Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«аконом≥рност≥ про€ву природних процес≥в та њх вплив на б≥оту й людину 1 страница




Ќауковим центром по еп≥дем≥олог≥чних катастрофах (Center for Research on Epidemiology Disasters - CRED), €к≥й розташований в Ѕрюссел≥, була з≥брана ≥нформац≥€ про природн≥ катастроф≥чн≥ й небезпечн≥ процеси, €к≥ в≥дбулис€ у св≥т≥ за 35 рок≥в (1965-1999). Ѕуло розгл€нуто 6385 крупних катастроф, пов'€заних т≥льки ≥з 7 найпоширен≥шими природними небезпеками - землетрусами, повен€ми, тайфунами й штормами, посухами, виверженн€ми вулкан≥в, екстремальними температурами та зсувами (останн≥ три було з'Їднано в одну групу, названу "≥нш≥ природн≥ катастрофи". Ѕуло встановлено, що найб≥льше розповсюдженн€ у св≥т≥ мають троп≥чн≥ циклони (34%), повен≥ (32%), землетруси (13%) й посухи (9%) [38].

” св≥т≥ немаЇ жодного рег≥ону, де б не в≥дбувалис€ найб≥льш≥ природн≥ катастроф≥чн≥ й небезпечн≥ процеси. ќсобливо поширен≥ руйн≥вн≥ процеси з максимальними економ≥чними збитками на јз≥атському континент≥ (39% в≥д загального числа найб≥льших катастроф), в ѕ≥вденн≥й ≥ ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ (26%), ™вроп≥ (13%), јфриц≥ (13%) та ќкеан≥њ (9%).

«агальне число загиблих на «емл≥ за 35 рок≥в в≥д семи вид≥в катастроф≥чних ≥ небезпечних процес≥в складаЇ 3,8 млн. чолов≥к (у середньому, в≥д 25 до 359 тис. чолов≥к за р≥к). Ќайнебезпечними дл€ житт€ людей Ї посухи: њх жертвами стали майже 49% загиблих; в≥д тайфун≥в ≥ шторм≥в загинуло близько 26% чолов≥к; землетруси займають третЇ м≥сце за к≥льк≥стю смертних випадк≥в - 17% в≥д загального числа загиблих.

Ѕ≥льше половини (53%) ус≥х жертв припадаЇ на јфрику, к≥льк≥сть жертв на јз≥атському континент≥ складаЇ 37%; на јмерику, ™вропу й ќкеан≥ю припадаЇ в≥дпов≥дно 7,4; 2,5 та 0,1 %. ¬ јфриц≥ особливо багато жертв принос€ть посухи, а в јз≥њ - троп≥чн≥ циклони й шторми.

«агальна к≥льк≥сть людей, потерп≥лих в≥д семи вид≥в природних катастроф за останн≥ 35 рок≥в, складаЇ 4,4 млрд. чолов≥к, тобто майже 3/4 населенн€ «емл≥. „исло потерп≥лих за цей час зросло в≥д 33 млн. (середнЇ 60 значенн€ в 60-х роках) до 208 млн. чолов≥к за р≥к (у 90-е роки), тобто б≥льш н≥ж в 6 раз≥в. ќсобливо швидко йшло зростанн€ к≥лькост≥ потерп≥лих в≥д повеней - €кщо в 1965-1969 рр. њх частка складала 22% в≥д загальноњ к≥лькост≥, то в 1994- 1999 рр. - 81%. ƒещо меншими темпами, але законом≥рно зростала к≥льк≥сть потерп≥лих в≥д тайфун≥в ≥ шторм≥в - в 60-е роки - 8%, а в 90-е роки -10-14%. —еред континент≥в перше м≥сце утримуЇ јз≥€, де було 89% в≥д к≥лькост≥ вс≥х потерп≥лих, дал≥ йде јфрика (6,7%), на частку јмерики, ™вропи та ќкеан≥њ доводитьс€ в сум≥ менше 5%. Ѕлизько 55% вс≥х потерп≥лих на јз≥атському континент≥ пов'€зано з повен€ми, 34% - ≥з посухами ≥ 9% - ≥з тайфунами й штормами.

якщо уз€ти в≥дношенн€ числа потерп≥лих до населенн€ окремих континент≥в, то цей показник дл€ јз≥њ буде вищим в 2 рази в пор≥вн€нн≥ з јфрикою, в 6 раз≥в у пор≥вн€нн≥ з јмерикою та в 43 рази в пор≥вн€нн≥ з ™вропою.

«а даними ÷ентру досл≥джень стих≥йних лих (Centre for Research on Epidemiology Disasters), €кий з 1964 року створюЇ ун≥кальну базу природних катакл≥зм≥в, число катастроф ≥з кожним дес€тир≥чч€м зб≥льшуЇтьс€.

¬ 1973-1982 рр. у св≥т≥ було заф≥ксоване близько 1,5 тис. катастроф (близько 1 млн. загиблих), в 1983-1992 рр. њх число зб≥льшилос€ до 3,5 тис. (1,2 млн. загиблих), а в 1993-2002 рр. - до 6 тис. (близько 620 тис. загиблих).

—тр≥мкими темпами ростуть економ≥чн≥ втрати в≥д природних катастроф. ¬ ц≥лому за 35 рок≥в економ≥чн≥ втрати в≥д 7 природних катастроф≥чних ≥ небезпечних процес≥в у св≥т≥ зб≥льшилис€ в 74 рази (без урахуванн€ ≥нфл€ц≥њ долара за цей час): в 60-х роках вони складали трохи б≥льше 1 млрд. в р≥к; в 70-х Ц 4,7, а в 80-х Ц 16,6. ¬ 1991-1994 рр. перевищили 59 млрд., а в 1995-1999 рр. дос€гли майже 76 млрд. дол. в р≥к. —умарна величина економ≥чних втрат за 35 рок≥в складаЇ 895 млрд., у тому числ≥ за останнЇ дес€тир≥чч€ ’’ ст. (1989-1999 рр.) - 676 млрд. дол.

