Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—екреторна функц≥€ печ≥нки




∆овч утворюЇтьс€ в гепатоцитах печ≥нки, пот≥м системою жовч≠них проток≥в потрапл€Ї в жовчний м≥хур ≥ через в≥дкритий сф≥нк≠тер загальноњ жовчноњ протоки Ч у дванадц€типалу кишку. ∆овч утворюЇтьс€ в печ≥нц≥ пост≥йно, а надходить у кишку пер≥одично. “ому розр≥зн€ють два процеси Ч секрец≥њ жовч≥ та њњ вид≥ленн€ в кишку у зв'€зку з прийомом њж≥.

ћетоди досл≥дженн€ секрец≥њ жовч≥ пол€гають у спостережен≠н≥ за тваринами п≥сл€ операц≥њ накладанн€ ф≥стули жовчного м≥≠хура ≥ перев'€зуванн€ загальноњ жовчноњ протоки. ƒл€ вивченн€ процесу вид≥ленн€ жовч≥ накладають ф≥стулу протоки (вивод€ть њњ на поверхню шк≥ри живота).

 ≥льк≥сть жовч≥ коливаЇтьс€ в межах 0,6Ч1,2 л за 1 добу Ч залежно в≥д к≥лькост≥ та €кост≥ њж≥.

—клад жовч≥ залежить в≥д того, зв≥дки њњ одержано. —в≥жа, новоутворена жовч зм≥нюЇ св≥й склад у м≥ру проходженн€ прото≠ками, а також перебуванн€ в жовчному м≥хур≥ (табл. 19).

ƒо складу жовч≥ вход€ть сол≥ жовчЌих кислот (утво≠рен≥ з холестерину холев≥ кислоти сполучаютьс€ з таурином або з гл≥коколом), жовчн≥ п≥гменти Ч б≥л≥руб≥н та б≥л≥вердин (продукти перетворенн€ гемоглоб≥ну), холестерин, лецитин та ≥н≠ш≥ орган≥чн≥ речовини. ” м≥ру прот≥канн€ протоками склад жовч≥ зм≥нюЇтьс€: в нењ переход€ть вода, г≥дрокарбонати, є+. ѕри цьому

к≥льк≥сть жовч≥ зб≥льшуЇтьс€ майже вдв≥ч≥. ¬ жовчному м≥хур≥ (його об'Їм дос€гаЇ 20Ч60 мл) жовч концентруЇтьс€ за рахунок всмоктуванн€ води. ѕри цьому концентрац≥€ солей жовчних кис≠лот, п≥гмент≥в, холестерину зб≥льшуЇтьс€ приблизно в 5 раз≥в. ” жовчному м≥хур≥ та жовчних протоках до жовч≥ додаЇтьс€ слиз. pH жовч≥ становить 7,3Ч8,0.

«наченн€ жовч≥ пол€гаЇ в њњ вплив≥ на г≥дрол≥з та всмоктуван-- н€ жир≥в. Ѕез жовч≥ через органи травленн€ виводитьс€ близько 40 % жиру. ÷ю функц≥ю виконують сол≥ жовчних кислот Ч вони зменшують поверхневий тиск х≥мусу. ѕри цьому створюЇтьс€ жирова емульс≥€ та в≥дбуваЇтьс€ њњ стаб≥л≥зац≥€. ƒр≥бн≥ крапельки жиру краще г≥дрол≥зуютьс€ л≥пазою соку п≥д≠шлунковоњ залози.)№^вчн≥ кислоти утворюють також комплексн≥ сполуки з жирними кислотами Ч м≥цели, що спри€Ї њх усмок≠туванню. —ол≥ жовчних кислот стимулюють моторну функц≥ю кишок. ∆овч разом ≥з соком п≥дшлунковоњ залози нейтрал≥зуЇ кислу реакц≥ю х≥мусу, що надходить ≥з шлунка.

” склад≥ жовч≥ виводитьс€ з орган≥зму р€д екскрет≥в (жовчн≥ п≥гменти, холестерин та ≥н.).

