На даний момент у ф.існує декілька концепцій К

- Сумативна концепція, згідно якої К. – сукупність мат.і дух.цінностей, вироблених людиною. Т.ч., К. – це те, що протистоїть натурі (природі).

- Технологічна. К. – сукупність способів, форм, методів вироблення культури людством.

- Антропологічна. К. – духовний розвиток людини, її сутнісних сил.

- Символічна. ХХ ст.: Касірер, Лангер – Суть К складають символи. Людина – символічна тварина, що продукує і вживає символи. К має символічний хар-р.

- Релігійна. К – розвиток релігійної свідомості і духовності в її сакральних вимірах.

- Психологічна. К – продукт сублімації (заміщення первісних інстинктів). Фрейдистська концепція (Фрейд “Незадоволеність культурою”):

К – показник сутнісних сил людини, який знаходить свій вираз методах, процесі та результатах діяльності.

Суб‘єктом К виступає людина, яка творить, зберігає і розповсюджує кул.цінності. т.ч. К тісно пов‘яз.з творчістю, а творчість – процес створення (созидания) чогось нового може відбуватися лише в К.

К та Ц. Іноді поняття К і Ц ототожнюють, що пов‘язано з процесом урбанізації та технологічним підходом до К, але за своєю сутністю це дещо різні поняття. Вперше пон.К та Ц протиставив нім.юрист С.Пуфендорф (17 ст.): К він пов‘язував з духовним началом, а Цивілізацію – з машинним, технічним. Тюрго: Цивілізація – ступінь розвитку людства при переході від варварства до античності. У ХІХ ст. амер.соціолог Морган виокремив такі ознаки Ц.: виникнення та розвиток міст, оброблення та використання металів, виникнення письма, поява держ.та публ.органів влади. Енгельс (Походження сім‘ї, прив.власності і держави): Ц – виникнення держави, права, розподіл праці на фіз.і роз., виникнення наук, мистецтва, філософії. Ц – це певні ступені сусп.розвитку. Сьогодні пон.Ц найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами, Ц – це такий рівень і стан сусп-ва, якому притаманні високий злет К та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства. Адже досягнення К можуть існ.в “законсервованому” вигляді. У такому разі багатство К не розкрите. На противагу цьому, Ц за суттю – це такий щабель у розвитку сусп-ва, на якому весь зміст К розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе, і головне, продукує подальші повноцінні і багатопланові форми інтелектуал.життя сусп-ва.

Масова Культура – явище, породжене урбанізацією та глобалізацією світу. МК – “міський фольклор”. Соціологічно у появі МК вбачають вплив міграції населення. Люди інкультуруються в нових екзистенц.умовах. Проміжне населення – не сільське і не міське. МК – сурогат кул-ри для широких верств населення, що шукають нових орієнтацій. МК – це уявлення пересічної (проміжної) людини про те, якою повинна бути К, її ідеали і цінності. МК – породження сучасності (ХХ ст.). Це “кіч” (мистецтво для кухні) – псевдо- чи імітація К, що виражає вульгарні смаки проміжної неосвіченої людини. Це нав‘язування К власних уявлень про К. ці норми масові і нав‘язуються творцями К феномен “МК”. Вперше досл.канадець Маклюен. Він аналізує К 40-х рр. (Голівуд): МК – рез-т інформац.революції.. видовищність жанрів.

Риси МК: 1. Видовищність (МК розрах.на феномен “шоу”, “ту шоу”- показувати. Пасивне сприйняття. Видовищність породжує імідж – взірець для наслідування, ідеал. Реклама). 2. Розважальність (доходить до гедонізму. МК зводиться до простих інстинктів (жаху), еротичної сфери, сфери інд.егоїзму(людині приємно залишатися живою в умовах смерті), феномен “саспенс” – підозра, Хічкок – різка несподівана зміна станів). 3. Наявність міфологічного кореня (відтворення міфологічних архетипів). 4. Тиражованість, серіальність.

Таким чином, МК – необхідний об‘єктивний феномен суч.світу, що долається: 1. За рахунок вдосконалення самої масової культури за рахунок появи нац.моделей МК, 2. Її інтеграції в постмодернізм.