Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћоторна функц≥€ товстоњ кишки




Ќеперетравлен≥ у тонк≥й кишц≥ рештки х≥мусу (за добу њх зби≠раЇтьс€ 300Ч500 мл) надход€ть через ≥леоцекальну засл≥нку в сл≥≠пу кишку. ¬ товст≥й кишц≥ х≥мус концентруЇтьс€ шл€хом всмокту≠ванн€ води. “ут продовжуЇтьс€ також всмоктуванн€ електрол≥т≥в, водорозчинних в≥там≥н≥в тощо. ‘ормуючись, калов≥ маси поступо≠во рухаютьс€ до пр€моњ кишки.

ћоторна функц≥€ товстоњ кишки забезпечуЇ депонуванн€ калу. ’арчовий х≥мус проходить увесь травний канал за 2Ч3 доби. Ѕ≥льшу частину часу в≥н перебуваЇ в товст≥й кишц≥. «овн≥шн≥й по≠здовжн≥й шар м'€з≥в маЇ вигл€д смуг ≥ перебуваЇ у пост≥йному тонус≥. «авд€ки скороченню окремих частин циркул€торного м'€зо≠вого шару створюютьс€ складки (гаустри). «вичайно хвил≥ по≠в≥льно проход€ть товстою кишкою: 3Ч4 рази за добу виникаЇ сильна пропульсивна перистальтична хвил€, €ка проштовхуЇ вм≥ст у каудальному напр€м≥. ÷≥ рухи зв'€зують з≥ шлунково-ободовим рефлексом (вони часто спостер≥гаютьс€ п≥сл€ њди).

ћ≥сцеве розт€гуванн€ товстоњ кишки також супроводжуЇтьс€ перистальтичними скороченн€ми. ћехан≥чн≥ та х≥м≥чн≥ подразники п≥двищують рухову активн≥сть ≥ прискорюють проходженн€ х≥мусу кишкою. “ому рослинна кл≥тковина, €ка погано перетравлюЇтьс€, стимулюЇ перистальтику.

–егул€ц≥€ руху товстоњ кишки в≥дбуваЇтьс€ головним чином ≥нтрамуральними нервовими сплет≥нн€ми.  орекц≥€ м≥сцевих реф≠лекс≥в в≥дбуваЇтьс€ вищерозташованими центрами ¬Ќ—. ѕарасим≠патичн≥ нерви стимулюють, а симпатичн≥ гальмують моторну функ≠ц≥ю товстоњ кишки.

 

ƒ≈‘≈ ј÷≤я

«а добу утворюЇтьс€ 100Ч200 г калу, до складу €кого входить 75Ч80 % води. —ухий залишок м≥стить целюлозу та ≥нш≥ непере- травлен≥ речовини, 10Ч«ќ % бактер≥й, 10Ч15 % неорган≥чних ре≠човин, близько 5 % жиру, слизу, злущеного еп≥тел≥ю.  ол≥р кало≠вих мас зумовлений продуктами розкладу жовчних п≥гмент≥в, а запах Ч с≥рководними орган≥чними кислотами.

ƒефекац≥€ Ч рефлекторний насл≥док подразненн€ рецептор≥в пр€моњ кишки калом, €кщо тиск дос€гаЇ «ќЧ40 мм рт. ст. (3,9Ч 4,9 кѕа). —ф≥нктери (внутр≥шн≥й складаЇтьс€ з гладких м'€з≥в, зо≠вн≥шн≥й Ч ≥з поперечносмугастих) закривають вих≥д ≥з кишки. ѕри скороченн≥ м'€з≥в кишок та розслабленн≥ м'€з≥в сф≥нктер≥в кал виходить назовн≥. ÷ей процес посилюЇтьс€ завд€ки скороченню м'€з≥в черевного преса та д≥афрагми, внасл≥док чого тиск у черев≠н≥й порожнин≥ значно п≥двищуЇтьс€.

ƒуга рефлексу дефекац≥њ замикаЇтьс€ в попереково-крижовому в≥дд≥л≥ спинного мозку. „ерез парасимпатичн≥ впливи тонус сф≥нк≠тера гальмуЇтьс€ ≥ стимулюЇтьс€ моторика кишок, симпатичн≥ впливи дають протилежний ефект. ÷ей рефлекс мимов≥льний, але на нього впливають вище розташован≥ центри Ч довгастий мозок, г≥поталамус, кора великого мозку. “аким чином рефлекс затри≠муЇтьс€.

