Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤. ћовленнЇва зм≥стова л≥н≥€




«м≥ст навчального матер≥алу ƒержавн≥ вимоги до р≥вн€ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки учн≥в
1. јуд≥юванн€ Ц слуханн€-розум≥нн€ усного мовленн€ (прот€гом року) —прийманн€ на слух текст≥в художнього, розмовного або науково-попул€рного стил≥в, р≥зних жанр≥в (казка, опов≥данн€, в≥рш) ≥ тип≥в (розпов≥дь, опис, м≥ркуванн€). –обота над усв≥домленн€м елемент≥в фактичного зм≥сту (д≥йов≥ особи, м≥сце ≥ час д≥њ, тема ≥ мета) висловлювань. «апамТ€товуванн€ посл≥довност≥ под≥й.   ¬≥дтворенн€ зм≥сту прослуханого Ђсвоњми словамиї. ¬ираженн€ власноњ думки щодо зм≥сту прослуханого, персонаж≥в, факт≥в чи под≥й.     —луханн€, сприйманн€ ≥ розум≥нн€ навчальних ≥нструкц≥й ≥ настанов ≥з боку вчител€ 2. √овор≥нн€ (прот€гом року) –егулюванн€ диханн€, сили голосу, темпу мовленн€.   „итанн€ напамТ€ть в≥рш≥в та прозових текст≥в.   —кладанн€ д≥алогу за малюнком, описаною ситуац≥Їю Ц з опорою на допом≥жн≥ матер≥али ≥ без них.   –озширенн€ у€влень про культуру мовленн€ ≥ культуру сп≥лкуванн€: етичн≥ норми мовленн€, правила культури сп≥лкуванн€.     ѕереказуванн€ тексту з опорою на поданий план або опорне сполученн€ сл≥в. ѕереказуванн€ еп≥зоду ≥з перегл€нутого ф≥льму, розпов≥д≥, почутоњ в позакласний час в≥д близьких, знайомих. ¬исловленн€ своЇњ думки про певн≥ предмети, €вища, под≥њ.     ѕовторенн€ зразка звТ€зного висловлюванн€, поданого вчителем, внесенн€ де€ких доповнень, зм≥н у текст. —кладанн€ усних звТ€зних висловлювань (розпов≥дь, опис, м≥ркуванн€) самост≥йно та за поданою вчителем дидактичною опорою: даним початком, основною частиною та к≥нцем з ор≥Їнтац≥Їю на ситуац≥ю мовленн€, за даним або колективно складеним планом.   ¬икористанн€ виражальних засоб≥в мови (еп≥тет≥в, пор≥вн€нь тощо). ќр≥Їнтуванн€ мовленн€ на слухача (сп≥врозмовника), врахуванн€ ситуац≥њ, теми ≥ мети пов≥домленн€ (пов≥домити про щось нове, под≥литис€ рад≥стю, звернутис€ з проханн€м, висловити сп≥вчутт€, п≥дтримати у скрут≥). ќц≥нюванн€ складеного д≥алогу або звТ€зного висловлюванн€, в≥дзначенн€ в ньому достоњнств, ви€вленн€ того, що потребуЇ доопрацюванн€. ”досконаленн€ тексту   3. „итанн€(прот€гом року) ”досконаленн€ навичок миттЇвого вп≥знаванн€ добре в≥домих частотних сл≥в та словосполучень. –озвиток навичок плавного (в≥льного) читанн€ звТ€зних текст≥в.   –озп≥знаванн€ в текст≥ речень, зТ€суванн€ мети њх висловлюванн€ за зм≥стом та к≥нцевими розд≥ловими знаками, використанн€ п≥д час њх озвучуванн€ в≥дпов≥дноњ ≥нтонац≥њ. ѕравильне ≥нтонуванн€ речень з≥ звертанн€ми, однор≥дними членами.   ¬ид≥ленн€ силою голосу (лог≥чним наголосом) сл≥в, найважлив≥ших дл€ висловленн€ думки. ќрфоеп≥чн≥ норми п≥д час читанн€ сл≥в, написанн€ €ких не зб≥гаЇтьс€ з вимовою: ч≥тке вимовл€нн€ дзв≥нких приголосних у к≥нц≥ сл≥в ≥ в к≥нц≥ склад≥в перед наступними глухими; нормативне вимовл€нн€ африкат [дж], [дз], [дз'] та проривного [і].     „итанн€ текст≥в, р≥зних за комун≥кативним призначенн€м: розТ€снень (≥нструкц≥й) до навчальних та ≥грових завдань, лист≥в (особистих ≥ колективних), пов≥домлень (у т.ч. у дит€чих газетах, журналах), телеграм, оголошень, запрошень, прив≥тань тощо. „итанн€ тексту з д≥алогом, знаходженн€ сл≥в автора ≥ персонаж≥в.   ¬иразне читанн€ навчальних текст≥в п≥дручника, сформульованих у ньому завдань, читанн€ ≥ запамТ€товуванн€ правил та користуванн€ ними в усному ≥ писемному мовленн≥. „итанн€ вголос ≥ мовчки.   ќбговоренн€ зм≥сту прочитаного   4. ѕисемне мовленн€(17 годин ≥ прот€гом року) —кладанн€ ≥ записуванн€ запитань за зм≥стом прочитаного, на задану тему та в≥дпов≥дей на запитанн€.   –обота з деформованим текстом Ц упор€дковуванн€ частин тексту, окремих речень, доб≥р заголовка тощо.   Ќаписанн€ переказ≥в (розпов≥дний текст) за колективно складеним планом, з опорою на допом≥жн≥ матер≥али (ключов≥ слова та сполученн€ сл≥в тощо), дотримуючись тричастинноњ структури висловлюванн€. ѕисьмове висловлюванн€ про прочитаний тв≥р, еп≥зод перегл€нутого ф≥льму, ситуац≥њ з житт€ класу або с≥мТњ та ≥н.   ¬икористанн€ виражальних засоб≥в мови в писемному мовленн≥. ¬исловленн€ власноњ думки у письмов≥й форм≥. —кладанн€ записки, €ка м≥стить по€сненн€ певного факту; прив≥танн€, запрошенн€; написанн€ листа другов≥. ќбговоренн€ письмових роб≥т у парах, невеликих групах.   ”досконаленн€ зм≥сту ≥ форми написаного тексту (в≥дпов≥дн≥сть тем≥; на€вн≥сть у текст≥ складових частин; лог≥чн≥сть ≥ посл≥довн≥сть викладу думок; усуненн€ одноман≥тних конструкц≥й речень, невиправданих лексичних повтор≥в) ”чень (учениц€): слухаЇрозум≥Ї п≥сл€ одного прослуховуванн€ усне висловлюванн€ (художн≥й чи науково-попул€рний текст) Ц час звучанн€ €кого триваЇ 2-3 хвилини (220-300 сл≥в); ф≥ксуЇ початок ≥ к≥нець висловлюванн€ (тексту); розр≥знюЇ типи висловлювань Ц розпов≥дь, опис, м≥ркуванн€; запамТ€товуЇ персонаж≥в; передаЇ зм≥ст почутого Ђсвоњми словамиї з в≥дтворенн€м посл≥довност≥ под≥й; визначаЇ тему ≥ мету почутого (тексту); ви€вл€Ї своЇ ставленн€ до д≥йових ос≥б, њхн≥х учинк≥в; розум≥Ї й адекватно виконуЇ навчальн≥ д≥њ в≥дпов≥дно до прослуханоњ ≥нструкц≥њ, настанови вчител€   ”чень (учениц€): св≥домо регулюЇ диханн€,силу голосу татемп мовленн€ у процес≥ навчального говор≥нн€; виразно читаЇ напамТ€ть в≥рш≥, прозов≥ уривки, вивчен≥ прот€гом навчального року; бере участь у складанн≥ д≥алогуобс€гом 4Ц5 репл≥к дл€ двох учасник≥в, без урахуванн€ етикетних формул початку ≥ к≥нц€ розмови, (одним ≥з учасник≥в д≥алогу може бути вчитель); дотримуЇтьс€ етичних норм мовленн€,культури сп≥лкуванн€: вживаЇ правильн≥ форми звертань (за зразком), сл≥в, що виражають проханн€, пропозиц≥ю, побажанн€, вибаченн€ у процес≥ сп≥лкуванн€; усно переказуЇ текст (докладно ≥ виб≥рково) Ц обс€г початкового матер≥алу 50Ц70 сл≥в; висловлюЇ власну думку про предмети, €вища, под≥њ (почут≥, прочитан≥, сприйн€т≥ у ф≥льм≥ тощо); повторюЇ зразок короткого висловлюванн€ (3Ц4 реченн€), поданого вчителем; вносить своњ доповненн€, м≥ркуванн€; будуЇ усне звТ€зне висловлюванн€ (усний тв≥р типу розпов≥д≥, опису або м≥ркуванн€ Ц ор≥Їнтовний час звучанн€ 1Ц2 хвилини) за малюнком, ситуац≥Їю та з опорою на допом≥жн≥ матер≥али (частиною тексту, планом, опорними словами, словосполученн€ми); використовуЇ виражальн≥ засоби мови; висловлюЇ своЇ ставленн€ до предмета, €вища, ситуац≥њ; даЇ загальну оц≥нку д≥алогу, в €кому вз€в участь, та сприйн€тому на слух; зазначаЇ моменти, €к≥ потребують удосконаленн€; бере участь у колективному вдосконаленн≥ тексту ”чень (учениц€): миттЇво вп≥знаЇ добре в≥дом≥ частотн≥ слова з 3Ц5 букв та сполученн€ з 2Ц3 коротких сл≥в; поступово переходить до плавного (в≥льного)читанн€ звТ€зних текст≥в; розп≥знаЇ мету висловлюванн€ в реченн€х за розд≥ловими знаками та њх загальним зм≥стом ≥ правильно ≥нтонуЇ њх у процес≥ читанн€; добираЇ правильну ≥нтонац≥ю дл€ речень з≥ звертанн€ми та однор≥дними членами; доречно використовуЇ лог≥чний наголос у процес≥ читанн€ окремих речень та знайомого тексту; дотримуЇтьс€ орфоеп≥чних норм п≥д час читанн€ сл≥в, вимова €ких не зб≥гаЇтьс€ з написанн€м (слова з ненаголошеними [е], [и], дзв≥нкими приголосними в к≥нц≥ слова ≥ складу перед глухими, сл≥в з африкатами [дж], [дз], [дз´], проривним [і]); усв≥домлено читаЇ тексти-≥нструкц≥њ, листи, пов≥домленн€, оголошенн€, запрошенн€ тощо; бере участь у читанн≥ д≥алог≥чних текст≥в; ор≥ЇнтуЇтьс€ у граф≥чному оформленн≥ сл≥в персонаж≥в та автора; виразно читаЇ навчальн≥ тексти р≥зних тип≥в ≥ жанр≥в; розум≥ЇзапамТ€товуЇ правила, ≥нструктивн≥ завданн€ до навчальних вправ ≥ виконуЇ њх; читаЇ вголос у темп≥: на к≥нець першого семестру Ц 65-70 сл≥в за хвилину; на к≥нець ≤≤ семестру Ц 75-80 сл≥в за хвилину; в≥дпов≥даЇ на запитанн€ за зм≥стом прочитаного, бере участь в обговоренн≥ зм≥сту ”чень (учениц€): будуЇзаписуЇ 2-3 запитанн€ за зм≥стом прочитаного тексту, на задану тему; формулюЇ письмов≥ в≥дпов≥д≥ на запитанн€, поставлен≥ однокласниками, вчителем; самост≥йно впор€дковуЇ деформований текст: переставл€Ї частини за лог≥кою загального зм≥сту, вилучаЇ зайв≥ реченн€, що не