Будь-яке виробництво пов’язане з витратами. Необхідно розрізняти поняття «затрати» і «витрати», що пов’язано з відмінностями у використанні на виробництві ресурсів (матеріальних, трудових, природних, інформаційних і т.п.) та їх вартісної оцінки.
Тому витрати – це не просто затрати, а затрати ресурсів, що набули на ринку вартісної оцінки. Існує кілька підходів до розгляду витрат виробництва. Так, з позицій соціально-економічних відносин витрати виробництва діляться на витрати суспільства і витрати підприємства.
Суспільні витрати виробництва – це сукупність затрат живої і уречевленої праці, які знаходять своє вираження у вартості готової продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Ці витрати в грошовій формі називаються собівартістю продукції. Вона показує, чого коштує підприємству виробництво і реалізація продукції. Тому кожне підприємство здійснює облік своїх витрат, визначає їх загальну суму і калькулює собівартість одиниці продукції.
Сучасні західні економісти розглядають витрати з точку зору господарника, найбільш практичне значення для якого має поділ витрат на постійні і змінні. Різниця між цими витратами обумовлена неоднаковим характером залежності між обсягом виробництва продукції та абсолютною величиною цих затрат.
Постійні витрати фірми (підприємства) — це ті, які не залежать від обсягу виробництва. Вони залишаються незмінюваними для фірми. До них відносять: витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, оренду плату, амортизаційні відрахування, проценти за кредит тощо. Ці витрати повинна бути оплачені навіть у випадку зупинки підприємства.
Змінні витрати — це затрати, які безпосередньо залежать від кількості виробленої продукції, хоча у розрахунку на одиницю продукції вони залишаються незмінними. До змінних відносяться витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, тару та інші затрати чисто виробничого призначення. Змінними витратами підприємець може управляти шляхом зміни обсягів виробництва.
Слід підкреслити, що в умовах ринкової економіки постійні і змінні витрати є одним із найважливіших інструментів аналітичних розрахунків, які спрямовані на вибір ефективних варіантів виробництва товару.
Для вимірювання витрат на виробництво одиниці продукції використовуються на виробництво одиниці продукції використовуються категорії середніх постійних і середніх змінних витрат. Поняття середніх витрат важливе для визначення прибутковості фірми. Якщо ціна дорівнює середнім витратам, то фірма має нульовий ефект, прибуток відсутній. Якщо ціна менша від середніх витрат, то фірма несе збитки і може збанкрутувати. Якщо ж ціна більша від середніх витрат, то фірма має прибуток у розмірі цієї різниці.
Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати виробництва на виготовлення певної кількості продукції за цінами їх придбання. Витрати підприємства в бухгалтерській і статистичної звітності виступають у вигляді собівартості продукції. Але одні і ті ж самі ресурси можна використати в різних альтернативних цілях. Тому існують затрати упущених можливостей, або альтернативні витрати.
Альтернативні витрати — це сума грошей, яку можна отримати при найбільш вигідних із усіх можливих альтернативних ресурсів. З точку зору надходження засобів витрати діляться на зовнішні і внутрішні (явні і неявні).
Зовнішні витрати — це грошові затрати фірми на придбання сировини, матеріалів, обладнання, транспорту, тобто постачальників, які не входять до складу підприємства (фірми). Саме ці витрати враховуються бухгалтерією.
Внутрішні витрати — це витрати, які пов’язані з використанням фірмою своїх власних (внутрішніх) ресурсів.
Граничні витрати — це додаткові витрати, які необхідні для забезпечення приросту одиниці продукції. Вони дуже важливі для визначення стратегії фірми. Підприємець повинен знати, з яким приростом витрат буде пов'язаний бажаний приріст продукції.
Трансакційні витрати — це витрати на пошук інформації про ринки і умови руху товарів та послуг, витрати на визначення якості товарів і послуг, витрати на розробку системи стандартів, на охорону фірмових знаків, витрати на розробку правил ведення контрактів, збитки за рахунок не виваженої поведінки на ринку і т.д. Вони не мають відношення до безпосереднього процесу виробництва. Але сучасна фірма не може обійтись без них.
Показник, який визначає витрати підприємства, називається собівартістю. По своїй суті він наближається до середніх затрат.
Собівартість представляє собою сумарні затрати в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції. Фактична собівартість включає реальні затрати підприємства. Розрахункова собівартість передбачає нормативні затрати, в Україні вони є середньогалузевими і відкрито доводяться державним підприємствам.
Велике значення для аналізу собівартості має визначення її структури — процентного співвідношення складових частин собівартості. Основними серед них є затрати на сировину і основні матеріали, корми, допоміжній матеріал, паливо і енергію, амортизацію і ремонт основних засобів, заробітна плату, страхові платежі та ін.
