Проблема колізій в трудовому праві

Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

Причини виникнення колізій.

Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

 

Вступ

Перед трудовим законодавством за сучасних умов стоїть склад­не завдання: зробити правове регулювання праці соціально спра­ведливим, адекватно відображаючим реалії суспільного життя, одночасно зберігши соціальне призначення трудового права, мак­симально захистивши інтереси працівника як найбільш уразливої сторони трудового договору. Ця мета може бути досягнута лише за умови високої внутрішньої організації системи трудового права, несуперечливості закладеного в її підґрунтя нормативно-правово- го матеріалу, ефективного поєднання норм цієї галузі права з при­писами інших галузей. У той же час аналіз чинного законодавства свідчить про наявність певного дисбалансу між нормами, спря­мованими на регулювання трудових відносин. Це, у свою чергу, створює невиправдані труднощі в їх практичному використанні. Виникла необхідність створення правової системи, орієнтованої не на жорстку державну регламентацію суспільних відносин, а на поєднання різних (переважно договірних) методів управління.

Процес створення якісно нового законодавства перебуває в початковій стадії, наштовхується на численні рифи й підводні камені антидемократичного, а нерідко й авторитарного характе­ру, протистояння законодавчої і виконавчої гілок влади. Безсум­нівно, немає необхідності в тому, щоб уже зараз усе змінити в законодавстві, відкинути й забути весь попередній досвід і здо­бутки. Створення нових норм та інститутів має бути пов'язано зі збереженням колишніх, що виправдали себе і здатні ефективно діяти в нових умовах. Послідовність повинна стати неодмінною якісною характеристикою створюваної правової системи. Але їй належить мати аналітично-творчу природу, що передбачає відмову тільки від правових приписів, які не виправдали себе, узаконюють командно-адміністративні методи управління, об­межують права і свободи людини та громадянина.

¹ Необхідно, як видиться, погодитися з позицією B.C. Вене- диктова, який вважає, що нормативно-правове регулювання не повинно бути самоціллю, а має здійснюватися, лише коли скла­лися й достатньо визначилися суспільні відносини, що є право­вими за своїм характером і в конкретних соціально-економічних та політичних умовах об'єктивно потребують або припускають можливість нормативно-правового регламентування.¹ Венедиктов B.C. Проблеми науки і практики трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового пра­ва в сучасних умовах ринкової економіки: Матер. наук.-практ. конф.; 19-20 трав. 2003 р. // За ред. B.C. Венедиктова. - X.: Над. Ун-т внутр. справ, 2003. - С. 7.

² Богуславский М.М. Международное частное право. - М.: Изд-во БЕК, 1997.-С. 34.

 

В житті людства завжди мали місце то спори, то примирення, то конфлікти, то угоди, то війни, то мир. І люди постійно вели пошук способів запобігання та усунення суперечностей між со­бою. Право ж та правові акти часто були засобом узгодження інтересів. У сучасний період розвитку нашої держави проблема юридичних протиріч ще більше загострилась. Це пояснюється перед усе розширенням поля правового регулювання, появою і дією великої кількості суб'єктів права. Загальні і суперечливі інтереси країн, їх органів і громадян, маленьких фірм і великих корпорацій призводять до зіткнень на цьому полі. Юридичні колізії і конфлікти стали свого роду негативною домінантою внутрішнього розвитку держав та всього світового співтова­риства. Причому їх зв'язки і взаємозалежність набули стійкого характеру. Це пояснює значний інтерес до проблеми колізій в науковому і практичному планах.

 

¹ 1 Пит. Проблема колізій в трудовому праві.

Проблема колізій у трудовому праві містить у собі велику кількість не тільки галузевих, а й загальнотеоретичних питань. Правовій доктрині поняття "колізія" відомо достатньо дав­но. Його легальне використання для позначення конкретного правового явища започатковано вченими-правознавцями ще на межі XIX - XX століть. Колізіями вони вважали положен­ня нормативних актів, що діють у різних сферах і стосуються різного вирішення одного і того ж питання.² Однак доводиться констатувати, що незважаючи на поважний вік, проблема по­годженості юридичних норм не отримала належного повного і всестороннього теоретичного і прикладного дослідження ні в загальній теорії права, ні в галузевих науках. В історії вітчиз няної та зарубіжної правової думки проблема колізій частіше висувалася та вирішувалася мимохідь, в зв'язку з аналізом спів­відношення правових актів та їх дії.

У радянській юридичній науці проблема колізій тривалий час розглядалася лише щодо питань міжнародно-правового співробітництва як відносини між правовими нормами різних держав, пов'язані з необхідністю вибору однієї з них. Бага­то вчених категорії "міжнародне приватне право" і "колізій­не право" навіть ототожнювали.¹ Тож не дивно, що питанню колізійності юридичних норм найбільшу увагу приділяли саме фахівці з міжнародного права.^[57] Характерна для того часу по­зиція знайшла своє відбиття у словах відомого міжнародника М.М. Богуславського: "Проблема колізій... характерна насампе­ред для міжнародного приватного права... Вона становить ос­новний зміст цієї правової галузі... В інших галузях проблеми колізій мають другорядне значення".^[58] Розвитку ситуації з теоре­тичним обгрунтуванням поняття "правова колізія" саме в такий спосіб сприяла сформована у світовій спільноті точка зору, від­повідно до якої механізм подолання суперечностей між націо­нальним законодавством і законодавством інших держав часто мав назву "колізійне право".

У 60-70-ті роки XX ст. становище трохи змінилося: окремі питання, пов'язані з наявністю у праві колізійних норм, одержа­ли своє відбиття в загальнотеоретичній літературі.^[59] Проте, не­зважаючи на інтерес до цієї проблеми, комплексного вивчення вона не зазнала, а знання про неї мали емпіричний характер. Як правило, її розгляд здійснювався мимохідь при дослідженні таких питань, як реалізація юридичних норм, їх організаційні и функціональні зв'язки та ін. Саме в цей період, зазнавши деякої трансформації, у найбільш загальному виді термін "колізія" став використовуватися для позначення невідповідності між змістом різних державно-владних приписів, одночасно покли­каних урегулювати одні й ті ж суспільні відносини.

Нові тенденції в розвитку юридичної науки, що чітко поз­начилися в останні роки, трохи оживили роботу над поняттям "правова колізія". Серед учених-трудовиків комплексне дослід­ження проблем колізійності трудових норм було започатковано В.Б. Малкеровим.^[60] Він доводить, що термін "колізія" охоплює усі види ускладнень, що виникають у перебігу застосування чинного трудового законодавства, включаючи прогалини, від­сутність механізму реалізації декларативних норм, числен­ність оціночних категорій тощо. Прагнення тлумачити правову колізію настільки широко, вважаємо, навряд чи є виправданим. Така позиція містить істотний відхід від лексичного значення цього слова й призводить до порушення єдиного термінологіч­ного ряду, уже виробленого юридичною доктриною, до змішу­вання неоднорідних правових явищ, кожне з яких має свої, тіль­ки йому властиві ознаки.

М.Г. Александров переконував, що колізія - це відносини між державно-владними приписами. На його думку, вона вини­кає, коли є в наявності декілька неузгоджених між собою норм, або норм, що розходяться по змісту, хоча покликані регулювати одне і теж питання.^{[61] [1]} Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического пра­ва. - М.: Госюриздат, 1958. - С. 24.