в≥дпов≥дають тем≥, добираЇ заголовок, додаЇ власну к≥нц≥вку тощо; письмово переказуЇ текст розпов≥дногозм≥сту (початковий обс€г 50-70 сл≥в), в≥дтворюючи використан≥ автором виражальн≥ засоби мови; складаЇ письмове висловлюванн€ (близько 60 сл≥в) на основ≥ вражень в≥д прочитаного твору, перегл€нутого ф≥льму, ситуац≥њ з житт€ класу, с≥мТњ та ≥н.; використовуЇ виражальн≥ засоби мови; висловлюЇ своЇ ставленн€ до того, про що пише; складаЇ записки, прив≥танн€, запрошенн€, листа другов≥; пом≥чаЇ в робот≥ товариша позитивн≥ сторони та даЇ поради щодо вдосконаленн€ роботи, ор≥Їнтуючись на памТ€тку, п≥дготовлену вчителем; знаходитьвиправл€Ї у власному текст≥ помилки (орфограф≥чн≥, граматичн≥ ≥ стил≥стичн≥), ор≥Їнтуючись на памТ€тку, п≥дготовлену вчителем

≤≤. ћовна зм≥стова л≥н≥€

«м≥ст навчального матер≥алу ƒержавн≥ вимоги до р≥вн€ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки учн≥в
1. ћова ≥ мовленн€(3 години ≥ прот€гом року) –озширенн€ в≥домостей про мову €к зас≥б людського сп≥лкуванн€. ƒержавна ≥ р≥дна мова.    ультура усного ≥ писемного мовленн€. —лова вв≥чливост≥, њх уживанн€ в р≥зних ситуац≥€х   2. “екст(9 годин ≥ прот€гом року) –озширенн€ у€влень про текст та його будову. ”€вленн€ про зм≥стовий звТ€зок м≥ж частинами тексту.   —постереженн€ за найголовн≥шими ознаками художн≥х, науково-попул€рних та д≥лових текст≥в.   “ема ≥ мета висловлюванн€ у текстах р≥зних тип≥в Ц розпов≥д€х, описах, м≥ркуванн€х. «аголовок тексту.     ѕлан тексту. ѕод≥л тексту на лог≥чно завершен≥ частини за планом ≥ без нього. —кладанн€ плану прочитаного тексту. јбзац. –оль абзац≥в у текст≥. Ќеобх≥дн≥сть дотриманн€ абзац≥в при оформленн≥ творчих завдань, переказ≥в.     «асоби зм≥стового звТ€зку м≥ж реченн€ми в текст≥ (слова в≥н, вона, воно, цей, ц€, це, той, та, те; лексичн≥ повтори, близьк≥ за значенн€м слова), виробленн€ ум≥нн€ використовувати њх у власних висловлюванн€х. —кладанн€ текст≥в-опис≥в, художн≥х та науково-попул€рних (без уживанн€ терм≥н≥в), за поданими зразками, з урахуванн€м ситуац≥њ мовленн€. ѕобудова тексту-м≥ркуванн€. —кладанн€ текст≥в-≥нструкц≥й 3. –еченн€(7 годин ≥ прот€гом року) «акр≥пленн€ й узагальненн€ вивченого про реченн€ в 1-2 класах. –еченн€, р≥зн≥ за метою висловлюванн€ та ≥нтонац≥Їю (розпов≥дн≥, питальн≥, спонукальн≥; окличн≥ та неокличн≥). ≤нтонуванн€ речень п≥д час голосного читанн€, звТ€зних висловлювань та усного д≥алогу. ¬икористанн€ р≥зних вид≥в речень у висловлюванн€х, створених на основ≥ навчальних ситуац≥й. –озд≥лов≥ знаки в к≥нц≥ речень.     «вертанн€, розд≥лов≥ знаки при них. ¬ид≥ленн€ звертань в усному мовленн≥ паузами, а на письм≥ Ц розд≥ловими знаками (практично). ¬икористанн€ у рол≥ звертань форм кличного в≥дм≥нка: друже, ќльго, ¬асилю, Ќаталко, Ќаталю, ћар≥Ї ѕетр≥вно. √оловн≥ члени реченн€ (п≥дмет ≥ присудок). «вТ€зок сл≥в у реченн≥. ѕон€тт€ про словосполученн€. √оловне ≥ залежне слово у словосполученн≥.   ¬становленн€ смислових ≥ граматичних звТ€зк≥в м≥ж словами в реченн€х.     ѕобудова речень за схемами. ѕоширенн€ речень за питанн€ми ≥ схемами. 4. —лово. «наченн€ слова(7 годин ≥ прот€гом року) «наченн€ сл≥в, пр€ме ≥ переносне значенн€, випадки багатозначност≥, найуживан≥ш≥ омон≥ми (без терм≥на).     —инон≥ми та антон≥ми, доб≥р синон≥м≥в з метою увиразненн€ висловленоњ думки та уникненн€ невиправданих повтор≥в того самого слова. –оль синон≥м≥в у текст≥. ќзнайомленн€ з де€кими найпоширен≥шими фразеолог≥змами.   –озвиток ум≥нь пом≥чати в текст≥ незнайом≥ слова, зТ€совувати њх значенн€.     ƒоб≥р сл≥в дл€ €кнайточн≥шого вираженн€ думки п≥д час усного та писемного мовленн€.  ультура мовленого слова: розр≥зненн€ л≥тературноњ лексичноњ норми та ненормативноњ лексики (д≥алектизм≥в, суржику, русизм≥в тощо) на прикладах спостережень за мовленн€м учн≥в 5. Ѕудова слова(30 годин ≥ прот€гом року) ѕон€тт€ про зак≥нченн€ й основу слова. –оль зак≥нченн€ €к частини слова, за допомогою €коњ зм≥нюЇтьс€ форма слова (на прикладах ≥з р≥зних частин мови). «ак≥нченн€ €к зас≥б звТ€зку сл≥в у реченн≥. ¬изначенн€ зак≥нченн€ способом зм≥нюванн€ сл≥в за питанн€ми. „астини основи: кор≥нь, преф≥кс, суф≥кс.    