2. Провести графічну реєстрацію скорочень серця жаби, звернувши увагу на те, які частини механокардіограми відповідають систолі передсердь, систолі шлуночка та його діастолі.
Результати роботи:
Висновки:
1) Серцевий цикл жаби має такі послідовні фази__________________________________
2) Найбільшу силу має_______________________, найменшу силу має________________
Робота 2. Реєстрація й аналіз фонокардіограми
Фонокардіографія (ФКГ) — метод графічної реєстрації тонів і шумів серця.
Робота серця супроводжується звуковими явищами, які мають назву тонів серця. Кожному серцевому циклу відповідає два основних тони: I — систолічний, збігається з систолою шлуночків; II — діастолічний, утворюється під час діастоли шлуночків. Складовими компонентами I тону є звуки, які виникають внаслідок таких явищ: а) закриття і коливань передсердно-шлуночкових клапанів; б) напруги сухожильних ниток; в) напруги м'язів шлуночків; г) напруги і коливань стінок великих судин на початку вигнання до них крові. Другий тон обумовлюється закриттям і напругою півмісяцевих клапанів аорти та легеневої артерії. Крім основних тонів, що реєструються постійно, існують додаткові III і IV тони. Третій тон збігається з фазою швидкого наповнення шлуночків і виникає внаслідок швидкого розтягнення їх стінок. Четвертий тон збігається з систолою передсердь і пов'язаний із коливаннями стінок шлуночків, що виникають внаслідок вигнання до них крові.
ФКГ доповнює метод аускультації — вислуховування тонів серця. Вона дозволяє об'єктивно оцінити тривалість тонів та шумів серця, які виникають в умовах патології.
Вивчення тонів та шумів серця має велике клінічне значення, бо дае можливість оцінити стан клапанів серця, з'ясувати умови проходження крові з однієї камери серця до другої і до великих судин.
Мета роботи: визначити, чи нормальні тони серця; оцінити стан клапанів серця та умови проходження крові через серце.
Для роботи потрібні: фонокардіограф, електрокардіограф, марлеві прокладки, 10 % розчин натрію хлориду.
Хід роботи. Для реєстрації тонів серця використовують фонокардіограф, до складу якого входять датчик-мікрофон і підсилювач. 3аписують ФКГ за допомогою електрокардіографа. Для цього прилад приєднують до електрокардіографа: до гнізда I приладу вставляють дріт електрокардіографа від правої руки, до гнізда II — від лівої руки, а гніздо III — заземлюють. Рукоятка відведень електрокардіографа перебуває в положенні І (перше відведення). Електрокардіограф заземлюють і вмикають у мережу електрич-ного струму. Регулюють посилення, положення пер, встановлюють швидкість протягу стрічки 50 мм/с.
Обстежуваний лежить на кушетці. У ділянці верхівки серця (серцевого поштовху) розташовують і прикріплюють мікрофон, з'єднавши його з фонокардіографом. Найбільше практичне значення при реєстрації ФКГ має канал з аускультативною характеристикою частот: на каналах з низькочастотною характеристикою реєструються III і IV тони, а на високочастотному каналі — високочастотні шуми. 3апис ФКГ проводять в умовах затримки дихання на видиху. Сучасні багатоканальні прилади для дослідження системи кровообігу дозволяють реєструвати ФКГ без використання додаткових фонокардіографів.
Резуьтати роботи. Вклеїти ФКГ до протоколу. 3азначити на ній I і II тони серця, розрахувати їх тривалість. Визначити на ФКГ і розрахувати тривалість систолічної та діастолічної пауз. 3вернути увагу на той факт, що паузам при реєстрації ФКГ на аускультативному каналі відповідає пряма лінія без коливань; систолічна пауза коротша за діастолічну.
Висновки:
Робота 4. Реєстрація центрального пульсу
Ритмічне коливання стінок артерій, зумовлене роботою серця, називається артеріальним пульсом. Центральним називають пульс сонних та підключичних артерій.
