Ведення фінансово-облыковоъ документацыъ.Це робиться, щоб забезпечити:повну схоронність грошей та інших цінностей;точне виконання фінансових, банківських та інших операцій;своєчасне відображення виробничих операцій;запобігання фінансових порушень і зловживань;
можливість документального обґрунтування відповідальності службових осіб;складання бухгалтерської та іншої звітності;право здійснення грошово-розрахункових операцій у фінансових і банківських установах.
Фінансово-розрахункова документація відзначається високим рівнем стандартизації.
До облікових фінансових документів належать: акт, відмова від акцепту, відомість, гарантійний лист, заява-зобов’язання, заявка, квитанція, накладна.
Акт – документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує будь-які установлені факти або події.
Акт складають: після ухвал; при переданні товарно-грошових цінностей однією особою іншій; після приймання завершених об’єктів будівництва; при проведенні випробувань нової техніки; при нещасних випадках та інших подіях.
Текст акту складається із двох частин. У першій зазначають підстави для складання акту, вказують членів комісії та її завдання. У другій описують суть і характер проведеної роботи, установлені факти, а також дають пропозиції та роблять висновки.
Акти складають у 3-х примірниках: 1-й із них передають до вищої установи (або директору), 2-й – керівникові організації (або бухгалтерії); 3-й – до справи (або касирові заводу).
Відомість – це різновид документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, у системі банку та ін.
Відомості бувають платіжні, накопичувальні, на виплату пенсій, заробітної плати тощо.
Гарантійний лист укладають з метою підтвердження фінансово-розрахунковий зобов’язань.
Заява-зобов’язання – документ, що є різновидом термінового зобов’язання, яке оформляється з метою отримання кредиту за спеціальними позиковими рахунками.
Заявка – документ, що використовується для організації операцій купівлі-продажу). Зокрема, заявка використовується при купівлі валюти на міжбанківській валютній біржі.
Квитанція – документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів.
Накладна – обліково-фінансовий документ про приймання, відправлення чи видачу матеріальних цінностей).
Розрізняють такі види відомостей:— платіжні;— накопичувальні;— на виплату пенсій, заробітної плати тощо.
Реквізити відомостей
1. Назва виду документа.2. Номер документа.3. Заголовок.
4. Період, який охоплює подана інформація (наприклад: за січень-лютий 2003р.)5. Текст: таблиця відповідної форми та змісту.6. Візування.
7. Хто склав або перевірив.
Особливості розміщення реквізитів, їх послідовність на трафаретних бланках залежить від виду відомості.
Дылове спілкування
ДС- вид професійної діяльності людей, у якій учасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів.
Спілкування — складний, багатогранний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності. виділяють такі функції спілкування
— інформаційно-комунікативну — передбачає передавання та приймання не лише готової інформації, а й такої, що формується, розвивається, а також передавання та приймання значень;
— регулятивно-комунікативну — коли спілкування регулює поведінку людей та їхню спільну діяльність, а також способи впливу один на одного: переконання, навіювання, наслідування та ін.
— афективно-комунікативну — йдеться про те, що розмаїття людських емоцій виникає й виявляється саме під час спілкування.
Э види спілкування, які можна описати таким чином:
— залежно від специфіки суб'єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне спілкування, а також спілкування між особистістю та групою;
— за кількісними характеристиками суб'єктів — розрізняють самоспілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації;
— за характером — спілкування може бути опосередкованим та безпосереднім, діалогічним та монологічним. Пряме спілкування відбувається безпосередньо між людьми, опосередковане — це спілкування через листи, книги, твори мистецтва, кінофільми, наукову діяльність тощо;
— за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне, у тому числі інтимно-сімейне, ділове.
Форми спілкування
Спілкування між людьми може відбуватися в різних формах: анонімній, функціонально-рольовій та неформальній.
Анонімне спілкування - взаємодія між незнайомими чи не пов'язаними особистісними стосунками людьми. зі спілкування залишаються анонімними.
Функціонально-рольове спілкування передбачає зв'язки між його учасниками, які виконують певні соціальні ролі в часових відрізках різної тривалості.
Здебільшого функціонально-рольове спілкування - це різноманітні особистісні контакти поза межами офіційних стосунків, скажімо, спілкування між друзями (неформальне
Для цього треба знати, що будь-який акт спілкування, як правило, складається з кількох етапів:
Перший етап — підготовка до спілкування. Якщо спілкування відбувається з ініціативи менеджера чи за попередньою домовленістю, то до нього слід добре підготуватися, бо це може мати значні наслідки для професійної
Другий етап — орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо). На початку спілкування важливо уникати:• вибачень (це прояв невпевненості);• критики (це змусить співрозмовника захищатися);• зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).
Третій етап — обговорення проблеми. Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.
Четвертий етап — прийняття рішення.
П'ятий етап — вихід із контакту. Вихід із контакту не менш важливий, ніж його початок, бо від цього може залежати продовження співробітництва у майбутньому