^[1] Тихомиров Ю. А. Коллизионное право. - М.: Изд. r-на Тихоми­рова М. Ю„ 2001.-394 с.

Особливої уваги заслуговує позиція Ю.О. Тихомирова, що колізії - це "протиріччя між чинними правовими актами, ін­ститутами й нормами". Вони виникають не тільки в перебігу правотворчості, а й у процесі правозастосування, відбивають внутрішній цикл життя права, технологію його розвитку й фун­кціонування. До числа юридичних колізій учений відносить: а) розбіжності у праворозумінні; б) розбіжності у змісті норм та актів як усередині правової системи, так і на міжнародному рівні; в) спори про компетенцію; г) міжнародні і міжнаціональ­ні конфлікти. Крім того, всі колізії, з його погляду, поділяються на дві категорії. З одного боку ті, предмет яких є суто норматив­ним, це колізії актів, розбіжності у праворозумінні, тлумаченні й застосуванні правових норм, з другого - це всі інші протиріччя, що виникають у сферах, що так чи інакше зазнають правового регулювання (міжнаціональні конфлікти, спори економічного характеру, політичного, трудового, екологічного тощо).

Юридична колізія, в розумінні Ю.О. Тихомирова, - конгло­мерат, що одночасно поєднує в собі відносини речей, індивідів та елементів свідомості.^[62] Однак, як вбачається, це викликає безпідставне змішування соціологічного й техніко-юридично- го підходів до розуміння правового конфлікту, перший із яких орієнтовано на вивчення спорів суб'єктів правовідносин, а дру­гий - на дослідження взаємодії джерел права. Закономірності розвитку кожної з названих груп відносин, їх властивості дале­ко не ідентичні, за винятком тих, що притаманні протиріччям узагалі як філософській категорії, з урахуванням чого механіч­не поєднання їх в одному понятті навряд чи доцільне.

С.П. Погребняк підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодже­ності може бути як розбіжність (невідповідність), так і супере­чність. Як логічний висновок він пропонує визначення колізії у законодавстві як різновиду юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності або суперечності між реально або фор­мально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.^{[63] [1]} Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Над. юрид. акад. України. - X., 2001. -С. 38.

Отже, з огляду на те, що протиріччя, учасниками яких висту­пають конкретні носії юридичних прав та обов'язків (державні органи, їх представники, фізичні та юридичні особи), належать до числа соціальних конфліктів, для їх позначення існують такі цілком прийнятні та виправдані категорії, як "юридичний конфлікт" і "протиріччя між суб'єктами права". Юридичними ж колізіями є зіткнення, що виникають у рамках об'єктивного права, а також при невідповідності між нормами й опосередко­вуваними ними суспільними відносинами.

² 2 Пит. Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

Надзвичайно важливе практичне й теоретичне значення має проблема відмежування категорії "колізія" від таких суміжних правових категорій, як "конкуренція", "прогалина" та ін. Роз­межування колізій та інших правових явищ надає можливості уникнути розчинення проблеми колізійності юридичних норм у всіх інших проблемах, пов'язаних з удосконаленням законо­давства про працю.

Конкуренція й колізія виникають, коли в законодавстві з'являються дві (чи більше) норми, покликані врегулювати одні й ті ж суспільні відносини. Але поняття "конкуренція" є шир­шим порівняно з поняттям "колізія", оскільки воно не обме­жується вимогами, які ставляться до характеру взаємовідносин норм, що суперечать одна одній. Ним охоплюється проблема вибору не тільки між розбіжними за змістом, але й тотожними правовими приписами. Тобто конкуренція може виникати між нормами, що містять як різне, так і тотожне вирішення питан­ня. Прикладом конкуренції є, зокрема аналогічні положення, що містяться щодо багатьох аспектів колективно-договірного регулювання праці в Законі України "Про колективні договори і угоди" та гл. 2 КЗпП України тощо.

Найбільшу складність стосовно відмежування їх від юри­дичних колізій становлять дублювання і прогалини у праві.

Дублювання - це множинність норм одного чи різних ієрар­хічних рівнів, які регулюють аналогічним чином одні й ті ж відносини. Труднощі в його відмежуванні від колізії полягають в тому, що ці явища мають спільні ознаки. Фактично припус­кається існування двох або декількох норм, покликаних урегу­лювати одні й ті ж відносини. Відрізняє ж ці категорії те, що при дублюванні зміст норм, що претендують на застосування, єдиний, а при колізії - він різний.

Прикладом дублювання можуть служити положення ст. 235

КЗпП України та ст. 367 ЦПК України. Відповідно до них рі­шення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пе­реведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Єдиний спосіб відмежування дублювання від колізії полягає в чіткому усвідомленні змісту конкуруючих норм.

На практиці певні труднощі може викликати й відмінність від колізій такого явища, як прогалина. Особливої актуальності це набуває сьогодні, коли загальнотеоретична наука йде шляхом розширення межі прогалини як правового явища. Приймаючи до уваги те, що на вивченні прогалин та способів їх подолання ми зупинялися раніше, коротко зазначимо наступне.

До числа явищ, що підпадають під поняття "прогалини", не­обхідно віднести ситуації, викликані появою нових суспільних відносин, які раніше не були врегульовані законодавством. Як нами вказувалося неодноразово раніше, потрібно чіткіше під­ходити до визначення прогалини у праві, обмежити його по­няттям, що вказує на неповноту правового регулювання, а не на його суперечливість. Під прогалиною варто розуміти відсут­ність конкретного нормативного припису щодо тієї чи іншої обставини, що знаходиться в царині правового регулювання. У випадку, якщо суспільні відносини вже зазнавали правової рег­ламентації, але згодом вступили в протиріччя з чинними норма­ми, має місце колізія у праві. Разом із тим необхідно відзначити достатню умовність такого критерію розмежування колізій і прогалин, оскільки ним не може бути охоплено все різноманіт­тя суспільних відносин, не врегульованих повною мірою.

Цілком імовірне існування у праві явищ, наділених одночас­но ознаками і правової неузгодженості, і прогалини; це колізія з елементами прогалини. Прикладом такої колізії може бути ситу­ація, яка існувала до 5 липня 1995 р. з визначенням сторін тру­дового договору, при якій трудове законодавство роботодавцем визнавало тільки підприємства, установи й організації, а пізніше - власника підприємства, установи, організації або уповноваже­ного ними орган, а цивільне практично наділяло приватних під­приємців конкретними правами й обов'язками роботодавця.

Відмежування колізії від колізійної прогалини сприяє виз­начення моменту появи цих явищ. Колізія виникає одночасно з появою у праві двох суперечливих одна одній норм, причо­му констатація факту її існування не вимагає наявності яких- небудь інших додаткових умов. Колізійна прогалина можлива тільки при співпаданні одразу двох обставин - суперечності між нормами, і вирішення цієї суперечності на користь норми, що забороняє. Тільки в цьому випадку можливе виникнення си­туації, при якій які-небудь суспільні відносини залишаться не- врегульованими правом. Таким чином, колізійна прогалина не виключає існування колізії, а є лише її наслідком.

 

 

³ 3 пит.Причини виникнення колізій.

