав, свобод, інтересів учасників державно-суспільних відносин, безпосередньому захисті підтверджених у суді дійсних матеріальних правовідносин між сторонами і тим самим у захисті норм права, на основі яких виникли правовідносини; в) у здійсненні виховної функції правосуддя; г) у забезпеченні примусового дотримання зобов'язаними особами припису, який міститься у рішенні;

— мають преюдиціальний характер: факти, встановлені під час розгляду адміністративної справи і закріплені постановою або ухвалою адміністративного суду, повторно в іншій справі (цивільній, кримінальній, адміністративній справі), не встановлюються. Преюдиціальність (від. лат. ргае^исіісі-цщ) — правило, згідно з яким суд, що виніс рішення, після того як це рішення набуло чинності (законної сили), не має права знову встановлювати факти або правовідносини, стосовно яких воно було винесено.

Відмінності постанов від ухвал адміністративного суду полягають у тому, що:

— ухвал по окремій справі може бути декілька, а постанова, як правило, завжди одна;

_ухвали документально оформляють одну чи декілька нескладних дій, а постанова підводить підсумок у справі в цілому;

_законна сила ухвал може поширюватись на окремих учасників процесу (сторона, третя особа, представник), а законна сила постанови — і на позивача, і на відповідача та (в окремих випадках) на державні органи, яким слід вчинити юридично значущі дії (наприклад, за рішенням адміністративного суду державна податкова служба має зняти з обліку приватного підприємця-платника податку);

— постановою суд вирішує вимоги адміністративного позову по суті — вона усуває публічно-правовий спір, а ухвалою суд вирішує поточні процесуальні питання, які виникають під час та у зв'язку із розглядом та вирішенням адміністративної справи; постановою суду вирішується матеріально-правовий спір по суті, який є об'єктом процесу, з метою остаточного встановлення і захисту прав та інтересів суб'єктів цього спору, у повній відповідності із дійсними обставинами справи і чинним законодавством'.

Узагальнюючи наведені поняття та особливості рішень судових органів, підсумуємо, шо судове рішення — і/е право-застосовчий акт, постановлений іменем України, оформлений у вигляді процесуального документа, яким владно підтверджується наявність чи відсутність спірного правовідношення, внаслідок якого воно перетворюється у безспірне на основі встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справі?.

Суть рішення адміністративного суду полягає у тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, ухваленим іменем України, і спрямованим на захист прав, свобод та законних інтересів громадян, організацій, державних і суспіль НИХ інтересів, зміцнення законності та правопорядку, на запобігання правопорушенням, виховання у громадян і посадових осіб поваги до Конституції та законів України, честі і гідності людини'.

Практичне значення для судової практики має класифікація постанов та ухвал адміністративних судів на види. Так, від виду конкретної постанови чи ухвали адміністративного суду залежить їх зміст.

Отже, можна назвати такі види постанов^:

— постанови суду першої інстанції, якими суд вирішує вимоги, заявлені в адміністративному позові;

— постанови суду апеляційної інстанції—суд одночасно вирішує вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративного позову;

— постанови суду касаційної інстанції — суд вирішує одночасно вимоги касаційної скарги і вимоги адміністративного позову;

— постанови Верховного Суду України, у яких вирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, а також вирішуються вимоги адміністративного позову;

— постанови щодо частини позовних вимог — їх суд приймає до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо обставини, які з'ясував суд, дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог;

— додаткові постанови — їх суд приймає, якщо у його постанові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких було досліджено докази або не встановлено способу виконання судового рішення, або не вирішено питання про судові витрати.

Так само як і постанови, ухвали адміністративних судів, залежно від судової інстанції, процесуального питання, яке вирішується, можуть бути різних видів":

— ухвала суду будь-якої інстанції — за її допомогою суд вирішує поточні питання процесуального характеру стосовно

' прийняття заяви чи скарги, суті заявленого клопотання, вчинення процесуальної дії з ініціативи суду тощо;

_ухвали суду апеляційної інстанції—вирішують вимоги

апеляційної скарги, але не вимоги адміністративного позову;

— ухвали суду касаційної інстанції — через неї суд вирішує лише вимоги касаційної скарги, але не вимоги адміністративного позову;

— додаткові ухвали — постановляються судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було вирішено не всі клопотання, шодо яких були досліджені докази або не встановлено способу виконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати;

— окремі ухвали — їх спрямовано на усунення порушень, з приводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог, а також на усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням.

Запропонована класифікація постанов і ухвал адміністративних судів не єдина, оскільки у процесуальній літературі наводяться інші критерії поділу судових рішень на види. Так розрізняють також звичайні (основні), проміжні та кінцеві судові рішення. Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення (як і позови) поділяють на види: про присудження — до виконання (або утримання від виконання) певних дій; про визнання — наявності (або відсутності) правовідносин (або юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин'.