ор≥нь. —п≥льнокоренев≥ слова ≥ форми слова. јнал≥з будови слова.     „ергуванн€ голосних [о], [е] з [≥ ] та приголосних [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш] → [з´], [ц´], [с´] у корен€х сл≥в. ¬имова ≥ правопис сл≥в з ненаголошеними [е], [и] в корен≥ слова, €к≥ перев≥р€ютьс€ наголосом. ѕон€тт€ Ђорфограмаї.     ¬имова ≥ правопис сл≥в з ненаголошеними [е], [и] в корен≥ слова, що не перев≥р€ютьс€ наголосом. –обота з орфограф≥чним словником. ѕоглибленн€ знань про дзв≥нк≥ та глух≥ приголосн≥ (парн≥ й непарн≥). ¬имова ≥ правопис сл≥в ≥з дзв≥нкими приголосними в к≥нц≥ та середин≥ сл≥в перед глухими. ѕравило перев≥рки правопису сл≥в типу просьба, боротьба, к≥гт≥, н≥гт≥.   ѕреф≥кс. —ловотворча роль преф≥кс≥в. “воренн€ сл≥в з найуживан≥шими преф≥ксами, складанн€ з ними словосполучень ≥ речень. «Т€суванн€ значенн€ сл≥в з р≥зними преф≥ксами.   ѕреф≥кси, сп≥взвучн≥ з прийменниками (спостереженн€ за звучанн€м ≥ написанн€м).     ѕравопис преф≥кс≥в роз-, без-. —постереженн€ за зб≥гом однакових приголосних звук≥в на меж≥ преф≥кса ≥ корен€ (беззубий, беззвучний, беззм≥стовний, роззолочений, роззуватись, роззиратись). ѕрактичне ознайомленн€ з написанн€м преф≥кс≥в з- (с-). —постереженн€ за значенн€м сл≥в з р≥зними преф≥ксами (у словосполученн€х, реченн€х, текст≥). јпостроф п≥сл€ преф≥кс≥в перед €, ю, Ї, њ. ѕеренос сл≥в ≥з преф≥ксами.     —уф≥кс. —постереженн€ за роллю суф≥кс≥в на приклад≥ сп≥льнокореневих сл≥в, €к≥ належать до т≥Їњ самоњ частини мови. “воренн€ сл≥в з найуживан≥шими суф≥ксами, введенн€ њх у реченн€, текст. —постереженн€ за зб≥гом однакових приголосних на меж≥ корен€ ≥ суф≥кса (сонний, денний, ос≥нн≥й). ѕод≥л таких сл≥в дл€ переносу. —постереженн€ за значенн€м сл≥в ≥з суф≥ксами (у реченн€х, текст≥).   6. „астини мови. «агальне пон€тт€(2 години) —постереженн€ за словами, що в≥дпов≥дають на питанн€ хто? що? €кий? €ка? €ке? €к≥? що робить? що робл€ть? ск≥льки? котрúй? котрá? котрé? котрí? де? коли? €к?, а також за службовими словами, до €ких не можна поставити питанн€ (≥, та, на, в≥д, до, але тощо). –озп≥знаванн€ таких сл≥в.     Ћог≥чн≥ вправи на розр≥зненн€ сл≥в за родовими ≥ видовими ознаками та за смисловими групами у межах кожноњ частини мови.     —постереженн€ ≥ доб≥р сп≥льнокореневих сл≥в, €к≥ належать до р≥зних частин мови, розр≥зненн€ њх за питанн€ми, значенн€м, роллю в реченн≥ та за граматичним ≥ смисловим звТ€зком з ≥ншими словами (в межах словосполучень ≥ речень)   ≤менник (12 годин) «агальне пон€тт€ (питанн€, значенн€, роль та звТ€зок з ≥ншими словами в реченн≥ за допомогою зак≥нчень та прийменник≥в).     ≤менники, що означають назви ≥стот (хто?), та ≥менники, €к≥ означають назви не≥стот (що?). ¬ласн≥ ≥ загальн≥ ≥менники. ¬елика буква у власних ≥менниках.     ‘ормуванн€ пон€тт€ предметност≥ на прикладах ≥менник≥в, €к≥ означають опредмечен≥ €кост≥, д≥њ.   ¬живанн€ ≥менник≥в у пр€мому ≥ переносному значенн€х.   –≥д ≥менник≥в: чолов≥чий, ж≥ночий, середн≥й. ¬≥днесенн€ слова до одного з род≥в. «м≥нюванн€ ≥менник≥в за числами (однина ≥ множина). ѕрактичне ознайомленн€ з в≥дм≥нками ≥менника (назви в≥дм≥нк≥в, в≥дм≥нков≥ питанн€). —постереженн€ за зм≥нюванн€м ≥менник≥в за в≥дм≥нками. —постереженн€ за влучним уживанн€м ≥менник≥в-синон≥м≥в, ≥менник≥в-антон≥м≥в у текст≥, розм≥рковуванн€ про њх роль. ¬иб≥р з даних сл≥в тих, що найб≥льше в≥дпов≥дають мет≥ й типу висловлюванн€. ¬прави на зам≥ну в текст≥ недоречних лексичних повтор≥в   ѕрикметник(12 годин) «агальне пон€тт€ (питанн€, значенн€, роль у реченн≥).     ¬становленн€ звТ€зку прикметник≥в з ≥менниками за допомогою питань в≥д ≥менника до прикметника.   ¬живанн€ прикметник≥в у пр€мому ≥ переносному значенн€х.   ѕрикметники-синон≥ми, прикметники-антон≥ми. ¬икористанн€ њх у звТ€зних висловлюванн€х.     —постереженн€ за влучним уживанн€м прикметник≥в у текст≥, зокрема в описах, розм≥рковуванн€ над тим, з €кою метою вони д≥бран≥ автором. —постереженн€ за вживанн€м прикметник≥в у загадках. ¬иб≥р з-пом≥ж поданих прикметник≥в тих, що найточн≥ше характеризують персонаж≥в, под≥њ, €вища. «м≥нюванн€ прикметник≥в за родами у сполученн≥ з ≥менниками. –одов≥ зак≥нченн€ прикметник≥в: -ий, -≥й, -а, -€, -е, -Ї. –озп≥знаванн€ форм прикметник≥в за родовими зак≥нченн€ми та ≥менниками, в≥д €ких залежать прикметники. «м≥нюванн€ прикметник≥в за числами у сполученн≥ з ≥менниками.     ƒ≥Їслово (16 годин) «агальне пон€тт€ (питанн€, роль у реченн≥). «вТ€зок д≥Їслова з ≥менником у реченн≥.   ƒ≥Їслова-синон≥ми, д≥Їслова-антон≥ми. ¬живанн€ д≥Їсл≥в у переносному значенн≥. —постереженн€ за влучним добором д≥Їсл≥в автором тексту дл€ змалюванн€ под≥й, €вищ. ¬иб≥р ≥з даних д≥Їсл≥в тих, що найвиразн≥ше передають думку, в≥дпов≥дають мет≥ й типу висловлюванн€. ”досконаленн€ висловлювань шл€хом добору д≥Їсл≥вних синон≥м≥в. „ас д≥Їслова.     «м≥нюванн€ д≥Їсл≥в за часами. –озп≥знаванн€ часових форм д≥Їсл≥в у текст≥. ¬икористанн€ њх у власних висловлюванн€х.   ѕравило написанн€ не з д≥Їсловами. ¬икористанн€ д≥Їсл≥в з не в монолог≥чному та д≥алог≥чному мовленн≥ 7. ѕовторенн€ вивченого за р≥к(6 годин) ¬иконанн€ навчальних ≥ контрольних завдань 8. ‘онетика ≥ граф≥ка. ѕравопис(прот€гом навчального року) ”крањнська абетка (алфав≥т). Ѕукви на позначенн€ голосних ≥ приголосних звук≥в. —пособи позначенн€ мТ€кост≥ приголосних на письм≥.     –обота з орфограф≥чним та ≥ншими навчальними словниками.   ѕравопис сл≥в з ненаголошеними голосними [е], [и] в корен≥ слова, що перев≥р€ютьс€ наголосом.     ѕравопис сл≥в з ненаголошеними [е], [и] в корен≥ слова, що не перев≥р€ютьс€ наголосом.     ѕравопис сл≥в ≥з дзв≥нкими приголосними в к≥нц≥ слова та в к≥нц≥ складу перед глухими.   ѕравопис сл≥в ≥з дзв≥нкими ≥ глухими приголосними, що п≥ддаютьс€ упод≥бненню за дзв≥нк≥стю-глух≥стю.   ѕравопис преф≥кс≥в роз-, без-, з- (с-). ¬живанн€ апострофа п≥сл€ преф≥кс≥в на приголосний перед буквами €, ю, Ї, њ. ѕравила переносу сл≥в з преф≥ксами та з апострофом п≥сл€ преф≥кс≥в. ѕодвоЇнн€ приголосних на меж≥ преф≥кса ≥ корен€, корен€ ≥ суф≥кса. ѕравило переносу сл≥в ≥з подвоЇними буквами. ¬елика буква у власних ≥менниках.   ѕравило написанн€ не з д≥Їсловами. –озд≥лов≥ знаки в к≥нц≥ речень.   «вертанн€. –озд≥лов≥ знаки при них.     —писуванн€ навчальних друкованих ≥ рукописних текст≥в з дотриманн€м правил оформленн€ письмових роб≥т.     ѕисьмо п≥д диктуванн€: навчальн≥ диктанти, матер≥алом дл€ €ких Ї слова, реченн€, тексти.  онтрольний диктант. —лова, значенн€, вимову ≥ написанн€ €ких учн≥ мають запамТ€тати: абрикóс, адрéса, áйстра, автомоб≥́ль, агронóм, аквáр≥ум, апельси́н, апети́т, асфáльт, банк≥́р, бензи́н, бетóн, б≥бл≥отéка, велосипéд, верблю́д, вóгнище, вокзáл, горизóнт, грим≥́ти, гр≥м, депутáт, децимéтр, дирéктор, елéктрика, кип≥́ти, кишéн€, колекти́в, комбáйн, комбáйнеркомбайнéр, компТ ю́тер, коридóр, космонáвт, крини́ц€, кукурýдза, метáл, минýлий, очерéт, пир≥́г, президéнт, пшени́ц€, рáд≥о, сантимéтр, секýнда, спаси́б≥, тривóга, фéрмер, хвили́на, черéмха, черéшн€ (49 сл≥в) 9. √раф≥чн≥ навички письма. “ехн≥ка письма.  ультура оформленн€ письмових роб≥т(прот€гом року) “ехн≥чн≥ навички. √раф≥чн≥ навички.   ѕоступовий перех≥д до письма в граф≥чн≥й с≥тц≥ зошита в одну л≥н≥ю. ѕ≥дготовч≥ граф≥чн≥ вправи. ¬иконанн€ окремих елемент≥в та розчерк≥в висотою в 1/3 р€дка, у п≥вр€дка та в п≥втора р€дка. «акр≥пленн€ письма великих ≥ малих букв та пунктуац≥йних знак≥в. ѕисьмо букв за групами: у пор€дку ускладненн€ њх форми (≥, и, ш, щ...≤, ѓ, », Ў...), за початком написанн€ букв (с, о, а, д...—, ќ, ™, ≈...) ”досконаленн€ письма букв.     –озвиток швидкост≥ письма.     ќформленн€ письмових роб≥т.   