Аналіз структури собівартості продукції дозволяє визначити шляхи її зниження. Так, на підприємствах капіталомістких галузей (нафтодобувна промисловість, чорна металургія) у структурі затрат значну частину займають амортизаційні відрахування. Продукція харчової, текстильної промисловості характеризується високою матеріаломісткістю, тобто великою часткою затрат на сировину, матеріали. В трудомістких галузях (вугільна промисловість, лісове господарство) поряд із значними затратами на амортизацію машин, обладнання, велику питому вагу складають затрати на заробітну плату.
Витрати фірми (підприємства) мають сенс лише у співвідношенні з її доходами.
На перший план тут виступають грошові надходження фірми (підприємства) що дістали назву «сума продажу», або «валова виручка». Загальний обсяг валової виручки ще нічого не говорить про фінансовий стан і ефективність фірми (підприємства), тому що з неї необхідно здійснити заміщення зношених засобів виробництва і виплатити заробітну плату працівникам.
Результативним показником діяльності підприємства є прибуток, який як різниця між валовою виручкою і витратами на виробництво продукції (товарів, послуг). Однак таке трактування прибутку є справедливим лише з позиції його кількісного визначення, але не розкриває його економічного змісту.
З позиції класичної політичної економії прибуток є результатом виробництва, тобто взаємодії усіх його факторів, а його матеріальною основою є додатковий продукт. Що створюється лише живою працею робітників. Після реалізації виробленого товару чи послуги додатковий продукт набуває грошової форми у вигляді надлишку над валовими витратами. Цей грошовий надлишок розглядається підприємцем як результат функціонування всього авансового капіталу, тобто породження останнього.
З огляду на це К.Маркс визначив прибуток як перетворену форму додаткового продукту.
Дещо з інших позицій виступають західні економісти, тісно пов’язуючи виникнення прибутку з підприємницькою діяльності. Їх трактування прибутку з нерозривно пов’язано з поняттям підприємницького доходу, який розглядається як винагорода підприємцю за підприємницький талант, проявлену ініціативу, впровадження інновацій, виробництво нового продукту, прийняття рішень щодо управління фірмою і відповідальність за ризик.
Функції прибутку:
- інформаційна — прибуток в умовах ринку визначає, що, як і в яких обсягах виробляти;
- розподільча —— створення фондів грошових засобів, що забезпечують фінансування програм і проектів, які реалізуються фірмою, підтримання оптимальної структури капіталу, зведення до мінімуму ризику банкрутства;
- стимулююча — зниження витрат виробництва, впровадження інновацій. Прибуток утворює матеріальну основу фірми. За рахунок прибутку здійснюються інвестиції, удосконалюється виробничий процес, фінансуються соціальні потреби. Тому важливо визначити фактори, від яких залежить прибуток.
До таких факторів належить:
1)обсяг реалізованої продукції. Чим він більший, тим більша величина прибутку, за умови, що ціна забезпечує прибутковість. Тому кожного виробника товарів і послуг цікавить питання: при якій ціні на нього можна отримати максимальний прибуток;
2)витрати виробництва, зниження яких обумовлено підвищенням продуктивності праці та фондовіддачі, зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції;
3)ціна реалізації, що залежить від попиту і пропозиції даних товарів на ринку.
Види прибутку
Залежно від особливостей використання різних видів витрат при визначенні прибутку розрізняють такі його види:
- балансовий, або валовий прибуток — різниця між валовою виручкою, отриманою від реалізації продукції і сумою матеріальних витрат, амортизації і заробітної плати. Цей вид прибутку є основою розподілу і використання засобів фірми;
- бухгалтерський прибуток — це частина доходу підприємства фірми), яка залишається від загальної виручки після відшкодування зовнішніх витрат, які приймають форму грошових платежів постачальникам ресурсів;
- чистий прибуток — те, що залишається після вирахування із загального доходу всіх витрат, явних (зовнішніх) і прихованих (внутрішніх). Складовою частиною останніх є нормальний прибуток.
Схема розподілу використання прибутку
(с.253 Білик.)
Рівень ефективної роботи підприємства характеризує рентабельність, що визначає відносний рівень прибутковості. При цьому використовуються такі показники: загальний показник рентабельності — відношення прибутку до суми основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів. Цей показник характеризує ефективність використання всього наявного виробничого потенціалу підприємства;
рентабельність окремих видів продукції — це відношення прибутку до собівартості продукції. Цей показник характеризує ефективність поточних витрат підприємства.
Питання для перевірки знань
1. Підприємство як ланка економіки? Класифікація підприємств?
2. Суть підприємництва? Форми підприємницької діяльності?
3. Умови, принципи та обмеження підприємництва?
4. У чому полягає суть капіталу?
5. Гроші як гроші і гроші як капітал?
6. Кругооборот і оборот капіталу?
7. Основні та оборотні фонди підприємства?
8. Суть амортизації, амортизацій фонд,фізичний і моральний знос?
9. Витрати підприємства? Ефективність діяльності підприємства?