Метод графічного запису пульсових коливань артерій має назву сфігмографії, а зареєстрована крива — сфігмограми (СФГ).
Мета роботи: ознайомитися з методом сфігмографії; визначити основні фази сфігмограми центрального пульсу, проаналізувавши їх походження, визначити тривалість періоду вигнання серцевого циклу.
Для роботи потрібні: сфігмографічна приставка, полікардіограф.
Хід роботи. Сфігмографічну приставку підключити до полікардіографа, заземлити його, увімкнути до електричної мережі. Комутатор відведень у положенні І — перше відведення. Швидкість руху стрічки — 50 мм/с. Обстежуваний лежить на кушетці. Пальпаторно визначають місце пульсації загальноі сонної артерії. Щільно, але не стискаючи артерію, укріплюють у цьому місці датчик, приєднують його до сфігмографічної приставки, записують криву. Проводять аналіз сфігмограми.
Крива відображає зміни тиску в аорті і особливості викидання крові з лівого шлуночка під час систоли.
Нормальна сфігмограма центрального пульсу, складається з систолічної (А — Мх — е) і діастолічної (е — і — Д — А) частин. Систолічна хвиля починається стрімким підйомом, що зумовлюється підвищенням тиску в артеріі під час фази швидкого вигнання крові з лівого шлуночка. Підйом кривої називається анакротою (1). Після досягнення верхівки (Мх) крива знижується, що збігається з фазою повільного вигнання крові з шлуночка. 3ни-ження кривої називають катакротою (2). Точка «е» відповідае закінченню періоду вигнання. Крива продовжує знижуватись, утворює інцізуру, нижня точка якої (і) збігається з II тоном серця на ФКГ, тобто з закриттям півмісяцевих клапанів. Кров б'є по закритих клапанах, унаслідок чого утворюється відбита хвиля. На сфігмограмі це фіксується як повторний підйом (3) —дикротичний підйом.
Результати роботи. Сфігмограму вклеїти до протоколу.
1) На СФГ анакрота має стрімкий підйом і майже збігається у часі з фазою
___________________________серцевого циклу; початок катакроти збігається з
фазою_____________________________ серцевого циклу;
дикротичний підйом обумовлений_______________________________________
2) Тривалість періоду вигнання (час від початку анакроти до точки “є” на катакроті, яка збігається з ІІ тоном на ФКГ) становить_______________ с.
Висновки:
Робота 5. Полікардіографія. Фазовий аналіз діяльності серця людини
Аналіз фаз серцевого циклу людини є одним з методів дослідження скоротливої функції міокарда. Визначення тривалості фаз систоли шлуночків дає інформацію про насосну функцію серця, стан регуляторних механізмів, які забезпечують пристосування серця до різних умов діяльності організму.
Для розрахунку фаз серцевого циклу людини використовують метод полікардіографії, тобто одночасної реєстрації електрокардіограми, фонокардіограми та сфігмограми сонної артерії.
В клінічній практиці застосовують ехокардіографію, але студенту важливо у часі виявити збіг різних показників, що можуть дати інформацію про насосну функцію серця, тому аналіз структури серцевого циклу дуже важливий у підготовці лікаря.
Мета роботи. 3ареєструвати полікардіограму і визначити тривалість фаз серцевого циклу.
Для роботи потрібні: багатоканальний електрокардіограф, приставка для реєстрації фонокардіограми та сфігмограми.
Хід роботи. Підготувати електрокардіограф, заземлити його, увімкнути в електричну мережу. Приєднати до нього приставки таким чином, щоб по одному каналу реєструвалася електрокардіограма у II стандартному відведенні, по двох інших — фонокардіограма та сфігмограма. Розташувати електроди на кінцівках для реєстрації електрокардіограми, мікрофон — у ділянці серцевого поштовху, сфігмометричний датчик — над місцем чіткої пульсації сонної артерії. Швидкість руху стрічки — 50—100 мм/с.
