Визначити гематокритний показник, зробити висновки. 6 страница

A. Зниження насосної функції лівого серця

B. Зниження насосної функції правого серця

C. Зменшення загального периферичного тиску

D. Збільшення онкотичного тиску плазми крові

E. Збільшення осмотичного тиску плазми крові

8.Людину перевели з горизонтального положення у вертикальне донизу головою. Який з наведених рефлексів буде реалізуватися при цьому?

A. Власний пресорний

B. Власний депресорний

C. Спряжений пресорний

D. Спряжений депресорний

9.Людина внаслідок травми втратила 1,5 л крові. До яких змін у гемодинамічному центрі це призведе?

A. Збільшиться тонус депресорного центру

B. Збільшиться тонус ядра блукаючого нерва

C. Збільшиться тонус депресорного центру і ядра блукаючого нерва

D. Зменшиться тонус депресорного центру і ядра блукаючого нерва

E. Зменшиться тонус депресорного центру

10. У студента, який складає іспит, системний артеріальний тиск дорівнює 150/90 мм рт.ст., частота серцевих скорочень – 100 за хвилину. Посилені впливи якої з наведених систем регуляції функцій організму є причиною цього?

A. Симпатична

B. Парасимпатична

C. Симпато-адреналова

D. Ренін-ангіотензинова

E. Гіпофізарно-наднирникова

Протокол практичного заняття №11. “____”_______200___

Виконати завдання

Завдання 1.

Визначити в досліджуваного рівень артеріального тиску, зробити висновок.

Відповідь:

Завдання 2.

Розрахувати у себе тривалість серцевого циклу, зробити висновок.

Відповідь:

 

Завдання 3.

Визначити тривалість періоду напруження шлуночків серця на підставі аналізу полікардіограми, зробити висновок.

Відповідь:

 

 

Завдання 4.

Визначити тривалість періоду вигнання крові з шлуночків серця на підставі аналізу полікардіограми, зробити висновок.

Відповідь:

Завдання 5.

Визначити напрямок і амплітуду зубців електрокардіограми в стандартних відведеннях. Зробити висновки.

Відповідь:

Завдання 6.

Визначити на підставі аналізу ЕКГ, що є водієм ритму серця. Аргументувати висновок

Відповідь:

Завдання 7.

Розрахувати на підставі аналізу ЕКГ тривалість інтервалів P-Q, QRS, Q-Т. Зробити висновки.

Відповідь:

Завдання 8.

Внаслідок травми чоловік 46 років втратив 1 л крові, при обстеженні виявлено: частота пульсу – 150/хв.; артеріальний тиск становить: систолічний – 100 мм рт.ст., діастолічний – 90 мм рт.ст. Поясніть, завдяки яким механізмам регуляції виникла така пристосувальна реакція внаслідок зменшення циркулюючої крові. Намалюйте схему контуру регуляції.

 

 

Завдання 9.

Чоловік 54 років за призначенням лікаря приймає препарат з групи блокаторів альфа-адренорецепторів. Йому рекомендовано: не змінювати швидко позу з горизонтальної на вертикальну. Дайте фізіологічне обґрунтування цій рекомендації. Намалюйте схему контуру регуляції кровообігу при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне, назвіть, який рефлекс здійснює цю пристосувальну реакцію.

 

Завдання 10.

Після виконання стандартного фізичного навантаження у спортсмена виявили в першу хвилину відпочинку: 1) збільшення частоти пульсу на 30%, збільшення систолічного тиску на 30%, зменшення діастолічного тиску на 10%.; нормалізація показників відбулася на 3-й хв. Поясніть механізми регуляції, що призвели до зазначених змін.

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І.Філімонова/ К.: Здоров’я, 1994 – С. 287-323.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф. В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С. 263 - 334.

Додаткова

Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. – Львів, БаК, 2002 - С. 70-73, 501-559, 577-580

Змістовий модуль 13. Система дихання

Практичне заняття 12.

Система дихання. Дослідження зовнішнього дихання.

1.Актуальність теми

Дихання є комплексом фізіологічних процесів, які постійно відбуваються в організмі і забезпечують процеси газообміну - споживання кисню та видалення вуглекислого газу, бо метаболічні процеси в організмі здійснюються переважно за участю кисню – аеробно.