Ќайб≥льший збиток принесли катастроф≥чн≥ процеси - тайфуни й шторми, повен≥ та землетруси. якщо в 60-е роки збиток в≥д тайфун≥в ≥ шторм≥в складав 0,9 млрд., повеней Ц 0,1 млрд., а землетрус≥в 0,04 млрд. дол. в р≥к, то в 1995-1999 рр. середн≥й р≥чний збиток у св≥т≥ в≥д них склав в≥дпов≥дно 15,6; 21,6 ≥ 34,0 млрд. дол. в р≥к. ¬ ц≥лому на ц≥ три види катастроф≥чних процес≥в в 1965-1999 рр. доводилос€ в≥д 91 до 95% вс≥х матер≥альних втрат у св≥т≥.

Ќайб≥льш≥ економ≥чн≥ втрати в≥д природних катастроф≥чних ≥ небезпечних процес≥в припадають до јз≥атського континенту (46%), пот≥м йдуть јмерика (26%) та ™вропа (23%). Ќа јфрику й ќкеан≥ю припадаЇ 5%. ¬ абсолютних цифрах економ≥чн≥ втрати за 35 рок≥в в јз≥њ склали 412, јмериц≥ - 234 ≥ ™вроп≥ - 210 млрд. дол.

 атастроф≥чн≥ процеси

 осм≥чн≥ катастрофи повТ€зан≥ з пад≥нн€м на «емлю крупних метеорит≥в, астероњд≥в ≥ комет, €к≥ спричин€ли до масового вимиранн€ б≥оти.

¬они й дос≥ недостатньо вивчен≥, отже найб≥льш небезпечн≥. „астота й передбачуван≥сть виникненн€ косм≥чних катастроф Ї дуже низькою, а уразлив≥сть й беззахисн≥сть б≥оти ≥ людства щодо них Ц Ї максимальною.

ѕад≥нн€ небесних т≥л з≥грали важливу роль в ≥стор≥њ «емл≥. «а останн≥ 600 млн. рок≥в в≥дбулос€ приблизно 5 под≥й, внасл≥док €ких за пор≥вн€но стислий пром≥жок часу в≥дбулис€ значн≥ зм≥ни ф≥зичного та х≥м≥чного складу океану, атмосфери, що спричинило у свою чергу докор≥нн≥ зм≥ни флори й фауни «емл≥. ѕрипущенн€, що меж≥ геолог≥чних епох пов'€зан≥ з

пад≥нн€ми на «емлю небесних т≥л, знайшло багато серйозних наукових п≥дтверджень. ≤нтерес вчених до проблеми з≥ткненн€ астероњд≥в ≥з «емлею ≥ можливих насл≥дк≥в таких катакл≥зм≥в Ї ст≥йким ≥ нав≥ть зростаЇ на

прот€з≥ останн≥х рок≥в.

–еальн≥сть небезпеки пад≥нн€ на «емлю астероњд≥в д≥аметром 50-100 м не викликаЇ сумн≥в≥в. ќстаннЇ таке пад≥нн€ - у басейн≥ ѕ≥дкам≥нноњ “унгуски метеорита або фрагмента комети мало м≥сце у 1908 р. ’арактерний розм≥р об'Їкта не перевищував 50 м, а енерговид≥ленн€, €ке мало м≥сце внасл≥док вибуху, майже дор≥внювало енерг≥њ, що вид≥л€Їтьс€ п≥д час вибуху €дерного зар€ду в 15-20 ћт. ќчевидно, що €кщо под≥бна под≥€ станетьс€ у густонаселеному район≥ «емл≥, це спричинить загибель м≥льйон≥в людей та ≥нш≥ катастроф≥чн≥ насл≥дки.

Ќезр≥вн€нно б≥льш велик≥ еколог≥чн≥ насл≥дки могло мати формуванн€ ѕоп≥гайського метеоритного кратера в басейн≥ однойменноњ р≥чки на меж≥ якут≥њ з  расно€рським краЇм у –‘, €к≥й маЇ д≥аметр близько 100 км при глибин≥ проникненн€ метеоритного т≥ла до 600 м в≥д поверхн≥ земл≥. « метеоритом д≥аметром близько 10 км, що впав 65 млн. л≥т тому назад ≥ утворив ћексиканську затоку, зв'€зують вимиранн€ динозавр≥в.

≈нерг≥€, що вид≥лилас€ при цьому, в 10 млн. раз≥в перевищила енерг≥ю вибуху атомноњ бомби в ’≥рос≥м≥. ѕроф. ≈.≤зох з ≤нституту геолог≥њ —¬ –јH в≥дм≥чаЇ дивний зб≥г смуги розповсюдженн€ легенд про всесв≥тн≥й потоп ≥з смугою розповсюдженн€ на поверхн≥ «емл≥ тектит≥в - магматичних стекол кометного походженн€.  л≥матичн≥ катастрофи, що привели до масового вимиранн€ динозавр≥в п≥дкреслюютьс€ ≥рид≥Ївою аномал≥Їю косм≥чноњ природи, по€ва €коњ знаходитьс€ на меж≥ крейд€ного й палеогенового пер≥оду, в≥ддаленоњ в≥д нашого часу приблизно на 67 млн. рок≥в.

¬ останн≥ дес€тир≥чч€ завд€ки аеро- ≥ косм≥чному фотографуванню на поверхн≥ «емл≥ знайдено понад 100 кратер≥в ударного походженн€ (астроблем) з розм≥рами до 200 км у д≥аметр≥ й з в≥ком до 2 млрд. л≥т. Ѕагато вчених напол€гають на необх≥дност≥ зосередженн€ зусиль св≥тового сп≥втовариства на запоб≥ганн≥ можливому пад≥нню на поверхню «емл≥ об'Їкт≥в д≥аметром 1 км та б≥льше. ≈нерговид≥ленн€ у результат≥ такоњ под≥њ було б екв≥валентно вибуху в 1 млн. ћт. ѕри цьому буде знищено приблизно чверть населенн€ «емл≥ та викликаЇ сумн≥в сам факт ≥снуванн€ людини €к б≥олог≥чного виду. ѕроте середн≥й ≥нтервал часу м≥ж пад≥нн€ми таких значних об'Їкт≥в - приблизно 500 тис. рок≥в, ≥ таку под≥ю

можна передбачити за к≥лька дес€тк≥в рок≥в, використовуючи дан≥ астроном≥чних спостережень.