ѕисьмо на дошц≥ ”чень (учениц€): по€снюЇ значенн€ мови в житт≥ людей; розр≥знюЇ пон€тт€ державна (украњнська) ≥ р≥дна мова; знаЇ основн≥ ознаки культури усного ≥ писемного мовленн€; волод≥Ї словами вв≥чливост≥, р≥зними формами звертанн€ до тих, з ким сп≥лкуЇтьс€   ”чень (учениц€): визначаЇ в текст≥ його основн≥ складов≥ Ц зачин, основну частину, к≥нц≥вку; в≥дновлюЇ деформований текст ≥з перем≥щеними частинами; вп≥знаЇ за характерними ознаками художн≥, науков≥ (правила, визначенн€), науково-попул€рн≥ та д≥лов≥ тексти; визначаЇ тему (про що цей текст) та мету (чого в≥н вчить, дл€ чого створений) у текстах р≥зних тип≥в; добираЇ заголовок в≥дпов≥дно до теми тексту; бере участь у колективному (п≥дкер≥вництвом учител€) складанн≥ плану прочитаного тексту; вп≥знаЇвизначаЇ к≥льк≥сть абзац≥в у текст≥; дотримуЇтьс€ абзац≥в при списуванн≥ тексту, в оформленн≥ творчих роб≥т, переказ≥в; по€снюЇ звТ€зок м≥ж абзацами та планом тексту; звТ€зуЇ два сус≥дн≥ реченн€ в текст≥ за допомогою сл≥в в≥н, вона, воно, вони, цей, ц€, ц≥, пот≥м, тод≥ та ≥н .використовуЇсинон≥ми дл€ звТ€зку речень у текст≥; складаЇзаписуЇ художн≥ ≥ науково-попул€рн≥ описи за поданим зразком; будуЇ текст-м≥ркуванн€ за зразком та поданим зачином (про вчинки людей, под≥њ з житт€ с≥мТњ, стосунки м≥ж однол≥тками тощо); складаЇ тексти-≥нструкц≥њ щодо виготовленн€ окремих предмет≥в, проведенн€ рухливих рольових ≥гор, догл€ду за домашн≥ми тваринами, к≥мнатними рослинами тощо ”чень (учениц€): розр≥знюЇ на слух ≥ на письм≥ розпов≥дн≥, питальн≥ ≥ спонукальн≥ реченн€; вп≥знаЇ окличн≥ реченн€ на слух та на письм≥ за розд≥ловим знаком у к≥нц≥; правильно ≥нтонуЇ реченн€, р≥зн≥ за метою висловлюванн€ та вираженн€м експрес≥њ (почутт≥в); складаЇ уснозаписуЇ реченн€, р≥зн≥ за метою висловлюванн€ та вираженн€м почутт≥в; правильно вживаЇ розд≥лов≥ знаки в к≥нц≥ р≥зних за метою висловлюванн€ речень; вид≥л€Ї звертанн€в усн≥й форм≥ ≥нтонац≥Їю, ана письм≥ розд≥ловими знаками Ц комами, знаком оклику; використовуЇ форми кличного в≥дм≥нка (до вчител€, товариш≥в по класу, прац≥вник≥в школи, член≥в родини); визначаЇ в реченн≥ головн≥ члени (п≥дмет ≥ присудок Ц його основу); вид≥л€Ї словосполученн€ у груп≥ п≥дмета ≥ груп≥ присудка; визначаЇ другор€дн≥ члени реченн€ (без под≥лу њх на види); встановлюЇ з допомогою ≥ п≥д кер≥вництвом учител€ смислов≥ ≥ граматичн≥ звТ€зки м≥ж словами у простому неускладненому реченн≥ з п≥дметом-≥менником ≥ присудком-д≥Їсловом за допомогою питань в≥д головного слова до залежного (практично, без терм≥н≥в): росте (на чому? де?) на гр€дц≥; посп≥шаЇ (до чого? куди?) до класу; складаЇпоширюЇ прост≥ реченн€ за поданими схемами;   ”чень (учениц€): ви€вл€Ї в текст≥ слова з пр€мим ≥ переносним значенн€м, багатозначн≥ слова, найуживан≥ш≥ омон≥ми (омофони Ц коса (д≥вчини ≥ знар€дд€ прац≥); омоформи Ц мо€ мати Ц мати книжку; омóграфи (книжкúкнúжки) Цпрактично, у процес≥ навчальноњ роботи, без уживанн€ терм≥н≥в; добираЇ синон≥ми й антон≥ми до загальновживаних сл≥в; використовуЇ њх в усному ≥ писемному мовленн≥ (навчальних творчих роботах); по€снюЇ ≥ вживаЇ у власному мовленн≥ опрацьован≥ за п≥дручниками фразеолог≥зми, зокрема, присл≥вТ€; по€снюЇ значенн€ сл≥в, опрацьованих у попередн≥й навчальн≥й д≥€льност≥; користуЇтьс€ прийомами тлумаченн€ сл≥в (доб≥р синон≥м≥в, опора на морфемну будову тощо) та тлумачним словником; добираЇ слова дл€ точного вираженн€ думки в усному ≥ писемному мовленн≥; ви€вл€Ї у навчальних текстах, у мовленн≥ товариш≥в по класу, у власному мовленн≥ хибн≥, прим≥тивн≥ слова; зам≥нюЇ њх л≥тературними, нормативними   ”чень (учениц€): зм≥нюЇ слова за питанн€ми; вид≥л€Ї зм≥нну частину, визначаЇ основу; знаходить, визначаЇ зак≥нченн€ у слов≥, поданому в к≥лькох формах; по€снюЇ роль зак≥нченн€ у звТ€зках сл≥в у реченн≥; знаходить, визначаЇ кор≥нь у р€д≥ сп≥льнокореневих сл≥в; визначаЇ преф≥кс, суф≥кс у р€д≥ сл≥в з тим самим преф≥ксом, суф≥ксом; розр≥знюЇ п≥д кер≥вництвом учител€ сп≥льнокоренев≥ слова ≥ форми того самого слова; анал≥зуЇ в навчальн≥й робот≥ п≥д кер≥вництвом учител€слова за будовою; правильно вимовл€Ї слова з ненаголошеними голосними звуками [е], [и]; знаЇ, що таке Ђорфограмаї; знаходить слова з орфограмами, перев≥р€Ї њх; користуЇтьс€ орфограф≥чним словником дл€ перев≥рки написанн€ сл≥в з ненаголошеними [е], [и], що не перев≥р€ютьс€ наголосом; знаЇ правило вимовл€нн€ дзв≥нких приголосних звук≥в у к≥нц≥ слова ≥ складу перед глухим ≥ дотримуЇтьс€ його в мовленн≥; користуЇтьс€ правилом перев≥рки написанн€ сл≥в ≥з сумн≥вними приголосними, що п≥ддаютьс€ асим≥л€ц≥њ (про [зь] ба, моло [дь] ба, к≥ [х] т≥, н≥ [х] т≥). утворюЇ нов≥ слова в≥д заданоњ основи за допомогою преф≥кс≥в; по€снюЇ значенн€ преф≥кс≥в у словах з опорою на введенн€ њх у словосполученн€, реченн€; розр≥знюЇ в процес≥ навчальноњроботисп≥взвучн≥ преф≥кси ≥ прийменники ( типу без сорому Ц безсоромний, на письм≥ Ц написаний) на слух ≥ на письм≥. знаЇдотримуЇтьс€ в навчальн≥й робот≥правила вимовл€нн€ ≥ правопису преф≥кс≥в роз-, без-, з-, с-; дотримуЇтьс€ правил правопису сл≥в з апострофом п≥сл€ преф≥кс≥в, переносу сл≥в ≥з преф≥ксами у процес≥ виконанн€ навчальних вправ; утворюЇ нов≥ слова, що належать до т≥Їњ самоњ частини мови за допомогою поданих суф≥кс≥в (ручка, рученька, ручище; чорний, чорн€вий, чорненький, чорнющий); по€снюЇ в навчальн≥й робот≥ значенн€, €кого надають словам найуживан≥ш≥ суф≥кси, зокрема суф≥кси зменшенн€, здр≥бн≥лост≥, пестливост≥. ”чень (учениц€): д≥лить на групи слова, €к≥ в≥дпов≥дають на питанн€ р≥зних частин мови (серед них числ≥вник≥в, присл≥вник≥в без уживанн€ терм≥на), €к≥ розр≥знюютьс€ за родом, числом (≥менники, прикметники), сто€ть у форм≥ того чи ≥ншого часу (д≥Їслова); будуЇ сполученн€ з≥ сл≥в, що Ї р≥зними частинами мови, використовуючи службов≥ слова: п≥шли до л≥су; хлопчики ≥ д≥вчатка; розр≥знюЇ слова за родовими ≥ видовими ознаками: птахи: лелеки, зозул≥, синиц≥, горобц≥; дерева: дуб, клен, €блун€, вишн€; кольори: червоний, ф≥олетовий, зелений тощо; добираЇ групи сп≥льнокореневих сл≥в, що належать до р≥зних частин мови, вводить њх у словосполученн€ ≥ реченн€ (дуб, дубовий, задуб≥ти; см≥х, см≥шний, усм≥хатис€) ”чень (учениц€): маЇ у€вленн€ про ≥менник €к частину мови; вп≥знаЇ в текст≥ ≥ самост≥йно добираЇ ≥менники; ставить питанн€ до ≥менник≥в, що належать до р≥зних род≥в; будуЇ сполученн€ ≥менник≥в з ≥ншими словами, використовуючи дл€ звТ€зку зак≥нченн€ ≥ прийменники; розр≥знюЇ ≥менники-назви ≥стот ≥ не≥стот, правильно ставить до них питанн€; розр≥знюЇ власн≥ ≥ загальн≥ ≥менники, добираЇ в≥дпов≥дн≥ приклади; вживаЇ в письмових текстах власн≥ ≥менники з великою буквою; в≥дносить до ≥менник≥в за поставленим питанн€м що? опредмечен≥ €кост≥, д≥њ (зелень, добро, плаванн€, напис). розр≥знюЇпо€снюЇ в процес≥ навчальноњ роботи ≥менники в пр€мому ≥ переносному значенн€х; визначаЇ р≥д ≥менник≥в, ставить питанн€ ≥ в≥дносить ≥менник до одного з род≥в; зм≥нюЇ ≥менники за числами; визначаЇ число ≥менник≥в; знаЇ назви в≥дм≥нк≥в ≥ в≥дм≥нков≥ питанн€; зм≥нюЇ ≥менники р≥зних род≥в за в≥дм≥нками з ор≥Їнтуванн€м на зразок, навчальну таблицю; добираЇ найуживан≥ш≥ (1-3) синон≥ми та антон≥м до кожного ≥з заданих ≥менник≥в; вживаЇ синон≥ми й антон≥ми в усних ≥ письмових висловлюванн€х; бере участь в удосконаленн≥ навчальних ≥ власних текст≥в за допомогою синон≥м≥в   ”чень (учениц€): маЇ у€вленн€ про прикметник €к частину мови; вп≥знаЇ прикметники в реченн≥ ≥ текст≥; по€снюЇ роль прикметник≥в у мов≥ ≥ мовленн≥; будуЇ сполученн€ прикметник≥в з ≥менниками; встановлюЇ м≥ж ними граматичний звТ€зок за допомогою питань (нове пальто Ц пальто (€ке?) нове; у новому пальт≥ Ц у пальт≥ (€кому?) новому); по€снюЇ пр€ме ≥ переносне значенн€ прикметник≥в у процес≥ виконанн€ навчальних вправ; добираЇ до поданих прикметник≥в 1-3 синон≥ми та антон≥м; використовуЇ њх в усному ≥ писемному мовленн≥, зокрема в описах; бере участь у колективних навчальних вправах з удосконаленн€ речень, текст≥в шл€хом додаванн€ (добору) прикметник≥в до ≥менник≥в; складаЇ прост≥ загадки про предмети за допомогою прикметник≥в, що характеризують предмети-в≥дгадки; зм≥нюЇ прикметники за родами; визначаЇ р≥д прикметник≥в за зак≥нченн€м, поставленим питанн€м; за родом ≥менник≥в, з €кими вони звТ€зан≥; зм≥нюЇ прикметники за числами у сполученн≥ з ≥менниками; вводить њх у реченн€.   ”чень (учениц€): маЇ у€вленн€ про д≥Їслово €к частину мови; вп≥знаЇ д≥Їслова в реченн≥, текст≥, ставить до них питанн€; по€снюЇ њх значенн€ у мов≥ ≥ мовленн≥; звТ€зуЇ з ≥менниками; добираЇ до поданого д≥Їслова 1-3 синон≥ми, антон≥м; по€снюЇ в навчальн≥й робот≥ д≥Їслова, вжит≥ у переносному значенн≥; бере участь у колективних навчальних вправах з удосконаленн€ текст≥в шл€хом добору д≥Їсл≥в-синон≥м≥в; розр≥знюЇ часов≥ форми д≥Їслова; ставить питанн€ до д≥Їсл≥в р≥зних часових форм; зм≥нюЇ д≥Їслова за часами у формах доконаного ≥ недоконаного виду (без уживанн€ терм≥н≥в) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розп≥знаЇ часов≥ форми д≥Їсл≥в у текст≥; вживаЇ д≥Їслова з не в усному ≥ писемному мовленн≥, в р≥зних ситуац≥€х сп≥лкуванн€ (в суперечках, дискус≥€х, застереженн€х, виправдовуванн€х, порадах, повчанн€х)   ”чень (учениц€): використовуЇ здобут≥ прот€гом навчального року мовн≥ знанн€ ≥ мовленнЇв≥ вм≥нн€ у процес≥ виконанн€ навчальних ≥ контрольних завдань. ”чень (учениц€): в≥дтворюЇ усно украњнський алфав≥т; називаЇ букви на позначенн€ голосних ≥ приголосних звук≥в, парних дзв≥нких ≥ глухих приголосних; правильно називаЇ вс≥ л≥тери; розташовуЇ слова за алфав≥том, ор≥Їнтуючись на другу л≥теру; користуЇтьс€ орфограф≥чним та ≥ншими навчальними словниками (тлумачним, синон≥м≥в та ≥н.); застосовуЇ правила перев≥рки написанн€ сл≥в з ненаголошеними голосними [е], [и] в корен≥, що перев≥р€ютьс€ наголосом; користуЇтьс€ орфограф≥чним словником дл€ перев≥рки написанн€ сл≥в з ненаголошеними [е], [и], що не перев≥р€ютьс€ наголосом; пише слова ≥з дзв≥нкими приголосними в к≥нц≥ слова ≥ в к≥нц≥ складу перед глухими в≥дпов≥дно до л≥тературноњ вимови; застосовуЇ правило перев≥рки букв на позначенн€ дзв≥нких ≥ глухих звук≥в, що п≥ддаютьс€ упод≥бненню (молотьба, просьба, легко, н≥гт≥); дотримуЇтьс€ правил правопису преф≥кс≥в роз-, без-, з- (с-), вживанн€ апострофа п≥сл€ преф≥кс≥в на приголосний звук, переносу сл≥в з преф≥ксами, з апострофом п≥сл€ преф≥кс≥в; правильно записуЇ слова з≥ зб≥гом однакових приголосних звук≥в на меж≥ морфем (беззахисний, ос≥нн≥й) та переносить њх з р€дка в р€док; записуЇ власн≥ ≥менники з великоњ букви; пише окремо не з д≥Їсловами; дотримуЇтьс€ правил вживанн€ розд≥лових знак≥в в к≥нц≥ речень, р≥зних за метою висловлюванн€ та ≥нтонац≥Їю; вид≥л€Ї на письм≥ звертанн€ розд≥ловими знаками: комою, знаком оклику; списуЇ текст ≥з п≥дручника, робочого зошита обс€гом 50-70 сл≥в ≥з дотриманн€м правил правопису ≥ кал≥граф≥њ; зв≥р€Ї записане ≥з зразком; виправл€Ї допущен≥ помилки; записуЇ п≥д диктуванн€текст (50-70 сл≥в), складений з≥ сл≥в, що пишутьс€ за фонетичним принципом, за правилами, вивченими в 1-3 класах ≥ визначеними програмою дл€ самост≥йного застосуванн€, а також сл≥в, визначених програмою дл€ запамТ€товуванн€   ”чень (учениц€): самост≥йно контролюЇ виконанн€ г≥г≥Їн≥чних та техн≥чних правил письма; виконуЇ п≥дготовч≥ вправи-розчерки, збер≥гаючи однакову висоту, ширину, однаковий нахил елемент≥в букв; дотримуЇтьс€ належноњ висоти, ширини, нахилу великих ≥ малих букв та пунктуац≥йних знак≥в (.?!) у зошит≥ в одну л≥н≥йку; безв≥дривно поЇднуЇ складов≥ елементи букв н, р, ф; виконуЇ розчерки у зростаючому темп≥; безв≥дривно поЇднуЇ до 4 графем (рин, лин, дре; мили, ориз, трив тощо)у словах вправ п≥дручника; самост≥йно контролюЇ рухов≥ д≥њ у процес≥ такого письма; прискорюЇ письмо в м≥ру своњх можливостей, не зм≥нюючи при цьому форми букв та њх поЇднань; правильно, охайно оформлюЇ письмову роботу в зошит≥ в одну л≥н≥ю: записуЇ слова у стовпчик; п≥дкреслюЇ умовними л≥н≥€ми слова Ц р≥зн≥ частини мови; умовно позначаЇ морфеми; будуЇ граф≥чн≥ схеми синтаксичноњ структури реченн€; дотримуЇтьс€ правил письма на дошц≥: учень, €кий пише правою рукою, у процес≥ письма стоњть зл≥ва в≥д написаного, учень, €кий пише л≥вою рукою, у процес≥ письма стоњть справа в≥д написаного; тримаЇ крейду трьома пальц€ми; збер≥гаЇ пропорц≥йн≥сть букв за вс≥ма параметрами

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 752 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

2345 - | 2074 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.