Формування цілісної уяви про природу правових колізій на­вряд чи можливе без висвітлення питання про причини їх ви­никнення. Залежно від підстави класифікації причини можуть бути поділені на внутрішні і зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні. До числа зовнішніх, що викликають колізії, можуть бути відне­сені явища, які прямо не пов'язані із системою права і мають політичний, ідеологічний, соціально-економічний, національ- но-етнічний характер. За сучасних умов вплив зовнішніх чин­ників є особливо вагомим. Суперечності між працею й капіта­лом, цінами й доходами, економічний спад виробництва, криза державної влади, міжнаціональні конфлікти та інше неминуче знаходять відбиття в системі юридичних приписів.

На відміну від зовнішніх чинників внутрішні причини по­яви колізій пов'язані з властивостями самої правової матерії, особливостями процесу її формування. До них можна віднести: (а) недостатньо чітке розмежування повноважень між нормот- ворчими органами; (б) особливості мовної об'єктивації право­вих приписів; (в) відсутність концепції розвитку законодавства в цілому та його галузей; (в) прямі помилки законодавця. Колізії юридичних правил можуть бути зумовлені й такими чинника­ми, як-то: а) неоднорідність включеного до нормативного акта матеріалу; б) дисбаланс між загальними й конкретними, ма­теріальними і процесуальними нормами; в) перевага казуїстич­ного викладу нормативних приписів над абстрактним та ін.

Об'єктивні причини появи колізій у трудовому праві пере­важно пов'язані з властивостями відносин, що зазнають право­вого регулювання з боку трудового права, з їх здатністю існува­ти в просторі и часі, виникати, змінюватися и припинятися.

Як соціальне явище нормативного характеру, право розви­вається разом із суспільством. Діалектика суспільного розвит­ку з неминучістю призводить до того, що існуючі норматив­ні приписи рано чи пізно перестають задовольняти потреби об'єктивної реальності, у результаті чого виникає конфлікт між соціальними потребами й можливостями, що випливають зі змісту правових норм. Виникнення колізій у цьому випадку зумовлено об'єктивною неможливістю оперативного реформу­вання системи законодавства, в результаті - виникають конф­лікти між формально-юридичними положеннями й вимогами об'єктивної реальності. Прикладом можуть бути відносини, що нині складаються між працівниками й роботодавцями, пов'язані з припиненням діяльності підприємства, скороченням обсягу виробництва, проходженням процедури банкрутства.

Зміна соціально-економічної ситуації може впливати на ви­никнення колізій не тільки прямо, створюючи протиріччя між нормами й фактично сформованими відносинами, а й опосеред­ковано, через систему створюваних загальнообов'язкових пра­вил поведінки. У даному випадку має місце не тільки конфлікт між фактичними відносинами й законом, а й протиріччя між де­кількома правовими приписами, виданими в різний час, одні з яких реально відбивають існуючі умови, а інші є застарілими.

Юридична надбудова може також мати зворотний вплив на стан соціально-економічної дійсності. Приймаючи нові норми, держава має можливість моделювати суспільні відносини в необ­хідному для себе напрямку. Створюючи правила, що встановлю­ють ще не існуючі форми поведінки, законодавець стимулює роз­виток суспільних відносин у певному напрямку. Проте в цьому випадку неминуче протиріччя між нормами - новаціями й існую­чими суспільними відносинами. Як відзначав JT.C. Таль,"... усяка реформа, незалежно від її доцільності, спочатку наштовхується на інстинктивне прагнення, поки є найменша можливість, збере­гти випробувані форми життя, засвоєні правові погляди".^[64] Чим нижчою буде готовність суспільства до сприйняття перетворень, тим вищою буде гострота зазначеного конфлікту. Більше того, у випадку ігнорування об'єктивних закономірностей та основних тенденцій розвитку суспільства колізія у праві може мати руйнів­ний вплив на систему не тільки права, а й суспільних відносин, спровокувати соціальний вибух. На думку О.М. Курінного, "гір­ше поганого законодавства може бути лише теоретично гарне, яке, будучи впровадженим на непідготовлений ґрунт..., прирече­но на те, що воно фактично не буде працювати".'

Порушення єдності і внутрішньої погодженості норм у рам­ках єдиної системи права може бути й наслідком інших чин­ників, викликаних, зокрема, логічними помилками, допущени­ми при формуванні норм права, недосконалістю законодавчої техніки й законодавчого процесу в цілому. Такі причини вар­то відносити до числа суб'єктивних причин появи юридичних протиріч.

Характерною рисою вітчизняного законодавства у сфері праці останніх десятиліть є стихійність його розвитку, надмір­на залежність від потреб поточного моменту. Одна з причин формування трудового законодавства в такий спосіб полягає у відсутності єдиної науково обґрунтованої концепції його по­дальшого розвитку. Цілком очевидно, що в такій ситуації до­сить складно вирішувати вузькоспеціальні завдання розвитку правового регулювання.^{[65] [1]} Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових пра­вовідносин. - К.: Знання, 2003. - С. 8.

^[1] Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до

початку XX ст.). ЇС: Либідь, і 993. - С. 308.

Порушення єдності системи права, її роздробленість багато в чому зумовлені формуванням окремих правових приписів, а найчастіше і цілих напрямків у законодавстві в угоду вузькокор- поративним інтересам. Лобіювання правових актів давно пере­стало бути нонсенсом для законодавчого процесу в Україні. Зі збільшенням числа норм, створених під впливом окремих полі­тичних сил, регіонів, торгово-промислових корпорацій, значно зростає й ризик появи правових колізій.

-

-

³ 4 пит.Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

Цікавим і принципово важливим є питання впливу юридич­них колізій на нормативно-правове регулювання трудових від­носинах. Поява колізій вносить певний дисбаланс у роботу цьо­го організму, призводить до розриву функціональних зв'язків трудового права. Поза всяким сумнівом, переважна більшість неузгодженостей - явище для трудового права небажане, яке викликає втрату системою трудового права її органічних влас­тивостей, що ускладнює процес правозастосування. У той же час загальновизнаним є той факт, що домогтися ідеального ста­ну системи права, позбавленого будь-яких суперечностей - за­вдання практично нездійсненне. Протиріччя, що виникають з конфлікту минулого й майбутнього, негативного й позитивно­го, доцільного й недоцільного - невід'ємний атрибут існування будь-якого процесу або явища оточуючої нас дійсності, у тому числі й права. Е. Дюркгейм стверджує, що не наявність, а від­сутність конфлікту є чимось дивним і ненормальним. Усе сус­пільне життя є конфліктом, тому що воно мінливе. "Ми будемо, - зазначає він, - називати нормальними факти, які мають най­більш поширені форми; інші ж ми назвемо хворобливими або патологічними... Можна сказати, що нормальний тип збігається з типом середнім і що будь-яке відхилення від цього еталону є хворобливим і неправильним явищем".^[66]

У праві наявні дві протилежні тенденції, перша з яких - праг­нення до забезпечення єдності, узгодженості й несуперечності правової системи, друга - бажання порушити цю єдність і по­годженість. Системність права пробиває собі шлях лише як за­гальна тенденція, у будь-якій системі права існують протиріччя, архаїчні, неефективні й застарілі норми. Звідси випливає вис­новок: колізії у праві, у тому числі й трудовому, - явище неми­нуче, вони супроводжують його на всіх етапах здійснення пра­вового впливу. Яким досконалим не було б законодавство, рано чи пізно настає момент, коли новоприйняті норми вступають у протиріччя з уже діючими.