Вмикають стрічкопротяжний механізм і реєструють полікардіограму протягом кількох серцевих циклів. Розрахувати тривалість фаз серцевого циклу за такоюсхемою:
1) фазу асинхронного скорочення (АС) визначають від початку зубця Q ЕКГ до початку максимальних осциляцій I тону ФКГ (Q— I тон);
2)фазу ізометричного скорочення (ІС)—від першого високочастотного коливання I тону до початку підйому анакроти сфігмограми (точка «с»);
3)період напруження (Т) — сума часу асинхронного та ізометричного скорочення (Т=АС + ІС);
4) період вигнання (Е)—визначається від точки «с» до початку інцизури сфігмограми (точка «е»);
5) тривалість механічної систоли (Sm) — відповідає сумі тривалості фази ізометричного скорочення і періоду вигнання (ІС+Е);
6) загальну систолу (So) — суму періоду напруги і періоду вигнання (Т+Е);
7) протодіастолічний період (Р) — відповідає інтервалам часу від точки «е» до точки «f» сфігмограми.
Фазовий аналіз дозволяє не тільки визначити тривалість фаз серцевого циклу. На їх підставі розраховують спеціальні показники, які характеризують динаміку скорочення серця.
До таких показників належать:
1) внутрішньосистолічний показник (ВСП). Він показує відношення тривалості періоду вигнання до тривалості механічної систоли (у відсотках) і характеризує ефективність використання часу механічної систоли. При частоті серцевих скорочень 60—90 за 1 хв. ВСП коливається у межах 68—31%;
2) індекс напруги міокарда (ІНМ) — відношення часу періоду напруги до тривалості загальної систоли (у відсотках). Характеризує частину часу серцевого корочення, який витрачається на підготовку до вигнання крові;
3) важливі дані дає розрахунок часу вигнання хвилинного об'єму крові (ЧВХО). Розраховують шляхом множення тривалості поріоду вигнання (Е) на частоту серцевих скорочень.
Результати роботи.
| Назва фаз, періодів серцевого циклу | Тривалість | |
| мм | с | |
| Фаза асинхронного скорочення (АС) | ||
| Фаза ізометричного скорочення(ІС) | ||
| Період напруження(Т) | ||
| Період вигнання(Е) | ||
| Механічна систола (Sm) | ||
| Загальна систола (So) |
Висновки: (відзначити, чи нормальна тривалість фаз серцевого циклу; про що це може свідчити)
Протокол перевірено. ________________________
(підпис викладача, дата)
Література
Основна
1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І.Філімонова/ К.: Здоров’я, 1994 – С. 300-315.
2. Посібник з фізіології. За редакцією проф. В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С. 280-295.
Додаткова
Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. – Львів, БаК, 2002 - С. 517-523
Практичне заняття 8
Дослідження регуляції діяльності серця.
1.Актуальність теми
Основним показником діяльності системи кровообігу і серця як насоса є хвилинний об'єм крові (Q), який у дорослої людими залежно від потреб організму змінюється від 5 до 30 л/хв. Кількість крові, яку викидає у судини кожен із шлуночків серця за 1 хв (Q) залежить від систолічного об'єму (СО) і частоти скорочень серця (n).
Q = СО x n.
Регуляція діяльності серця полягає в забезпеченні відповідної потребам організму величини хвилинного об'єму крові за рахунок зміни систолічного об'єму шлуночків серця та частоти його скорочень.
2.Навчальні цілі
Ø Аналізувати зміну регульованих параметрів діяльності серця як насоса під впливом механізмів регуляції (міогенних, нервових, гуморальних; місцевих та центральних).
Ø Пояснювати механізми регуляції насосної функції серця.
Ø Пояснювати значення змін насосної функції серця під впливом механізмів регуляції при різних пристосувальних реакціях організму.
Ø Аналізувати вікові особливості механізмів регуляції діяльності серця.
