Фрейдомарксизм» про соціальну революцію та націонал-соціалізм (В. Райх)

Фрейдомарксизм (від прізвищ З. Фрейдаі К. Маркса) - загальне позначення різних течій, прагнучих об'едінітьфрейдізмі марксизм, але керуються при цьому різноманітними ідеями, орієнтаціями, принципами та основами. Найбільш типові прагнення до об'єднання на основі спільності окремих положень, т. Е. Об'єднанню за принципом рівноважної додатковості. Засновником Ф. вважається австро-американський психоаналітик В. Райх, згідно к-рому сучасна соціальна теорія повинна включати в себе вищі досягнення теоретичної думки і іхсінтез. За В. Райху, такою теорією може бути його сексуально-економічне вчення, що грунтується на «соціальному фундаменті К. Маркса і психологічному фундаменті З. Фрейда» і що є масово-психологічним і сексуальносоціологіческім. На думку В. Райха, марксистски орієнтована революційна боротьба пролетаріату повинна бути доповнена боротьбою за сексуальну свободу (див. Сексология), вчиненням сексуальної революції і здійсненням нової політики в області сексуальнихотношенійівоспітанія. Найвизначніші представники Ф. Райх і Маркузе стверджували, що соціальна революція неможлива без сексуальної революції, до-раю повинна вивільнити первинні потяги людини. Інакше рез-том може бути лише нова форма тоталітаризму, оскільки збережеться "сублімоване рабство", не буде створена "нова чуттєвість", людство виявиться не в змозі звільнитися від конформістських типів характеру (Конформізм соціальний), к-які формуються репресивними системами і обумовлюють їх. Більш радик. версію Ф. відстоюють Гватарі і Дельоз, які запропонували замінити психоаналіз шизоаналіза, к-рий повинен повністю звільнити людей від конформізму, відкривши абсолютний простір їхнім бажанням (концепція "виробництва бажань"). Без цього будь-яка революція, навіть якщо вона буде поєднанням сексуальної та соціальної революцій, приречена на невдачу. Сформувався в 20-і рр. XX ст. Ф. отримав значне поширення в Радянській Росії (М. А. Рейснер, А. Б. Залкінд та ін.), Де разом з тим йому було надано і протидія (А. М. Деборін, Б. Е. Биховський, В. А. Юринець та ін.). Ідеї ​​Ф. отримали певне поширення в Німеччині та США. У 60-і рр. ХХ ст. в США і Європі (переважно у Франції) набули популярності різні фрейдомарксістскіе ідеї німецько-американського філософа і соціолога Г. Маркузе, який стверджував, що сенс капіталістичної експлуатації полягає в ограніченіівлеченій, і покликав до відмови від традіціоннихценностей, бунту і революційній боротьбі за «розкріпачення» інстинктів, в особенностіЕроса. Певну данину Ф. віддав лідернеофрейдізмаЕ. Фромм. В даний час ідеї Ф. все ще залишаються предметом наукової полеміки та ідеологічної боротьби.

28.Умови та організаційні форми розвитку історичної науки в США у 20-30-х рр. ХХ ст. Американська історична думка досягла до цього часу високого рівня в оволодінні технічними прийомами історичної критики. Відбувалося подальше поглиблення спеціалізації історичних дисциплін. Це в свою чергу призвело до різкого збільшення кількості різних історичних журналів. Більшість кафедр історії на поч. 20 ст. займають американські історики-професіонали, які отримали освіту в США. Історична наука розширила поле своєї діяльності як внаслідок оволодіння новими архівними документами, так і під впливом суспільно-політичної боротьби.Важливе місце в історіографії США посіла соцально-економічна тематика.В цей період робилися спроби створення вільних робіт по історії США. В 1904-1908 рр. виходить у світ 26-томна серія «Американська нація» під редакцією А. Харта. На 1945 р. – 833 історичні товриства в США. Утворився Національний Архів в вашингтоні. Збільшилися фонди Бібліотеки Когресу США. На 1945 р. видавалося 86 істор. часописів. Енциклопедичні праці періоду: «Хроніки Америки» в 56 т., «Історія американського життя» в 20 т.
