Спрощення в групах приголосних

У відкритому о або е: осені, солі

е (о)

Після ж, ч,

перед м’яким приголосним

е

В інших випадках — и: чистий, хист

|х| — |ш|: колихати — колишу, сухий — суша;

|д| — | s дж|: ходити — ходжу, садити — саджу;

|т| — |ч|: світити — свічу, летіти — лечу;

|з| — |ж|: мазати — мажу, возити — вожу;

|с| — |ш|: косити — кошу, просити — прошу;

|зд| — |ж s дж|: їздити — їжджу;

|ст| — |шч| (орф. щ): пустити — пущу.

4) Тверді |д|, |т|, |з|, |с|, | s дз|, |ц|, |л|, |н|, |р| чергуються з відповідними

м’якими при словозміні іменників та дієвідмінюванні

дієслів: коса — косі, пора — порі, імена — імені, база — базі,

крутити — кру 5 тімо, тратити — трать, манити — маню,

варити — варю, колоти — колю.

5) В іменниках і дієсловах губні чергуються зі сполученням

«губний + л»:

|б| — |бл|: любити — люблю, гребти — гребля;

|в| — |вл|: ловити — ловлю, ловля, мовити — мовлю;

|м| — |мл|: тямити — тямлю, диміти — димлю;

|п| — |пл|: купити — купля, спати — сплю;

|ф| — |фл|: графити — графлю.

Слово.Лексичне значення слова.

Мова складається зі слів. Слово є основною, базовою одиницею

мови. Зі словами пов’язані інші мовні одиниці. Наприклад,

своєрідними частинами слів виступають такі мовні елементи,

як звуки і морфеми; зі слів утворюються словосполучення та

Речення.

Отже, слово — це основна функціонально-структурна й семантична

одиниця мови, що становить звук або комплекс звуків і, характеризуючись

самостійністю та відтворюваністю, є будівельним

матеріалом для словосполучення та речення.

Слова виконують у мові номінативну функцію (функцію називання),

тому що являють собою назви предметів і явищ, їх ознак,

дій, станів, кількості тощо. У словах реалізуються наші думки

і почуття. Кожне слово має певне значення. Кожне становить найменшу

відносно самостійну значеннєву одиницю мови.

Однак слова не рівноцінні щодо значення. Одні з них мають

лексичне й одночасно певні граматичні значення. Таких слів абсолютна

більшість — це повнозначні слова. До повнозначних слів

належать іменники, прикметники, дієслова, прислівники, числівники,

займенники. Неповнозначні слова мають тільки граматичне

значення і можуть виражати відношення просторовості (на,

під), причинності (бо, через, тому що), єднальності (і, й, та), протиставності

(але, проте), умовності (би, якби), наказовості (хай)

тощо. Неповнозначними є сполучники, прийменники, частки.

Окремою групою слів є вигуки й звуконаслідування, бо вони

нічого не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції,

волевиявлення, акустичні образи (ой, ах, ура, геть, ку-ку).

Лексичним значенням називають співвіднесеність слова

з предметами, явищами, процесами, закономірностями реальної

дійсності та поняттями про них. Слово узагальнює у своєму лексичному

значенні основні ознаки цілого класу предметів і формує

Поняття про них.

Поняття — це узагальнене відображення у свідомості властивостей

предметів і явищ дійсності. Поняття виражається словом.

Воно є основою лексичного значення слова.

Лексичні норми — це розрізнення значень і семантичних відтінків

слів, закономірності лексичної сполучуваності.

8).Правопис слів іншомовного походження

И пишемо за правилом «дев’ятки» — після д, т, з, с, ц, ч, ш,

ж, р (Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу?):

Пишемо и

динаміка,

у тому числі:

У складних словах

З першою частиною

ди-, що означає «двічі»

дилема, дифтонг, диптих, диграма,

дилогія, диплопія

візаві, колібрі,

х, л, н (приголосні, що не

входять до «дев’ятки»)

Перед

Наступним приголосним

У загальних назвах

бізнесмен, пірат, пюпітр

Альтаїр, атеїзм, круїз, прозаїк, сюїта, Троїцьк

імміграція (але еміграція), контрреволюція, контррозвідка,

сюрреальний, сюрреалізм та ін.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не

подвоюються, наприклад: анали, апеляція, бароко, беладона, белетристика,

бравісимо, інкасо, інтелект, інтермецо, колектив

дурра, еллін, канна, мадонна, мокко, мулла, нетто, осанна,

панно, тонна.

Подвоєння відбувається в географічних, особових та інших

власних назвах, наприклад: Апенніни, Ассирія

лати, пернач; намітка, очіпок тощо. Слова, що належать до

другої групи, називаються стилістичними архаїзмами, або просто

архаїзмами (від грец. «стародавній»). З-поміж них виділяються

лексичні архаїзми (застарілі синоніми до слів сучасної мови):

десниця — права рука, правиця, вия — шия, ланіти — щоки,

ликувати — радіти, зріти — бачити, відати — знати, перст —

палець; словотворчі архаїзми (мають спільні корені, але відрізняються

суфіксами чи префіксами): письмовець — письменник,

возсіяти — засяяти, творитель — творець, возвеличувати —

звеличувати, словеса — слова; лексико-фонетичні (від сучасних

слів відрізняються звуковим оформленням): злато — золото,

серебро — срібло, глас — голос, прах — порох; фонетичні архаїзми

(характеризуються застарілою вимовою окремих звуків):

зіма — зима, братік — братик, збірати — збирати, крівавий —

кровавий — кривавий; семантичні архаїзми (застарілі в одному

зі своїх значень): держати в розумінні «мати за дружину»:

10)Неологізми,їх стилістичні функції

Неологізми (від грец. neo і logos — «новий» та «слово») —

нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються

в мові. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати

назви новим предметам, явищам, поняттям, що постають унаслідок

безперервного розвитку економіки, науки, культури,

у результаті розширення й поглиблення зв’язків з іншими народами