3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття
3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття
| Термін | Визначення |
| Міогенна регуляція | Це вид місцевої внутрішньоклітинної регуляції сили скорочення клітин міокарду завдяки збільшенню в кожній клітинні під час скорочення кількості поперечних актино-міозинових містків. |
| Інотропна дія | Це вплив на силу скорочення серця. |
| Хронотропна дія | Це вплив на частоту скорочення серця. |
| Дромотропна дія | Це вплив на швидкість проведення збудження в серці |
| Батмотропна дія | Це вплив на збудливість структур міокарду. |
| Брадикардія | Це зменшення частоти скорочення серця – менше 60 за 1 хв. |
| Тахікардія | Це збільшення частоти скорочення понад 100 за 1 хв. |
| Переднавантаження серця | Це ступінь розтягування клітин міокарда перед скороченням при наповненні шлуночків кров’ю. |
| Післянавантаження серця | Це опір, який потрібно подолати при скороченні клітин міокарда шлуночків в разі викидання крові в аорту або легеневу артерію |
3.2.Теоретичні питання
1) Міогенна регуляція діяльності серця.Хроноінотропна залежність.
2) Вплив вегетативних нервів на діяльність серця.
3) Рефлекторна регуляція діяльності серця.
4) Роль гормонів у регуляції діяльності серця.
5) 3алежність діяльності серця від іонного складу крові.
3.3.Практичні роботи
1. Дослідження впливу подразнення вагосимпатичного стовбура на діяльність серця жаби.
2. Дослідження рефлекторних впливів на діяльність серця людини (рефлекс Даніні—Ашнера)
3. Дослідження in situ впливу адреналіну та ацетилхоліну на діяльність серця жаби.
4.Зміст
Регуляція діяльності серця здійснюється місцевими міогенними механізмами та центральними нервовими і гуморальними механізмами.
Міогенна регуляція – це вид місцевої внутрішньоклітинної регуляції сили скорочення клітин міокарду завдяки збільшенню в кожній клітинні під час скорочення кількості поперечних актино-міозинових містків.
Міогенна регуляція призводить до зміни сили скорочення клітини міокарду залежно від: 1) ступеня їх розтягування перед скороченням при наповненні камер серця кров’ю (переднавантаження), або 2) опору (післянавантаження), який потрібно подолати при скороченні клітин міокарда шлуночків в разі викидання крові в аорту або легеневу артерію.
Сила скорочення змінюється залежно від кількості поперечних актино-міозинових містків, які утворюються в клітинах міокарду під час скорочення.
Основним чинником, від якого залежить сила скорочення клітин міокарду, є концентрація внутрішньоклітинного кальцію.
Серед видів міогенної регуляції відомі такі:
Регуляювання сили скорочення міокарду залежно від довжини м’язових волокон інколи називають старим терміном – гетерометричним регулюванням: при цьому кількість поперечних активноміозинових містків збільшується при розтягненні м’язових волокон завдяки збільшенню зони контакту а концентрація іонів кальція не змінюється. Проте регулювання сили скорочення без зміни довжини кардіоміоцитів називають гомометричним, при цьому сила скорочення збільшується при збільшенні концентрації іонів кальцію в клітинах міокарду.
Нервова регуляція діяльності серця здійснюється завдяки дії парасимпатичних волокон вагуса на міокард передсердь і провідної системи шлуночків і дії симпатичних нервів на всі структури міокарду.
Симпатичні нерви через бета-адренорецептори завдяки збільшенню проникності мембрани клітин для іонів кальцію здійснюють: 1) позитивну інотропну дію на клітини міокарду передсердь і шлуночків, збільшуючи силу скорочення; 2) позитивну хронотропну дію – збільшуючи частоту генерації ПД клітинами СА вузла; 3) позитивну дромотропну дію – збільшуючи швидкість проведення збудження провідною системою серця завдяки збільшенню швидкості розвитку ПД.