Система дихання забезпечує постійний газообмін між організмом і навколишнім середовищем. Таким чином, унаслідок процесу дихання підтримується такий рівень показників організму (РО₂, РСО₂, рН), який забезпечує перебіг метаболічних процесів у клітинах.

3нання механізмів основних етапів дихання, його регуляції, методів дослідження потрібне лікарю будь якого фаху, оскільки порушення функцій цієї системи може мати місце й задача лікаря - їх нормалізувати.

2.Навчальні цілі

Ø Трактувати поняття “система дихання” та пояснювати етапи дихання

Ø Пояснювати механізми біомеханіки вдиху й видиху, функцію дихальних шляхів, природу та роль еластичної тяги легень та сурфактантів.

Ø Робити висновки про стан зовнішнього дихання на підставі аналізу статичних і динамічних показників зовнішнього дихання.

Ø Пояснювати вікові особливості процесу зовнішнього дихання.

Ø Пояснювати фізіологічні основи спірометрії, спірографії, пневмотахометрії.

3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін	Визначення
Дихання	Це процес обміну газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем
Зовнішнє дихання	Це процес обміну газів між альвеолами і зовнішнім середовищем
Еластична тяга легень	Це сила, з якою легені прагнуть займати найменший об’єм. Вона обумовлена такими чинниками: 1) поверхневим натягом молекул рідини, що вкриває внутрішню поверхню альвеол (2/3 усієї сили); 2) пружністю тканини стінок альвеол завдяки наявності в них еластичних волокон; 3) тонусом бронхіальних м’язів.
Сурфактанти	Це речовини – похідні фосфоліпідів і апопротеїн, що секретуються альвеолоцитами ІІ типу, вистилають внутрішню поверхню альвеол і зменшують поверхневий натяг в альвеолах, завдяки чому вони не спадаються.
Респіраторний дистрес-синдром новонароджених (РДСН)	Характеризується дефіцитом продукції сурфактантів у немовлят, завдяки чому легені стають ригідними, неподатливими до розтягнення.
Пневмоторакс	Наслідок пошкодженні герметичності плевральної щілини, коли тиск навколо легень стає атмосферним і легені спадаються.
Внутрішньоплевральний тиск	Це тиск у плевральній щілині, який є від’ємним відносно атмосферного і становить (-2,5 мм рт.ст на видиху і – 6 мм рт. ст. на вдиху)
Транспульмональний тиск	Це градієнт тисків між альвеолярним і внутрішньоплевральним.
Розтяжність легень (С)	Це кількісна міра пружності легень - здатність легень до розтягнення при зміні об’єму легень (ΔV) завдяки зміні транспульмонального тиску (ΔP): С = ΔV\ΔP
Дихальний об’єм (ДО)	Це об’єм повітря, який входить або виходить з легень при спокійному диханні
Резервний об’єм вдиху (РО вдиху)	Це найбільший об’єм повітря, який можна вдихнути після спокійного вдиху.
Резервний об’єм видиху (РО видиху)	Це найбільший об’єм повітря, який можна видихнути після спокійного видиху.
Залишковий об’єм (ЗО)	Це об’єм повітря, який залишається в легенях після максимального видиху.
Анатомічний мертвий простір (АМП)	Це об’єм повітря, що знаходиться у дихальних шляхах і не приймає участь у газообміні (близько 150 мл)
Фізіологічний мертвий простір	Це об’єм повітря в легенях, що не приймає участь у газообміні, він може бути більшим за АМП в тому випадку, якщо в деяких альвеолах не здійснюється газообмін.
Життєва ємність легень (ЖЄЛ)	Це сума об’ємів повітря, які можна максимально вдихнути після максимального видиху; а саме - сума ДО, РО вдиху, РО видиху.
Загальна ємність легень (ЗЄЛ)	Це сума всіх об’ємів повітря, що знаходяться в легенях після максимального вдиху; а саме – сума ДО, РО вдиху, РО видиху, ЗО.
Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ)	Це сума об’ємів повітря, що знаходяться в легенях після спокійного видиху, а саме – сума РО видиху, ЗО.
Ємність вдиху	Це сума ДО і РО вдиху.
Хвилинний об’єм дихання (ХОД)	Це кількість повітря, що проходить за 1 хв. через легені при спокійному диханні.
Альвеолярна вентиляція легень (АВЛ)	Це кількість повітря, що проходить через альвеоли за 1 хв.
Максимальна вентиляція легень (МВЛ)	Це кількість повітря, що проходить через легені при максимальній частоті і глибині дихання.
Резерв дихання (РД)	Це різниця між МВЛ і ХОД.
Спірометрія	Метод вимірювання легеневих об’ємів і ємностей.
Спірографія	Метод графічної реєстрації легеневих об’ємів і ємностей.
Пневмотахометрія	Метод вимірювання об’ємної швидкості повітряного потоку, який проходить через дихальні шляхи та легені, величина якого дає можливість визначити опір дихальних шляхів.