З’являється новий напрям в історіографії – економічний (прогресистський) (Херкер, Шлезінгер-старший, Едвортс). Історики нового напряму проявляли першочерговий інтерес до соціально-економічних фактів.Для їх вивчення повинна була використовуватися сукупність методів політ. Економії, філософії, соціології та ін. гуманітарних дисциплін. Одним із зісновників економічного напряму був Фредерік Тернер, який водночас є засновником «теорії кордонів». Стрижнем його концепції була думка про особливу роль «вільних земель» на Зх. Яскравим представником екон. напряму також став Чарльз Бірд, праці якого були головни чином присвячені проблемам амер. Історії. Ним була розроблена «концепція індустріалізму». Основна праця «Розквіт американської цивілізації» (1927).
Консервативний напрям – «імперська школа», яка зародилася на поч. 1900-х рр. Досить активно досліджували колоніальний період америк. історії та війну за незалежність. Ч. Ендрюс в праці «Колоніальний період американської історії» (4 т., 1934-1938), Е. Чаннінг в «Історії Сполучених Штатів» (6 тт., 1905-1925) та інші розглядали американські колонії перш за все як частину організму Британської імперії, а у війні за незалежність США бачили лише епізод розвитку англійської колоніальної системи.
У. Філліпс – центральна тема його робіт «Рабство негрів в США» (1918), «Життя і праця на старому Півдні» (1929) – економічна і соціальна необхідність рабства.
Коммонсівсько-вісконсінська школа. Засновник Джон Коммонс (1862-1945) в 1904 р. став професором економіки Вісконсинського університету. Ним був опублікований ряд робіт з історії економічно розвитку США і тред-юніонізму (1910-1911рр. «Документальна історія американського індустріального суспільства» 10т., «Історія робітничого руху в США» 2т.), які вважаються класичними. Говорячи про гносеологічні корені теорії Коммонса, слід зазначити прямий вплив на неї німецької політекономії кінця XIX - початку XX ст., яка обгрунтовувала думку про спрямовуючу роль держави в економічному житті капіталістичного суспільства.
Ліворадикальний напрям – Р. Паррінгтон. У фундаментальній праці «Основні течії американської думки» (1927-1930) він досліджував розвиток американської громадської думки (літератури, філософії, історії, економіки, юриспруденції тощо) з часу створення перших англійських колоній до 20-х років XX ст. За ідейною боротьбою Паррингтон побачив боротьбу певних суспільних інтересів і соціальних сил.
Негритянська історіографія (К. Вудсон, В. Дюбуа) К. Вудсон – 1915 р. в Чикаго організував Асоціацію з вивчення життя та історії негрів. У тому ж році вийшов перший номер «Журналу негритянської історії», редактором якого був Вудсон. Його праці «Негри в нашій історії» (1922), «Історія негритянської церкви» (1921) подали матеріал про боротьбу негрів за свободу. Велике місце він приділив історії культури американських негрів. Слідом за Вудсоном вийшла група істориків-негрів (Б. Броулі, Ч. Уеслі).
Вільям Дюбуа – фундаментальна праця «Чорна реконструкція» (1935). Він вніс надзвичайно багато нового в розробку історії громадянської війни і особливо періоду реконструкції 1865-1876 рр.. Він детально показав боротьбу негрів-солдатів і негрів-робітників в армії Півночі.
Марксистський напрям (А. Уільямс, А. Ренсом, У. Фостер, Бімба) Історики-марксисти вже в кінці 20-х років почали гуртуватися в марксистську школу. Їх головні зусилля – висвітлення найважливіших проблем історії та сучасності, і в першу чергу робітничого руху.