–егул€ц≥€ секрец≥њ

“а вид≥ленн€ жовч≥

–егул€ц≥€ секрец≥њ жовч≥. —екрец≥€ жовч≥ в≥дбуваЇтьс€ пост≥й≠но, але вона посилюЇтьс€ п≥д впливом жовчних кислот, ’÷ -ѕ«, секретину та ≥нших гормон≥в. Ѕлизько 94 % жовчних кислот всмоктуЇтьс€ в кров у верхн≥х в≥дд≥лах тонкоњ кишки. ѕерш н≥ж видалитись ≥з орган≥зму, молекула жовчноњ кислоти може цирку≠лювати 18Ч20 раз≥в (ентерогепатична циркул€ц≥€ жовчних кис≠лот). “аким чином, що б≥льше жовч≥ вид≥л€Їтьс€ в дванадц€типа≠лу кишку, то б≥льше всмоктуЇтьс€ жовчних кислот, €к≥ з кров'ю надход€ть знову в печ≥нку ≥ стимулюють утворенн€ нових порц≥й жовч≥.

–егул€ц≥€ вид≥ленн€ жовч≥. ¬ид≥ленн€ жовч≥ в дванадц€типалу кишку в≥дбуваЇтьс€ пер≥одично, в≥дпов≥дно до прийому њж≥. –ух жовч≥ жовчовив≥дними протоками залежить в≥д швидкост≥ њњ утво≠ренн€, стану цих проток ≥ сф≥нктер≥в. —туп≥нь наповненн€ жовч≠них проток, скороченн€ гладких м'€з≥в жовчного м≥хура ≥ проток впливають на тиск. ” загальн≥й жовчн≥й протоц≥ тиск коливаЇтьс€ в≥д 4 до 300 мм вод. ст. Ќатщесерце тиск у жовчному м≥хур≥ пере≠буваЇ на р≥вн≥ 60Ч180 мм вод. ст. «а рахунок скороченн€ м'€з≥в жовчного м≥хура тиск у ньому п≥двищуЇтьс€ до 150Ч260 мм вод. ст. ≥ при в≥дкритому сф≥нктер≥ загальноњ жовчноњ протоки жовч з м≥≠хура виходить у дванадц€типалу кишку.

”мовн≥ й безумовн≥ рефлекси, пов'€зан≥ з прийн€тт€м њж≥, су≠проводжуютьс€ вид≥ленн€м незначноњ к≥лькост≥ жовч≥. ≤мпульси йдуть у центр блукаючого нер≠ва, а зв≥дти еферентними його волокнами Ч до гладких м'€з≥в жовчного м≥хура та сф≥нктера загальноњ жовчноњ протоки (м'€зи жовчного м≥хура скоро≠чуютьс€, а сф≥нктера Ч роз≠слаблюютьс€). ѕри в≥дкрито≠му сф≥нктер≥ загальноњ жовч≠ноњ протоки жовч вид≥л€Їтьс€ у кишки. ѕ≥сл€ того €к спорож≠н≥Ї м≥хур, у кишки жовч над≠ходить просто з печ≥нки. ѕ≥д час травленн€ ≥нтенсивн≥сть вид≥ленн€ жовч≥ значно зб≥ль≠шуЇтьс€. ќсновний механ≥зм регул€ц≥њ вид≥ленн€ жовч≥ Ч гумораль≠ний. —короченн€ м'€з≥в жовчного м≥хура ≥ жовчних проток при од≠ночасному розслабленн≥ сф≥нктер≥в супроводжуЇтьс€ вид≥ленн€м жовч≥. √оловна роль при цьому належить ’÷ -ѕ«, €кий утворюЇть≠с€ в ≤-кл≥тинах слизовоњ оболонки дванадц€типалоњ кишки п≥д впли≠вом продукт≥в г≥дрол≥зу жир≥в та б≥лк≥в (мал. 218). “аким чином, що б≥льше жир≥в буде в дванадц€типал≥й кишц≥, то б≥льше вид≥л€≠тиметьс€ жовч≥, г≥дрол≥зуватиметьс€ та всмоктуватиметьс€ жир≥в. —екрец≥€ багатоњ на г≥дрокарбонати жовч≥ стимулюЇтьс€ секрети≠ном. ѕосилюють жовчовид≥ленн€ жири, жовток ≥ магн≥ю сульфат, €к≥ надход€ть у дванадц€типалу кишку, а також жовч.

—≈ –≈“ќ–Ќј ‘”Ќ ÷≤я

“ќЌ ќѓ  »Ў »

“онка кишка складаЇтьс€ з трьох в≥дд≥л≥в Ч дванадц€типалоњ, порожньоњ та клубовоњ. ¬ них в≥дбуваютьс€.взаЇмозв'€зан≥ проце≠си Ч остаточний г≥дрол≥з поживних речовин, €к≥ всмоктуютьс€ в кров та л≥мфу, та моторна функц≥€.

