У специфічних умовах російського інформаційного ринку цілком виправдовується традиційне уявлення про те, що рин-кова конкуренція надає більше можливостей для свободи висловлювання і розвитку плюралістичних ЗМІ. Фінський дос-лідник російської преси Ю. Піетілайнен зазначив, що в Росії сукупність нових можливостей, пропонованих ринком, не була така широка, як в країнах, де зростання економіки тривало протягом усього перехідного періоду. На тлі економіч-них труднощів, які поставили російську пресу у вкрай скрутне конкурентне становище, нові обмеження плюралізму, пов'язані з комерціалізацією, з явилися набагато помітніше, ніж вигоди, породжувані вільною конкуренцією.
Під комерціалізацією розуміються структурні та змістовні зміни в медійній сфері, породжені впливом факторів інфор-маційного ринку. Комерціалізація засобів масової інформації знаходить відображення в певних тенденціях їх формату-вання та загалом розвитку типологічної структури ЗМІ, що діють в ринковому середовищі (в даному випадку може йти мова про структурну комерціалізацію друкованої та електронної преси). Так, домінування комерційних міркувань при створенні і профілюванні періодичних видань по родило ситуацію, коли з 32 тис. друкованих ЗМІ, що існують сьогодні в Росії, дві третини мають суто розважальний характер. Закрилися багато «товстих» журнали, які представляли традиційний для Росії тип суспільно -культурного видання, який добре пристосований для ведення серйозних принципо-вих дискусій, для глибокого осмислення актуальних проблем розвитку країни.
Вплив ринкових факторів породжує глибокі зміни і в медійному змісті, у формально - жанрових характеристиках його презентації, що свідчить про існування явища комерціалізації змісту ЗМІ. Застосування прагматичних комерційних під-ходів до засобів масової інформації викликає істотне переосмислення змістовних пріоритетів ЗМІ, зрушення в системі жанрів, зсув жанрових переваг журналістики в бік превалювання інформаційних жанрів, зміни в характері і методах роботи журналістів та інших творців медійного змісту, в їх представлені про нормативності творчої діяльності. Вороне-зький критик А. Кажікіна зазначає: «Місце нарисів, фейлетонів, статей у наші дні зайняв безликий і ділової жанр під назвою " інформація ", а на зміну майстрам вузької тематики прийшли журналісти, які пишуть про все». Через економічні складнощі багато редакції не здатні мати на своїх штатних журналістів, що постійно спеціалізуються в певній галузі журналістики, що згубно позначається на загальному якісному рівні публікацій преси,особливо якщо вони присвячені висвітленню складних питань, що вимагають від авторів підвищеної компетентності.
Сьогодні в російській друкованій та електронній пресі під впливом комерціалізації спостерігаються ті ж самі явища, про які говорять і пишуть критики ЗМІ в країнах з розвиненою ринковою економікою: конкурентна боротьба за тиражі і кі-лькість глядачів все частіше і частіше змушує журналістів штучно створювати важливе з незначного,помічати незвичай-ність там, де її немає, вишукувати уявні сенсації і навіть створювати їх. За зауваженням Г.С. Мельника, людина стає для журналістським засобом, а не метою: вони вважають за можливе безцеремонно втручатися у приватне життя людей, в гонитві за експресивністю публікацією, заради «красного слівця» перетворюють критику особистості в середовище її морального чи цивільного знищення.
Медіакритика покликана забезпечити оперативний аналіз і осмислення того, що відбувається, виробити оцінку на основі критеріїв демократизму, суспільної корисності і доцільності.