¬—ћќ “”¬јЌЌя

ѕ≥д всмоктуванн€м у травному канал≥ розум≥ють перех≥д ре≠човин ≥з порожнин цього каналу у внутр≥шнЇ середовище орган≥з≠му, тобто в кров або л≥мфу. –оль в≥дд≥л≥в травного каналу в про≠цес≥ всмоктуванн€ р≥зна. —лизовою оболонкою рота всмоктуютьс€ переважно де€к≥ л≥карськ≥ препарати (вал≥дол, н≥трогл≥церин то≠що) ≥ вже через к≥лька хвилин викликають ефект. ƒуже швидко (прот€гом секунд) тут всмоктуютьс€ де€к≥ високотоксичн≥ речови≠ни, наприклад синильна кислота та њњ сол≥.

” шлунку всмоктуютьс€ алкоголь ≥ невелика к≥льк≥сть ≥нших речовин. ” товст≥й кишц≥ всмоктуЇтьс€ вода ≥ завершуЇтьс€ всмок≠туванн€ невеликоњ к≥лькост≥ продукт≥в г≥дрол≥зу вуглевод≥в, б≥лк≥в та жир≥в. «авд€ки цьому можуть всмоктуватись компоненти, €к≥ вход€ть до складу живильних кл≥зм (глюкоза, в≥там≥ни, вода та ≥н.).

¬смоктуванн€ в≥дбуваЇтьс€ в основному в тонк≥й кишц≥, €ка маЇ довжину близько 3 м (дванадц€типала Ч приблизно «ќ см, порожн€ Ч 120 см, клубова Ч 130 см). ѕереважно речовини всмок≠туютьс€ в порожн≥й кишц≥,- а клубова кишка Ї резервною зоною. «авд€ки складкам, ворсинкам ≥ м≥кроворсинкам загальна поверхн€, на €к≥й в≥дбуваЇтьс€ всмоктуванн€, значно б≥льша (в 600 ра≠з≥в) в≥д поверхн≥ тонкоњ кишки ≥ становить близько 200 м2.

—труктурною основою всмоктуванн€ Ї ворсинка, вкрита ентеро- цитами, мембрана €ких забезпечуЇ заключний мембранний г≥дро≠л≥з поживних речовин та початков≥ етапи всмоктуванн€.  ожна ворсинка маЇ артер≥олу, €ка розгалужуЇтьс€ на кап≥л€ри, вену, л≥мфатичну судину та гладком'€зов≥ кл≥тини (завд€ки ним вор≠синки пер≥одично скорочуютьс€).

ѕрот€гом доби всмоктуЇтьс€ к≥лька сотень грам≥в вуглевод≥в, близько 100 г жиру, 50Ч100 г б≥лк≥в, 7Ч8 л води, до 100 г р≥зних електрол≥т≥в. јле потенц≥йн≥ можливост≥ всмоктуванн€ значно б≥ль≠ш≥: може всмоктуватись к≥лька к≥лограм≥в вуглевод≥в, до 1 кг жиру, 0,7 кг б≥лк≥в, близько 20 л води.

ћехан≥зми всмоктуванн€. ¬смоктуванн€ в≥дбуваЇтьс€ завд€ки пасивному транспорту речовин без затрат енерг≥њ (дифуз≥€, осмос, ф≥льтрац≥€) ≥ активному Ч з њњ витратами. «вичайно дом≥нуЇ один або к≥лька механ≥зм≥в всмоктуванн€.

¬елика роль у процесах всмоктуванн€ належить ≥нтенсивност≥ кровотоку. якщо до њди через слизову оболонку тонкоњ кишки про≠т≥кало близько 200 мл кров≥ за 1 хв, то в процес≥ травленн€ кро- вот≥к зростаЇ до 500Ч600 мл за ≥ хв. «авд€ки цьому ентероцити забезпечуютьс€ енерг≥Їю дл€ активних процес≥в всмоктуванн€, по≠ст≥йно п≥дтримуЇтьс€ град≥Їнт кожноњ речовини м≥ж вм≥стом вор≠синок ≥ кров'ю. ќдн≥ речовини всмоктуютьс€ активно в ентероцит, а пот≥м пасивно Ч в м≥жкл≥тинну р≥дину ≥ кров, ≥нш≥ проход€ть по пром≥жках м≥ж ентероцитами. ѕевне значенн€ дл€ переходу речо≠вин через ентероцит маЇ њх розчинн≥сть у л≥п≥дах мембран.