3.2.Теоретичні питання

1) Уявлення про систему дихання. Етапи процесу дихання. Його значення для організму.

2) 3овнішнє дихання, його значення.

3) Механізми вдиху і видиху. Роль дихальних м'язів при спокійному і напруженому диханні. Тиск у плевральній порожнині.

4) Легеневі об'єми та ємності. Методи їх визначення.

5) Легенева та альвеолярна вентиляція. Методи визначення хвилинної вентиляції. «Мертвий» простір, його значення.

6) Максимальна вентиляція легень, резерв дихання, їх розрахунки.

3.3.Практичні роботи

1. Спірометрія.

2. Спірографія.

3. Пневмотахометрія.

4.Зміст

Система дихання – це сукупність виконавчих структур й апарату регуляції, які здійснюють обмін газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем, забезпечуючи потреби організму у кисні відповідно до інтенсивності метаболізму і тим самим підтримують газовий гомеостаз.

До виконавчих структур належать: 1) структури, що забезпечують обмін газів між альвеолами легень і зовнішнім середовищем – грудна клітка разом з дихальними м’язами, які при скороченні і розслабленні змінюють її об’єм; дихальні шляхи та легені; 2) система кровообігу, завдяки якій здійснюється кров’ю транспортування кисню та обмін газів на рівні капілярів; 3) система еритрону, яка забезпечує оптимальну кількість еритроцитів як транспортних засобів кисню кров’ю.

Апарат регуляції має нервові й гуморальні механізми регуляції, завдяки яким здійснюється пристосування функцій виконавчих структур до потреб організму у кисні, завдяки чому підтримуються параметри газового гомеостазу: рО₂, рСО₂, рН артеріальної крові.

Дихання - це процес обміну газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем. Його умовно можна поділити на такі етапи: 1) зовнішнє дихання - процес обміну газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем; 2) дифузія газів через легеневу мембрану – це обмін газів між альвеолярним повітрям і кров’ю легеневих капілярів завдяки градієнту парціальних тисків; 3) транспортування газів кров’ю; 4) дифузія газів через стінку капілярів до клітин організму і від них; 5) тканинне дихання – участь кисню у метаболічних процесах у клітинах організму й утворення в них вуглекислого газу, наслідком чого є синтез макроергічних сполук, які необхідні для здійснення функцій клітин.

3овнішнє дихання є першим етапом процесу дихання і становить собою обмін газів між навколишнім середовищем і легенями з метою утримання сталого парціального тиску кисню й вуглекислого газу в альвеолах і забезпечення постійного газообміну між ними та кров'ю. Унаслідок цього досягається артеріалізація крові в легенях (насичення крові киснем, або оксигенація) і підтримується кислотно-основний стан крові за рахунок звільнення організму від надлишку вуглекислого газу.

Процес зовнішнього дихання забезпечується: а) дихальним апаратом (грудна клітка, плевральна порожнина, дихальні м'язи, дихальні шляхи та альвеоли); б) малим колом кровообігу (кровотік у легенях); в) рефлекторним механізмом регуляції глибини та частоти дихання.

Скорочення дихальних м'язів, зумовлене ритмічною активністю дихального центра, призводить до збільшення об’єму грудної клІтки і легень, і внаслідок різниці між тиском повітря у зовнішньому середовищі та альвеолах зовнішнє повітря надходить трахеобронхіальними шляхами в альвеоли (акт вдиху). Протилежний процес відбувається під час видиху.

Треба пам'ятати, що газообмін відбувається в альвеолах і що дихальні шляхи (трахея, бронхи, бронхіоли), хоча й містять у собі повітря, не беруть істотно'і участі в газообміні. Через це простір у дихальних шляхах називають мертвим. Це так званий анатомічний мертвий простір, у середньому його об'ем становить 150 мл. Розрізняють ще фізіологічний мертвий простір або загальний фізіологічний простір, маючи на увазі сукупність альвеол, які в дану мить не беруть участі в газообміні за принципом черговості (або вони не наповнюються повітрям, або навколо них капілярний кровообіг неефективний).