Наявність неузгодженостей у праві суттєво впливає на стан нормативного матеріалу, на правове регулювання суспільних відносин у цілому. У той же час варто визнати спрощеним під­хід, відповідно до якого колізії розглядаються винятково як негативне явище. На нашу думку, не варто їх оцінювати одно­значно.

Аналізуючи проблему впливу юридичних колізій на норма­тивно-правове регулювання трудових відносинах, слід підтри­мати точку зору тих учених-правознавців, які вважають, що колізії - явище функціональне.^{[67] [1]} Незнамова З,А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во

Спкег, 1994. - С. З - 4Однак констатувати наявність у юридичних колізій яких-небудь функцій можна лише з певної часткою умовності: функції в цьому випадку розглядаються як здатність непогодженостей у праві впливати на оточуючу їх як соціальну, так і правову дійсність.

Усі функції колізій норм трудового права поділяються на со­ціальні і правові. Соціальні знаходять своє вираження у їх здат­ності впливати на існування, розвиток, видозміну суспільних відносин, пов'язаних з використанням найманої праці. Правові можуть бути розглянуті з точки зору впливу, що ними завдається, безпосередньо на механізм правового регулювання, стан норма­тивно-правового матеріалу, посилення або зменшення ступеня ефективності правової регламентації трудових відносин.

Колізії у трудовому праві не можуть бути оцінені однознач­но тільки як негативне чи позитивне явище. їх існування може мати на стан нормативно-правового регулювання трудових від­носин як негативний, так і позитивний вплив. Позитивна роль існування колізій, що виникають при здійсненні правової рег­ламентації трудових відносин, полягає в наявності колізійних відносин між юридичними нормами і свідчить про існування в праві тісних внутрішньосистемних зв'язків, що дозволяють розглядати його як єдиний організм, частини якого (норми, га­лузі, правові інститути) впливають на суспільні відносини не відособлено, а як єдине ціле, що підкорюється загальним за­кономірностям розвитку й функціонування. Це, у свою чергу, дає можливість використовувати виявлені зв'язки для побудо­ви оптимальної, ефективної й економічної моделі правового регламентування, приміром, застосовувати загальні деклара­тивні чи дефінітивні правові приписи, бланкетні норми, моде­лювати юридичні конструкції, заповнювати прогалини тощо.

Так, урахування взаємозумовлюючих зв'язків між трудовим і цивільним законодавством дозволило (хоча і з деяким запіз­ненням) при визначенні сторін трудового договору замінити терміни "підприємство", "установа", "організація", що набули в цивільному праві іншого значення, категорією "власник або уповноважений ним орган", тим самим усунувши колізію між трудовим і цивільним законодавством у частині наділення ок­ремих суб'єктів господарської діяльності правом використання найманої праці.

Участь колізій у підтвердженні наявності внутрішньосис- темних зв'язків стосується не тільки взаємодії трудового права з іншими галузями, а й внутрішньої організації самої галузі тру­дового права. З огляду на існування у трудовому праві верти­кальних і горизонтальних зв'язків між нормами, які його скла­дають це дає, у свою чергу, законодавцеві можливість обирати найбільш раціональний і результативний спосіб розподілу нор­мативного матеріалу за джерелами трудового права й його час­тинами. Так, наприклад, цілком виправданими є розробка і при­йняття окремого нормативно-правового акта, який закріплює загальні засади діяльності професійних спілок. Комплексний характер Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" як джерела не тільки трудового, а й конс­титуційного права, дозволив одночасно підкреслити значимість профспілкового руху працівників як політичного інституту, еле­мента політичної системи суспільства й уникнути зайвого пе­ревантаження КЗпП України правилами, що безпосередньо не стосуються до організації трудового процесу.

Поряд з підтвердженням наявності внутрішньосистемних правових зв'язків, "учасниками" яких є норми, що регламен­тують відносини, пов'язані з застосуванням найманої праці, колізії одночасно сприяють відокремленню предмета й методу трудового права від аналогічних ознак інших галузей. У цьо­му полягає другий позитивний момент існування колізій норм, регулюючих трудові відносини. Виникаючи у праві, колізії до­сить контрастно підкреслюють розходження між відносинами і способами впливу на них, що існують в юрисдикційних полях різних галузей вітчизняної правової системи.

В останні роки в Україні склалася вкрай складна ситуація в проблемі усиновлення дітей, які залишилися без піклування батьків. Усиновлення є найбільш прийнятною формою вихо­вання таких дітей. Провадиться воно, без сумніву, в їх інтересах для створення стабільних і гармонійних умов життя. Пошуки найбільш повного забезпечення їх інтересів дуже важлива со­ціальна проблема. Від правильного вибору усиновителя, роди­ни, у яку передається дитина, залежить її доля. Помилки у цьо­му процесі можуть порушити також права й інтереси як батьків дитини, так і осіб, які бажають її усиновити (усиновителів). Закон при цьому виходить з основного принципу сімейного законодавства - пріоритетний захист прав та інтересів непов­нолітніх дітей, дотримання якого - обов'язкова умова будь-яко- го усиновлення. Під інтересами дитини при цьому розуміють­ся перш за все необхідні умови для її повноцінного фізичного, психічного й духовного розвитку. Кожна дитина - це неповтор­на особистість, без знання якої, її здібностей, задатків, захоп­лень гарне виховання неможливе. Очевидно, що кожен випа­док усиновлення суто індивідуальний. Завдання полягає в тому, щоб підібрати дитині сім'ю, де будуть максимально забезпечені її інтереси, врахувати особливості її характеру, психологічного складу, визначити її психологічну сумісність з родиною та ін. Саме з цього погляду треба підходити до вирішення питання про допустимість усиновлення. Цей припис максимально відповідаючий інтересам дитини ні в якому разі не можна розуміти у вузькому смислі як забезпе­чення задовільних матеріальних і житлових умов Мало добре її годувати, одягати, забезпечувати відповідні умови занять і від­починку, хоча і це дуже важливо. Головне - щоб дитина постійно відчувала сприятливий вплив сім'ї, батьківську любов, турботу, ласку, щоб росла людиною культурною, всебічно розвиненою. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відпустки" (в ред. до 21 липня 2003 р.) відпустка надавалася з дня усинов­лення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) лише жінці, які усиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Од­нак за ст. 211 Сімейного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2003 p., усиновителем дитини може бути не лише жінка, а й чоловік. Ч. 2 ст. 213 цього Кодексу зазначає, що переважне пра­во на усиновлення дитини має подружжя як повноцінна сім'я.

Положення ч. 2 ст. 17 названого Закону (в редакції до 21 лип­ня 2003 р.) суперечили ст. 21 Конституція України, яка прого­лошує, що всі люди вільні й рівні у своїй гідності та правах, а також ст. 51, яка закріплює принцип всебічного захисту сім'ї, дитинства, материнства й батьківства. Указані положення також не відповідали основним принципам Конвенції МОП про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, ратифікованої Україною 22 жовтня 1999 р. Ч. 2 ст. 17 порушувала права чоловіків-усино- вителів і подружніх пар, які усиновили дитину.