јтмосферн≥ вихори виникають через з≥ткненн€ холодного й теплого атмосферного пов≥тр€ й перепад тиску, €кий у певних умовах обумовлюЇ круговий рух пов≥тр€них поток≥в. ѕо зменшенню к≥нетичноњ енерг≥њ вихори можна розташувати в так≥й р€д: циклони, тайфуни, шквали та смерч≥ (торнадо). јтмосферн≥ вихори зароджуютьс€ навколо могутн≥х висх≥дних

поток≥в теплого вологого пов≥тр€ ≥ з великою швидк≥стю обертаютьс€ за годинниковою стр≥лкою в п≥вденн≥й п≥вкул≥ ≥ проти годинниковоњ - в п≥вн≥чн≥й. ÷иклони й тайфуни зароджуютьс€ над океаном, шквали й смерч≥ - част≥ше над континентами. ќсновн≥ руйн≥вн≥ чинники - сильн≥ в≥три, ≥нтенсивн≥ опади у вигл€д≥ злив, сн≥гопад≥в, граду, повен≥. ¬≥три ≥з швидкост€ми 19-30 м/с (68-110 км/годину) утворюють бурю, 30-35 м/с (110-122 км/годину) - шторм, а б≥льше 35 м/с - ураган.

÷иклон Ц це г≥гантський атмосферний вихор вирвопод≥бноњ форми з областю низького тиску пов≥тр€ з м≥н≥мумом у центр≥. “роп≥чн≥ циклони мають середню ширину в дек≥лька сот к≥лометр≥в, швидк≥сть в≥тру всередин≥ циклону часто перевищуЇ 250 км/годину, тривал≥сть циклону Ц в≥д дек≥лькох дн≥в до дек≥лькох тижн≥в, швидк≥сть перем≥щенн€ - до 200 км/годину. ÷иклони середн≥х широт мають великий д≥аметр - в≥д тис€ч≥ до дек≥лькох тис€ч к≥лометр≥в, швидк≥сть в≥тру, звичайно, не перевищуЇ 40-70 км/годину, рухаютьс€ вони в п≥вн≥чн≥й ≥ п≥вденн≥й п≥вкул€х в основному ≥з заходу, в≥др≥зн€ютьс€ меншою повторюван≥стю.

Ќебезпека троп≥чного циклону пол€гаЇ в екстремальн≥й д≥њ одного або вс≥х його елемент≥в (в≥тру, дощ≥в, штормових нагон≥в ≥ хвиль). «а даними Ѕерр≥, могутн≥ троп≥чн≥ циклони в≥дбуваютьс€, наприклад, в Ѕангладеш 60 раз≥в за 10 рок≥в. «береглис€ ≥сторичн≥ в≥домост≥ про катастроф≥чн≥ циклони в Ѕенгал≥њ - 1584 р. (загинуло 200 тис. чолов≥к), 1822 р. (загинуло 73 тис. чолов≥к) ≥ 1876 р. (загинуло 200 тис. чолов≥к).  атастроф≥чний циклон весною 1991 р. характеризувавс€ швидк≥стю в≥тру 295 км/годину ≥ викликав формуванн€ морських хвиль заввишки 6 м. „исло жертв за оф≥ц≥йними даними склало близько 125 тис. чолов≥к, без притулку лишилис€ до 10 млн. жител≥в, неоф≥ц≥йн≥ ж людськ≥ втрати оц≥нюютьс€ в 400 тис. чолов≥к.

ѕов'€зан≥ з циклонами урагани, €к≥ на ƒалекому —ход≥ й у район≥ ≤нд≥йського океану називають тайфунами Ц це в≥тер силою в 12 бал≥в за шкалою ‘. Ѕофорта (тобто з≥ швидк≥стю перем≥щенн€ понад 32 м/с або понад 120 км/годину), займають друге м≥сце п≥сл€ повен≥ по числу створюваних ними стих≥йних лих, а по числу жертв - перше м≥сце.

”рагани, звичайно, ≥снують в≥д 1 до 30 дн≥в. –уйн≥вна д≥€ ураган≥в визначаЇтьс€ енерг≥Їю в≥тру, тобто швидк≥сним напором, пропорц≥йним добутку густини атмосферного пов≥тр€ на квадрат швидкост≥ пов≥тр€ного потоку. ¬они розвиваютьс€ над перегр≥тими територ≥€ми океан≥в ≥ перетворюютьс€ в троп≥чн≥ циклони п≥сл€ тривалого проходженн€ над б≥льш прохолодними водами п≥вн≥чноњ частини јтлантичного океану. ”раган на суш≥ руйнуЇ буд≥вл≥, л≥н≥њ зв'€зку й електропередач, ушкоджуЇ транспортн≥ комун≥кац≥њ й мости, ламаЇ й викор≥нюЇ дерева; при розповсюдженн≥ над морем викликаЇ величезн≥ хвил≥ заввишки 10 - 12 м ≥ б≥льш, ушкоджуЇ або нав≥ть приводить до загибел≥ суден. ƒос€гаючи вищоњ стад≥њ, ураган проходить у своЇму розвитку 4 етапи: троп≥чний циклон, барична депрес≥€, шторм, ≥нтенсивний ураган. ”рагани формуютьс€, €к правило, над троп≥чною частиною п≥вн≥чноњ јтлантики, нер≥дко - в≥д зах≥дного узбережж€ јфрики, ≥ набирають силу, рухаючись на зах≥д. ¬елике число циклон≥в, що зароджуютьс€, розвиваЇтьс€ так само, але в середньому т≥льки 3,5 % ≥з них дос€гають стад≥њ троп≥чного шторму. Ћише 1-3 троп≥чн≥ шторми, звичайно, що знаход€тьс€ над  арибським морем ≥ ћексиканською затокою, щор≥чно доход€ть до сх≥дного узбережж€ —Ўј. Ѕагато ураган≥в зароджуютьс€ у зах≥дного узбережж€ ћексики ≥ рухаютьс€ на п≥вн≥чний сх≥д, загрожуючи прибережним територ≥€м “ехасу. ѕр€мий збиток в≥д сильних ураган≥в в —Ўј на початку 1980-х рок≥в склав близько 3 млрд. долар≥в у р≥к.

