Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального

Сучасні концепції походження С.:

1. Релігійна: свідомість є проявом “іскри Божої”, вкладеної у людину Богом при творенні світу. Власне люд.С постає наслідком відомого із Св.Письма гріхопадіння (людина внаслідок нього почала розрізняти добро і зло, отже, по.сприймати дійсність фрагментарно, а не цілісно). Проте наявність в глибинах С частки божественного зумовл.є люд.прагнення до вищого, здатність пізнавати істину. С.зодиться до трансцендетного, абсолютного, вищого, не обмежується аспектами існ-ня та виживання людини. Проте залишається поза увагою зв‘язок С з люд.організмом, соц.історією, інформацією.

2. Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать 2 начала: матеріальне і духовне. С – виявлення духовного начала буття. Наголошує на моментах рад.відмінності між С та матеріально-чуттєвою реальністю, що відкрита людині, отже існ.в світі 2 роди явищ (2 субстанції) – матер.і ідеал. Вони існ.у тісному переплетінні між собою, а всі яв.дійсності – різні міри їх єдності.

3. Концепція єдиного інформаційного поля: С є одним із проявів дії єдиного світового інформ.поля. Усі процеси світу супроводжуються обміном інф-ії. Отже, існ.єдине поле інф-ії усіх світ.процесів і явищ. Люд.С – один із проявів інф.процесів, найяскравіший.

Структура С. С як внутр.світ людини має скл.стр-ру, котру традиційно досл.філософія та психологія. У ХХ ст. стр-ру С вивчали такі школи, як феноменологія, психоаналіз, екзистенц., структуралізм, герменевтика, когнитивна психологія та ін. Стр-ра С є не чим іншим, як єдністю її властивостей та похідних від них (чи результативних) форм прояву.

1. Підсвідоме (те, що пройшло через свідомість, але вийшло на рівень психічного автоматизму. Це особливий пласт або рівень несвідомого. До нього вкл.психічні явища, пов‘язані з переходом операцій дія-ті з рівня С на рівень автоматизму). 2. Несвідоме (інстинкти, сновидіння, гіпнотичні стани, сомнамбулізм, запорогові почуття тощо, які лежать поза сферою розуму.Інстинкти та запорогові почуття, які зародж.на рівні підсвідомого, залежать від нього, а з часом можуть переходити на рівень свідомості.)

3. Свідомість (властивість соціально організованої матерії (людини, сусп-ва) активно, діяльно відтворювати реальність (як реальну, так і можливу) в суб‘єктивній, ідеальній формі).

С. людини і психіка тварини. Відмінність: 1. Специфічно люд.засобом ставлення люд.до світу – практика Марксизм (здатність люд.створювати речі - другу природу); 2. Люд.д-ть є цілеспрямована, досягнення мети; 3. Спрямованість на пр.зовн.світу (культура). Тварині теж хар-на ця спрямованість, але вона біологічно злита з екологічною нішею, не виділяє себе із природи.

Фрейд З. Особистість твориться в силу її внутрішніх можливостей до розвитку конкретною культурною формацією, основа творення соціального суб`єкта проходить у сім`ї та найближчому оточенні. Особистість скл.з 3 компонентів: Я (основа соціального індивіда, переважно усвідомлюване або передсвідоме), Воно (вмістилище інстинктів, тварної природи людини переважно неусвідомлене), НадЯ (більша частина не є усвідомлюваним, зхдійснює функцію контролю – совість, ідеали) – норми моралі, індивідуальна кул-ра. Юнг К.: радикально переосмислив фрейдівську концепцію і запровадив поняття “колективного несвідомого” та «архетипу» - первинних психічних структур,; основним змістом психічного життя людини вважав процес індивідуалізації – прагнення особистості до повноти втілення своїх можливостей..

Проблема ідеального. Ідеальність С: 1. Відтворення у С не наочного образу речі, а сук-ті її суттєвих ознак, функцій, внутр.зв‘язків. 2. Створення ідеальних предметних конструкцій через доведення параметрів речей або відношень між ними до еталонних гранично можливих вимірів. Завдячуючи праці, С люд.з ідеальної форми існ-ня переходить у матеріальну, у внутр.здатність чуттєво-предметної речі нести в собі люд.значення, бути предметом кул-ри.