Як наслідок 21 липня 2003 р. Верховна Рада України прий­няла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про відпус­тки" (щодо надання відпустки особі незалежно від статі), у яко­му передбачила можливість надання відпустки будь-якій особі незалежно від статі й можливість надання відпустки одному з батьків за їх розсудом у випадку, коли дитина була усиновлена подружжям.

Третім позитивним моментом існування в трудовому праві колізійних норм є надана ними можливість вчасно одержувати інформацію про необхідність внесення змін і доповнень у чин­не законодавство про працю. Наявність колізій сигналізує зако­нодавцеві про розбалансованість системи юридичних приписів, про відставання їх від розвитку базисних відносин. І з цього погляду воно служить способом виявлення й усунення дефектів у правовому регулюванні, стимулює вдосконалення механізму правового впливу на учасників трудових відносин.^[68] Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М: Манускрипт, 1994. -С. 53.

Так, у період широкомасштабного реформування соціаль­но-економічних й політичних засад суспільства з'явилася на­гальна потреба в усуненні протиріч, що виникли у правовому регулюванні праці у зв'язку з появою нових нормативних актів, перерозподілом власності на засоби виробництва, різким роз­ширенням застосування праці в невиробничій сфері, нестабіль­ним станом економіки тощо. Поряд із стимулюванням розвит­ку законодавства, зумовленого змінами соціально-економічної й політичної обстановки, наявність колізій у трудовому праві сприяє прояву також зворотної тенденції: зміни в позитивному праві, впровадження з його допомогою в соціальну дійсність раніше невідомих їй відносин і як результат - протиріччя між правом і соціальною реальністю генерують розвиток нових сус­пільних зв'язків.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-тех- нічну діяльність" пенсіонерам, які після призначення пенсії працювали не менше двох років і мали більш високий заробі­ток, а ніж той, з якого вона була обчислена, встановлюється но­вий розмір пенсії лише в тому випадку, якщо вони працювали за контрактом.' Інакше кажучи, однією із необхідних умов для перерахунку пенсії зазначеній категорії осіб є укладення тру­дового договору у формі контракту. У той же час за ч. 25 тієї ж ст. 24 цього Закону після призначення пенсії наукові (науко­во-педагогічні) працівники можуть працювати як за строковим трудовим договором, так і за контрактом. Як наслідок виникає ситуація за якої, якщо наукові працівники працювали після при­значення пенсії за контрактом, пенсія їм органами Пенсійного фонду України перераховується, а якщо працювали за звичай­ним строковим трудовим договором - ні. Таке положення нічим не обґрунтовано, в результаті чого складається ситуація, за якої останні зазнають протизаконної дискримінації, що є грубим по­рушенням ст. 24 Конституції України та міжнародно-правових угод, до яких приєдналася Україна. Науковці, які працюють за строковим трудовим договором і сплачують у загальному по­рядку кошти в Пенсійний фонд і всі соціальні фонди, виходить одержують відмову в призначенні пенсії з більш високого за­робітку тільки тому, що вони працювали за звичайним строко­вим трудовим договором, а в ідентичній ситуації особи, які пра­цювали за контрактом право на перерахунок пенсії одержують. З метою розв'язання зазначеної проблеми 22 вересня 2006 року Верховна Рада України виклала ст. 24 Закону України "Про на­укову і науково-технічну діяльність" в новій редакції, де було враховано вказане зауваження.^{[69] [1]} Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 p., №1977-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Існування колізій не тільки служить розвитку законодавства про працю і регульованих ним суспільних відносин, а й сприяє активізації доктрини трудового права. Безліч наукових публі­кацій, які з'явилися останнім часом і які містять конкретні ре­комендації з приводу вдосконалення законодавства про працю, приведення чинних норм у відповідність знову прийнятим, роз­витку єдиної концепції трудового права, спрямованої на досяг­нення термінологічної єдності в трудовому праві, розмежуван­ня предмета останнього з предметами інших галузей - яскраве тому підтвердження. Таким чином, колізії виступають своєрід­ним чинником розвитку законодавства про працю і в цьому по­лягає їх головний позитив.

Колізії трудових норм мають певну корисність не тільки в інформаційному, а й безпосередньо в регулятивному плані. Ок­ремі їх види використовуються законодавцем як прийом право­вого регулювання, що забезпечує диференційований підхід до правового упорядкування трудових відносин.

Трудове право є однією з небагатьох галузей права з най­більш високим ступенем диференціації правового регулювання. Допустимість розходжень у змісті норм, що регламентують тру­дові відносини різних категорій працівників, прямо закріплена в КЗпП України. Відповідно до ст. 7 цього Кодексу особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умова­ми підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також осіб, які працюють у фізичних осіб за тру­довими договорами, додаткові підстави для припинення тру­дового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.), встановлюються законодавством. Наявність колізій, що висту­пають у формі розбіжності змісту норм із різним обсягом є не­обхідним атрибутом здійснення правового впливу.

Усе вищевикладене дає можливість умовно поділити пози­тивні функції колізій у трудовому праві на інформативні й без­посередньо регулятивні. До інформативних слід віднести вплив колізій на свідомість учасників нормотворчого процесу й осіб, які застосовують право. Безпосередньо регулятивна функція знаходить своє відбиття у використанні колізій як засобу дифе­ренціації правового впорядкування трудових відносин.

Незважаючи на те, що колізії не позбавлені здатності по­зитивно впливати на стан нормативно-правового регулюван­ня трудових відносин, по суті, більшість із них залишаються різновидом деформацій системи трудового права, що свідчить про її недосконалість та призводить до порушення її внутріш­ньої погодженості та єдності. На думку вчених-трудовиків, трудове законодавство, насамперед КЗпП України, з яким ото­тожнюється значною мірою й галузь трудового права, хоча й зазнало досить серйозного реформування, але не встигає за ди­намічними й кардинальними процесами в суспільному житті і тому змушує законодавця вносити іноді невиважені, хаотичні, належною мірою не продумані зміни.¹ Даючи оцінку джерелам трудового права, О.І. Шебанова пише: "Аналіз чинного загаль­ного і спеціального законодавства про працю, що визначає межі його застосування до різних трудових відносин, показує, що воно в багатьох випадках сформульовано недостатньо чітко, су­перечливо, а іноді й неправильно".² На думку Ю.М. Андрєєва, прийняття нових нормативних актів про працю найчастіше не

проясняє, а лише ускладнює ситуацію з його застосуванням на практиці.^{[70] [1]} Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственньїх и сельскохозяйственньїх кооперативах // Гос-во и право. - 1998. - № 10. - С. 68.

Залежно від об'єкта негативний вплив колізій трудових норм можна поділити на безпосередній та опосередкований. Безпосе­редній негативний вплив колізій трудових норм полягає в тому, що вони, по-перше, вносять розлад у роботу всієї системи тру­дового права, викликаючи диспропорцію правових приписів, що входять до неї, й перешкоджають її нормальному функціонуван­ню, знижуючи ефективність правового регулювання трудових відносин, а по-друге, ускладнюють процес правозастосування, створюють перешкоди для прийняття однозначних рішень, по­роджують помилки в реалізації норм трудового права.

