Процесуальниіі порядок ухвалення та зміст судових постанов

Зупинимося на вивченні порядку постановлення та структури основного процесуального документа адміністративного су­ду — постанови, якою відповідно до ст. 158 КАС України суд остаточно вирішує спір по суті.

Як правило, постанови місцевих, апеляційних адміністра­тивних судів та Вищого адміністративного суду України за змістом і процедурою постановлення в основному подібні.

Загальні правила постановлення судових постанов у ад­міністративному процесі закріплені у КАС України (ч.ч. 1-3 СТ. 160, ст. 164, ст. 167). Відповідно до цих положень проце­суального законодавства постанови адміністративного суду першої інстанції постановляються за такими правилами.

1. Суд приймає постанову іменем України негайно після закін­чення судового розгляду.

2. Постанова приймається, складається і підписується в на­радчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

3. У виняткових випадках, залежно від складності справи, складення постанови у повному обсязі може бути відкладе­но на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення роз­гляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошують­ся в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

4. Виправлення в судовій постанові мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

5. Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом об­ставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Постанова щодо частини позов­них вимог може бути оскаржена у загальному порядку.

5. Судова постанова проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

6. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

7. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови суду. Таку копію не пізніше, як на на­ступний день після ухвалення надсилають особі, що бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо копія постанови надіслана представникові, то вважа­ється, що вона надіслана й особі, яку він представляє. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виго­товлення постанови суду в повному обсязі.

При винесенні рішення суд має вирішити дві групи пи­тань'.

Перша (основна) група питань належить до вирішення ма­теріально-правового спору між сторонами. Адміністративний суд має вирішити такі питання:

• які юридичні факти у результаті судового розгляду слід ви­знати встановленими і які невстановленими. Суд у даному випадку має обсудити факти, покладені в основу позову і в основу заперечень проти позову;

• яким чином у зв'язку із встановленням юридичних фактів мають бути оцінені докази. Визнати факт встановленим чи невстановленим суд може в силу його загальновідомості, на підставі встановленої в законі преюдиції або ж на під­ставі відповідних доказів. У нарадчій кімнаті суд має обго­ворити кожне питання про достовірність кожного із пред­ставлених по справі доказів і оцінити їх у сукупності;

• яка правова норма має бути застосована до встановлених юридичних фактів і відповідно до цього мають бути дані відповіді на такі питання: І) які за своїм змістом право­відносини, що виникли між сторонами; 2) чи слід визнати за позивачем право на задоволення позову чи у позові потрібно відмовити; 3) у якому розмірі слід задовольнити позов, якщо він буде задоволений.

Оцінивши подані по справі докази і визнавши встановле­ними чи невстановленими факти, покладені в основу позову чи в основу заперечень відповідача, суд зобов'язаний застосу­вати до встановлених обставин відповідну норму матеріально­го права. Застосування норми права дозволяє суду з'ясувати характер існуючого між сторонами правовідношення і виріши­ти основне питання — про задоволення позову чи про відмову у ньому.

Друга група питань пов'язана із розподілом судових ви­трат та із визначенням порядку і строків виконання рішення:

• у нарадчій кімнаті суд обговорює і вирішує на підставі за­кону питання про те, на яку сторону і у якому розмірі ма­ють покладатись судові витрати;

• тут же має бути вирішено питання про порядок виконання судового рішення і про строки його виконання.

Безумовно, що запропонована послідовність обговорення питань у нарадчій кімнаті є умовною. Процесуальний закон не визначає порядку засідання при винесенні рішення. Однак на підставі судової практики доцільно дотримуватись таких загальних правил: 1) суд зобов'язаний обговорити та вирішити у нарадчій кімнаті усі перераховані више питання; 2) питання другої групи завжди доцільно розглядати після вирішення пи­тань першої групи; 3) при розгляді питань першої групи до­цільно, як правило, перш за все ставити на обговорення пи­тання, пов'язані із встановленням фактів і оцінкою доказів і вже потім вирішити питання про задоволення позову чи про відмову в позові, визначити розмір задоволення позовних ви­мог тощо.

Отже, під час прийняття постанови суд вирішує (ст. 16! КАС України) такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих право­відносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмініст­ративного позову.

Розглянувши порядок ухвалення судових постанов адміні­стративними судами, проаналізуємо зміст цих постанов. Зміст судової постанови — це її внутрішня структура, утворена із взаємопов'язаніа, взаємообумовлених та послідовно викладе­них частин і їх складовга елементів.

Традиційно постанова адміністративного суду першої, апе­ляційної та касаційної інстанцій складається із чотирьох час­тин (ст. 163, 207, 232 КАС України): 1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної; 4) резолютивної.

Отже, постанови адміністративних судів першої, апеляцій­ної та касаційної інстанцій утворені із одних і тих же чоти­рьох послідовно викладених частин. Однак частини постанови адміністративного суду однієї інстанції за змістом відрізня­ються від таких же частин постанови адміністративного суду іншої інстанції, що обумовлюється судовою інстанцією, яка розглядає та вирішує публічно-правовий спір.