Активація β-адренорецепторів кардіоміоцитів медіатором норадреналіном або гормоном мозкового шару наднирників адреналіном призводить через внутрішньоклітинний посередник цАМФ до активації протеїнкіназ, які фосфорилюють білки повільних кальцієвих каналів (L-типу), наслідком чого стає вхід іонів Са2+ в клітини і збільшення сили скорочення. Проте β-адренергічна стимуляція кардіоміоцитів сприяє також їх розслабленню, бо фосфорилювання білка фосфоламбана (ФЛ), розташованого в мембрані саркоплазматичної сітки (СС), усуває пригнічуючу дію дефосфорильованого фосфоламбану на роботу АТФ-залежного кальцієвого насосу, який тепер відкачує кальцій у СС, зменшуючи його концентрацію в цитоплазмі під час діастоли.
Парасимпатичні нерви вагуса через М-холінорецептори завдяки збільшенню проникності для іноів калію мембрани клітин передсердь, СА вузла і всієї провідної системи серця здійснюють: 2) негативну інотропну дію на міокард передсердь, зменшуючи силу їх скорочення; 2) негативну хронотропну дію – зменшешуючи частоту генерації ПД клітинами СА вузла; 3) негативну дромотропну дію – зменшення швидкості проведення збудження провідною системою серця завдяки розвитку гіперполяризації і збіьшенню порогу деполяризації; 4) негативну батмотропну дію завдяки збільшенню порогу деполяризації провідної системи серця.
Зменшення сили скорочення кардіоміоцитів передседь є наслідком зменшення концентрація внутрішньоклітинного кальцію під час розвитку фази плато ПД, бо збільшення проникності для іонів К+ мембрани кардіоміоцитів прискорює розвиток реполяризації і тим самим зменшує тривалість фази плато ПД.
Основні зміни властивостей міокарду під впливом вагуса і симпатичних нервіві подані на схемі:
Гуморальна регуляція діяльності серця здійснюється під впливом адреналіну, концентрація якого збільшується при дії стресових факторів під впливом симпатичних нервів. Адреналін викликає ті самі зміни, що й симпатичні нерви, завдяки β-адренергічній стимуляції кардіоміоцитів. Гормони щитоподібної залози тироксин і трийодтиронін збільшують силу і частоту скорочення серця, бо завдяки їхмзбільшується в кардіоміоцитах синтез білків - β-адренорецепторів мембран.
Нервові й гуморальні механізми регуляції здійснюють рефлекторне пристосування діяльності серця при зміні функціонального стану організму, забепечуючи при цьому адекватний ХОК.
5.Матеріали для самоконтролю
5.1. Дайте відповіді на питання
1). Як і чому зміниться електрокардіограма у людини після введення їй атропіну сульфату?
2). Чому ізольоване серце ссавців не скорочується у розчині, який не містить іонів кальцію?
3). Як зміниться характер відповіді серця собаки на подразнення симпатичних волокон, що його іннервують, після введення тварині препарата, який блокуе a-адренорецептори?
4). Під час хірургічних втручань маніпуляції в ділянці рефлексогенних зон грудної чи черевної порожнини можуть призвести до рефлекторної зупинки серця. Волокнами якого відцентрового нерва при цьому надходить інформація до серця? Як можна запобігти негативним змінам у діяльності серця?
5). Чому у людини збільшення ЧСС понад 200 за 1 хв зумовлює зменшення величини хвилинного об'єму крові?
5.2.Виберіть правильну відповідь
1.Блукаючі нерви зменшують частоту серцевих скорочень. Провідним механізмом у розвитку даного ефекту є активація у мембранах кардіоміоцитів таких іонних каналів:
A. Натрієві
B. Калієві
C. Кальцієві
D. Кальцієві та натрієві
E. Хлорні
2.Симпатичні нерви збільшують частоту серцевих скорочень. Провідним механізмом у розвитку даного ефекту є активація у мембранах кардіоміоцитів таких іонних каналів:
A. Кальцієві та натрієві
B. Калієві
C. Кальцієві
D. Натрієві
E. Хлорні
3.Симпатичні нерви збільшують силу серцевих скорочень. Провідним механізмом у розвитку даного ефекту є активація у мембранах кардіоміоцитів таких іонних каналів:
A. Натрієві
B. Калієві
C. Кальцієві
D. Кальцієві та натрієві
E. Хлорні
4.Симпатичні нерви збільшують частоту та силу серцевих скорочень. Введенням блокаторів яких мембранних циторецепторів можна попередити розвиток цих змін при активації симпатичних нервів?