Зазначені вище процеси набули відбиття в практиці діяль­ності вітчизняної судової системи. За останні роки значно збільшилася кількість справ, які надходять на розгляд судів загальної юрисдикції. Якщо у 2001 р. ними було розглянуто 3,1 млн. справ і матеріалів, то в 2002 р. - 4,9 млн., 2003 р. - 5,9 млн.^{[71] [1]} Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 p.: Пос­танова Президії Верхїовного Суду України, Президії Ради суддів України, ко­легії Державної судової адміністрації України від 18.02.2005 p., №2 // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №3. - С. З - 4.

^[1] Щодо оцінки діяльності судової системи України: Лист Верховного Суду від 31.05.2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -№6. - С. З - 4. Зараз же щороку суди України розглядають понад 6 млн. справ та матеріалів усіх категорій. Особливо стрімко зрос­ло число цивільних справ. Значна чисельність справ, що над­ходять на розгляд судів, породила низку проблем у здійснен­ні правосуддя. Суди працюють з великим перевантаженням. Якщо п'ять років тому суддя в місяць одержував для розгляду по 40 - 50 справ та матеріалів, то зараз в половині судів Ук­раїни на одного суддю припадає до 200 справ та матеріалів, що негативно впливає на строки та якість їх розгляду.^[72] За роки незалежності України кількість трудових спорів, що стали предметом розгляду судів, збільшилася в декілька разів. Цим процесам значною мірою сприяв не тільки загальний кризовий стан економіки, а и неузгодженість сучасного вітчизняного за­конодавства про працю.

Цілком очевидно, що зазначене становище не сприяє підвищенню ефективності правового регулювання трудових відносин. Крім того, таке "безсилля" трудового законодавс­тва, викликане порушенням системоутворюючих зв'язків все­редині трудового права, змушує законодавця при вирішенні невідкладних завдань по регламентації праці окремих кате­горій працівників використовувати способи правового регу­лювання, властиві іншим, більш пристосованим до сучасних умов галузям, що неминуче викликає "розчинення" предме­та трудового права в суспільних зв'язках, які підпадають під юрисдикцію інших галузей (цивільного, адміністративного чи іншого права).

Зниження ефективності правової регламентації суспільних відносин, порушення системоутворюючих зв'язків права, зумо­влених існуванням у праві колізій, у свою чергу тягнуть деста­білізацію соціально-економічної й політичної ситуації в країні, підривають підвалини державності, породжують правовий нігілізм. Саме в цьому знаходить своє вираження опосередкова­ний негативний вплив правових колізій.

Істотно впливають колізії й на суспільні зв'язки, які регулю­ються правої^. Якщо протиріччя між прогресивним правом та еволюціонуючими трудовими відносинами стимулюють розви­ток останніх, то диспропорція між правом та опосередковува­ними ними суспільними відносинами в бік відставання в роз­витку права, навпаки, виступає гальмом соціального прогресу. Значне відставання трудового законодавства від реалій життя суспільства,, продиктоване як природною еволюцією самих суспільних зв'язків, так і новаціями в їх правовому впорядку­ванні спостерігається в таких випадках, як соціальне партнерс­тво, заподіяння шкоди працівникам несвоєчасною виплатою заробітної плати, необхідність оскарження дії профспілкових органів та ін. Крім того, невирішені протиріччя в трудовому праві неминуче тягнуть виникнення і загострення соціально- трудових конфліктів, у яких взаємовиключні, по суті, вимоги кожної зі сторін з формально-юридичної точки зору можуть бути справедливими й законообґрунтованими. Унаслідок того, що на тлі й без того прогресуючої соціальної напруженості колізії правових норм доволі часто стають своєрідним каталі­затором політичної конфронтації в суспільстві, їх вирішення є однієї з найважливіших проблем у діяльності державних ор­ганів.

Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки одним із принципів розвитку й удосконалення законодавс­тва проголосила принцип системності й узгодженості,' який не може бути втілений у життя без зменшення колізійності законо­давства, у тому числі й трудового. Тому зниження чисельності колізій, безумовно, - одне з найважливіших завдань сучасного етапу правової реформи.

 

 

⁵ 5 пит. Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

Попередженням колізій у законодавстві можна вважати за­ходи, що дозволять запобігати їх появі ще на стадії підготовки, прийняття і введення в дію нормативних актів. Таке розуміння цілком вписується в традиційне визначення терміна "попереди­ти", тобто заздалегідь вжитими заходами перешкодити чому- небудь здійснитися, настати, запобігти. Для попередження, а також подолання й усунення колізій найбільше значення має формування концептуального праворозуміння: саме воно впли­ває на процес законотворчості, розвиток законодавства та його реалізацію. При цьому слід відзначити, що нерідко джерелом конфлікту виступає Саме праворозуміння, тому зусилля повин­ні бути спрямовані на зміну або перетворення останнього. Ось чому часто розв'язання "вузла" юридичних суперечностей зов­нішніми засобами - скасуванням акта тощо - може не вплинути на правосвідомість і правову поведінку. Як наслідок, знову бу­дуть з'являтися акти, що зіштовхуються між собою через роз­біжності в гіраворозумінні їх авторів.^{[73] [1]} Юридическая конфликтология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М.: РАН, центр конфликт. исслед., 1995. - С. 254 - 255.

^[1] Волошенкж О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 12.

Епоха радикальних перетворень додала до суспільної свідо­мості нові риси. Громадяни сподівалися, що вони в ході реформ збережуть все те, що мали, і додадуть до цього ще й блага захід­ної демократії. Більшість людей не були підготовлені до реалій перехідного періоду. Втрата заощаджень, інфляція, зростання безробіття, постійні затримки з виплатою зарплатні спричини­ли масове почуття незадоволення та страху. Безпорадність де­ржавних органів у вирішенні соціальних проблем, відсутність єдності у вищих ешелонах влади, популізм та корупція призве­ли до втрати владними структурами свого авторитету та до пог­либлення в суспільстві нігілістичних настроїв. Повною мірою проявились також низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конс­труктивного розв'язання конфліктів.

Вцілому правосвідомість перехідного суспільства є конче неоднорідною, суперечливою та нестійкою. Право ще не зай­няло належного місця у сфері індивідуальної та колективної мотивації. Однією з причин цього є неоднакова швидкість змін, що відбуваються у різних пластах індивідуальної та суспільної свідомості. Завдяки цьому у свідомості одночасно співіснують поверхово сприйняті прогресивні цінності, що проявляють себе у прагненні до свободи, ринкової економіки, до досягнення кон­сенсусу при вирішені спірних питань, і більш глибинні, що ма­ють корені у тоталітарному минулому (ностальгія по рівності, стабільності, "міцній руці"). Звідси - пульсація суспільної сві­домості, постійні коливання та невпевненість відносно стра­тегічного курсу розвитку суспільства, втрата довіри до влади і закону.^[74]

Загальною підставою для праворозуміння, на нашу думку, повинно бути визнання принципу верховенства права, обов'язку всіх суб'єктів права дотримуватися Конституції, в якій втілюєть­ся принцип верховенства права та законів, щодо яких діє пре­зумпція їх конституційності. Саме це має об'єднувати людей, державні й громадські структури. Як відзначає В.М. Кудрявцев, необхідно боротися з будь-якими відхиленнями від Конституції та закону, незважаючи на посилання на "політичну доцільність" або "юридичний формалізм" закону. Потрібно твердо обстоюва­ти єдність духу й букви закону. Інший підхід розхитує правовий порядок, призводить до волюнтаризму, а потім і до сваволі.¹

Проте ґрунт для появи юридичних колізій і порушень за­конності створюють не тільки розбіжності у праворозумінні. Останнім часом науковці відзначають особливу небезпеку такого соціального явища, як нігілістичне ставлення до пра­ва. Правовий нігілізм є небезпечний руйнуванням правової системи й різким падінням рівня законності. З жалем конста­тується, що він набув широкомасштабних розмірів: від сфери повсякденних стосунків людей до діяльності вищих органів держави, від центрального управлінського апарату до органів місцевої влади.

