При звертанні до особи вживається кличний відмінок (Григорію, колего). В усному мовленні перевага, як правило, віддається кличному відмінку. Цей відмінок надає звертанню теплоти, ласкавості. Іменники-звертання, вжиті в кличному відмінку, сприймаються як вираз поваги. В офіційному листуванні також прийнято вживати форму кличного відмінка: Шановний Вікторе Васильовичу, Шановний Леоніде Васильовичу.
При звертанні до старшої за віком або офіційної особи її ім’я та по батькові вживається й у формі називного відмінка (Наталія Володимирівна), і в кличному відмінку (Наталіє Володимирівно
Іменники І відміни твердої групи мають у кличному відмінку закінчення -о (Ганно, весно), а м’якої та мішаної - -е (-с) (земле, Софіє). У пестливих назвах вживаються закінчення -у (-ю) (бабусю, дідусю).
Іменники ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення -у (-ю), -е (-с) (Сергію, друже, краю, юначе), а в ІІІ - -е (радосте, мудросте).
При використанні назв осіб за професією, посадою, званням та ін., що утворюють паралельні форми жіночого та чоловічого роду (працівник - працівниці, студент - студентка) в офіційно-діловому стилі слід орієнтуватися на такі правила:
1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор; у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи.
2. Офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду узгоджуються залежні від нього слова (головний механік дозволив). Проте якщо в документі зазначене прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем жінки (професор, Ружницька блискуче виступила на симпозіумі). Не можна: наша директор дозволила, професор доповідала.
3. Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відомої співачки).
4. Не вживаються в офіційно-ділових документах утворені від іменників чоловічого роду форми жіночого роду за допомогою суфіксів -ш (а), -их (а), -к (а) (касирка, інженериха, професорша (професорка)) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення: називають дружин чоловіків, що мають певну професію, звання або обіймають відповідну посаду.
5. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складеними найменуваннями: мешканці міста, заводські робітники. Варіанти сільчани, заводчани є розмовними.
27. За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- Якісні – називають ознаки, властивості предмету більшою чи меншою мірою: Веселий, довгий, багатий, чистий;
- Відносні – називають ознаки предметів, дій, обставин: Ринкова економіка, приватне сільськогосподарське підприємство, весняний обробіток, річний раціон, добовий приріст;
- Присвійні – вказують приналежність предмета людині (тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: Батьків наділ, гусяче пір'я.
Якісні прикметники творять ступені порівняння, слід пам’ятати й правильно вживати форми ступенів порівняння прикметників.
Для професійного мовлення аграріїв характерне вживання простої форми прикметників: більш холодостійкий сорт, найбільш ефективний спосіб, менш продуктивна порода. Вживання присвійних прикметників варто уникати, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами: Агрономові напрацювання – напрацювання агронома або агрономічні напрацювання, директорові розпорядження – розпорядження директора.
Прикметники на означення певних професій, посад узгоджуються з іменником лише в чоловічому роді: Головна бухгалтерша – головний бухгалтер, досвідчена зоотехнік – досвідчений зоотехнік. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: Хірургічні прилади – хірургічне приладдя, пошкоджені коріння – пошкоджене коріння.