A. α-адренорецептори
B. β-адренорецептори
C. α- та β-адренорецептори
D. Н-холінорецептори
E. М-холінорецептори
5.Парасимпатичні нерви зменшують частоту серцевих скорочень. Введенням блокаторів яких мембранних циторецепторів можна попередити розвиток цих змін при активації парасимпатичних нервів?
A. α-адренорецептори
B. β-адренорецептори
C. α- та β-адренорецептори
D. Н-холінорецептори
E. М-холінорецептори
6.Людині внутрішньовенно ввели розчин хлориду кальцію. До яких змін серцевої діяльності це призведе?
A. Зменшення частоти скорочень
B. Зменшення сили скорочень
C. Збільшення частоти скорочень
D. Збільшення сили скорочень
E. Збільшення частоти та сили скорочень
7.Ізольоване серце ссавця перфузують розчином з високим вмістом хлориду калію, що призвело до зупинки серця в діастолі. Які зміни у кардіоміоцитах є причиною цього?
A. Збільшення проникності для іонів калію
B. Зменшення проникності для іонів калію
C. Стійка тривала гіперполяризація мембрани
D. Стійка тривала деполяризація мембрани
E. Зменшення порогу деполяризації
8.В досліді на ізольованому зупиненому серці ссавця збільшення частоти його стимуляції електричними імпульсами у 2 рази не супроводжувалося зменшенням систолічного об’єму, а хвилинний об’єм крові при цьому збільшився у 2 рази. Реалізація якого з наведених механізмів регуляції є причиною цього?
A. Закон серця Франка-Старлінга
B. Ефект Анрепа
C. Ефект Боудича
D. Симпатичні рефлекси
E. Парасимпатичні рефлекси
9.У досліді на ізольованому серці ссавця збільшення надходження перфузату до правого передсердя призвело до збільшення сили скорочень лівого шлуночка. Реалізація якого з наведених механізмів регуляції є причиною цього?
A. Симпатичні рефлекси
B. Парасимпатичні рефлекси
C. Місцеві рефлекси
D. Закон серця Франка-Старлінга
E. Ефект Анрепа
Студент-боржник раптом побачив декана, що призвело до збільшення частоти та сили серцевих скорочень. Реалізація якого з наведених механізмів регуляції є причиною змін серцевої діяльності?
A. Умовні симпатичні рефлекси
B. Умовні парасимпатичні рефлекси
C. Безумовні парасимпатичні рефлекси
D. Безумовні симпатичні рефлекси
E. E. Безумовні місцеві рефлекси
Протокол практичного заняття №8.”____”______200__
Робота 1. Дослідження впливу подразнення вагосимпатичного стовбура на діяльність серця жаби
У жаби, як і в багатьох хребетних, симпатичні й блукаючі нерви підходять до серця у вигляді єдиного вагосимпатичного стовбура.
Встановлено, що при подразненні загального стовбура електричним струмом дія волокон блукаючого і симпатичного нервів проявляється через різний час: спочатку реалізується дія парасимпатичних волокон, пізніше може долучитись дія симпатичного нерва. Це дає можливість без виділення окремих частин загального стовбура вивчати особливості впливу блукаючого та симпатичного нервів на серцеву діяльність.
Мета роботи: вивчити характер впливу блукаючого та симпатичного нервів на діяльність серця жаби.
Для роботи потрібні: набір інструментів для препарування, препарувальна дощечка, голка для підведення лігатур, лігатури, вилкові подразні електроди, електростимулятор, пробірка Відаля, розчин Рінгера.