Правовий нігілізм є різновидом соціального нігілізму і ви­ражається в загальному негативному, неповажному ставленні до права, законів, нормативного порядку. Слід погодитися з О.В. Волошенюком, яким після аналізу сутності та понять пра­вового нігілізму, які існують у юридичній літературі, запропо­новані власні його дефініції. Так, під правовим нігілізмом у вузькому значенні, на думку автора, слід розуміти абсолютну, стійку зневіру в справедливості, силі та ефективності права, що сформувалася в індивідуальній, груповій або суспільній свідо­мості. У широкому значенні правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, до окремих сфер правового регулювання і юридичної діяльності, сумнів у справедливості, силі або ефек­тивності права, що сформувалися (або тільки формуються) в індивідуальній, груповій або суспільній свідомості.^{[75] [1]} Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 9.

^[1] Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороньї "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 9.

М.І. Матузов називає видання суперечливих актів, або навіть таких, які взаємовиключають або нейтралізують один одного, марнуючи свою силу, однією з найбільш очевидних і гострих форм вираження такого нігілізму. Нерідко підзаконні акти ста­ють "надзаконними", а норми, що запроваджуються у великій кількості, не стикуються, погано синхронізовані, "зіштовху­ються".^[76] Внаслідок цього виникають найгостріші колізії. Слід зазначити, що правовий нігілізм породжує головним чином ієрархічні колізії. Ось чому цілком обґрунтованим є виділення відомчого правового нігілізму як одного з різновидів правового нігілізму. Подолання правового нігілізму (передовсім у нормот- ворчих органах) дозволить знизити колізійність законодавства. Удосконалення останнього, що є немислимим без усунення колізій, у свою чергу, виступає одним зі шляхів подолання пра­вового нігілізму.^[77]

Велике значення для попередження колізій має і використан­ня у правотворчості наукових досягнень.^[78] Правий В. Опришко, який вважає, що для цього необхідно насамперед підсилити взає­модію науки і правотворчості: створення дійового законодавс­тва можливе тільки за умови розробки і прийняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі.^[79] Хоча ця теза у правничій літературі давно набула аксіоматичного характеру, на практиці вона реалізується досить слабо, в результаті чого в розробці переважної більшості принципово важливих норма­тивно-правових актів у сфері трудового права, у тому числі й законів, фактично не беруть участі провідні вчені-спеціалісти. Яскравим прикладом є ситуація, яка зараз має місце у випадку з Трудовим кодексом України. Кожен законопроект з питань ре­гулювання соціально-трудових відносин, повинен бути науково обгрунтованим, базуватися на досягненнях теоретичної правової думки, наукових концепціях, соціологічних узагальненнях сус­пільного життя, застосуванні досвіду вітчизняного й іноземного законодавства. А це неможливо, і тут слід погодитися з О.І. Про- цевським, без активного залучення до підготовки законопроек-тів в царині трудового права провідних учених і фахівців, без проведення різноманітних наукових експертиз.¹ Більш широке залучення науковців необхідне й до процесу планування правот- ворчості, що часто носить хаотичний характер.

Підвищення ефективності механізму попередження юри­дичних колізій неможливо без удосконалення норм, що регла­ментують нормотворчий процес. Розв'язанню проблем сприяв би Закон "Про нормативні правові акти України". Пропозиції щодо прискорення його прийняття з метою впорядкування всієї правотворчої діяльності державних органів та узгодження роз­галуженої системи національного законодавства, як зазначалося раніше, постійно звучать на наукових конференціях і в наукових публікаціях.^2[1] Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.Н. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристь, 1997. - С. 610.

^[1] Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М: Формула права, 2000. - С. 53 - 54; Буяков А.Ю. Юридические коллизии и способи их устранения: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов, 1999. -С. 179.

^А Опришко В. Законотворчому процесу — наукове забезпечення // Право України. - 1996. - № 5 - С. 53.

Необхідно відзначити, що попередженню колізій сприятиме й дотримання принципу плановості законотворчої й нормот- ворчої діяльності.³ Адже саме спонтанність розвитку законо­давства про працю багато в чому призводить до появи колізій. Сама ж спонтанність викликана відсутністю належного обґрун­тування планів законодавчої діяльності. Отже, доцільною виг­лядає пропозиція про затвердження Верховною Радою України Державної програми законодавчих робіт, яка буде розроблена з урахуванням пропозицій Президента України та уряду, фахівців наукових установ і передбачатиме напрямки як загального роз­витку законодавства (стратегію законотворчості), так і розвитку його галузей на 5-10 чи більше років.⁴

¹ Процевський О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект нового Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. -№9.-С. 8-9.

² Панов М.І. Законодавче врегулювання нормотворчості: загальна харак­теристика проекту Закону України "Про нормативно-правові акти" // Законот­ворення - основна функція парламенту. - К.: Заповіт, 1997. - С. 145 - 150; 50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні: Рекомендації міжнародної науково- практичної конференції, Харків, 19-20 жовтня 2000 р. // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2000. - № 4. - С. 288 - 296.

³ Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласован- ности).-К.: Наук, думка, 1987. - С. 42 - 43.

⁴ Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. - С. 22.

Велику роль у попередженні колізій, відповідно до останніх змін, повинно відігравати Міністерство юстиції України. Згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від ЗО грудня 1997 p., №1396/97, це Міністерство:

1) готує пропозиції щодо проведення в Україні правової ре­форми;

2) разом з відповідними міністерствами, іншими централь­ними органами виконавчої влади, науковими установами опра­цьовує проекти концепцій напрямків розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду;

3) розробляє за дорученням Президента, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нор- мативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституцій­ного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою й судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;

4) здійснює правову експертизу (підготовку висновків) щодо відповідності Конституції та законам України, вимогам нормоп- роектної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим;

5) за поданням міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади розробляє щорічні плани законопроектної роботи, координує й контролює нормотворчу діяльність в центральних органах виконавчої влади;

6) проводить експертизу (підготовку висновків) щодо від­повідності acquis communautaire проектів законів України та ін­ших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регламентуються правом Європейського Союзу;

7) організовує роботу по підготовці щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавс­тва України до законодавства ЄС, провадить моніторинг її ви­конання;

8) забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне й методологічне виконання Загальнодержавної програми адап­тації законодавства України до законодавства ЄС та ін.

