Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.[1,ст..392 ]
У процесі експлуатації основних засобів підприємство несе витрати, пов’язані з:
- ремонтом основних засобів;
- технічним обслуговуванням;
- модернізацією, реконструкцією;
- іншими заходами щодо підтримки основних засобів в робочому стані.
Модернізація обладнання - вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об’єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці.
Реконструкція виробництва- комплекс заходів щодо збільшення виробничих потужностей, підвищення продуктивності праці, технічного рівня виробництва з метою збільшення випуску продукції, зниження її собівартості з якнайменшими затратами матеріальних і грошових ресурсів на одиницю введеної потужності.
Ремонт основних засобів - часткове відновлення окремих об’єктів для підтримання їх у робочому стані.
Підтримання основних засобів у стані, придатному для експлуатації, потребує періодичного їхнього ремонту. Ремонти основних засобів класифікують:
1) за видами — поточний і капітальний;
2) за належністю — ремонт власних і орендованих основних засобів;
3) за способом здійснення — господарським і підрядним способами;
4) за відношенням до госпдіяльності — ремонт виробничих і невиробничих основних засобів тощо.
Так, проведення поточного ремонту передбачає виконання дрібних робіт: щодо виправлення або часткової заміни окремих деталей об'єктів основних засобів, для підтримання їх у робочому стані. Такий ремонт не збільшує ті вигоди, які планувалися від використання ремонтованого об'єкта. Отже, витрати на нього не включають до вартості основного засобу (не капіталізують), а відносять на витрати періоду (Дт 91, 92, 93, 94 залежно від сфери використання). [5]
Поточний ремонт може здійснюватися як власними силами, так і підрядником.
При підрядному способі проведення поточного ремонту укладається договір із підрядником. При цьому розрахунки за виконані роботи проводяться на рахунках, що виписуються на підставі актів приймання виконаних робіт.
При проведенні капітального ремонту основних засобів на підприємстві провадиться заміна зношених конструкцій і деталей, їхнє оновлення (модернізація, дообладнання, модифікація, добудова, реконструкція). Такі заходи призводять до збільшення тих вигод, які підприємство спочатку планувало отримати від використання основних засобів. Тому вартість капітального ремонту збільшує первісну вартість основних засобів (дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції»).Частіше капітальний ремонт здійснюється підрядником.[3]
Аналітичний облік ремонтів ведуть окремо за кожним об'єктом і за статтями витрат. Після закінчення ремонту основних засобів складають Акт № ОЗ-2. Відомості про капітальний ремонт вносять до реєстру аналітичного обліку об'єкта основних засобів. [2.п.8 ]
Таким чином, можна зробити висновок, що модернізація стосується обладнання (машин, устаткування),а реконструкція - підприємства загалом або його виробничих підрозділів (цехів, дільниць), тоді як ремонтний процес стосується кожного окремого об’єкта або його складової.
1. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією професора Ф.Ф. Бутинець – Житомир: ПП. «Рута».
2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства Фінансів №989 від 25.11.2003р.
3. План рахунків бухгалтерського обліку.
4. Інструкція по застосуванню «Плану рахунків бухгалтерського обліку».
5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» зі змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства Фінансів №989 від 25.11.2003р.
УДК 657
Захарчук А.В., ст. гр. ОАСз-22
Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
ОБЛІК ЗА ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ
Організація обліку виробництва продукції та проведення контролю за діяльністю структурних підрозділів і їх керівників, залежить від належної організації обліку витрат у сільському господарстві за центрами відповідальності або відповідними сегментами.
Виділення центрів відповідальності є основою при створенні на підприємстві системи управлінського обліку. Наявність центрів відповідальності - важлива умова функціонування внутрішньогосподарського обліку і контролю, що дозволяє найбільш раціонально пов’язати між собою та реалізувати основні функції управління - організацію, мотивацію, облік, аналіз, контроль, планування тощо.
Метою обліку по центрах відповідальності є задоволення інформаційних потреб внутрішнього управління. Він дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях управління організації, оцінювати роботу окремих менеджерів та підрозділів на основі узгоджених планів діяльності, оперативності надання взаємопов’язаної звітної інформації, а також первинного аналізу.
У системі управлінського обліку центри відповідальності виділяють як об’єкти обліку з метою значно більшої деталізації витрат, посилення контролю за їх рівнем і підвищення точності калькулювання. Це також сприяє більш точному розподілу непрямих витрат (особливо витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнання), списання їх на аналітичні рахунки цих центрів відповідальності шляхом прямого віднесення. Останнє в свою чергу, створює умови для їх прямого віднесення на аналітичні рахунки носіїв витрат або більш точного розподілу за об’єктами калькулювання.
Витрати на виробництво продукції (р., п.) формуються за центрами відповідальності й об’єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції (р., п.). Але на практиці облік за центрами відповідальності ведуть частково і їх як таких не виділяють.
Однак особливістю управлінського обліку є не лише контроль за витратами, центрами та місцями їх виникнення у процесі виробництва, а й контроль за такими центрами, які входять до складу інших центрів відповідальності. Тому, у практиці управлінського обліку важливим і необхідним є виділення місць виникнення витрат.
Більшість науковців виділяють 4 типи центрів відповідальності, керівник кожного з яких відповідає за свої показники: центри витират, доходів (надходжень), прибутку та інвестицій.
На сільськогосподарських підприємствах одні і ті самі структурні підрозділи можуть виступати різними центрами відповідальності залежно від рівня контролю в них тих чи інших показників.
Виділення центрів відповідальності на сільськогосподарських підприємствах з застосуванням трансфертного ціноутворення дозволить підвищити зацікавленість керівників і працівників структурних підрозділів підприємства у покращенні результатів їх діяльності та розширить інформаційну базу, для прийняття управлінських рішень.
Визначена протягом року своєчасна, чітка та реальна інформація про склад витрат собівартості продукції дасть можливість аналітикам вчасно аналізувати та прогнозувати економічні показники діяльності підприємства, реагувати, впливати та змінювати їх величину, а для керівництва приймати і планувати ефективні управлінські рішення.
УДК 336.657
Зелінська Н.І., ст. гр. ОАз-51
Науковий керівник: Чудовець В.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