Крім проведення вдихуваного і видихуваного повітря ззовні і назовні, дихальні шляхи виконують ще кілька функцій: очищають, зволожують, зігрівають або охолоджують вдихуване повітря; в носовій порожнині мі-ститься нюховий апарат для аналізу повітря, що надходить у організм. Вздовж дихальних шляхів розташовані іритантні рецептори, які дають початок захисним рефлексам чхання та кашлю, призначеним для захисту дихальних шляхів від засмічення.

Найважливішими й найістотнішими у дихальному легеневому газообміні є, з одного боку, підведення і відведення повітря до активної поверхні дихального апарата, а з другого — механізм газообміну на активній поверхні в альвеолах легень.

Оцінка стану зовнішнього дихання здійснюється шляхом вимірювання показників зовнішнього дихання методами спірометрії, спірографії, пневмотахометрії.

 

5. Матеріали для самоконтролю

5.1. Дайте відповіді на питання

1) Чому доцільніше дихати через ніс, а не через рот?

2) Що станеться з диханням, якщо тварині ввести курареподібну речовину?

3) Як виміряти тиск у плевральній порожнині і довести, що він негативний?

4) 3робіть спокійний видих. Скільки у вас залишиться повітря в легенях? Яку назву має це повітря? Із яких об'ємів воно складається?

5) 3робіть максимально можливий глибокий вдих, затримайте на мить дихання. Назвіть об'єми повітря, яке міститься в легенях.

6) Як виключити одну легеню з процесу дихання?

5.2.Виберіть правильну відповідь

1.Втрата здатності легень до розтягнення може бути виявлена

1. зменшенням ЖЄЛ
2. збільшенням ЗО
3. зменшенням ЗЄЛ
4. зменшенням РО вид.

2.Збільшення дихального об’єму (якщо частота дихання, анатомічний мертвий простір, вентиляційно-перфузійний коефіцієнт не змінюються), найбільше позначиться на збільшенні

1. вентилюємого мертвого простору
2. функціональної залишкової ємності
3. ємності вдиху
4. альвеолярної вентиляції
5. алвеолярному РСО₂

3.Нестача сурфактантів у народженої дитини з дистрес–синдромом призводить до

1. збільшення розтяжності легень
2. стабілізації альвеолярного об‘єму
3. збільшенню еластичної тяги легень
4. зменшенню сили фільтрації в легеневих капілярах
5. зменшенню DРО₂ альвеола - артеріальна кров

4.Найбільший опір повітряному потоку під час дихання спричиняють

1. ротоглотка
2. трахея й великі бронхи
3. бронхи середнього діаметру
4. бронхіоли з діаметром менше 2мм
5. альвеоли

5.Виявили збільшення ФЗЄ у людини.Можливою причиною цього ймовірніше є

1. зменшення розтяжності легень
2. збільшення опору дихальних шляхів
3. зменшення об’єму грудної клітки
4. збільшення життєвої ємності легень
5. зменшення загальної ємності легень

7.Анатомічний мертвий простір зменшиться при

1. змешенні дихального об’єму
2. зменшенні альвеолярної вентиляції
3. збільшенні життевої емності легень
4. трахеостомії

8.Поверхневий натяг альвеоли з діаметром 0,0075 см становить 15 дин/см, при цьому тиск в альвеолі – 4 см вод. ст. В другій альвеолі з діаметром 0,0150 см поверхневий натяг – 30 дин/см, отже тиск в другій альвеолі згідно закону Лапласа становитиме

1. 1 см вод. ст
2. 2 см вод. ст.
3. 3 см вод. ст.
4. 4 см. вод. ст.
5. 6 см вод. ст.

