Підприємництво — особливий вид виробничої, комерційної, посередницької діяльності. У Закони України «Про підприємництво» останнє визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Нерідко підприємництво називають бізнесом. Ці поняття близькі, хоч і не тотожні.
Бізнес (від англ.business — комерційна діяльність, діло, заняття) являє собою будь-яка господарська діяльність, що має метою отримання прибутку або дає іншу вигоду.
Підприємництво — це такий вид бізнесу, який пов'язаний із виробництвом товарів, наданням послуг, створенням на себе особистого ризику. Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки: свобода вибору напрямів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, відповідальність, активний пошук, інноваційний характер діяльності.
Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерне організаційно-господарство новаторство, знаходження нових більш ефективних способів використання ресурсів, гнучкість, постійна оновлюваність. Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути виробництво певних матеріальних благ, надання послуг виробничого і невиробничого характеру, реалізація виробленої продукції, фінансово-кредитні, біржові, страхові операції та операції з нерухомим майном, інші, не заборонені законом види діяльності.
Основними суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути держава, об’єднання виробників, окремі особи.
Законодавство України забороняє займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки і управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.
Основними функціями підприємницької діяльності є:
Ресурсна (формування і ефективне використання трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
Організаційна ( організація виробництва, збуту, реклама, маркетингу та інших господарських справ);
Творча (новаторські ідеї, вміння ризикувати, використання ініціативи).
Для розгортання підприємницької діяльності потрібні певні умови.
1. Серед них слід виділити стабільність державної економічної і соціальної політики економічно обґрунтований податковий режим, що забезпечує ефективне функціонування діючих підприємств і відкриття нових;
2. наявність розвинутої інфраструктури підприємництва (інноваційних та консультаційних центрів для підготовки підприємств) тощо.
Законом України «Про підприємство» сформульовані такі принципи підприємства:
· вільний вибір діяльності;
· залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
· самостійне формування програм, вільний вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін, відповідно до законодавства;
· вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
· самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності;
· використання будь – яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.
Залежно від змісту діяльності розрізняють такі види підприємництва:
Виробниче підприємництво товарів, послуг інформації, духовних цінностей. До виробничого підприємництва належить агрофірма і перукарня, ліцей і машинобудівний завод. Функція виробництва в цьому підприємстві — головна
Комерційне підприємство своїм змістом має здійснення операцій і угод з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерційного підприємства є різні торговельні організації, що продають предмети споживання та засоби виробництва.
Посередницьке підприємство знаходить свій прояв у діяльності, яка з’єднує зацікавлені у взаємній угоді сторони. За надання послуг підприємець отримує доход. Посередницькі фірми можуть надавати інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги.
Фінансове підприємство — це, по суті різновид комерційного. Об’єктом купівлі – продажу тут є гроші, валюта, цінні папери.
Страхове підприємництво — це особлива форма фінансового підприємництва. Його спецівка полягає у тому, що підприємець отримує страховий внесок, який повертається тільки при настанні застрахованого випадку. В умовах ринку страхове підприємництво захищає бізнес і населення, а також забезпечує прибуток.
Фірма — організаційна структура бізнесу.
Фірма — основна організаційно-економічна ланка ринкової економіки. Вона визначає ділову активність національного господарства, є опорою підприємництва. Рушійною силою бізнесу, генератором ідей, місцем освоєння і впровадження досягнень НТП.
Сучасна фірма — це організаційна структура бізнесу, підприємницька одиниця у всіх сферах економіки, яка володіє економічною і юридичною самостійністю. Це складний багатогалузевий комплекс промислових, торгових і фінансових підприємств національного і міжнародного рівня.
У світі офіційно здійснює свою діяльність приблизно 50 млн. фірм, які представлені різноманітними підприємницькими структурами. Слід підкреслити, що 90 % усіх фірм відноситься до малого і середнього бізнесу.
Найбільш типовими формами малого бізнесу стали системи франчайзингу (від franchise — пільговий) і венчурного (від venture — ризикувати) підприємництва.
Франчайзинг являє собою систему дрібних фірм, які укладають контракти на право користуватися фабричною маркою фірми і дозвіл на діяльність на певної території і в певної сфері. Вони мають певні пільги, а саме: знижки на ціни, допомогу у придбання обладнання, кредитах і т.д. Дрібні фірми реалізують продукцію великих компаній і мають ряд торгових переваг. Франчайзинг — найпоширеніша форма інтеграції малого і великого підприємництва у галузі збуту. Головна велика компанія (франчайзер) укладає угоду з малими та середніми незалежними підприємствами (франчайгі) про надання їм виключного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною маркою компанії-фрайчайзера. Для отримання прав фірма оператор (франчайзі) робить початковий внесок на користь головної компанії (франчайзора), а потім сплачує щомісячні внески. Це робить франчайзинг схожим з орендою, де у тимчасове користування надається право користування товарним знаком.
Венчурна фірма — це така організація яка займається розробкою наукових досліджень для їх подальшого розвитку і завершення. До наважливих видів венчурних фірм у сфері науково-технічної діяльності належать: впроваджувальні, які спеціалізуються на практичному освоєнні науково-технічних розробок; дослідні, діяльність яких поширюється на стадію дослідження і розробок; обслуговуючі, які здійснюють технічне обслуговування.
Ризиковані підприємства не повертають вкладені в них кошти і не виплачують відсотки на них. Зате інвестор має права на всі запатентовані і незапатентовані інновації «ноу-хау».
За оцінками американських економістів, 15 % венчурних компаній приречені на повну втрату ризикового капіталу; 30 % забезпечують досить скромний прибуток. Зате 30 % венчурних (ризикових) фірм за декілька років перекривають прибутком інвестований капітал у 30, а подекуди у 200 разів. *[ с.28])Базилевич)ссылка
Інжиніринг — система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту під час будівництва промислових та інших об’єктів.
Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відповідальність за збереження орендованого майна, сплату орендних платежів, податків та страхових платежів. Строк оренди майна визначається від 40 до 90 % тривалості звичайного терміну експлуатації об’єктів, що здаються в оренду.
Орендовані об’єкти, як правило, купуються лізинговою компанією на прохання орендатора. Лізингові компанії пред’являють до орендарів ті самі вимоги, що й банки при наданні кредиту. Але асортимент їхніх послуг значно ширший: надання інженерно-консультаційних послуг, після продажне обслуговування, навчання персоналу для обслуговування устаткування тощо.
Ця форма підприємництва дуже зручна для дрібних і середник підприємств, що мають обмежені фінансові можливості.
Технопарки — одна із найпоширеніша форма венчурного підприємства (ризикових фірм).
Шляхи виникнення технопарку:
- об’єднання співробітників університетських та науково-дослідних центрів, які прагнуть комерціалізувати результати своїх науково-дослідних розробок
- створення науково-технічним персоналом крупних компаній, які залишають корпорацію, бажаючи мати свою власну справу.
- перехід існуючих фірм під егідою технопарку з метою отримання певних пільг (умов кредитування, оренди приміщень для науково-дослідних, конструкторських розробок).
