Основні принципи організації безвідходних виробництв

Основні принципи організації безвідходних виробництв поля­гають у комплексному використанні сировини, створенні прин­ципово нових і вдосконаленні діючих технологій, формуванні замкнутих водо- і газооборотних циклів, кооперації підприємств і будівництві територіально-виробничих комплексів.

Комплексне використання сировини. Відходи виробництва – це невикористана або недовикористана з тих або інших причин частина сировини. Тому проблема комплексного застосування сировини має велике значення з погляду як екології, так і еконо­міки.

Необхідність цього процесу продиктована, з одного боку, тем­пами зростання обсягів промислових виробництв, що забрудню­ють навколишнє середовище, які дедалі прискорюються, а з іншо­го – вимогою економного їх витрачання, оскільки запаси основ­ної мінеральної сировини обмежені, а ціни на нього безперервно зростають. Так, з 1996 по 2000 р. ціни майже на всі сировинні матеріали зросли більш ніж у 2 рази. У свою чергу, зростання цін прискорює впровадження і розробку маловідходних і безвідход­них виробництв, оскільки розширюються межі їх економічної рен­табельності.

Джерелами відходів є: домішки в сировині, тобто компоненти, які не використовуються в певному процесі для отримання гото­вого продукту; неповнота протікання процесу, залишок корисно­го продукту в сировині; побічні хімічні реакції, що призводять до утворення невживаних речовин.

Раціональне комплексне використання сировини дає змогу зменшити обсяг недовикористаних речовин, збільшити асорти­мент готових продуктів, випускати нові продукти з тієї частини сировини, яка раніше йшла у відходи.

Підвищення виходу продукту на кожній стадії процесу приво­дить до зменшення кількості відходів і збільшення комплексного використання сировини. Радикальний засіб проти протікання побічних реакцій – зміна технології.

Створення принципово нових і вдосконалення діючих техно­логій. У чорній металургії, наприклад, створена нова технологіч­на схема прямого відновлення заліза, що дає змогу скоротити забруднення навколишнього середовища.

Формування замкнутих водо- і газооборотних циклів. На ВО "Хімпром" (м. Суми) при виробництві суперфосфатних добрив організований замкнутий газооборотний цикл, який запобігає забрудненню навколишнього середовища фторидами.

Кооперація підприємств, створення територіально-виробни­чих комплексів. У більшості випадків відходи одного виробницт­ва є сировиною для іншого. У зв'язку з цим пропонується сам термін "відходи" замінити на "продукти незавершеного виробниц­тва". Основне завдання полягає в дослідженні можливостей для застосування продуктів незавершеного виробництва в інших га­лузях народного господарства, які б могли будувати свою діяль­ність на них як на вторинних матеріальних ресурсах. Наприклад, у Бразилії з відходів виробництва цукрової тростини отримують спирт, використовуваний як паливо для двигунів внутрішнього згорання.

У різних країнах проводиться велика робота, спрямована на створення так званих банків відходів, тобто систематизація відходів різних галузей промисловості, наприклад, хімічної, на­фтохімічної, металургії.

Безвідходне споживання

Зазвичай проблеми екології і ресурсозберігання пов'язують з діяльністю підприємств, забуваючи, що різного роду ресурси ви­користовуються і в побуті. Обсяги матеріальних благ, які спожи­ваються населенням, дуже значні. Наприклад, співвідношення між споживанням і накопиченням у національному доході стано­вить приблизно 3/4: 1/4. Слід також виокремити тенденцію ви­переджального зростання обсягів відходів споживання порівняно з відходами промисловості.

Шляхи переходу до "безвідходного типу споживання" мають особливості. Одна з них полягає в тому, що галузі, які обслугову­ють населення, найменш "технологічні" щодо безвідходної техно­логії. Крім того, що матеріальні цінності в цих галузях розосе­реджені відповідно до системи розселення, що склалася на тери­торії всієї країни, обсяги відходів, що утворюються, у конкрет­них споживачів матеріальних благ дуже незначні, а самі відходи дуже різнорідні й багатокомпонентні. Становище ускладнюється тим, що сфера споживання в набагато меншому ступені, ніж сфе­ра виробництва, піддається економічному регулюванню. Вона завжди орієнтована на конкретних людей, що живуть відповідно до певних національних традицій, особливостей регіонів, рівня культури та ін.

Таким чином, раціональне використання ресурсів у сфері спо­живання – важке завдання, яке можна вирішити за допомогою заходів, що умовно поділяються на дві групи. До першої належать ті, які вживаються в галузях громадського обслуговування (еко­номічне регулювання), до другої – заходи виховного характеру, спрямовані на вироблення у кожного громадянина свідомого став­лення до споживаних ресурсів (регулювання вихованням). На практиці ці заходи мають комплексний характер, взаємно допов­нюють один одного. Впровадження нових технічних рішень, за до­помогою яких досягається економія ресурсів, має супроводжува­тися їх рекламою і створенням умов для широкого використання.

Наприклад, один із найбільш використовуваних ресурсів для побутових потреб – питна вода. Житлово-комунальне господар­ство, разом з промисловістю і сільським господарством, – най­більший споживач води. Фахівці підрахували, що водоспоживан­ня з розрахунку на одного жителя, що користується водопрово­дом, становить 200–240 л/добу, а того, що ним не користується, – лише 20–40 л. Найчастіше втрати води викликані технічними неполадками, порушеннями експлуатації водопроводів. Крім того, багато питної води витрачається не за призначенням, наприклад, на полив зелених насаджень і т. ін.

Для раціонального водокористування необхідно налагодити стро­гий облік усієї води, що витрачається, і оперативно усувати технічні неполадки в системах водозабезпечення. Все це повною мірою сто­сується і споживання інших видів ресурсів, зокрема паливно-енер­гетичних. Наприклад, споживання електроенергії на побутові по­треби останнім часом щорічно збільшується на 10 %, і, як показує досвід, воно не завжди виправдане. Одним із напрямів економії

електричної енергії є масовий випуск побутової техніки, що забезпечує раціональне споживання електроенергії. Наприклад, заміна парку побутових холодильників на економічні моделі (з удоскона­леною теплоізоляцією, автоматичним відтаванням) дала можли­вість знизити споживання електроенергії. Перехід на "зимовий" і "літ­ній" час, що дає змогу ефективніше використовувати "світлі" годи­ни доби, в цілому по народному господарству забезпечує економію близько 3 млрд. кВт • год. електроенергії на рік, на 3–4 млн. кВт • год. знижує пікові навантаження енергосистем.

У прийнятій ООН "Всесвітній стратегії охорони природи", зок­рема, записано: "Ми не успадкували Землю наших батьків. Ми узяли її у борг у наглих дітей". Тому саме принцип не брати "у позику у нащадків" повинен стати визначальним при прийнятті всіх без винятку рішень з питань використання природних ре­сурсів.