¬ густонаселених районах јз≥њ число жертв п≥д час ураган≥в вим≥рюЇтьс€ сотн€ми й тис€чами, в ≥нших районах - дес€тками й сотн€ми. ¬≥д ураганних в≥тр≥в небувалоњ сили й г≥гантських хвиль, що обрушилис€ 13 листопаду 1970 р. на прибережн≥ райони —х≥дного ѕакистану, постраждало близько 10 млн. чолов≥к, у тому числ≥ приблизно 0,5 млн. чолов≥к

загинули та пропали без в≥ст≥.

¬ результат≥ досл≥джень учених ћасачусетського технолог≥чного ≥нституту (—Ўј) було встановлено, що за останн≥ 30 рок≥в урагани стали значно сильн≥шими. «а даними метеоролога  . ≤меньюела, потужн≥сть сучасних ураган≥в у “ихому й јтлантичному океанах зросла приблизно на 50% у пор≥вн€нн≥ з тими, що спостер≥галис€ в 1970-х рр. «а сезон 2004 р. над  арибським басейном ≥ —Ўј пройшло 15 троп≥чних шторм≥в, 9 ≥з €ких стал≥ ураганами Ц сила в≥тру перевищувала 119 км/годину. ¬ сезон≥ 2005 р., €к оч≥куЇтьс€, над рег≥оном пройдуть також 15 шторм≥в, ≥з €ких не менше 8 отримають статус урагану.

Ўквальн≥ бур≥ й смерч≥ (торнадо) виникають у теплу пору року на могутн≥х атмосферних фронтах. Ўквали - це горизонтальн≥ вихори ≥з швидк≥стю в≥тру до 60-80 м/с, часто з могутн≥ми зливами й грозами, тривал≥стю в≥д дек≥лькох до 30 хвилин. Ўквальн≥ бур≥ охоплюють велик≥ територ≥њ завширшки до 50 км, проход€ть в≥дстань в 20-200 км, а њх руйн≥вна д≥€ визначаЇтьс€ швидк≥стю в≥тру.

—мерч (у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ в≥н маЇ назву торнадо), - це могутнЇ вирвопод≥бне атмосферне утворенн€, €ке опускаЇтьс€ з основи купчасто-дощовоњ хмари у вигл€д≥ темноњ вирви або хобота й маЇ майже вертикальну в≥сь, невеликий поперечний перетин ≥ дуже низький тиск у центральн≥й його частин≥ (рис. 3.1). ¬≥н супроводжуЇтьс€ грозою, дощем, гра-

дом ≥ €кщо дос€гаЇ поверхн≥ земл≥, завжди завдаЇ значних збитк≥в.

Ўирина вирви смерчу в≥д дек≥лькох метр≥в до 2-3 км, висота - в середньому дек≥лька сотень метр≥в. —ередн€ швидк≥сть поступального руху смерчу дос€гаЇ 50-60 км/годину, довжина шл€ху проходженн€ Ц в≥д сотень метр≥в до дес€тк≥в к≥лометр≥в. „ас ≥снуванн€ смерчу Ї досить невеликим Ц в≥д дек≥лькох хвилин до дек≥лькох годин. …ого руйн≥вна сила пол€гаЇ в тому, що обертанн€ пов≥тр€ в конус≥ смерчу проходить ≥з надзвуковою швидк≥стю (800-1200 км/годину), тому в≥н, звичайно, супроводжуЇтьс€ гулом, дуже схожим на гурк≥т реактивного двигуна л≥така. –озр≥джене пов≥тр€, що виникаЇ всередин≥ смерчу, наст≥льки потужне, що йому вдаЇтьс€ п≥дн≥мати в пов≥тр€ р≥зн≥ важки предмети, зривати дахи, виривати з кор≥нн€м дерева, звалювати будинки тощо.

ќсобливо руйн≥вн≥ смерч≥ (торнадо) спостер≥гаютьс€ в —Ўј. ўор≥чно реЇструЇтьс€ в≥д 450 до 1500 торнадо, число жертв у середньому складаЇ близько 100 чолов≥к за р≥к. «а 35 рок≥в з 1916 по 1950 р. в ц≥й крањн≥ було зареЇстровано 5204 торнадо, в €ких загинуло 7951 чолов≥к, збитки склали приблизно 500 млн. дол.

јтмосферн≥ вихори в≥днос€тьс€ до швидкод≥ючих катастроф≥чних процес≥в. —мерч≥ формуютьс€ за 20-30 хв., час њх ≥снуванн€, звичайно, 10-30 хв., а в —Ўј воно зб≥льшуЇтьс€ до 7,5 годин. —мерч≥ можуть розвиватис€ на локальному й рег≥ональному р≥вн€х, площа руйнуванн€ в≥д 1 до 400 км2.