Як видиться, варті уваги рекомендації, дотримання яких сприяє попередженню колізій, що запропоновані В.М. Сирих.' Він вважає, що для успішного вирішення завдання поперед­ження колізій важливо не допускати: а) на стадії проектування актів логічних суперечностей, що пояснюється тим, що най­більш розповсюдженим видом юридичних колізій між законами виступають взаємовиключаючі приписи, які містяться в них, з будь-якого конкретного питання; б) дублювання нормативних приписів у різних законах, бо нормативний припис слід викла­дати в законі, якого цей припис найбільше стосується.^[80] У про­цесі свого тлумачення і правозастосування тематично пов'язані закони підлягають вивченню в повному обсязі навіть у тих випадках, коли окремі норми одного закону відтворюються в іншому. У той же час дублювання тих самих норм різними зако­нами невиправдано збільшує текст законів і ускладнює пошук оригінальних норм, дезорієнтує правозастосовувача, створюю­чи враження про наявність у законодавстві "зайвих" норм, які можна й не враховувати в конкретних правовідносинах, ство­рює додаткові труднощі при подоланні колізій.^[81]

Потрібно відзначити ще один істотний недолік зайвого дуб­лювання: воно призводить до того, що правотворчий орган при внесенні змін і доповнень у чинне законодавство іноді забуває, що відповідний нормативний припис міститься в декількох ак­тах, і внаслідок цього змінює (скасовує) його лише в одному акті. Також неприпустима і практика внесення змін щодо пев­ного питання спочатку лише в один з документів - у "презум­пції", що інші "підбудуються" під новацію "автоматично". Так, Законом "Про внесення змін до Закону України -^[1] Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Формула права, 2000. - С. 294.

^[1] Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 190.

"Про відпустки" від 2 листопада 2000 p., № 2073-ПІ^[82] була виключена ч. 2 ст. 26 Закону "Про відпустки", яка передбачала, що у разі про­стою підприємства з незалежних від працівників причин влас­ник або уповноважений ним орган може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Тим самим законодавець подібні відпустки начебто заборонив. Проте в трудовому законодавстві до внесення змін на підставі Закону від 6 лютого 2003 p., № 490-IV^[1] Про внесення змін до Закону України "Про відпустки": Закон України від 02.11.2000 p., №2073-1П // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 46 - Ст. 1980.

^[1] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно від­пусток: Закон України від 06.02.2003 p., №490-IV // Відом. Верхов. Ради Ук- раїни. - 2003. - № 15. - Ст. 110.^[83] (тобто протягом ще май­же 2,5 років) продовжувала існувати ч. З ст. 84 КЗпП України, яка в точності збігалася за змістом з виключеною ч. 2 ст. 26 За­кону "Про відпустки"; отже, ч. З ст. 84 КЗпП України начебто такі відпустки дозволяла, і як наслідок — протягом усього цього строку виникали суперечки щодо співвідношення Закону "Про відпустки" та КЗпП України.Ця колізія та низка інших виникли через те, що Закону Ук­раїни "Про відпустки" фактично дублює положення статей 74 - 84 гл. V КЗпП України. До речі, свого часу вказані статті були викладені в новій редакції саме з метою приведення їх у відповідність з нормами зазначеного Закону. Отже, ні про яку структурно-змістовну особливість цієї частини Кодексу законів про працю України, а значить, і про її підвищену юридичну силу говорити не можна. Виникає запитання: наскільки доцільно від­творювати в КЗпП України і в Законі України "Про відпустки" практично ті ж самі нормативні приписи? Останнім часом, треба наголосити, дублювання стало характерною рисою для законо­давства про працю: дуже багато дублюючих норм містять КЗпП України і Закони України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці". Доцільніше, вважаємо, було б або ж відмовитися від практики прийняття самостійних законів з окремих питань в сфері праці (тобто включати їх при­писи безпосередньо в КЗпП як самостійну глави), або взагалі не відтворювати норми цих законів у тексті Кодексу, обмежив­шись конструюванням відсильної норми, наприклад: "Питання, пов'язані з оплатою праці, регулюються Законом України "Про оплату праці".

Певні вимоги висуваються також до зв'язків між загальни­ми і спеціальними нормами. Нормативні приписи, якими вста­новлюються будь-які винятки із загального правила, доцільно вміщувати в тому ж самому законі (нормативному акті), який закріплює це правило Дотримання названої вимоги дозво­ляє законотворчому органу проводити системний розвиток своєї волі з одного питання, а також значно полегшити процес з'ясування цієї волі на стадії тлумачення. Тільки за такої умо­ви будуть зняті всі суперечки щодо легітимності винятків, які постійно виникають на стадії правозастосування з мотивів, що виняток із загального правила не міститься в законі, що закрі­пив це правило.

Ще одна причина суперечностей між нормативними приписа­ми того ж самого законотворчого органу полягає в тому, що він нерідко встановлює винятки з чинного загального правила без внесення відповідних коректив у закон, що містить це правило. У цьому випадку виникає конкуренція загальної і спеціальної норм, що зазвичай вирішується на користь останньої. Одне із загаль­новідомих правил тлумачення норм права наказує в подібній си­туації керуватися положеннями спеціальної норми. Але на прак­тиці виникають сумніви щодо її правомірності на тій підставі, що спеціальна норма не міститься в тому ж самому законі, який закріпив загальну. І ці сумніви досить обгрунтовані. Адже мож­лива ситуація, коли законодавець допустив типову законотворчу помилку і не врахував вимог загальної статті. І ці сумніви у пра­вомірності спеціальної статті фактично роблять її бездіяльною.

Ті ж аргументи можна повторити, коли законодавець змінює загальну норму, яка зафіксована в одному законі, і при цьому залишає без зміни спеціальні правила, зафіксовані в іншому нормативному акті. Звідси виникають цілком обґрунтовані сум­ніви: пам'ятав законодавець у цьому випадку про існування спеціальної норми і саме тому підтвердив її незмінність навіть після зміни загальної чи просто припустився законотворчої по­милки, забувши про існування винятку.

Але найбільш хибним у законодавстві можна назвати випа­док, коли спеціальні правила "розкидані" в декількох норма­тивних актах, причому частина з них установлюється тим же нормативним актом, у якому закріплена загальна норма. Після того як закон, що містить загальну норму й частину спеціаль­них норм, змінюється, практично неминуче у правозастосову- вача з'являються сумніви: чи можна, як і раніше, керуватися спеціальними нормами, що були закріплені іншим норматив­ним актом?

Відзначимо ще один недолік законодавця: при формулюван­ні декількох спеціальних норм не встановлюються правила по­долання конкуренції між ними. Проектовані норми права пок­ликані не тільки заповнити прогалини правового регулювання, а й замінити (що буває найчастіше) недосконалі, недостатньо ефективні норми права. Тому, приймаючи новий закон, законо­давець повинен відразу ж подбати про те, щоб усунути можливі колізії між прийнятими і чинними нормами шляхом внесення відповідних коректив у систему чинних норм права.

У проект закону, що замінює застарілі, малоефективні нор­мативні приписи новими, більш досконалими, слід включати спеціальну статтю із зазначенням реквізитів законів та їх струк­турних частин, які визнаються такими, що втратили чинність. При цьому бажаним є повний огляд актів і точна їхня оцінка. Як справедливо, на нашу думку, відзначає Ю.О. Тихомиров, загальна вказівка на те, що раніше прийняті закони та їх час­тини, які суперечать новому зак