Розглядаючи синоніміку дієприслівникових зворотів і підрядних
речень, слід зрозуміти,за якої умови можлива така заміна. Якщо осно-
вна частина конструкції становить безособове або неозначено-особове
речення, то при перебудові легко помилитися: Прийшовши зі школи,
мені захотілося подивитися телешоу. Оскільки дієприслівник озна-
чає додаткову дію, яку виконує та ж особа, що й основну, то саме цей
принцип необхідно дотримувати, будуючи речення з дієприслівнико-
вим зворотом: Прийшовши зі школи, я захотів подивитися телешоу.
Для книжних стилів характерні дієприкметникові й дієприс-
лівникові звороти, а синонімічні до них складні речення — для
розмовної мови.
29)Стилістичні аспекти вживання часток НЕ
і НІ з різними частинами мови
Написання «не» з різними частинами мови
Частка не пишеться разом:
1. Якщо слово не вживають без «не»:
а) іменники: неук, нездара, небіж, небога, ненависть;
б) прикметники і дієприкметники: невпинний, недбалий, не-
Стямний, ненаситний, ненависний, ненастанний, непохит-
Ний, нездоланний;
в) дієслова: ненавидіти, незчутися, неволити, непокоїтися,
Нестямитися;
г) прислівники: невдовзі, невпинно, незабаром.
2. Якщо частка не виступає у ролі префікса недо-, означаючи
неповну якість:
а) іменники: недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недо-
сяжність, недоук;
б) дієприкметники, що перейшли в прикметники: недовико-
Наний, недоторканний, недочутий;
в) дієслова: недобачити, недолюблювати
3. Якщо частка «не» допомагає утворити слово з новим значен-
ням (часто протилежним): небезпека, невдалий, невеселий, не-
вміння, неволя, негарний, негаразд, недоброзичливо, недоля.
4. Якщо при дієприкметниках і прикметниках є слова «дуже»,
«вельми», «надто», «надзвичайно», які підсилюють якість:
дуже неуважний (чоловік), надто необережне (слово), вельми
Невдала (справа), надзвичайно негарний (вчинок)
5. При стверджуванні: дорога неблизька; пісня невесела.
6. У займенниках: неабихто, неабиякий; у частках: нехай, не-
вже; у сполучниках: незважаючи на, немов, немовби, неначе,
Неначебто
Частка не пишеться окремо:
1. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, прислів-
никами за наявності протиставлення: не глибокий, а мілкий;
Не воля, а рабство; не позичений, а власний; робота не легка,
А важка.
2. У сполученнях не від того, не досить, не дуже (але недуже —
у значенні «хворе»), не зовсім, не з руки, не можна, не сьо-
годні, не треба, не цілком, не вгаваючи, не випадково, не до
ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не дивно.
3. З дієприкметниками, що мають залежне слово чи слова або
виступають присудками: не вимита мною підлога; не прочи-
тана вчасно книга; проблеми не розв’язані.
4. З дієсловами (дієприслівниками), числівниками, прийменни-
ками, сполучниками, деякими прислівниками й більшістю
займенників: не зачіпати, не спитавши, не три, не п’ятий,
Не тебе, не завтра.
Написання «ні» з різними частинами мови
Ні пишеться разом:
а) із займенниками, якщо частка «ні» не відокремлена від даль-
шого займенника прийменником: ніхто (але ні з ким: ніякий,
але ні в якого);
б) із прислівниками: нíде й нідé, нізащо, нізвідки, нізвідкіля,
нíколи й нікóли, нінащо, ніскільки, нітрохи, ніяк.
Ні пишеться окремо:
а) якщо частка «ні» вживана для заперечення наявності предме-
та чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без
дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту:
ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні
пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди,
ні так ні сяк;
б) вживана як повторюваний єднальний сполучник із запере-
чним значенням або як підсилювальна частка: Він не при-
датний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні
ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;