—полуки, €к≥ всмоктались у шлунку та тонк≥й кишц≥, в≥дт≥кають через портальну вену в печ≥нку ≥ лише пот≥м потрапл€ють у за≠гальний кровооб≥г. Ћише в≥д слизовоњ оболонки рота та в≥д пр€≠моњ кишки речовини в≥дразу надход€ть у загальне русло, обминаю≠чи печ≥нку. —юди ж вливаЇтьс€ й л≥мфа, теж минаючи печ≥нку.

¬—ћќ “”¬јЌЌя води

… ћ≤Ќ≈–јЋ№Ќ»’ —ќЋ≈…

ƒо орган≥в травленн€ щодоби надходить близько 10 л води: 2Ч « л з њжою, в≥д 6 до 7 л Ч з травними соками. « калом же ви≠д≥л€Їтьс€ лише 100Ч150 мл њњ. ќсновна маса води всмоктуЇтьс€ у тонк≥й кишц≥. Ќезначна к≥льк≥сть води всмоктуЇтьс€ у шлунку та товст≥й кишц≥.

¬ода всмоктуЇтьс€ переважно у верхн≥х в≥дд≥лах тонкоњ кишки завд€ки осмосу, €кщо осмотичний тиск х≥мусу нижчий, н≥ж плаз≠ми кров≥. ¬ода легко проникаЇ через бар'Їр за осмотичним град≥≠Їнтом. ј €кщо у дванадц€типал≥й кишц≥ м≥ститьс€ г≥перосмотичний х≥мус, то вода з аддов≥ надходить сюди. ¬смоктуванн€ вуглевод≥в ам≥нокислот, а особливо м≥не≠ральних солей спри€Ї одночас≠ному всмоктуванню води. –а≠зом ≥з водою всмоктуютьс€ й водорозчинн≥ в≥там≥ни. “ому вс≥ чинники, €к≥ порушують процес всмоктуванн€ харчових речовин, утруднюють ≥ водний обм≥н орган≥зму.

¬ир≥шальна роль у перене≠сенн≥ води через мембрани ≥ м≥жкл≥тинн≥ пром≥жки нале≠жить ≥онам ≥ —≤-.

ћожна вид≥лити два етапи транспорту є+ (мал. 226). Ќа ба- золатеральних мембранах ентероциту активно функц≥онуЇ енерго- залежний є+-/ +-насос. ÷≥й мембран≥ властива висока активн≥сть N8+-,  +-ј“‘-ази. «авд€ки такому насосу в кл≥тин≥ п≥дтримуЇтьс€ досить низька концентрац≥€ ≤ћа+. Ѕ≥л€ ап≥кальноњ мембрани ство≠рюЇтьс€ значний концентрац≥йний град≥Їнт N8+, завд€ки €кому цей ≥он через ап≥кальну мембрану пасивно переходить ≥з х≥мусу в ентероцит.  р≥м концентрац≥йного маЇ значенн€ й електричний град≥Їнт Ч р≥зниц€ електричних потенц≥ал≥в в середин≥ кл≥тини ≥ зовн≥ њњ. «а є+ за електрох≥м≥чним град≥Їнтом надход€ть ≥они —≤- ≥ Ќ—ќ√- ” кишках в≥дбуваЇтьс€ також ≥ обм≥нна дифуз≥€ є+ на  +, —≤- на Ќ—03~.

ћ≥нералокортикоњд альдостерон пол≥пшуЇ всмоктуванн€  та+ ≥ Ќ20. јбсорбц≥€ N8+ посилюЇтьс€ ≥ п≥д впливом кортикосте≠роњд≥в.

ƒвовалентн≥ ≥они всмоктуютьс€ пов≥льн≥ше в≥д одновалентних, а —а2+ Ч швидше, н≥ж Mg2+. Ѕагато двовалентних ≥он≥в всмокту≠ютьс€ активно за допомогою транспортних систем. ‘ункц≥ональна активн≥сть цих систем контролюЇтьс€ в≥дпов≥дними механ≥змами регул€ц≥њ. “ак, —а2+ всмоктуЇтьс€ загалом активно Ч залежно в≥д потреб орган≥зму. ƒл€ переносу його потр≥бн≥ в≥там≥н ќ, б≥лок, €кий зв'€зуЇ —а2*-. ѕри цьому процес всмоктуванн€ —а2+ залежить в≥д сп≥вв≥дношенн€ гормон≥в г≥поф≥за, надниркових залоз ≥ (особ≠ливо) щитовидноњ (кальцитон≥н) та прищитовидноњ (паратгормон) залоз.