29.Ліберально-реформістський (“прогресистський”) та консервативний напрями в історіографії США 20–30-х рр. ХХ ст. З’являється новий напрям в історіографії – економічний (прогресистський) (Херкер, Шлезінгер-старший, Едвортс). Історики нового напряму проявляли першочерговий інтерес до соціально-економічних фактів.Для їх вивчення повинна була використовуватися сукупність методів політ. Економії, філософії, соціології та ін. гуманітарних дисциплін. Одним із зісновників економічного напряму був Фредерік Тернер, який водночас є засновником «теорії кордонів». Стрижнем його концепції була думка про особливу роль «вільних земель» на Зх. Яскравим представником екон. напряму також став Чарльз Бірд, праці якого були головни чином присвячені проблемам амер. Історії. Ним була розроблена «концепція індустріалізму». Основна праця «Розквіт американської цивілізації» (1927).
Консервативний напрям – «імперська школа», яка зародилася на поч. 1900-х рр. Досить активно досліджували колоніальний період америк. історії та війну за незалежність. Ч. Ендрюс в праці «Колоніальний період американської історії» (4 т., 1934-1938), Е. Чаннінг в «Історії Сполучених Штатів» (6 тт., 1905-1925) та інші розглядали американські колонії перш за все як частину організму Британської імперії, а у війні за незалежність США бачили лише епізод розвитку англійської колоніальної системи.
У. Філліпс – центральна тема його робіт «Рабство негрів в США» (1918), «Життя і праця на старому Півдні» (1929) – економічна і соціальна необхідність рабства.
Коммонсівсько-вісконсінська школа. Засновник Джон Коммонс (1862-1945) в 1904 р. став професором економіки Вісконсинського університету. Ним був опублікований ряд робіт з історії економічного розвитку США і тред-юніонізму (1910-1911рр. «Документальна історія американського індустріального суспільства» 10т., «Історія робітничого руху в США» 2т.), які вважаються класичними. Говорячи про гносеологічні корені теорії Коммонса, слід зазначити прямий вплив на неї німецької політекономії кінця XIX - початку XX ст., яка обгрунтовувала думку про спрямовуючу роль держави в економічному житті капіталістичного суспільства.
Ліворадикальний напрям – Р. Паррінгтон. У фундаментальній праці «Основні течії американської думки» (1927-1930) він досліджував розвиток американської громадської думки (літератури, філософії, історії, економіки, юриспруденції тощо) з часу створення перших англійських колоній до 20-х років XX ст. За ідейною боротьбою Паррингтон побачив боротьбу певних суспільних інтересів і соціальних сил.
Негритянська історіографія (К. Вудсон, В. Дюбуа) К. Вудсон – 1915 р. в Чикаго організував Асоціацію з вивчення життя та історії негрів. У тому ж році вийшов перший номер «Журналу негритянської історії», редактором якого був Вудсон. Його праці «Негри в нашій історії» (1922), «Історія негритянської церкви» (1921) подали матеріал про боротьбу негрів за свободу. Велике місце він приділив історії культури американських негрів. Слідом за Вудсоном вийшла група істориків-негрів (Б. Броулі, Ч. Уеслі).
Вільям Дюбуа – фундаментальна праця «Чорна реконструкція» (1935). Він вніс надзвичайно багато нового в розробку історії громадянської війни і особливо періоду реконструкції 1865-1876 рр.. Він детально показав боротьбу негрів-солдатів і негрів-робітників в армії Півночі.
Марксистський напрям (А. Уільямс, А. Ренсом, У. Фостер, Бімба) Історики-марксисти вже в кінці 20-х років почали гуртуватися в марксистську школу. Їх головні зусилля – висвітлення найважливіших проблем історії та сучасності, і в першу чергу робітничого руху. Рутенберг «Речі та статті» (1928), У. Фостер «Страйк сталеливарників та її уроки» (1920), Е. Флінн «Дебс, Хейвуд, Рутенберг» (1939).