9.Розрахували у людини число Рейнольдса для трахеї діаметром 3 см і виявили, що воно свідчить про турбулентний потік повітря, бо його величина становила

1. <500
2. <1000
3. <1500
4. <2000
5. >2000

6.У чоловіка зменшення розтяжність легень (зменшена еластичність завдяки виникненню фіброзу). Його дихальний об’єм становить 350 мл, альвеолярна вентиляція – 4,8 л/хв, а частота дихання за 1 хв становитиме

1. 14
2. 16
3. 18
4. 20
5. 24

10.Тиск в плевральній порожнині – 1029 см вод.ст., в альвеолах 1034 см вод. ст., атмосферний тиск – 1034 см вод ст. Такі показники мають місце

1. під час вдиху
2. в кінці вдиху
3. під час видиху
4. в кінці видиху

 

Протокол практичного заняття №12. «____»________200____

Робота 1. Спірометрія

Мета роботи: визначити дихальний об'єм, резервний об'єм видиху і вдиху, життєву ємкість легень, оцінити одержані результати, порівнюючи їх із належними величинами. 3робити висновки.

Для роботк потрібні: сухий повітряний спірометр, стерильний мундштук.

Хід роботи. Перед початком роботи надіти стерильний мундштук на спірометр Повертаючи скляну кришку, встановити мітку проти нульової позначки на циферблаті шкали. Можна приступити до дослідження.

Вимірювання дихального об'єму (ДО)

Спірометр привести у вихідну позицію (мітка на позначці 0). Роблячи спокійні вдихи через ніс, зробити 6 спокійних видихів через рот у спірометр. 3а шкалою визначити величину об'ємів видихнутого повітря і розділити його на кІлькість видихів.

3найти належну величину за табл. 1, 2 (див. “Додаток”). 3робити висновок.

Вимірювання резервного об'єму видиху (РО вид.)

Спірометр привести у вихідну позицію. Після спокійного вдиху зробити якомога глибший видих у спІрометр. 3няти показання приладу і відняти від цієї величини показник дихального об'єму. 3найти РО вид. 3робити висновок.

Вимірювання життєвої ємності легень (ЖЄЛ)

Спірометр привести у вихідну позицію. 3робити максимальний вдих і, закривши нІс, якнайбІльше видихнути у спірометр. 3афіксувати показник і порівняти його з фізіологічною величиною. 3робити висновок.

Визначення резервного об'єму вдиху (РО вд.)

Резервний об'єм вдиху можна вирахувати, віднімаючи суму дихального об'єму та резервного об'єму видиху від цифри, одержаної при визначенні ЖЄЛ. 3найти належну величину. 3робити висновок.

Результати роботи.

Вимірювані показники	Виміряні величини	Належні величини	% виміряної величини відносно належної величини (+ або -)
ЖЄЛ
ДО
РО видиху
РО вдиху

 

Висновки: (написати, чи відповідають фактичні результати належним величинам. Якщо розбіжність становить не більше 20%, це вважається нормою; зазначити, про що свідчить кожна величина, беручи до уваги фактори, від яких вона залежить)

Робота 2. Спірографія

Спірографія — графічний запис ритму, частоти, глибини дихання, легеневих і вентиляційних об'ємів. Дослідження може здійснюватися за допомогою спірографів різних конструкцій при диханні чистим киснем, по-вітрям або киснево-повітряною сумішшю протягом 10— 12 хв.

У тому разі, коли використовується прилад закритої системи, а його мішок заповнений киснем, він може замінювати спірометаболограф, тобто устрій, за допомогою якого можна визначити основний обмін на підставі кількості кисню, поглиненого протягом певного часу.

Принцип дії спірографа такий. Прилад являє собою замкнену систему, що складається із спірометра, поглинача вуглекислого газу (натронне вапно), мішка для кисню, клапанного пристрою з краном, гумових трубок.

Мішок заповнюють киснем. Дихальні шляхи обстежуваного герметично приєднують до дихальної системи за допомогою загубника і він дихає киснем. Повітря, видихнуте ним, проходячи крізь поглинач, звільнюєтьоя вІд СО₂ і знову надходить у мішок. При цьому реєструється спірограма. У міру поглиианая О₂ об’єм його в спірографі зменшується і спірограма відхиляється вгору від нульової позначки (вихідної лінії).

3наючи швидкість руху касети (3,5 см за 1 хв) і ціну поділки паперу (3 см — 1 л), можна визначити кількість поглинутого за 1 хв кисню.

Усі легеневі об'єми розраховують за спірограмою шляхом перерахунку їхніх

амплітуд на 1 мл. Наприклад, 3 см шкали відповідають 1 л кисню.