Ќа територ≥њ ”крањни урагани та шквальн≥ бур≥ можуть виникати в будь-€ку пору року, але найчаст≥ше в серпн≥-вересн≥. Ќебезпечн≥ р≥вн≥ ураганних в≥тр≥в можлив≥ на б≥льш≥й частин≥ територ≥њ ”крањни, але найб≥льш ≥мов≥рн≥ вони в  арпатах, в горах  риму та на ƒонбас≥. Ќаприклад, ураган, €кий виник 23 червн€ 1997 р. над ¬олинню, нан≥с величезн≥ збитки рег≥ону. Ѕуло пошкоджено 3,5 тис. житлових будинк≥в, 1,38 тис. промислових ≥ с≥льськогосподарських буд≥вель; було порвано дроти 266 л≥н≥й електропередач, вийшло з ладу 129 електроп≥дстанц≥й; травмовано 92 ≥ загинуло 9 чолов≥к.

Ўквальн≥ бур≥ та шквальн≥ в≥три можуть виникати в будь-€ких м≥сц€х ”крањни, але найчаст≥ше бувають у степов≥й, л≥состепов≥й зон≥ та ѕол≥сс≥.

ќдин раз на 3-5 рок≥в шквали виникають у ¬≥нницьк≥й, ¬олинськ≥й, ƒн≥пропетровськ≥й, ƒонецьк≥й, ∆итомирськ≥й,  ≥ровоградськ≥й,  ињвськ≥й, ќдеськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ’арк≥вськ≥й, ’ерсонськ≥й област€х та на територ≥њ ј–  рим. Ўквальн≥ в≥три, €к≥ пронеслись над ”крањною в середин≥ кв≥тн€ 1999 р., залишили без енергозабезпеченн€ 122 населен≥ пункти –≥вненськоњ, 184 Ц “ерноп≥льськоњ, 47 Ц „ерн≥вецькоњ, 171 Ц ’мельницькоњ, 48 Ц Ћьв≥вськоњ та 26 Ц ∆итомирськоњ областей.

¬ ”крањн≥ р≥дко складаютьс€ умови дл€ формуванн€ смерч≥в, в основному це €вище спостер≥гаЇтьс€ в серпн≥. «а останн≥ 20 рок≥в зареЇстровано 34 випадки. Ќайб≥льш характерн≥ вони дл€ степовоњ зони та центрального ѕол≥сс€. Ќевелик≥ смерч≥ спостер≥гаютьс€ майже щор≥чно ≥ мають локальний характер.

ѕилов≥ бур≥ Ї своЇр≥дною формою про€ву атмосферних вихрових процес≥в ≥ одночасно пов'€зан≥ з про€вом дефл€ц≥йних процес≥в - видуванн€м ≥ перенесенн€м п≥щаних, пилуватих ≥ сол€них часток.

ƒл€ виникненн€ пиловоњ бур≥ треба, щоб ірунт був рихлий, сухий, без травТ€ного або будь-€кого сн≥гового покриву та швидк≥сть в≥тру маЇ складати не менше 20-30 м/сек. ѕилов≥ бур≥ часто виникають на перифер≥њ антициклону ≥ перенос€ть пил на сотн≥ й тис€ч≥ к≥лометр≥в. ¬исота п≥дйому пилу може дос€гати 2-3 км, але найчаст≥ше це Ц в≥д 1 до 1,5 км. ќдна пилова бур€ в змоз≥ перенести до 25 км3 ірунту, а вага бур≥ може дос€гати 50 млрд. т ірунту. Ќер≥дко могутн≥й пот≥к п≥ску й пилу суц≥льною ст≥ною мчить ≥з швидк≥стю до 60 км/годину фронтом до 500 км.

ѕилов≥ бур≥ за кольором та складом ірунту, €кий переноситьс€, можуть бути: чорн≥ (чорноземи), бур≥ та жовт≥ (суглинок ≥ суп≥сок), червон≥ (суглинок ≥з дом≥шками окис≥в зал≥за) та б≥ли (солончаки).

Ќайб≥льша к≥льк≥сть пилових бур спостер≥гаЇтьс€ в —ередн≥й јз≥њ, ѕ≥вденному й «ах≥дному  азахстан≥, на ћангишлаку, в ѕ≥вн≥чному ѕрикасп≥ю. ¬ —ередн≥й јз≥њ виникаЇ до 800 пилових бур на р≥к. ¬ даний час найб≥льше джерело пилу - јрал. Ќа косм≥чних зн≥мках пом≥тн≥ шлейфи пилу, €к≥ т€гнутьс€ в сторони в≥д јралу на багато сотень к≥лометр≥в. «агальна маса пилу, що переноситьс€ в≥тром у район≥ јралу, дос€гаЇ 90 млн. т за р≥к.

Ўкода, €ку принос€ть пилов≥ бур≥, виражаЇтьс€ в захворюванн≥ великоњ рогатоњ худоби, шк≥дливому вплив≥ на с≥льськогосподарськ≥ культури тощо. –озбурханий пил завдаЇ також шкоди буд≥вл€м, деревам ≥ люд€м. ѕилова бур€ вим≥таЇ верхн≥й, найб≥льш родючий шар ірунту.

ѕилов≥ бур≥ в≥днос€тьс€ до числа короткочасно (еп≥зодично) д≥ючих процес≥в, оск≥льки њх тривал≥сть складаЇ в≥д 15 хвилин до к≥лькох д≥б. ÷≥ процеси можуть ви€вл€тис€ €к на локальному р≥вн≥, коли с≥ль розноситьс€ ≥з солончаку ≥ засолюЇ навколишн≥ ірунти, так ≥ на рег≥ональному, коли еколог≥чн≥ насл≥дки особливо небезпечн≥.