Хід роботи. 3нерухомити жабу, зруйнувавши ЦНС. 3афіксувати її на препарувальній дощечці у позі животом вгору. Передні кінцівки відтягнути в боки та закріпити шпильками. Розітнути грудну клітку, звільнити серце від перикарда. У порожнину рота жаби ввести пробірку Відаля та просунути її в стравохід. Це допоможе в подальшому побачити судинно-нервовий пучок, який виходить з яремного отвору і лежить у глибині тканин.
3найти праворуч або ліворуч вагосимпатичний стовбур. Для цього треба з відповідного боку перерізати м'язи і фасції під кутом нижньої щелепи, відокремити м'язи, відпрепарувати судинно-нервовий пучок. Нерв не відокремлювати від судин, які проходять разом з ним — яремна вена і зовнішня сонна артерія,— бо він дуже тонкий і швидко висихає. Нерв розташований у глибині підключичної ямки між плечовим поясом, кутом нижньої щелепи і серцем.
Судинно-нервовий пучок розташований на ковтальному м'язі (орієнтуватися треба за локалізацією вени, що входить до складу пучка і має темний колір). Трохи нижче розташований плечовий нерв, стовбур якого товстіший
Вище від судинно-нервового пучка вздовж діафрагми рота проходять язикоглотковий та під'язичний нерви. Їх слід перерізати, щоб виключити можливість їх подразнення і скорочення м'язів дна порожнини рота.
3а допомогою очного пінцета підвести лігатуру під судинно-нервовий пучок, зав'язати лігатуру та перерізати пучок далі від серця. Підняти судинно-нервовий пучок за лігатуру, підвести під нього електроди, закріпити їх у пробці дощечки, розташувавши так, щоб нерв не був натягнутий. Електроди не повинні торкатися оточуючих вологих тканин. Простежити, щоб відстань між. електродами не перевищувала 2—3 мм.
Верхівку серця захопити серфіном, нитку серфіна з'єднати з важелем міографа. Встановити важіль і закріпити в горизонтальному положенні.
Підібрати порогову величину сили струму, частоту подразнення для прояву дії блукаючого та симпатичного нервів.
Далі роботу проводити у такій послідовності:
а) записати вихідну механокардіограму (кілька серцевих циклів);
6) не зупиняючи кімографа і продовжуючи запис серцевих скорочень, провести подразнення вагосимпатичного стовбура електричним струмом з частотою 10—15 Гц, використовуючи порогову напругу;
в) досягнувши істотних змін у серцевій діяльності, подразнення припинити, дочекатися відновлення вихідних показників;
г) збільшити частоту і силу подразнень (частоту до 40—60 Гц, напругу до 4—6 В) за допомогою відповідних тумблерів стимулятора;
д) провести подразнення електричним струмом більшої сили та частоти. Подразнення припинити після отримання виразного ефекту, дочекатися відновлення вихідних показників механокардіограми.
Результати роботи:
Висновки:
1) Парасимпатичні волокна блукаючого нерва здійснюють на серце жаби такі
впливи____
Робота 2. Дослідження рефлекторних впливів на діяльність серця людини (рефлекс Даніні—Ашнера)
Мета роботи: вивчити характер рефлекторних впливів на діяльність серця людини при натискуванні на очні яблука.
Хід роботи. Той, хто проводить дослідження, повинен поперед нею вимити руки. 3а частотою пульсу визначають ЧСС за 30 с (відзначати частоту пульсу кожні 10 с). Після цього обстежуваний заплющує очі. Дослідник I і II пальцями натискує на очні яблука обстежуваното протягом 20 с. (При натискуванні не повинно виникати больових відчуттів). 0дночасно з початком натискування на очні яблука визначають за частотою пульсу ЧСС протягом 30-40 с (за кожні 10 с окремо). Якщо змін частоти пульсу не відзначалося, дослід треба повторити, збільшивши силу натискування на очні яблука,