«алози, що м≥ст€тьс€ в слизов≥й оболонц≥ тонкоњ кишки, мають р≥зну будову та функц≥њ. ” початковому в≥дд≥л≥ дванадц€типалоњ кишки переважають дуоденальн≥ залози (Ѕруннера), €к≥ вид≥л€≠ють багато слизу. ÷ей слиз захищаЇ слизову оболонку в≥д кислого х≥мусу.

” ≥нших в≥дд≥лах тонкоњ кишки розташован≥ крипти. ¬ них м≥ст€тьс€ еп≥тел≥альн≥ кл≥тини к≥лькох вид≥в Ч еп≥тел≥оцити, бокалопод≥бн≥* кл≥ти≠ни, ендокриноцити, ендокриноцити з ацидоф≥льною зернист≥≠стю, що утворюють ферменти та ≥муноглобул≥ни, а також не- диференц≥йован≥ кл≥тини.

ћетоди досл≥дженн€. „истий кишковий с≥к можна одержати ≥зольованих ѕ™тель тонкоњ кишки за методом “≥р≥Ч¬елла.≤снуЇ к≥лька модиф≥кац≥й цих операц≥й Ч за методом “≥р≥, “≥р≥Ч¬елла, Ѕабк≥на. Ќайпоширен≥ша з них Ч на≠кладанн€ ф≥стули тонкоњ кишки за методом “≥р≥Ч¬елла (мал. 219).

 ≥льк≥сть та склад соку. ѕрот€гом доби утворюЇтьс€ близько 1,8 л соку. ѕри центрифугуванн≥ с≥к д≥литьс€ на дв≥ частини: надосадова р≥дина майже не м≥стить фермент≥в, а в осад випада≠ють велика к≥льк≥сть злущених з поверхн≥ кишки еп≥тел≥оцит≥в (за добу злущуЇтьс€ близько 200 г), слиз, лейкоцити ≥ значна к≥льк≥сть р≥зних фермент≥в (близько 20), €к≥ беруть участь у завершальних стад≥€х г≥дрол≥зу б≥лк≥в, жир≥в та вуглевод≥в. Ќайважлив≥ш≥ з них Ч пептидази, сахараза, мальтаза, лактаза та л≥паза. —≥к також м≥стить р€д неорган≥чних сполук. рЌ соку дос€гаЇ 7,5Ч8,0. ≈п≥те- л≥оцити слизовоњ оболонки тонкоњ кишки ≥нтенсивно в≥дновлюють≠с€, њх життЇвий цикл становить близько 5 д≥б.

‘ункц≥њ кишкового соку р≥зноман≥тн≥. «а його участю в≥дбу≠ваютьс€ остаточний г≥дрол≥з поживних речовин, захист слизовоњ оболонки, п≥дтриманн€ х≥мусу в р≥дкому стан≥, формуванн€ луж≠ноњ реакц≥њ кишкового вм≥сту.

ћембранне травленн€

ѕроцеси остаточного г≥дрол≥зу ≥ всмоктуванн€ поживних речо≠вин в≥дбуваютьс€ на мембран≥ еп≥тел≥альних кл≥тин тонкоњ кишки. —юди надход€ть частково перетравлен≥ ≥нгред≥Їнти п≥сл€ поперед≠нього розщепленн€ п≥д впливом фермент≥в травних сок≥в у кишках.

¬нутр≥шн€ поверхн€ кишок маЇ вирости Ч м≥кроворсинки. ” свою чергу њхн€ поверхн€ вкрита шаром гл≥кокал≥ксу (мукопо- л≥сахариди). Ќа гл≥кокал≥кс≥ м≥ст€тьс€ адсорбован≥ ферменти, що утворюють своЇр≥дний Ђмалий конвейЇрї. ‘ерменти, €к≥ лежать ближче до порожнин кишки, перетравлюють в≥дносно велик≥ мо≠лекули харчових речовин (Ђпровалюючисьї м≥ж Ђволосинкамиї гл≥кокал≥ксу, вони зазнають д≥њ г≥дролаз). Ѕ≥л€ основи гл≥кокал≥ксу м≥ст€тьс€ ферменти, ф≥ксован≥ на й^≥тинн≥й мембран≥, €к≥ остаточно г≥дрол≥зують речовини. “ут, на мембранах ентероцит≥в, розташован≥ й системи транспорту, котр≥ забезпечують!х всмок≠туванн€.