Ќа територ≥њ ”крањни пилов≥ бур≥ найчаст≥ше виникають на п≥вдн≥ в ’ерсонськ≥й та ћиколањвськ≥й област€х. ” степах, €к≥ розоран≥, на територ≥€х, що не мають природноњ рослинност≥, в≥тер руйнуЇ поверхневий шар ірунту, перетворюючи його в тонкий пил. ÷ей пил п≥дн≥маЇтьс€ в пов≥тр€ ≥ переноситьс€ на багато сотень км. ѕ≥д час великоњ пиловоњ бур≥

у кв≥тн≥ 1928 р. в степових ≥ л≥состепових районах ”крањни в≥тер п≥дн€в ≥з площ≥ б≥л€ 1 млн. км2 б≥льше 15 млн. т чорнозему. ¬исота хмар пилу над ”крањною дос€гала 750 м. ѕотужн≥сть чорноземного шару в степових област€х ”крањни п≥сл€ ц≥Їњ бур≥ зменшилась на 10-15 см, а чорноземний пил був перенесений у зах≥дному напр€мку та випав на площ≥ понад 6 млн. км2 у ѕрикарпатт≥, –умун≥њ та ѕольщ≥. ¬ 1960 р. пиловими бур€ми був охоплений весь п≥вдень ”крањни площею понад 5 млн. га, при цьому в «апор≥зьк≥й ≥ ’ерсонськ≥й област€х та в  риму були повн≥стю знищен≥ пос≥ви на площ≥ близько 500 тис. га. ѕилов≥ бур≥ 1969 р. охопили площу на п≥вдн≥ ”крањни понад 350 тис. га., висота хмар пилу дос€гала 2 тис. м, а швидк≥сть пересуванн€ Ц 200-300 км/добу.

«а останн≥ 40 рок≥в пилов≥ бур≥ на територ≥њ ”крањни спостер≥гались 16 раз≥в. “ривал≥сть пилових бур становила в≥д 15 хвилин до к≥лькох д≥б. ¬они переважно в≥дбувались в березн≥ - вересн≥, п≥сл€ сухоњ осен≥ та малосн≥жноњ зими, а взимку Ц т≥льки 1-2 рази за дес€тир≥чч€. Ќайчаст≥ше пилов≥ бур≥ спостер≥гались в степов≥й зон≥, в середньому, 3-8 дн≥в за р≥к, в район≥ ’ерсону-ƒн≥пропетровську-ћел≥тополю Ц до 9-12 дн≥в, а на п≥вденному заход≥ крањни Ц в середньому 1 раз за р≥к.

ѕов≥нь Ц це значне затопленн€ м≥сцевост≥ за рахунок п≥дйому р≥вн€ води в р≥чц≥ або озер≥, част≥ше за все повТ€зане з≥ сн≥готаненн€м або ≥нтенсивними зливовими дощами й обумовлено своЇр≥дним режимом опад≥в, €к≥ спостер≥гаютьс€ щороку в один ≥ той же сезон.

“ривал≥сть повен≥ зм≥нюЇтьс€ в≥д 10-15 дн≥в на малих р≥чках до 3-4 м≥с€ц≥в на великих. Ќа р≥внинних р≥чках пов≥нь настаЇ внасл≥док сн≥готаненн€ (весн€на пов≥нь), на г≥рських Ц унасл≥док таненн€ сн≥гу (л≥тн€ пов≥нь).

ѕов≥нь Ї багатовекторним процесом ≥ маЇ велику перем≥нну фактор≥в в≥д року до року (запас та ≥нтенсивн≥сть таненн€ сн≥гу, волог≥сть верхнього шару ірунту, потужн≥сть льодового шару на поверхн≥ ірунту тощо), причому в р≥зних ландшафтах одн≥Їњ й т≥Їњ природноњ зони роль цих фактор≥в неоднакова. “ому хоча велика весн€на пов≥нь, звичайно, в≥дбуваЇтьс€ п≥сл€ багатосн≥жноњ зими, нер≥дко, пов≥нь буваЇ не дуже високою й навпаки, п≥сл€ середньосн≥жноњ зими пов≥нь Ї значною.

Ќа г≥рських р≥чках пов≥нь ви€вл€Їтьс€ не ч≥тко, дл€ них б≥льш характерним Ї паводковий режим. Ќайб≥льш страшн≥ та руйн≥вн≥ повен≥ трапл€ютьс€ на р≥чках завд€ки раптовому та сильному п≥дйому води. “аке короткострокове й непер≥одичне зб≥льшенн€ витрат води на р≥чках унасл≥док короткочасних ≥нтенсивних злив називають паводок; при короткочасному ≥нтенсивному сн≥готаненн≥ можуть формуватись зимов≥ паводки.

ѕаводок Ц це €вище, €ке характеризуЇ режим р≥чки, коли витрати води переважають пропускну здатн≥сть р≥чки. ѕаводки, на в≥дм≥ну в≥д сезонних повеней, не приурочен≥ до певного сезону року.

ѕричинами виникненн€ паводк≥в Ї численн≥ опади (або дуже тривал≥ або короткочасн≥ ≥нтенсивн≥), швидке таненн€ сн≥гу, льодов≥ затори, авар≥йн≥ ситуац≥њ тощо.

ѕаводок характеризуЇтьс€ в≥дносно короткочасним п≥двищенн€м р≥вн€ води п≥д час злив або зливових дощ≥в. “ривал≥сть паводк≥в Ц в≥д дек≥лькох годин до дек≥лькох д≥б.

«вичайно, паводки в≥дбуваютьс€ в заплавах р≥чок, що €вл€ють собою майже плоску д≥л€нку долини, €ка межуЇ з р≥чкою й складена осадовими в≥дкладами, €к≥ в≥дклалис€ в т≥ пер≥оди, коли р≥чка виходила з берег≥в.

ѕовен≥ особливо небезпечн≥ дл€ крањн, розташованих на низовинних р≥внинах ≥з малими абсолютними в≥дм≥тками, значну частину €ких складають дельтов≥ земл≥, де великого впливу на розвиток повеней надають нагонн≥ €вища.

¬ с≥льськогосподарських районах повен≥ супроводжуютьс€ ероз≥Їю земл≥, тобто зниженн€м ресурсного потенц≥алу територ≥њ, загибеллю пос≥в≥в, руйнуванн€м ≥ригац≥йних систем, шл€х≥в, загибеллю худоби, забрудненн€м м≥сцевост≥. ¬ цих випадках правом≥рно говорити не т≥льки про загрозу житт€ людей, але ≥ про глибоке порушенн€ екосистеми в ц≥лому.