N[g2+ всмоктуЇтьс€ тими ж системами, що й —а2+, ≥ вони взаЇм≠но конкурентн≥. «ал≥зо, всмоктуючись активно, в ентероцитах з'Їд≠нуЇтьс€ з транспортним б≥лком Ч апоферитином. «вичайно всмок≠туЇтьс€ невеликий процент зал≥за, €ке м≥ститьс€ в њж≥, але при ≥н≠тенсивному кровотворенн≥ у зв'€зку з ростом потреб орган≥зму в цьому м≥кроелемент≥ процес всмоктуванн€ посилюЇтьс€.

¬—ћќ “”¬јЌЌя ¬”√Ћ≈¬ќƒ≤¬

¬углеводи всмоктуютьс€ у вигл€д≥ моносахарид≥в. Ќайактив≠н≥ше всмоктуютьс€ глюкоза ≥ галактоза. њх всмоктуванн€ забезпе≠чуЇтьс€ т≥сно пов'€заним ≥з N8+ трансмембранним транспортом. ” ап≥кальн≥й мембран≥ м≥ститьс€ особливий б≥лок Ч переносник »а+ та глюкози. ¬≥н маЇ два м≥сц€ Ч на одне Ђс≥даЇї є+, на друге Ч глюкоза. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ мембрани переносник зв≥льн€Їтьс€ в≥д N8+ ≥ глюкози ≥ повертаЇтьс€ назад. ÷е вторинний активний транспорт глюкози.

є+ спочатку за град≥Їнтом концентрац≥њ дос€гаЇ базолате- ральноњ мембрани, а пот≥м в≥дкачуЇтьс€ насосом. √люкоза перехо≠дить через безолатеральн≥ мембрани за концентрац≥йним град≥≠Їнтом.

” раз≥ в≥дсутност≥ є+ або при блокад≥ насоса глюкоза всмок≠туЇтьс€ у 100 раз≥в пов≥льн≥ше. ѕри цьому, певно, ЂпрацюЇї ме≠хан≥зм простоњ дифуз≥њ. Ўл€хом простоњ дифуз≥њ у кл≥тини надхо≠дить манноза, а шл€хом полегшеноњ Ч фруктоза.

” р≥зних в≥дд≥лах тонкоњ кишки швидк≥сть всмоктуванн€ глю≠кози неоднакова. ” порожн≥й кишц≥ вона у 3 рази вища, н≥ж у клубов≥й. Ќа швидк≥сть всмоктуванн€ вуглевод≥в впливаЇ д≥Їта. ƒе€к≥ ам≥нокислоти гальмують всмоктуванн€ глюкози, а глюкокор- тикоњди, тироксин, ≥нсул≥н, серотон≥н посилюють його. √≥стам≥н ≥ со- матостатин гальмують всмоктуванн€. ѕарасимпатичн≥ нерви сти≠мулюють, а симпатичн≥ гальмують цей процес.

¬—ћќ “”¬јЌЌя Ѕ≤Ћ ≤¬

ѕродукти г≥дрол≥зу б≥лк≥в всмоктуютьс€ у вигл€д≥ в≥льних ам≥≠нокислот, дипептид≥в та трипептид≥в.

јм≥нокислоти й ол≥гопептиди всмоктуютьс€ головним чином шл€хом зв'€заного з є+ вторинного активного транспорту.  ≥ль≠к≥сть ам≥нокислот, що всмоктуЇтьс€ шл€хом простоњ дифуз≥њ, не≠значна.

Ўвидк≥сть всмоктуванн€ р≥зних ам≥нокислот р≥зна. “ак, най≠швидше всмоктуютьс€ арг≥н≥н, мет≥он≥н, лейцин, а дещо пов≥льн≥≠ше Ч алан≥н, серин, глутам≥нова кислота. №-‘орми ам≥нокислот всмоктуютьс€ активн≥ше, н≥ж Ѕ-форми.

–озр≥зн€ють п'€ть б≥лк≥в-переносник≥в у ап≥кальн≥й мембран≥ ентероциту: дл€ основних, кислих, нейтральних, (3- та -^-ам≥нокис≠лот ≥ дл€ прол≥ну.  ожен ≥з них переносить лише один тип ам≥но≠кислот.

Ўл€хом вторинного активного транспорту в середину ентеро- цит≥в може також надходити де€ка к≥льк≥сть ол≥гопептид≥в. “ут вони п≥д впливом пептидаз цитозолю розщеплюютьс€ до ам≥но≠кислот.