‘ерменти, €к≥ зд≥йснюють мембранне травленн€, утворюютьс€ власне еп≥тел≥оцитами, а також надход€ть сюди з соком п≥дшлун≠ковоњ залози. —еред них е ферменти, що остаточно г≥дрол≥зують вуглеводи, б≥лки та жири.

«а рахунок складок слизовоњ оболонки кишок, ворсинок ≥ м≥к- роворсинок р≥зко зб≥льшуЇтьс€ загальна площа тонкоњ кишки. ” дорослоњ людини вона становить близько 200 м2.

ћембранне травленн€ в≥дбуваЇтьс€ завд€ки ферментам, ф≥к≠сованим на мембранах. њхн≥ активн≥ центри ор≥Їнтован≥ на суб≠страт. ÷≥ ферменти часто об'Їднан≥ в своЇр≥дн≥ Ђансамбл≥ї:, одн≥ ферменти розпочинають г≥дрол≥з речовин, ≥нш≥ продовжують його, ще ≥нш≥ завершують цей процес. ћембранне травленн€ в≥дбуваЇ≠тьс€ в глибин≥ складок м≥кроворсинок у стерильних умовах ≥ т≥сно зв'€зане з процесами всмоктуванн€ (травно-транспортний  є вейЇр).

ѕроцеси травленн€

¬ товст≥й кишц≥

—≥к товстоњ кишки у раз≥ в≥дсутност≥ д≥њ механ≥чного подраз≠ника вид≥л€Їтьс€ в незначн≥й к≥лькост≥. ѕри подразненн≥ сокотво- ренн€ зб≥льшуЇтьс€ у 8Ч10 раз≥в. —≥к м≥стить слиз та еп≥тел≥альн≥ кл≥тини. “равна функц≥€ соку пол€гаЇ в захист≥ слизовоњ оболонки в≥д механ≥чних, х≥м≥чних подразнень та забезпеченн≥ лужноњ реакц≥њ.

ћ≥крофлора. ≤стотну роль у процесах травленн€ у товст≥й киш≠ц≥ в≥д≥граЇ м≥крофлора. якщо у тонк≥й кишц≥ м≥ститьс€ в≥дносно незначна к≥льк≥сть м≥кроб≥в, то у товст≥й њх на€вн≥сть конче по≠тр≥бна дл€ нормального ≥снуванн€ орган≥зму. ƒо 90 % м≥крофлори припадаЇ на безспоров≥ анаероби, 10 % Ч на молочнокисл≥ бакте≠р≥њ, кишкову паличку, стрептококи та спороносн≥ анаероби.

ѕ≥д д≥Їю м≥кроорган≥зм≥в в≥дбуваЇтьс€ остаточний розклад за≠лишк≥в неперетравлених речовин ≥ компонент≥в травних секрет≥в, створюЇтьс€ ≥мунний бар'Їр шл€хом гальмуванн€ патогенних м≥ ' роорган≥зм≥в, синтезуютьс€ де€к≥ в≥там≥ни (групи ¬,  ) та ≥нш≥ б≥олог≥чно активн≥ речовини. ћ≥крофлора також бере участь у обм≥н≥ речовин.

” немовл€т порожнина товстоњ кишки стерильна. ¬она засел€Ї≠тьс€ м≥кроорган≥змами прот€гом перших м≥с€ц≥в житт€.

ѕ≥д д≥Їю м≥кроб≥в неперетравлен≥ вуглеводи розпадаютьс€ на молочну ≥ оцтову кислоти, алкоголь, —02 ≥ Ќ20. Ѕ≥лки, що зберег≠лис€, п≥дл€гають гнильному розкладу з утворенн€м токсичних ре≠човин (≥ндолу, скатолу/фенолу тощо) ≥ таких б≥олог≥чно активних сполук, €к г≥стам≥н, тирам≥н. ѕри збалансованому харчуванн≥ про≠цеси гнитт€ й брод≥нн€ зр≥вноважуютьс€. “ак, утворюван≥ п≥д час брод≥нн€ кисл≥ продукти перешкоджають гниттю. ќдноман≥тне хар≠чуванн€ призводить до розладу вказаних процес≥в. ” такому раз≥ один процес переважае над ≥ншим.