¬ м≥стах ≥ населених пунктах вода також завдаЇ збитку спорудам ус≥х тип≥в, транспорту, ≥нженерним комун≥кац≥€м, р≥чковому господарству, устаткуванню тощо.

ѕовен≥ завдають величезноњ шкоди б≥от≥ й людин≥, загрожуючи 3/4 поверхн≥ «емл≥. «а статистикою з 1000 повеней 100 мають катастроф≥чн≥ насл≥дки.

«а даними ёЌ≈— ќ, в≥д повеней в ’’ ст. загинуло 9 млн. чолов≥к. «г≥дно досл≥дженн€м фах≥вц≥в, найб≥льше число жертв в≥д повеней у св≥т≥ (виключаючи —–—–) за 20-р≥чний пер≥од (з 1947 по 1967 рр.) припадаЇ на јз≥ю - 154 тис. чолов≥к, пот≥м ™вропу Ц 10,5 тис. загиблих; в јфриц≥, ѕ≥вденн≥й јмериц≥ та  арибському рег≥он≥ було зареЇстровано по 2-3 тис. жертв.

¬важаЇтьс€, що найкатастроф≥чна пов≥нь ’’ ст. - це морська пов≥нь, €ка в≥дбулас€ в Ѕенгальськ≥й затоц≥ (Ѕангладеш) у листопад≥ 1970 р. Ц площа затопленн€ склала 7,5 тис. км2, а число загиблих, за неоф≥ц≥йними даними, дос€гло 1 млн. чолов≥к.

«а даними  . ондратьева та ≥н. (1995), т≥льки за пер≥од з 1981 по 1988 рр. на «емл≥ в≥дбулос€ 5 великих повеней (≤нд≥€, ѕеру, Ѕангладеш ≥  итай - дв≥ч≥), п≥д час кожноњ з €ких загинуло понад 2 тис. чолов≥к.

Ќа б≥льшост≥ р≥чок ”крањни спостер≥гаЇтьс€ весн€на пов≥нь (березень-кв≥тень). Ќайб≥льш в≥рог≥дними зонами можливих повеней на територ≥њ ”крањни Ї:

у п≥вн≥чних рег≥онах Ц басейни р≥чок ѕрипТ€ть, ƒесна та њх притоки.

«емлетрус Ц це раптове зв≥льненн€ потенц≥йноњ енерг≥њ земних надр у вигл€д≥ пружних подовжн≥х ≥ поперечних хвиль, €к≥ розповсюджуютьс€ по вс≥х напр€мках. ¬иникаюч≥ коливанн€ й деформац≥њ земноњ кори часто привод€ть до катастроф≥чних перем≥щень земноњ поверхн≥. —ила землетрусу залежить в≥д к≥лькост≥ енерг≥њ, €ка вид≥лилас€ в област≥ осередку землетрусу (г≥поцентр≥). √≥поцентром (або фокусом) землетрусу називають умовний центр осередку на глибин≥, а еп≥центром - проекц≥ю г≥поцентру на поверхню «емл≥. ќсередок землетрусу завжди маЇ де€к≥й обТЇм, тому на поверхн≥ створюЇтьс€ зона максимальноњ сили землетрусу, €ка маЇ назву плейстосейстова область. ѕоверхн€, у вс≥х точках €коњ сила землетрусу однакова, називаЇтьс€ ≥зосейсм≥чною поверхнею. ѕри перетинанн≥ поверхн≥ «емл≥, ≥зосейсм≥чн≥ поверхн≥ утворюють л≥н≥њ, що мають назву ≥зосейсти й €к≥ зТЇднують точки р≥вних струс≥в п≥д час даного землетрусу.

ќсновними характеристиками землетрус≥в Ї глибина осередку, магн≥туда та ≥нтенсивн≥сть енерг≥њ на поверхн≥ земл≥. √либина осередку землетрусу, звичайно, перебуваЇ в межах в≥д 10 до 30 км, а в де€ких випадках вона може бути значно б≥льша (300-700 км).

ћагн≥туда характеризуЇ загальну енерг≥ю землетрусу ≥ Ї дес€тковимлогарифмом ампл≥туди найб≥льшого коливанн€ земного кору, €ке заф≥ксоване при проходженн≥ сейсм≥чноњ хвил≥ того або ≥ншого типу, з внесенн€м стандартноњ поправки, що враховуЇ в≥дстань в≥д еп≥центру. –озр≥зн€ють 3 види магн≥туди: р≥хтеровську (локальну) магн≥туду ћL, магн≥туду по об'Їмних подовжн≥х хвил€х mb ≥ магн≥туду по поверхових хвил€х ћs.

ћагн≥туда за „. –≥хтером вим≥рюЇтьс€ в≥д 0 до 9. ћагн≥туда 0 означаЇ землетрус ≥з максимальною ампл≥тудою 1 мкм на в≥дстан≥ 100 км в≥д еп≥центру. ѕри магн≥туд≥, що дор≥внюЇ 5, спостер≥гаютьс€ невелик≥ руйнуванн€ буд≥вель. —пустошливий поштовх маЇ магн≥туду 7. Ќайсильн≥ш≥ ≥з зареЇстрованих землетрус≥в дос€гають величини 8,5-8,9 за шкалою –≥хтера. ¬ даний час оц≥нка землетрус≥в у магн≥тудах застосовуЇтьс€ част≥ше, н≥ж у балах.