Мета роботи: визначити й оцінити величини динамічних і статичних показників зовнішнього диханя

Хід роботи. Студенти аналізують записані заздалегіть спірограми різних досліджувальних і визначають за спірограмою: ДО, РО вдиху, РО видиху, ЖЄЛ, частоту дихання (ЧД); хвилинний об’єм дихання: ХОД = ДО х ЧД; хвилинну альвеолярну вентиляцію легень: ХАВЛ = (ДО – АМП) х ЧД (АМП –анатомічний мертвий простір прийняти за 150 мл), максимальну вентиляцію легень: МВЛ =ДО форс. х ЧД форс (ДО форс. – це максимально глибоке дихання, ЧД форс. – це мксимально часте дихання) резерв дихання (РД): РД = МВЛ – ХОД.. Фізіологічні належні величини цих показників визначити за табл. 1, 2 (див. “Додаток”), попередньо вирахувавши стандартний основний обмін за таблицями.

 

Результати роботи.:

Показники зовнішнього дихання	Виміряні величини	Належні величини	% розбіжності виміряної величини відносно належної (+ або -)
ЖЄЛ
ДО
РО видиху
РО вдиху
ХОД
ХАВЛ
МВЛ
РД

 

Висновки: (написати, чи відповідають фактичні результати належним величинам; зазначити, про що свідчить кожна величина, беручи до уваги фактори, від яких вона залежить; оцінити стан зовнішнього дихання устані спокою та потенційно можливих фізичних навантаженнях)

Робота 3. Пневмотахометрія

Метод пневмотахометрії полягає у визначенні швидкості повітряного потоку під час вдиху чи видиху.

Пневмотахометр складається з диференціального манометра, який дозволяє виявити різницю потоків повітря по обидва боки діафрагми. 3а допомогою величини швидкості повітряного потоку можна орієнтовно запідозрити будь яке порушення, що зумовлює перешкоду на шляху вдихуваного чи видихуваного повітря. При збільшенні опору дихальних шляхів зменшуєься швидкість повітряного потоку за одиницю часу.

У нормі при спокійному диханні швидкість повітряного потоку дорівнює 500—600 мл/с, під час форсованого вдиху — 6000—8000 мл/с, під час форсованого видиху — 4000—6000 мл/с.

Мета роботи: визначити і оцінити величину швидкості повітряного потоку в обстежуваного.

Для роботи потрібні: пневмотахометр, стерильні мундштуки.

Хід роботи. Одягти на трубку приладу стерильний мундштук. Перевести перемикач на відповідний акт вдиху або видиху і, здійснюючи вдих чи видих, спостерігати за шкалою, відзначаючи максимальне відхилення стрілки.

Результати роботи:

	Швидкість повітряного потоку (мл/с)
Вдих	Видих
Спокійне дихання
Форсоване дихання

Висновки: ( оцінити визначені величини, заначити стан опору дихальних шляхів повітряному поток)

 

 

Виконати завдання:

Завдання 1.

При аналізі спірограми дівчини 18 років встановлено, що усі статичні показники зовнішнього дихання не відрізняються від належних величин більше, ніж на 10%, хвилинний об’єм дихання та хвилинна альвеолярна вентиляція в межах норми, а резерв дихання більший за належну величину на 25%. Оцініть результати, зробіть висновок

Відповідь:

Завдання 2.

При оперативному втручанні зроблено розтин грудної клітки і застосовано штучну вентиляцію легень. Поясніть, чому людина не може дихати самостійно в цих умовах.

Відповідь:

Завдання3.

Зробіть максимально глибокий видих і поясніть, який об’єм повітря залишився в легенях і чому ви не змогли його видихнути.

Відповідь:

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1. 1.Нормальна фізіологія / 3а ред. В. I. Філімонова.— К.: 3доров'я, 1994.— С. 382—397.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф.В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С.335-346.

Додаткова

1.Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ. Львів: БаК, 2002 – C. 593-603.

Практичне заняття 13.

Дослідження дифузії, транспорту газів кров’ю.

Актуальність теми

Дифузія кисню з легень у кров і вихід з крові вуглекислого газу — це пасивні процеси, що характеризують другий етап дихання. Швидкість переходу газів через мембрану_, яка складається з альвеолярних, судинних та кров'яних клітин і шарів різних речовин, що їх відокремлюють і вкривають, залежить від багатьох чинників. Головними з них є градієнт парціального тиску газів, товщина дифузійної мембрани, поверхня, через яку відбувається дифузія, та властивості газів.