–егул€ц≥€ секрец≥њ тонкоњ

“а товстоњ кишок

ѕрийманн€ њж≥ практично не впливаЇ на секрец≥ю соку. ƒом≥≠нуючу роль у регул€ц≥њ секреторноњ функц≥њ тонкоњ кишки в≥д≥гра≠ють м≥сцев≥ рефлекси (мал. 220). ÷е реакц≥€ на тактильн≥ чи х≥≠м≥чн≥ подразники. ’≥м≥чними стимул€торами Ї продукти травленн€ б≥лк≥в або жир≥в, панкреатичний с≥к, кислоти. Ќа€вн≥сть у х≥мус≥ продукт≥в г≥дрол≥зу б≥лк≥в та жир≥в стимулюЇ секрец≥ю багатого на ферменти соку. “аким чином, секрец≥€ стимулюЇтьс€ тод≥, коли Ї х≥мус.

—екрец≥ю соку тонкоњ кишки посилюЇ р€д гормон≥в, зокрема, секретин, ¬≤ѕ, ’÷ -ѕ«, мотил≥н. —оматостатин секрец≥ю гальмуЇ.

” товст≥й кишц≥ стимул€ц≥€ секрец≥њ теж в≥дбуваЇтьс€ за ра≠хунок м≥сцевих рефлекс≥в. ѕ≥д впливом механ≥чного подразненн€ секрец≥€ посилюЇтьс€ у 8Ч10 раз≥в. ѕевне значенн€ мають впливи парасимпатичних нерв≥в, €к≥ ≥ннервують '/гЧ2/з нижн≥х частин товстоњ кишки. ѕри цьому посилюЇтьс€ секрец≥€ соку, €кий бага≠тий на слиз.

–”’ќ¬ј ‘”Ќ ÷≤я

—»—“≈ћ» “–ј¬Ћ≈ЌЌя

” початковому (ротова порожнина, глотка, початкова частина стравоходу) ≥ к≥нцевому (зовн≥шн≥й сф≥нктер) в≥дд≥лах орган≥в травленн€ њжа ≥ кал пересуваютьс€ поперечносмугастими м'€зами, в ≥нших частинахЧгладкими. —т≥нка травного каналу в ус≥х в≥д≠д≥лах маЇ приблизно однакову будову. ћ'€зи њњ розташован≥ в три шари: зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥ Ч поздовжн≥, а середн≥й Ч циркул€р≠ний. ¬середин≥ травний канал вкритий слизовою оболонкою, зов≠н≥ Ч серозною.

ћ≥ж м'€зовими шарами лежить м≥жм'€зове нервове сплет≥нн€, €ке регулюЇ моторну функц≥ю. ѕ≥дслизове нервове сплет≥нн€ ре≠гулюЇ €к моторну, так ≥ секреторну функц≥њ. ” названих нервових сплет≥нн€х Ї вс≥ структурн≥ елементи, потр≥бн≥ дл€ м≥сцевоњ реф≠лекторноњ регул€ц≥њ. ќргани системи травленн€ ≥ннервуЇ ≥ ¬Ќ— (симпатичн≥ та парасимпатичн≥ нерви). ј там, де Ї скелетн≥ м'€зи, ≥ннервац≥€ зд≥йснюЇтьс€ соматичними нервами.

Ќервов≥ сплет≥нн€, €к≥ локал≥зуютьс€ в ст≥нц≥ кишки, мають численн≥ гангл≥њ й нервов≥ зв'€зки, котр≥ з'Їƒ^ иують сплет≥нн€ один з одним, а також з нервовими елементами вищерозташованих в≥дд≥л≥в ÷Ќ—. ÷≥ сплет≥нн€ забезпечують електроф≥з≥олог≥чн≥ контакти гладком'€зо-. вих волокон. ÷е дозвол€Ї хвил≥ депол€ри≠зац≥њ, проход€чи через усю масу волокон, узгоджувати њхн≥ скороченн€. ƒл€ перем≥≠шуванн€ ≥ просуванн€ х≥мусу травним ка≠налом зовс≥м не обов'€зковим Ї втручанн€ вищих центр≥в симпатичного ≥ парасимпа≠тичного в≥дд≥л≥в ÷Ќ—. “ут ведуча роль на≠лежить м≥сцевим рефлекторним дугам.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 902 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1927 - | 1830 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.