Через промову донести до них певну думку, змусити перейнятися

якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав рито-

Рику давньоримський оратор Цицерон.

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу

на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає мето-

дику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатнудля зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити,

грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює

зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилісти-

ка, орфоепія, синтаксис та інші.

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити

красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва сло-

ва відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть

досконаловолодіючи

Мовою, оратор перш за все повинен мати що

сказати, вміти добирати інформацію.

23)Класифікація текстів за сферою використання,

метою, структурними особливостями. Види

текстів у діловому, професійному мовленні.

Текст різних стилів, типів, жанрів мовлення

У комунікативному плані тексти поділяються на оповіді, опи-

си, міркування. Стилістично розрізняються тексти художні, науко-

ві, публіцистичні, офіційно-ділові, розмовно-побутові. За жанрами:

віршовані тексти, прозові, драматичні; текст казки, роману, байки,

оди, кіносценарію тощо.

На рівні професійного та ділового спілкування тексти є зраз-

ками відповідних стилів; для них характерним є нормоване і регла-

ментоване писемне мовлення; обов’язкове точне дотримання правил,

складні логіко-смислові зв’язки, чітка структурно-семантична та

формальна організація тексту. Тексти цих стилів мовлення відрізня-

ються строгим дотриманням порядку слів у реченні, використанням

складних синтаксичних конструкцій з визначеними семантичними

відношеннями, зв’язком речень в абзаці з урахуванням контексту,

поділом тексту на розділи, використанням посилань і виділень.Текст у професійному та діловому спілкуванні відзначається висо-

ким рівнем структурованості й систематизації матеріалу.

Структура тексту — це зв’язний тип організації смислового змісту

на рівні його повної цілісності.

При вивченні структури тексту треба враховувати три аспек-

ти: матеріальні складові структури, відношення між ними та ціліс-

ність об’єкта.

Текст утворюється певною глобальною структурою, що вклю-

чає в себе структури глибинну й поверхневу. Якщо розглядати публіцистичний

текст, то попередні визначення термінів «поверхнева»

та «глибинна» структура стосуються насамперед цього виду текстів.

Глибинну структуру містить ідейно-тематичний зміст тексту — він по-

стає тут як складне сплетіння суспільних відносин навколо певної

глибинної проблеми, що є системоутворюючим початком. Глибинна

структура тексту, таким чином, утворюється певною сукупністю

намірів, що перебувають під домінуючим впливом прагматичної на-

Станови.

Поверхнева структура тексту — лінгвістична форма вираження гли-

бинної структури. У публіцистиці вона є формально-змістовою.

Оскільки текст — єдиний засоб реалізації соціально значущого

акту мовного спілкування (мети комунікації), то він набуває також

статусу твору мовлення, що має цілісний і завершений характер.

Зміст тексту — функціонуюче в ньому смислове поле. Форму тек-

сту утворюють взаємовідношення між його компонентами, матері-

альними об’єктами — фразовими єдностями, та об’єднуючими їх

комплексними єдностями — фразовими ансамблями.

Текст — це структурована єдність, що виражає певну систему

відношень комплексного явища дійсності. В основі побудови тексту

лежить інтеграція смислу мовних одиниць, що організовуються за

Певними схемами.

Тексту властива подвійна належність: до мови як до схеми вза-

ємодій його складових і до мовлення як до результату використання

його складових одиниць для спілкування. Отже, текст є синтезом

мови та мовлення, мовні компоненти якого субстанційно присутні

графічно або фонічно.

Форма тексту втілюється у звучанні як у матеріальному за-

собі вираження думок, а зміст відображає перероблене у свідомості

уявлення про об’єктивну дійсність.

У публіцистиці, зокрема таких її жанрах, як нарис, репортаж,

фейлетон, критичнізамітки, полемічні статті, велике значення ма-

ють емоційно-риторичні структури. Раціонально-логічні ж доміну-

ють ужанрі передової статті, інформаційної замітки, огляду тощоУ цілому структура розгорнутого тексту має такий вигляд:

заголовок, зумовлений темою і основною думкою;

Вступна частина — зачин;

послідовно викладений зміст — підтеми і мікротеми;

завершальна частина — кінцівка

24)Найважливіші відомості із синтаксису й пунктуації:

словосполучення та речення, синтаксичні

зв’язки в них

Синтаксис — розділ граматики, що вивчає способи поєднання

слів у словосполученні та реченні, будову і типи цих синтаксичних

одиниць, їх значення й умови вживання у зв’язному мовленні.