≤нтенсивн≥сть Ц це €к≥сний показник насл≥дк≥в землетрус≥в, що характеризуЇ розм≥р збитку, к≥льк≥сть жертв ≥ психогенне сприйн€тт€ людьми насл≥дк≥в землетрус≥в. ” крањнах —Ќƒ використовуЇтьс€ 12-бальна шкала ≥нтенсивност≥ ћедведЇва-—понейера- арника (ћS -64). «г≥дно ц≥й шкал≥, прийн€та наступна градац≥€ ≥нтенсивност≥ землетрус≥в: I-III бала Ц слаб≥; IV-V Ц в≥дчутн≥; VI-VII - сильн≥ (руйнуютьс€ ветх≥ споруди); VIII Ц руйн≥вн≥ (частково руйнуютьс€ м≥цн≥ буд≥вл≥, падають фабричн≥ труби); IX - спустошлив≥ (руйнуЇтьс€ б≥льш≥сть буд≥вель); X - знищуюч≥ (руйнуютьс€ мости, виникають зсуви та обвали); XI - катастроф≥чн≥ (руйнуютьс€ вс≥ споруди, зм≥нюЇтьс€ ландшафт); XII - згубн≥ катастрофи (викликають зм≥ни рельЇфу м≥сцевост≥ на велик≥й територ≥њ).

ўор≥чно на «емл≥ в≥дбуваЇтьс€ в≥д 300 до 500 землетрус≥в, силою 7 бал≥в ≥ вище, ≥з €ких, в середньому, один землетрус Ї катастроф≥чним ≥ дес€ть сильно руйн≥вних. ѕерш≥сть за к≥льк≥стю землетрус≥в утримують япон≥€ та „ил≥ Ц понад 1000 у р≥к, або 3 на добу.

«емлетруси переважно в≥дбуваютьс€ у вигл€д≥ сер≥њ поштовх≥в, головний з €ких, маЇ найб≥льшу магн≥туду. —ила, число та тривал≥сть поштовх≥в суто ≥ндив≥дуальна дл€ кожного землетрусу.

«емлетруси небезпечн≥ тим, що вони в≥днос€тьс€ до швидкод≥ючих геолог≥чних процес≥в. ѕом≥тний струс поверхн≥ земл≥ в≥д головного поштовху триваЇ в≥д 30 до 60 сек., або нав≥ть до 3-4 хв. Ѕ≥льш слабк≥ поштовхи можуть тривати з ≥нтервалами в дек≥лька д≥б, тижн≥в, м≥с€ц≥в та нав≥ть рок≥в.

√еоф≥зики вид≥л€ють два головних сейсм≥чних по€си «емл≥ - —ередземноморський, що охоплюЇ п≥вдень ™враз≥њ в≥д ѕортугал≥њ до ћалайського арх≥пелагу, та “ихоокеанський, що обл€мовуЇ береги “ихого океану. ¬они включають молод≥ г≥рськ≥ по€си Ц јльпи, јпенн≥ни,  арпати, авказ, √≥малањ,  рим,  ордильЇри, јнди, а також рухом≥ зони п≥дводних окрањн материк≥в.

«емлетрус - це лихо з пр€мою ≥ непр€мою (вторинною) д≥Їю на природне середовище у вигл€д≥ обвал≥в, цунам≥, сн≥гових лавин тощо. ¬оно викликаЇ величезне число жертв ≥ велик≥ матер≥альн≥ збитки. ѕо числу жертв землетруси поступаютьс€ т≥льки повен€м ≥ ураганам. «а даними √еолог≥чного товариства —Ўј (U.S. Geological Survey), найстрашн≥ший

землетрус в ≥стор≥њ людства в≥дбувс€ в 1556 р. в  итањ. “очна к≥льк≥сть жертв нев≥дома, проте вважаЇтьс€, що загинуло б≥льше 830 тис. чолов≥к. ”сього в XX ст. в результат≥ землетрус≥в загинуло не менше 800 тис. чолов≥к.

≈колог≥чн≥ насл≥дки в≥д землетрусу залежать в≥д сили сейсм≥чних хвиль, що дос€гають поверхн≥, частоти, типу й тривалост≥ сейсм≥чних коливань, в≥д конструктивних особливостей буд≥вл≥, типу ≥ стану ірунту основи. «агальний збиток в≥д руйнуванн€ буд≥вель у  аракас≥ при землетрус≥ в 1967 р. перевищив 100 млн. дол., при цьому загинуло 250 чолов≥к. ¬иключно важким по своњх соц≥ально-економ≥чних насл≥дках був —п≥такський (9-10 бал≥в за шкалою MSK) землетрус 7 грудн€ 1988 р., кол число загиблих перевищило 25 тис. чолов≥к, а збитки склали понад 8 млрд. крб.

—ильн≥ землетруси спричин€ть до серйозних зм≥н природного середовища. ≈колого-геолог≥чн≥ насл≥дки виражаютьс€ перш за все в зм≥н≥ топограф≥њ земноњ поверхн≥ в результат≥ зм≥ни конф≥гурац≥њ водод≥льних поверхонь ≥ г≥рських хребт≥в, утворенн≥ нових прибережних ≥ п≥дводних р≥внин, утворенн≥ грабен≥в ≥ ров≥в, тр≥щин ≥з значним розт€гуванн€м тощо.

ѕри √об≥-јлтайському 12-бальному землетрус≥ в 1957 р. хребет √урван-—айхан висотою до 4 тис. м ≥ прот€жн≥стю в 257 км був п≥дн€тий ≥ зсунутий на сх≥д. ”творилис€ численн≥ розривн≥ порушенн€, грабени шириною в≥д 800 м до 3,5 км, тектон≥чн≥ рови з глибиною до 19 м, водод≥льна д≥л€нка р. Ѕ≥тут прот€жн≥стю 3 км ≥ шириною 1,1 км опустилас€ на 328 м. ƒо числа найсильн≥ших землетрус≥в нашого часу в≥днос€тьс€ под≥њ, що в≥дбулис€ 14 листопаду 2001 р. в горах  уньлунь, на п≥вденному заход≥ “ибету. ¬ результат≥ поштовху, магн≥туда €кого дос€гала р≥дк≥сноњ величини - 8.1 за шкалою –≥хтера, утворивс€ розрив у земн≥й кор≥, довжина €кого на поверхн≥ перевищувала 400 км.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 572 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2078 - | 1932 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.04 с.