Мами, що використовуються зазвичай для вираження синтаксичних

відношень у реченні.

13)Ступені порівняння прикметників. Стягнені

і нестягнені форми. Написання складних

прикметників

Деякі прикметникові форми виявляють стилістичне забарвлення.

Так, у діловому стилі використовуються прикметники з пре-

фіксами архі-, гіпер-, ультра-, над-: ультрамодний, надтвердий.

Якщо ці прикметники потрапляють у художні тексти, то набува-

ють різних емоційно-експресивних відтінків. Напр.: У мами над-

людська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась

(І. Франко).

У розмовному і художньому стилях широко використову-

ються прикметники з префіксом пре-: прекрасний, пречудовий,

суфіксами -езн-, -елезн-, -енн-, -ісіньн-: величезний, широченний,

яснісінький.

Перебільшену ознаку виражають і складні прикметники

добрий-добрий, густочервоний, які теж є ознакою розмовного і ху-

дожнього стилів.

Короткі і нестягнені форми прикметників, займенників ужива-

ються в народнопоетичному та художньому мовленні: дрібен, зелен,

білеє, вірнії. Короткі форми надають поетичній мові прискореного

Темпу.

Проста форма вищого ступеня прикметників уживається в усіх

стилях, а з підсилювальними словами багато, значно, далеко —

у літературному експресивному мовленні, складена — переважно

в офіційно-діловому й науковому стилі; проста форма найвищого

ступеня з підсилювальними частками як, що — у розмовному й ху-

дожньому стилях, додає висловлюванню експресії; проста форма

найвищого ступеня, що утворюється з вищого ступеня прикметни-

ка і словосполучення за всіх, вживається в експресивному мовленні

(публіцистичний, художній, розмовний стиль).

Форми прикметниківна зразок синьому — синім, білому —

білім зумовлені милозвучністю і вживаються найчастіше розмов-

ному, художньому чи публіцистичному стилі.

Складні прикметники пишемо разом:

а) якщо твірним для них є підрядне словосполучення: земле-

робський (землю обробляти), хлібопекарський (хліб пекти),

західноукраїнський (Західна Україна);

б) складні прикметники утворені від складних іменників: біо-

логічний (бо біологія), півметровий (бо півметра), землероб-

Ський (бо землероб);

в) якщо першою частиною складного прикметника є числівник:

п’ятирічний, двокамерний, шестизірковий;

г) якщо першою частиною складного прикметника є прислів-

ник: давноминулий, вічнозелений, малозабезпечений.

Складні прикметники пишемо через дефіс, якщо вони означають

відтінки кольору чи смаку (крім жовтогарячий, червоногарячий):

кисло-солодкий, жовто-синій;

14)Стилістичні аспекти написання -н- у прик-

метниках, дієприкметниках, займенниках,

прислівниках; -нн- у прикметниках,

прислівниках

Збіг приголосних. У прикметниках, твірна основа яких закін-

чується на -н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подво-

єння: ранній, осінній, денний, туманний, знаменний.

Суфікси -aнн(ий), -eнн(ий), які вживають тільки в прикмет-

никах для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуть завжди

з двома літерами –нн-: невблаганний, нездоланний, неоціненний,

несказанний, нескінченний, страшенний, (але жаданий); суфікси

прикметників завжди наголошені.

Суфікси -ан(ий), -ен(ий) вживають лише в дієприкметниках

і пишуть з одним н, причому наголос в дієприкметниках падає

переважно на основу: бажаний, неоцінений, неподоланий, неска-

заний, нескінчений. Але: божественний.

У прислівниках, утворених від прикметників із -н-, пишуть

одну літеру -н-: слухняний — слухняно; несподіваний — несподіва-

но. У прислівниках, утворених від пасивних дієприкметників, так

само пишуть -н-: полегшений — полегшено; вихований — вихова-

но. У прислівниках, утворених від прикметників із -нн-, пишуть

-нн-: сонний — сонно; страшенний — страшенно; несказанний —

несказанно. З -нн- пишуть такі прислівники: зрання, спросоння,

попідтинню, навмання

15)Стилістичні аспекти уживання відокрем-

лених другорядних членів речення.

Дієприкметникові звороти (відокремлені означення) в художньо-

му, публіцистичному і розмовному стилі виконують образну функ-

цію або емоційно-експресивну. Наприклад: Люблю обігріту літом

рідну землю. — Люблю землю, обігріту літом, рідну.

У науковому чи офіційно-діловому стилі відокремлені озна-