Класифікація Д.Зілинга і М.Харькиної побудована на обліку прямої дії процесів на людину, на екосистему в цілому й опосередкованої дії процесів на комфортність мешкання людини через деформацію або поступове руйнування інженерних споруд. Відповідно виділяється три блоки (групи) процесів: катастрофічні, небезпечні і несприятливі.
До катастрофічних відносять процеси, які представляють безпосередню загрозу для життя людини і характеризуються невизначеністю моменту виникнення й інтенсивністю прояву - це атмосферні вихори, урагани та смерчі; пилові бурі; повені; землетруси; виверження вулканів; снігопади; цунамі; зсуви, селі, снігові лавини, обвали; провали; космічні катастрофи, що зв’язані з падінням на Землю крупних метеоритів, астероїдів і комет.
Території, на які катастрофічні процеси надають дію, за розмірами підрозділяються на планетарні, регіональні та локальні. Планетарний рівень - це вся сфера життєдіяльності біоти. Елементами неоднорідності на даному рівні є материки та океани. До процесів, що впливають на всю планету, можна віднести, наприклад, падіння астероїдів і комет, які спричиняли до масового вимирання біоти.
Елементами неоднорідності на регіональному рівні є складчасті області, щити й платформи, сейсмодислокації, вулканічні пояси і пов'язані з ними новітні тектонічні рухи. До процесів регіональної дії відносяться: землетруси, цунамі, виверження вулканів, повені, посухи, атмосферні вихори та снігопади. Характерною особливістю прояву процесів регіональної дії є слабий вплив на них антропогенних чинників. Це в основному природні процеси. Виключенням є викликані (або наведені) землетруси, що виникають при експлуатації крупних гірських водосховищ або при закачуванні стічних вод у глибокі свердловини в районах сейсмічної активності.
На локальному рівні елементами неоднорідності є особливості геологічної будови й властивості порід. До процесів локальної дії відносяться обвали, селі, лавини та карстові провали. На локальному рівні більш сильно позначається техногенне навантаження, здатне прискорити катастрофічний розвиток природних процесів або навіть викликати їх.
Однією з особливостей розвитку природних катастрофічних процесів є каскадність їх прояву: землетруси провокують виникнення зсувів, обвалів і селів, а в деяких випадках – виникнення штормів і цунамі. Несприятливі наслідки для людини від цих вторинних природних процесів не менше значні, ніж від первородного процесу.
Багато процесів, окрім безпосередньої небезпеки для життя людини, мають ще і непрямі, або опосередковані, наслідки. До них відносяться викликані порушення тих або інших функцій природного комплексу, що приводять до негативних змін параметрів оточуючого людину середовища.
При розгляді небезпечних і катастрофічних процесів, необхідно враховувати їх схильність до параґенезу (спільної дії) й синергізму (взаємного посилення). Рідко на якій-небудь території розвинутий тільки один геологічний процес, частіше всього на неї впливають їх парагенетичні комплекси, які й утворюють геодинамічний фон тієї або іншої території та визначають внесок процесів у її екологічну обстановку.
Ознакою виділення групи небезпечних процесів є положення про те, що вони надають безпосередню дію (механічну, хімічну та ін.) на абіотичну складову екосистеми і лише опосередковано, через її зміну або руйнування, на флору, живі організми та людину.
Нерідко такі процеси називають "повзучими катастрофами". Представниками таких процесів є посухи; опустелювання; зміна рівня водоймищ; яружна й вітрова ерозія; водна ерозія ґрунтів; карст та абразія.
Несприятливі процеси включають велику групу природних і техногенних геологічних процесів, що не представляють безпосередньої загрози для життя людини й тварин та не приводять до руйнування (але викликають зміни) абіотичної складової екосистем. Вони негативно впливають на умови життєдіяльності людини через деформацію й ускладнення експлуатації інженерних споруд. Це процеси тривалої дії, із тривалим періодом підготовки, як правило, із віддаленими й опосередкованими екологічними наслідками як для людини, так і якоюсь мірою для абіотичної складовою екосистем. Вони не приводять до кардинальної зміни ресурсу геологічного простору, але поза сумнівом, роблять локальний вплив на якість цього ресурсу. Тому при оцінці рівня екологічної дії або стану екосистеми вони не можуть кваліфікуватися як зони кризи або лиха, а відповідатимуть зонам норми або ризику. Несприятливі процеси достатньо умовно (за можливою площею враження) розташовані в такий ряд: просідання, заболочування, бічна і донна ерозія, суфозія.
