Внаслідок суспільного поділу праці народне господарство будь-якої країни поділяється на окремі сфери (матеріального та нематеріального виробництва), галузі. Кількість галузей залежить від глибини суспільного поділу праці. У колишньому СРСР налічувалося до 400 галузей народного господарства. У кожній галузі діють найрізноманітніші підприємства.
Як у первинній ланці народного господарства, на підприємстві зосереджена певна сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, землі, сировини та ін.) та відносини економічної власності. Останні функціонують з приводу привласнення наявних на підприємстві об’єктів власності, обміну товарів і послуг з іншими підприємствами та розподілу створеного працівниками необхідного і додаткового продукту. Суб’єктами відносин власності є саме підприємство як юридична особа, його працівники. Кожне підприємство вступає у відносини з іншими підприємствами (купуючи комплектуючі вироби, сировину, надаючи й отримуючи послуги), державою (сплачуючи податки до бюджету та ін..), банками (отримуючи кредити та сплачуючи відсотки за ними).
Підприємство — ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво основної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку).
На підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу виробництва, розміру підприємства функціонують основні, допоміжні цехи, дільниці, різні служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями. Підприємство вступає у відносини кооперації, спеціалізації, комбінування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин. Так, підприємства України мали постійні господарські зв’язки з 33 тис. підприємства інших республік СРСР.
На підприємствах відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, від характеру якого значною мірою залежить тип підприємства. Якщо, наприклад, засоби виробництва належить тип підприємства. Якщо, наприклад, засоби виробництва належить окремому власнику або групі власників і працівники наймаються на умовах продажу робочої сили на певну заробітну, такі підприємства є капіталістичними. Якщо засоби виробництва викупили працівники, як це зроблено
Отже, основним критерієм розмежування підприємств є тип власності на засоби виробництва, відповідно до якого в Україні виокремлюють такі основні види підприємств:
— державні підприємства — засновані на державній формі власності. Оскільки вона поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства;
— колективні підприємства — засновані на власності трудового колективу. Вони поділяються на колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій та ін.;
— приватнокапіталістичні підприємства засновані на власності окремої особи (капіталіста), яка наймає робочу силу;
— колективні капіталістичні підприємства — засновані на власності кількох власників капіталу, які наймають робочу силу;
— індивідуальні підприємства — засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці;
— сімейні підприємства — заснованінапраці членів однієї сім’ї;
— спільні підприємства (або змішані) — засновані на поєднанні різних форм власності, в тому числі із залученням іноземного капіталу.
За правовим критерієм виокремлюють договірні товариства, товариства з обмеженою відповідністю, відкриті та закриті акціонерні компанії та ін.
Договірне (повне або змішане) товариство засновують юридичні та фізичні особи, які не об’єднують свої капітали і не створюють нової юридичної особи, зберігають господарську та юридичну самостійність, мають самостійні баланси тощо. Учасники договірного товариства на підставі договору про спільну діяльність передають спільне майно в управлення одного з них. Учасники такого товариства поділяються на дійсних членів (які є рівноправними) і членів-власників (які мають лише дорадчий голос).
Товариство з обмеженою відповідальністю створюється шляхом об’єднання пайових внесків, і відповідно до їх величини розподіляється прибуток. Члени цього товариства відповідають за зобов’язаннями підприємства лише розміром вкладеного у пай капіталу.
Діяльність підприємства будь-якого виду нерозривно пов’язано і підприємництвом.
Товариство з необмеженою відповідальністю — це спілка, учасники якої відповідають усім майном або виступають як солідарні боржники щодо зобов’язань товариства.