„ерез базальну та латеральну мембрани ам≥нокислоти за гра≠д≥Їнтом концентрац≥њ переход€ть у м≥жкл≥тинну р≥дину, а пот≥м у кров. „ерез слизову оболонку тонкоњ кишки всмоктуЇтьс€ незнач≠на к≥льк≥сть де€ких невеликих пептид≥в. ÷е особливо виражено у новонароджених, коли ще не досить активн≥ протеол≥тичн≥ фермен≠ти шлунка та п≥дшлунковоњ залози. ¬смоктуванн€ в≥дбуваЇтьс€ шл€хом п≥ноцитозу. “аким чином у орган≥зм дитини з молоком матер≥ надход€ть антит≥ла, що забезпечують ≥мунн≥ реакц≥њ.

ѕродукти г≥дрол≥зу б≥лка, всмоктавшись у кров, потрапл€ють у вор≥тну вену, що впадаЇ в печ≥нку. ÷ей орган в≥д≥граЇ ≥стотну роль у процесах, пов'€заних ≥з всмоктуванн€м продукт≥в г≥дрол≥зу б≥лка. якщо в експеримент≥ виконати операц≥ю накладанн€ порто- кавального анастомозу (вор≥тну вену з'Їднують ≥з нижньою порож≠нистою, внасл≥док чого кров ≥з вор≥тноњ вени надходить в орган≥зм, минаючи печ≥нку), то це призведе до швидкоњ загибел≥ тварини. ѕричиною њњ смерт≥ Ї надходженн€ в орган≥зм токсичних продук≠т≥в г≥дрол≥зу б≥лка (≥ндол, скатол та ≥н.). «вичайно в печ≥нц≥ ц≥ токсичн≥ речовини знешкоджуютьс€, тобто печ≥нка таким чином в≥д≥граЇ захисну роль.

¬—ћќ “”¬јЌЌя ∆»–≤¬

∆ири всмоктуютьс€ в проксимальних в≥дд≥лах тонкоњ кишки. ѕродукти г≥дрол≥зу жиру Ч жирн≥ кислоти, моногл≥цериди, фосфо- л≥п≥ди, холестерин Ч утворюють разом ≥з сол€ми жовчних кислот у порожнин≥ кишки м≥цели д≥аметром близько 3 нм (мал. 227). √≥дрофобне €дро м≥цели оточене зовн≥ г≥дроф≥льною оболонкою ≥з солей жовчних кислот.  оли м≥цела контактуЇ з ап≥кальною мемб≠раною ентероцита, сол≥ жовчних кислот залишають м≥целу, вико≠навши транспортну роль. Ѕез жовчних кислот всмоктуЇтьс€ лише 50Ч60 % жир≥в.

≤нш≥ складов≥ частини м≥цели шл€хом дифуз≥њ проникають у ентероцит, ≥ в його ендоплазматичн≥й с≥тц≥ та пластинчастому комплекс≥ (апарат≥ √ольдж≥) в≥дбуваЇтьс€ синтез нових тригл≥- церид≥в, притаманних даному орган≥зму. “ут утворюютьс€ х≥ло- м≥крони Ч дуже др≥бн≥ структури, до складу €ких, кр≥м тригл≥- церид≥в, вход€ть фосфол≥п≥ди, холестерин та ≥нш≥ л≥п≥ди. ’≥ло- м≥крони вкрит≥ ззовн≥ л≥попротењновою оболонкою. « ентероцит≥в х≥лом≥крони проникають у л≥мфатичн≥ судини шл€хом п≥ноцитозу. ¬они проход€ть м≥ж кл≥тинами. “аким чином, у л≥мфу потрапл€Ї 80Ч90 % жиру, що всмоктавс€. ¬ х≥лом≥кронах ви€вл€ють довго- ланцюгов≥ жирн≥ кислоти. „ерез 3Ч4 год п≥сл€ вживанн€ жирноњ њж≥, коли л≥мфа починаЇ надходити в кров, плазма кров≥ завд€ки присутност≥ х≥лом≥крон≥в стаЇ под≥бною до волока.

 оротколанцюгов≥ жирн≥ кислоти краще розчин€ютьс€ у вод≥ всмоктуютьс€ в кров. Ќа них припадаЇ 10Ч20 % жиру, що всмок≠тавс€.

—екретин, ’“÷-ѕ«, гормони кори надниркових, щитовидноњ залоз, г≥поф≥за посилюють всмоктуванн€ жиру. ѕарасимпатичн≥ нерви стимулюють, а симпатичн≥ гальмують цей процес.

¬смоктуванн€ жиророзчинних в≥там≥н≥в (ј, ќ, ≈,  ) зв'€зане ≥з всмоктуванн€м жир≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1004 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2097 - | 1835 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.