У першій частині постанови адміністративного суду— вступ­ній частині — міститься загальна інформація про те, де, коли та за участю кого саме відбувся судовий розгляд адміністра­тивної справи. Ця частина підкреслює значення постанови адміністративного суду як акта державної влади, надає йому особливого авторитету і значення.

Так, у вступній частіші постанови адміністративного су­ду першої інстанції міститься інформація: про дату, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прі­звища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідан­ня; імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмет адміністративного позову.

Дотримання вказаної форми вступної частини постанови має суттєве значення. Точне зазначення часу винесення поста­нови необхідне для визначення моменту вступу постанови у законну силу.

Як вже зазначалося зміст ст.ст. 207 та 232 КАС України свідчить, що вступна частина постанови адміністративного су­ду апеляційної та касаційної інстанцій містить у собі ті ж дані, що і вступна частина постанови адміністративного суду першої інстанції.

Вступна частина постанови адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій починається зі слів "Іме­нем України " та закінчується словом "встановив ".

Наступна частина постанови адміністративного суду — опи­сова частина — є однією із найголовніших складових частин цього процесуального документа, оскільки містить у собі ви­клад основних, головних обставин публічно-правового спору, з приводу якого власне і виник спір у суді. Дану частину постанови часто називають історичною, бо вона містить дані про виникнення матеріального правовідношення і спору, по­зиції сторін, третіх осіб, прокурора'.

У цій частині постанови суд має викласти: хто, з якими ви­могами звернувся, до кого ці вимоги заявлено, чим та як ця вимога обґрунтовувалась заявником, які заперечення надійш­ли, яка була позиція прокурора, представників державних органш, органів місцевого самоврядування. Якщо позовні вимоги змінились або, якщо позов був визнаний відповідачем, це також має бути зазначено в описовій частині рішення. Усі ці дані містяться у рішенні після слів "встановив" і закінчують­ся фразою приблизно такого змісту: "дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, шо позов слід задовольнити (слід задовольнити частково, не підлягає задоволенню) на таких підставах"'.

Однак описова частина постанови адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій дещо відрізняють­ся одна від одної.

Описова частина постанови адміністративного суду пер­шої інстанції містить у собі короткий зміст позовних вимог і позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у спра­ві; інші докази, досліджені судом (ч. 2 ст. 163 КАС України).

Натомість у описовій частині постанови адміністративного суду апеляційної інстанції має бути зазначено (ч. 2 ст. 207 КАС України): короткий зміст позовних вимог і постанови суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скар­ги; узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини.

Описова частина постанови суду касаційної інстанції (ч. 2 ст. 232 КАС України) містить: короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій; короткий зміст вимог касаційної скарги; узагальнення доводів особи, яка по­дала касаційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справі.

Мотивувальна частина постанови адміністративного суду першої інстанції (ч. З ст. 163 КАС України) викладається із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мо­тивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови і положен­ня закону, яким він керувався.

У мотивувальній частині постанови адміністративного су­ду апеляційної інстанції (ч. З ст. 207 КАС України) міститься інформація про: встановлені судом апеляційної інстанції об­ставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Мотивувальна частина постанови адміністративного суду касаг^ігіної інстанції описує мотиви, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення зако­ну, яким він керувався (ч. З ст. 232 КАС України).

Отже, мотивувальна частина постанови адміністратив­ного суду — це її аналітична частина, яка містить фактичне і правове обґрунтування висновків суду по справі. У мотиву­вальній частині має міститись вказівка, по-перше, на матері­альний закон, на підставі якого вирішено спір, та, по-друге, на процесуальні норми, якими керувався суд при винесенні тако­го рішення'.

Закінчується мотивувальна частина постанови адміністра­тивного суду приблизно так: "На підставі викладеного вище, враховуючи положення (наводяться норми матеріального пра­ва) та керуючись статтями (вказуються норми процесуального права), суд ухвалив:..."

Резолютивна частина постанови адміністративного су­ду — остаточний висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково. Резолютивна частина постанови суду має бути викладена таким чином, щоб не було незрозумілих висновків і спорів під час його виконан­ня. Виходячи із того, що постанова суду є актом правосуддя, який остаточно вирішує справу, у резолютивній частині слід вказувати вичерпні висновки, зроблені із встановлених у моти­вувальній частині фактичних обставин публічно-правового споруд.

У резолютивній частині постанови адміністративного су­ ду першої інстанції (ст. 163 КАС України) міститься інфор­мація про:

висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат;

— ІНШИХ правових наслідків ухваленого рішення;

— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Статтею 207 КАС України закріплено, що у резолютивній частині постанови адміністративного суду апеляційної ін­станції зазначається:

— висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеля­ційної скарги і позовних вимог;

— розподіл судових витрат;

— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду касаційної інстанції (ст. 232 КАС України) містить у собі:

— висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог;

— розподіл судових витрат;

— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.